Після відомих змін в економіці та політиці України вже мало кого дивує наявність іноземних громадян, що працюють на її території. Працюють вони в різних сферах господарської діяльності та практично на всій території України, однак питання, що виникають у бухгалтерів при їхньому працевлаштуванні та при оподаткуванні їхніх доходів, спільні. Розгляду таких питань і буде присвячена ця стаття.
З терміном «іноземець» питань не виникає. Іноземець, відповідно до діючого законодавства, — це громадянин іншої країни. Набагато більше значення, як для питання працевлаштування, так і для питання оподаткування, має те, чи є іноземний громадянин резидентом (фізичною особою, що має постійне місце проживання на території України).
Статтею 8 КЗпП передбачено, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях України, регулюються законодавством України та міжнародними договорами України. Отже, при працевлаштуванні іноземного громадянина варто керуватися кількома нормативними актами. Насамперед, договором (угодою) між Україною та країною, громадянином якої цей іноземець є (якщо такі є), і нормативними актами України.
При прийнятті на роботу іноземця необхідно враховувати, що, відповідно до законодавства України існує перелік посад, які можуть займати тільки громадяни України, і видів трудової діяльності, якими іноземний громадянин займатися не може. Наприклад, іноземний громадянин не може працювати:
а) на державній службі (відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII);
б) адвокатом (ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» від 19.12.92 р. № 2887-XII);
в) аудитором (ст. 5 Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-XII);
г) суддею (ст. 7 Закону України «Про статус судів» від 15.12.92 р. № 2862-XII;
д) митником (ст. 7 Закону України «Про митну службу на Україні» від 25.06.91 р. № 1262-XII);
е) нотаріусом (ст. 3 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.93 р. № 3425-XII).
Як правило, міжнародні угоди містять вимогу про наявність в іноземних громадян дозволу на працевлаштування на території України. Видача подібних дозволів регламентується Порядком оформлення іноземцям і особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженим постановою КМУ від 01.11.99 р. № 2028 (далі — Порядок № 2028).
Відповідно до цього порядку існує дві категорії іноземців з погляду варіантів прийняття їх на роботу:
1) іноземні громадяни, яким дозвіл на працевлаштування не потрібно. До цієї категорії відносяться іноземці, зареєстровані за постійним місцем проживання на території України. Реєстрація іноземців за постійним місцем проживання здійснюється відповідно до Закону України «Про імміграцію» 07.06.2001 р. № 2491-ІІІ і підтверджується довідкою про постійне проживання, виданою органом виконавчої влади з питань імміграції;
2) іноземні громадяни, не зареєстровані за постійним місцем проживання на території України, для яких дозвіл на роботу необхідний.
Роботодавцям, що використовують працю іноземних громадян, варто пам’ятати, що залучення до роботи іноземців, які відносяться до категорії 2, без оформлення дозволу на працевлаштування спричиняє негативні наслідки, як для зазначених іноземців, так і для самих роботодавців.
Контроль дотримання законодавства з питання працевлаштування іноземних громадян здійснюють територіальні підрозділи Фонду обов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (центри зайнятості).
Для іноземного громадянина категорії 2, що здійснював свою трудову діяльність без відповідного дозволу, такою санкцією буде виселення з України протягом 30 днів від дня ухвалення рішення про таке виселення.
Для роботодавця у випадку використання праці іноземців категорії 2 без оформлення дозволу законодавством передбачений штраф у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Виходячи з того, що в 2006 р. один неоподатковуваний мінімум доходу громадян становив 17 грн., то розмір такого штрафу в 2006 р., відповідно, становить 850 грн. за кожного такого іноземця.
У роботодавця, відповідно, виникає питання про те, який же запис робити в трудовій книжці іноземця при його звільненні у зв’язку з відсутністю в такого працівника дозволу на працевлаштування, по якій статті його звільняти. Адже «звичайні» статті 36-41
КЗпП в цьому випадку не застосовні?
У цьому випадку звільняти працівника необхідно за статтею 7 КЗпП, яка говорить, що для деяких категорій працівників законодавство встановлює правила для прийняття на роботу і порушення таких правил є підставою для припинення трудового договору.
Оскільки мова йде про звільнення (розірвання трудового договору), а не про визнання його недійсним, то працю звільненого іноземного громадянина необхідно оплатити в порядку і розмірах, передбачених угодою сторін і законодавством, з утриманням всіх обов’язкових податків і внесків та з віднесенням витрат на оплату праці та внесків у фонди обов’язкового державного страхування та Пенсійний фонд, нарахованих з зарплати цього працівника, до валових витрат роботодавця (у тому випадку, якщо роботодавець є платником податку на прибуток).
Оформлення дозволу на працевлаштування іноземця в Україні
Важливим моментом при оформленні дозволу на працевлаштування є те, що такий дозвіл необхідно оформити не самим іноземцем, а підприємством, що запрошує його на роботу, цілеспрямовано на конкретну людину. Необхідність такого працевлаштування має бути досить обґрунтована. Тобто в документах, що подаються для оформлення дозволу, необхідно зазначити, що в країні на цей момент відсутні працівники, здатні виконувати цей вид роботи, або для виконання цієї роботи необхідний саме цей працівник.
У зв’язку з тим, що дозвіл на працевлаштування оформляється для свого працівника роботодавцем, то розрив трудових відносин між іноземцем і таким роботодавцем призводить до анулювання дозволу на працевлаштування. Про дострокове розірвання контракту роботодавець протягом трьох робочих днів повинен повідомити відповідний територіальний центр зайнятості.
Для одержання дозволу на працевлаштування роботодавець подає до територіального центру зайнятості такі документи:
- заяву з проханням про оформлення такого дозволу;
- обґрунтування необхідності використання праці іноземного громадянина і можливості створення для нього необхідних умов перебування та діяльності;
- копію трудового контракту між іноземним громадянином і українським роботодавцем на виконання певного обсягу робіт або послуг (якщо його вже уклали) або копію проекту такого контракту;
- копію статута і свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарської діяльності - роботодавця, посвідчені в установленому порядку;
- список іноземців, на яких подаються документи на оформлення дозволу на працевлаштування, із зазначенням їхнього повного імені та прізвища, року народження, номеру паспорта, спеціальності (професії), статі — заповнюється як у випадку оформлення дозволу на одного іноземного громадянина, так і при поданні документів на оформлення дозволу на кількох таких громадян;
- копії документів про освіту іноземця або його кваліфікацію;
- довідку органу державної податкової служби про сплату роботодавцем передбачених законодавством податків і зборів за формою № 22-ОПП, затвердженою наказом ДПАУ «Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів) від 19.02.98 р. № 80.
Крім документів про працівника, якого працевлаштовують, до центру зайнятості подається також наказ, витяг з протоколу або доручення, оформлені у встановленому порядку, що підтверджують право представника роботодавця (зазвичай — його працівника) представляти інтереси роботодавця з оформлення дозволу на працевлаштування, а також квитанція про сплату роботодавцем за розгляд заяви про оформлення такого дозволу.
Порядком № 2028 передбачені випадки, коли центр зайнятості може відмовити в дозволі на працевлаштування іноземного громадянина:
- у поданих документах містяться відомості, які суперечать вимогам законодавства і міжнародних договорів України;
- в укладеному контракті або його проекті умови праці, що передбачаються для іноземця, гірше, ніж для громадян України, що працюють за аналогічною професією;
- виявлені факти подання неправдивих відомостей або підроблених документів;
- іноземець має намір обійняти посаду або займатися трудовою діяльністю, що відповідно до законодавства пов’язана з наявністю в працівника громадянства України;
- при встановленні фактів порушення іноземцем законодавства України під час перебування на її території;
- від дати попередньої відмови іноземцеві в оформленні візи пройшло менше одного року.
Дозвіл на працевлаштування є терміновим документом, тобто видається працівникові на певний строк, залежно від документів, наданих для розгляду до центру зайнятості. Максимальним строком, на який він видається, є календарний рік. Після закінчення терміну дії дозволу його можна продовжити, але тільки в тому випадку, якщо роботодавець звернеться до центру зайнятості із заявою про продовження такого дозволу не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку його дії. По закінченні терміну дії дозвіл на працевлаштування повертається роботодавцем до територіального центру зайнятості.
У випадку якщо іноземець, що одержав такий дозвіл, не приступив до роботи в строк, передбачений контрактом, і причини, з яких він не приступив до роботи, не є поважними, роботодавець зобов’язаний у триденний строк повідомити територіальний центр зайнятості, в якому він оформляв цей дозвіл, про такий факт. У цьому випадку іноземець також підлягає виселенню з України, а оформлений на такого іноземця дозвіл на працевлаштування роботодавець зобов’язаний здати до центру зайнятості.
Аліменти Практика Продовження. Початок див. у «ШБ» № 22/2006 р. Сплата аліментів у випадку виїзду платника аліментів за кордон Відповідно до Постанови КМУ від 19.08.02 р. № 1203 «Порядок стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійн...
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
