Засудження особи за скоєння злочину матиме для неї цілий ряд негативних наслідків. Про один з можливих наслідків — «заборону на професію» — ми і поговоримо.
Пункт 7 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачає таку підставу для припинення трудового договору з працівником, як набрання законної сили вироком суду, який виключає можливість продовження працівником цієї роботи. Мова йде, в тому числі, про випадки, коли особі вироком суду встановлюються певні обмеження щодо зайняття тими чи іншими видами діяльності (ми їх назвали «забороною на професію»). Дуже часто встановлюється заборона на зайняття підприємницькою діяльністю, медичною практикою, заборона перебувати на керівних посадах тощо.
Якщо запроваджуються такі обмеження, то пов’язані вони з тим, що особа, відносно якої вони застосовані, колись допустила грубі порушення певних обов’язків. Причому порушення виявилися настільки грубими, що їх кваліфікували як злочин, особу притягли до кримінальної відповідальності, а як покарання (основне чи додаткове) були встановлені зазначені вище обмеження.
Наприклад, особу визнають винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 222 Кримінального кодексу України (далі — ККУ) («Шахрайство з фінансовими ресурсами»), засуджують до позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на певний строк.
Підставою для встановлення «заборони на професію» є п. 3 ст. 51 ККУ, яким передбачено такий вид покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Як основне таке покарання може бути призначено на строк від двох до п’яти років, а як додаткове — на строк від одного до трьох років.
Зазначимо, що підставою для «заборони на професію» є тільки вирок суду, що набрав законної сили. Сам факт притягнення особи до кримінальної відповідальності (порушення кримінальної справи, застосування запобіжних заходів тощо), а так само винесення обвинувального вироку (до набрання ним законної сили) не є підставою для звільнення особи за п. 7 ст. 36 КЗпП.
Якщо особа, яку позбавлено права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю, ухиляється від відбування цього покарання, таке ухилення тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 389 ККУ «Ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі». Проте претензії у правоохоронців можуть бути не тільки по відношенню до засудженого, але до керівництва підприємства, установи організації, які всупереч встановленим обмеженням призначають особу на посади, які їй заборонено обіймати, або допускають її до здійснення забороненого виду діяльності. І претензіями справа може не обмежитися: умисне невиконання керівником підприємства відповідного вироку суду є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України «Невиконання судового рішення».
Але ж говорити про умисне невиконання вироку суду та призначення особи на певну посаду всупереч встановленій забороні можна тільки за умови, що посадова особа підприємства, яка приймала таке рішення, знала про існування вироку та встановлених таким вироком обмежень. Як же дізнатися про ці факти, якщо працівник приховує їх?
Потурбуватися про це покликаний спеціальний структурний підрозділ у системі органів з виконання покарань — кримінально-виконавча інспекція Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі — інспекція)1. Діє інспекціє на підставі Інструкції про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 р. № 270/1560 (далі — Інструкція).
Інструкція передбачає, що облік осіб та контроль за дотриманням встановлених обмежень як самим засудженим, так і керівництвом підприємств, ведеться працівниками інспекції.
На виконання покладених на них обов’язків та задля забезпечення виконання рішення суду працівники інспекції мають право:
- викликати осіб, щодо яких застосовано обмеження, а якщо такі особи не з’являються за викликом — застосовувати до них привід;
- у разі потреби проводити контрольні перевірки за місцем роботи вказаних осіб.
Нижче описано порядок, який покликаний забезпечити можливість виконання керівниками підприємства (установи, організації) рішень суду, виявлення осіб, щодо яких встановлено обмеження.
Після того, як засуджену особу візьмуть на облік в інспекції, її негайно викличуть для роз’яснення обов’язків та наслідків їх невиконання. Таке роз’яснення буде оформлено розпискою. Отже, з цього моменту саме на засуджену особу в значній мірі покладається відповідальність за можливе порушення встановленого вироком суду обмеження. Але цим заходи з виконання рішення суду не обмежаться. Від засудженої особи під час першого відвідування нею інспекції вимагатимуть пред’явити документи щодо місця її роботи.
Якщо ж на цей момент особа не працює, вона повинна пред’явити до інспекції трудову книжку та ксерокопії з неї, і надалі трудову книжку необхідно пред’являти один раз на рік. Також засуджена особа зобов’язана повідомляти інспекцію про місце своєї роботи, в тому числі коли вона його змінює. Як бачимо, компетентні органи потурбувалися про те, щоб забезпечити належний контроль за трудовою діяльністю засудженої особи.
Далі працівники інспекції зв’яжуться з роботодавцем засудженої особи: в десятиденний строк після прибуття засудженої особи до інспекції за місцем її роботи буде направлено копію рішення суду та відповідне повідомлення про внесення до її трудової книжки запису про те, які посади, на який строк і на якій підставі засудженій особі заборонено обіймати або яким видом професійної діяльності вона позбавлена права займатися. Внести відповідний запис до трудової книжки — обов’язок роботодавця. Нажаль, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників не визначає порядку внесення відповідних записів, а лише відсилає для вирішення цього питання до спеціального законодавства. Запис такий вноситься з дотриманням загального порядку внесення записів до трудової книжки: в графі 1 розділу «Відомості про роботу» зазначається порядковий номер запису, в графі 2 — дата внесення запису, в графі 3 вказується: «Засуджений до покарання у вигляді позбавлення права обіймати такі-то посади на такий-то строк»; в графі 4 вказуються реквізити рішення суду, яким призначено покарання.
Майте на увазі, що відповідний запис необхідно внести до трудової книжки незалежно від того, чи працює особа на тій посаді, яку їй заборонено посідати (чи виконує вона «заборонену» роботу).
Про внесення запису підприємство має негайно повідомити інспекцію та направити до інспекції копію відповідного наказу або витяг з нього.
Якщо певна діяльність, якою особі заборонено займатися, не є її професією (наприклад, водія-любителя позбавлено права керувати автомобілем), то інспекція не надсилає повідомлення за місцем роботи, відповідно запис до трудової книжки не заноситься.
Очевидно і те, що особі необхідно відмовити в працевлаштуванні на посаду, яку такій особі заборонено обіймати. Якщо ж на момент набрання рішенням суду законної сили особа працевлаштована і працює на «забороненій» посаді або виконує «заборонену» роботу, така особа підлягає звільненню з роботи (з посади, від певного виду професійної діяльності) не пізніше трьох днів після одержання копії вироку суду або повідомлення інспекції.
Хочемо звернути увагу читача на те, що посадові особи інспекції нерідко припускаються помилок, надсилаючи повідомлення, в яких рішення суду кваліфіковано неправильно.
Вважаємо, що такі «неправильні» повідомлення інспекції виконуватися не повинні, якщо керівник впевнений в своїй правоті, адже закон передбачає відповідальність за невиконання рішення суду, а не повідомлення інспекції, яке є незаконним.
Відповідно до п. 2.13 Інструкції у разі невиконання власником підприємства вироку суду щодо особи, позбавленої права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, інспектори направляють відповідні матеріали прокурору для вирішення питання про притягнення винних службових осіб до кримінальної відповідальності.
1 Посадові особи державної виконавчої служби (судові виконавці, як їх часто називають) не мають ніякого відношення до роботи інспекції. Це дві різні структури.
ПРИклад
Громадянина Петрова, який працює на посаді директора підприємства, було засуджено за вчинений злочин та позбавлено права займатися підприємницькою діяльністю на певний строк. Інспекція надсилає власнику підприємства повідомлення, де вимагає звільнити директора із займаної посади. Такі вимоги є неправомірними, оскільки особі заборонено займатися підприємництвом, а обіймання посади директора не є підприємницькою діяльністю.
Як підприємству «спрацювати» з ППшником Повторення вивченого І приватні підприємці, і підприємства разом називаються трьома чудовими буквами — СПД. Але чомусь податківці постійно хочуть «примусити» юридичного брата відповісти за фізичного. Підприємство - платник податку на загальних підставах придбало в...
Строковий трудовий договір № 22 (2.6.2008) :: Урок права У практиці функціонуючих підприємств нерідко зустрічаються випадки, коли вони змушені вдаватися до застосування строкового договору з урахуванням інтересів працівників і роботодавців, що обумовлюється особливим порядком укладення та розірвання таких трудо...
Використання підприємством чужих автомобілів № 20 (19.5.2008) :: Урок права У попередньому матеріалі ми розглядали випадки оформлення використання підприємством чужих автомобілів (орендованих, таких, що перебувають у безоплатному користуванні, та автомобілів працівників). На сьогоднішньому уроці права розглянемо питання щодо офор...
