Продовжуючи тему ЗЕД, розкажемо про ВМД та форми податкової звітності у цій сфері.
ВМД та її види
Інформація про товари, які ввозяться на митну територію України чи вивозяться з неї, як уже зазначалося, відображається у вантажній митній декларації (далі — ВМД). Складає ВМД уповноважена особа — працівник підприємства або митний брокер. Тому в тонкощі її заповнення бухгалтеру можна не вникати, а користуватися готовим документом. Проте про ВМД бухгалтеру варто знати таке.
ВМД складається з уніфікованого адміністративного документа (далі — УАД) форми МД-2 на п’яти зброшурованих основних аркушах (самокопіювальних) різного кольору та УАД форми МД-3 на такій само кількості зброшурованих додаткових аркушів різного кольору. МД-2 може бути без МД-3, але не може бути МД-3 без МД-2.
ВМД заповнюється на партію товарів за умови, що до всіх товарів цієї партії застосовується єдиний митний режим1. Наприклад, якщо одні товари ввозяться за договором купівлі-продажу, а інші — за договором переробки, то маємо дві партії товарів.
У разі коли партія складається з товарів, які мають різні коди згідно з УКТЗЕД2, а також якщо товари з однаковим кодом згідно з УКТЗЕД мають різні дані (країну походження, ознаки та характеристики, що впливають на рівень оподаткування, тощо), відомості про них зазначаються у МД-3. Наприклад, якщо для телевізорів походженням з Німеччини ставка мита — 5 %, а з Китаю — 10 %, то інформація про одні з них буде в МД-2, про другі — в МД-3. Це зручно для цілей бухобліку у тому випадку, коли ми вестимемо облік телевізорів за країнами походження. І не зручно, якщо ми їх обліковуємо за назвами, бо в такому разі всі телевізори з Німеччини з різними назвами і з різною ціною будуть «згруповані» в одну позицію.
1 Види митного режиму: імпорт; реімпорт; експорт; тимчасове ввезення (вивезення); спеціальна митна зона та ін. (ст. 185 МКУ).
2 З метою справляння мита всі товари систематизовано за видами, підвидами, формами, консистенцією тощо у розділи, групи та підгрупи і т.д. Таке зведення товарів називається Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД). Наприклад, розділ «Живі тварини; продукти тваринного походження» включає групи 01 «Живі тварини», 02 «М’ясо та харчові нутрощі (субпродукти)», які діляться на підгрупи і т.д. Для бухгалтера така класифікація вигідна тим, що можна домогтися особливостей у веденні їх кількісного і вартісного обліку (Закон № 2371).
При імпорті товару власник товару - декларант отримує п’ятий примірник ВМД. Якщо декларування товару проводив митний брокер, то 4-й примірник ВМД отримує брокер, а 5-й — власник товару. При експорті товару 5-й примірник ВМД отримує експортер-декларант. А якщо декларування товару проводив митний брокер, то для нього робиться копія з 4-го примірника. Це важливо, бо 5-й примірник ВМД є однією з підстав для бюджетного відшкодування ПДВ, а митні брокери інколи «забувають» робити для себе копію і забирають 5-й примірник.
Митне очищення зі сплатою всіх ввізних платежів товари проходять на внутрішній митниці, після чого їх можна використовувати за призначенням. Щоб окремі товари не загубилися по дорозі застосовується ряд спеціальних заходів із забезпечення їх доставки з митницы на кордоны до митниці призначення, серед яких, зокрема, грошова застава. В цьому разі грошова застава — це сума коштів, що попередньо вноситься на депозитний рахунок митниці призначення в розмірі встановлених податків і зборів, які підлягали б сплаті в разі ввезення таких товарів з метою вільного обігу на митній території України.
Оформляється ця операція складанням попередньої ВМД (далі —ПД) за всіма правилами оформлення ВМД у відповідному режимі. Але така ВМД не є підставою для оприбуткування товарів в обліку і тим більше відображення податкового кредиту з ПДВ. Після того, як товар доставлено в митницю призначення, робиться нова ВМД, а ПД анулюється. Перелік товарів, на які оформляється ПД, затверджується ДМСУ (наказ від 28.02.2003 р. № 129). Автор вважає, що в разі оформлення ПД відображати в обліку нарахування і сплату митних платежів не потрібно. Проте необхідно зробити проводку по дебету забалансового субрахунку 05 «Гарантії та забезпечення надані» на всю суму платежів, нарахованих за ПД.
Для контролю за доставкою решти товарів застосовується попереднє повідомлення (ПП). Воно має таку саму форму, як і звичайна ВМД, але складається не на бланках ВМД і ввізні платежі не вносяться. Це лише інформація для митниці призначення про те, що на адресу одержувача має надійти імпортний товар.
Різновидами ВМД є також періодична, тимчасова і неповна ВМД. Вни оформляються на визначені види товарів і за певних умов з дозволу митного органу. Наприклад, якщо товари перемещуються трубопроводами, може оформлятися тимчасова ВМД, якщо не вистачає якогось документу – неповна.
Витрати і курсові різниці
Перед тим як перейти до розгляду питання, що і де у ВМД цінного для бухгалтера зазначено, нагадаємо наступне. Якщо ми заплатили нерезиденту аванс, а він має поставити нам товар, то це стаття немонетарна. І якщо на дату ввезення товару курс валюти відрізняється від курсу на дату сплати авансу, то курсова різниця не нараховується і товар оприбутковується за курсом на дату оплати.
Якщо ми ввезли товар, а не заплатили нерезиденту, то це стаття монетарна. Товар оприбутковується нами за курсом на дату ввезення, а на дату оплати нараховується курсова різниця. Якщо курс зріс, то маємо витрати, якщо зменшився — доходи, а первісна вартість товару за курсом на дату оплати не перераховується.
«Читаємо» ВМД
Клітинки у ВМД — це графи. Кожна з граф призначена для відображення тільки одного виду інформації про товар залежно від коду УКТЗЕД. Основний лист МД-2 умовно можна розділити на дві частини, одна з яких призначена для відображення загальної інформації про всі товари, які ввозяться, особу відправника і одержувача, транспорт тощо, друга — для детальної інформації про одну товарну позицію (один товар). У МД-3 наводиться детальна інформація тільки про товарні позиції (про три товари).
Наприклад, інформація про вагу всіх телевізорів з Німеччини одного коду УКТЗЕД буде вказана у графі 35 (брутто) і графі 38 (нетто) МД-2, а про телевізори з Китаю — в графі 35 (брутто) і графі 38 (нетто), але МД-3.
Валюта контракту та загальна фактурна вартість товару (тобто згідно з даними договору) вказується у графі 22, а курс валюти на дату митного оформлення — у графі 23. Значення цієї графи використовуються для розподілу між вартістю товару витрат, які включаються до митної вартості товару (на страхування, навантаження тощо), що робиться в автоматичному режимі. Дані цієї графи складаються із сум, наведених у графах 45 ВМД щодо кожної окремої позиції згідно коду УКТЗЕД. Тепер, пам’ятаючи про П(С)БО 21, можна зробити висновок, що якщо першою операцією є оплата, то митна вартість для визначення первісної вартості товару ролі не відіграє. Вона важлива тільки якщо ввезення є першою операцією, а також для складання статистичної звітності.
До митної вартості товару включається вартість його доставки до кордону. Це робиться в автоматичному режимі при заповненні ВМД. Транспортні витрати, які входять до митної вартості товару з метою справляння мита і ПДВ, розподіляються відповідно до ваги товару. Решту вартості доставки можна включити до первісної вартості товару з метою бухобліку, скориставшись даними графи 35 «Вага брутто» МД-2. Для цього необхідно вартість доставки після кордону поділити на загальну вагу товару і помножити на значення графи 35.
Інформація про списані з депозитного рахунка митниці аванси (Дт 37711 Кт 311) у сплату ввізних податків (Дт 28 Кт 3771 на суму мита й ін.) по всіх товарах відображається в графі В «Подробиці розрахунків» із зазначенням номерів платіжних доручень і заповнюється інспектором митниці вручну.
Інформація про нарахування по конкретному товару (назву й опис якого вказано у графі 31) сум мита, митного збору, акцизу і ПДВ відображається у графі 47 «Нарахування мита та митних платежів» окремими рядками. Зокрема, мито відображається під кодами з 020 до 121, ПДВ — 028 і 228, акциз — з 080 до 189, митний збір — з 001 до 075 тощо2. При цьому митна вартість для сплати мита включає транспортні та страхові витрати, для акцизу, крім того, — мито, для ПДВ — мито і акциз. Митним збором оподатковується митна вартість. На основі цієї графи по кожному товару можна зробити проводки Дт 28 (20) Кт 377 щодо списання сум авансів, сплачених на митницю, на балансу вартість товару. При цьому, якщо перша операція – ввезення, то і з врахуванням митної вартості. Підбив дані графи 47, можна звірити правильність списаних сум з графою «Подробиці розрахунків».
ПРИклад
Фрагмент ВМД на ввезення товару, митна вартість якого 10000,00 грн, ставка мита — 5 %, буде виглядати наступним чином:
….
47. Нарахування мита та митних зборів
Вид
Основа нарахування
Ставка
Сума
СП
020
10000,00
5
500,00
500,00
028
10500,00
20
2100,00
2100,00
001
10500,00
0,2
21,00
21,00
Всього
2621,00
….
Якщо перша подія при імпорті — оплата, то користуючись даними графи «сума» робимо проводку Дт 28 Кт 377 на суму мита (500,00 грн, рядок 020) і митного збору (21,00 грн, рядок 001) і Дт 64113 Кт 377 на суму ПДВ (2100,00 грн, рядок 028).
Якщо перша подія — ввезення, то можна зробити проводку Дт 28 на суму 10500,00 грн, що включає митну вартість товару і мито (рядок 028 графи «Основа нарахування») Кт 632 на суму 10000,00 грн і Кт 377 на суму 500,00 грн.
Звичайно, ми тут розглянули найпростіший варіант. Проте сподіваємось, що це дає уяву про те, як визначити ввізні податки, які сплачено за ВМД.
1 Субрахунок 3771 «Митниця».
2 Наказ ДМСУ від 07.12.2005 р. № 1201.
3 Субрахунок 6411 — «ПДВ».
Декларація про валютні цінності
Необхідність декларування валютних цінностей і майна, що належать резиденту і знаходяться за межами України, встановлена ст. 9 Декрету № 15-93 та ст. 1 Указу № 319. В листі від 17.04.2003 р. № 28-311/1929-2823/№ 3368/5/23-5316 ДПАУ і НБУ узгодили такий порядок подання Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (далі — Декларація).
1. Декларація подається до місцевої ДПІ у 2-х примірниках. Один залишається у ДПІ, а на другому ставиться штамп і підпис відповідальної особи, після чого він повертається платнику.
2. СПД подає 2-й примірник до територіального управління НБУ за своїм місцезнаходженням.
3. Після отримання Декларації територіальне управління НБУ видає довідку про проведення декларування.
4. Зазначену довідку платник подає до місцевої ДПІ, де завіряє її печаткою і підписом начальника інспекції.
Одержана довідка є підставою для прийняття до митного оформлення експортно-імпортних вантажів, проведення суб’єктами підприємницької діяльності розрахунків за зовнішньоекономічними договорами через уповноважені банки України, а також здійснення інших видів зовнішньоекономічної діяльності. Подається декларація щокварталу не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталу, та за підсумками року — не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.
Порядку заповнення декларації у формі окремого документа не затверджено, тому при заповненні декларації слід виходити лише з її змісту. Весь перелік об’єктів декларування наводити не будемо, нагадаємо лише деякі. Так в ній слід відобразити кошти на рахунках, відкритих в іноземних банках, в т.ч. на депозитних та рахунках філій, внески на придбання цінних паперів та інших інвестиційних активів, нерухомість, аванси на користь нерезидентів, не закриті на кінець періоду, власну давальницьку сировину, внески до статутних фонду нерезидентів та дочірніх підприємств; про доходи (дивіденди) в іноземній валюті, отримані за межами України, експортно-імпортні операції (вартість товарів (робіт, послуг), отриману виручку і сплачені кошти) та ін.
Якщо валютних цінностей, доходів і майна за кордоном платник не має, то декларація не подається. В такому разі для здійснення ЗЕД - операцій (купівлі валюти, митного оформлення тощо) до ДПІ подається довідка про відсутність за межами України валютних цінностей та майна. Вона обов’язкова до подання перед початком здійсненням ЗЕД - операції. Якщо операція не здійснюється якийсь період, то довідка не подається.
Відповідальність за порушення порядку декларування валютних цінностей та майна встановлена у п. 2.7 Положення № 49. Зокрема, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою: за порушення строків декларування — накладення штрафу в розмірі 1 нмдг (17 грн.) за кожний день порушення; за порушення порядку декларування – накладення штрафу в розмірі 20 нмдг (340 грн).
Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що перебувають за межами України. За відсутності валютних цінностей та майна за межами України неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації не тягне за собою застосування фінансових санкцій.
На завершення нагадаємо також, що крім Декларації і довідки суб’єкти ЗЕД в разі наявності в них рахунків за кордоном зобов’язані подавати відповідну статистичну інформацію до НБУ в порядку, що визначають Правила № 124.
Підприємства-резиденти, які здійснюють експортно-імпортні операції послугами, зобов’язані подавати до органів статистики на 10-й день по закінченні кварталу (року) Звіт про експорт (імпорт) послуг за формою 9-ЗЕЗ1. Якщо суб’єкт ЗЕД здійснює експортно-імпортні операції, які не підлягають митному оформленню, то він має подавати «Звіт про експорт (імпорт) товарів, що не проходять митного декларування» за формою № 5-зез2.
1 Наказ Держкомстату від 15.07.2002 р. № 266.
2 Наказ Держкомстату від 11.08.2004 р. № 471.
Нормативна база
1. Закон № 2371 – Закон України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 р. № 2371-III зі змінами та доповненнями.
2. Указ № 319 - Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.94 р. № 319/94.
3. Порядок № 932 - Порядок застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг), затверджений наказом Державної митної служби України від 30.12.2003 р. № 932, зі змінами та доповненнями.
4. Положення № 49 - Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49, зі змінами та доповненнями.
5. Правила № 124 - Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджені постановою Правління НБУ від 19.03.2003 р. № 124.
Звіт для маленьких Бухгалтерський облік Продовження. Початок див. у «ШБ» № 19, 20, 21, 22, 23/2006 р. Розділяючи суб’єкти підприємницької діяльності на «малі» та «великі», на платників податку на прибуток і неплатників і т. д., законодавець іноді починає плутатися в ним же самим визначеній.....
Поступка вимоги — цесія і факторинг № 22 (2.6.2008) :: Бухгалтерський облік У бухгалтерській практиці все частіше зустрічаються договори переведення боргу і відносно нові для вітчизняного законодавства терміни «цесія» і «факторинг». Про те, що це таке і як операції в межах переведення зобов’язань на третю особу відображаються в б...
