Питання визначення суми виручки, отриманої юридичною особою - «єдиноподатником» у валюті, законодавчо не врегульоване. Тому ми тільки розглянемо можливі варіанти його розв’язання і запропонуємо найоптимальніший. Отже, все по порядку.
Як відомо, юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98, сплачують до бюджету єдиний податок у відсотках від суми виручки від реалізації: платники ПДВ — за ставкою 6 %, неплатники ПДВ — за ставкою 10 %. При цьому єдиноподатники звільнені від ведення податкового обліку з податку на прибуток.
Але як визначити суму виручки, що є базою оподаткування, якщо вона отримана у валюті? Відповіді на це питання чинне законодавство не дає.
Спробуємо розібратися, за яким курсом варто перераховувати отриману валютну виручку в гривні.
Існують такі думки.
1. Сума виручки, отримана у валюті, перераховується в гривні за курсом на день одержання валюти.
Цей метод визначення бази оподаткування фактично пропонує провадити перерахування виручки за аналогією з порядком визначення доходу, отриманого у валюті платниками податку на прибуток, установленим пп. 7.3.1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств». Нагадаємо його зміст:
Доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв’язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Таким чином, виручка єдиноподатника перераховується за курсом НБУ, що діє в момент отримання виручки, а курсова різниця, що виникла при подальшому продажу валюти, не включається до бази оподаткування єдиноподатника, оскільки фактично не є виручкою.
На думку автора, такий спосіб перерахування виручки буде найвірнішим, оскільки база оподаткування формується саме в момент одержання єдиноподатником суми виручки.
Однак у цьому випадку може виникнути чергова проблема. Відповідно до п. 5.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492,
валютна виручка надходить спочатку на розподільний рахунок у банку і тільки потім зараховується на валютний рахунок підприємства. При цьому дати зарахувань на розподільний і поточний рахунок в іноземній валюті можуть не збігатися. Виникає закономірне питання, що варто вважати датою надходження коштів, дату зарахування коштів на розподільний або на поточний рахунок платника податків.
Пояснимо, що таке розподільний рахунок. Після скасування вимоги про обов’язковий продаж надходжень в іноземній валюті розподільні рахунки використовуються для виконання банками контрольних функцій.
У п. 2.3 Інструкції «Про порядок здійснення контролю й одержання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями», затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136, сказано, що банк знімає експортну операцію з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок резидента.
Таким чином, зарахування валюти на валютний рахунок платника податків можна вважати датою надходження виручки, і саме за курсом валюти на цю дату варто перераховувати виручку з метою оподаткування.
2. Виручка визначається в розмірі суми гривень, отриманих при продажі валюти.
При цьому варіанті сума виручки визначається в розмірі суми в гривнях, що зараховується на поточний розрахунковий рахунок платника податків після продажу валюти. Тобто для перерахування суми виручки береться курс, за яким банк купив валюту в платника податків.
Прихильники цього методу думають, що оскільки єдиний податок розраховується в гривнях, то і в якості бази оподаткування варто брати суму, фактично отриману на поточний рахунок у гривнях.
Основна складність цього варіанта полягає в тому, що валюта може продаватися не відразу, адже платник податків не зобов’язаний продавати валюту в день її надходження. Тому непродана частина валюти може перераховуватися за курсом НБУ на дату закінчення звітного періоду, а згодом, при продажі валюти, об’єкт оподаткування коригується на різницю між сумою, відображеною як виручка у минулому періоді, і сумою, фактично отриманою на розрахунковий рахунок.
3. Валютна виручка перераховується в гривні за курсом НБУ на день продажу валюти або дату закінчення звітного періоду.
Можна сказати, що цей метод найбільш близький до положень бухгалтерського обліку, зокрема, П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».
Так, у випадку, якщо валюта на момент закінчення звітного періоду не продана, сума виручки у валюті визначається за курсом НБУ на день закінчення звітного періоду аналогічно тому, як у бухгалтерському обліку монетарні статті в іноземній валюті відображаються за курсом НБУ на дату балансу. За фактом же реалізації валюти в бухгалтерському обліку розраховується курсова різниця, що відображається в складі доходів або витрат. У свою чергу, база оподаткування єдиноподатника при виборі цього методу визначення суми виручки розраховується виходячи з курсу НБУ на дату продажу, тобто фактично включає собівартість проданої валюти.
4. Розрахунок курсових різниць. Метод органів податкової служби.
Податкові органи не залишилися осторонь і висловили свою думку. Можна сказати, що їхній метод – симбіоз першого і третього. У листі від 24.05.2006 р. № 5799/6/15-0416 ДПАУ пише таке:
... для визначення бази оподаткування єдиним податком необхідно враховувати всі кошти, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів, включаючи суми страхового відшкодування, суми позитивної курсової різниці(виділено автором) та виручку від іншої реалізації.
Тобто, на думку органів податкової служби, при визначенні об’єкта оподаткування розраховується курсова різниця, і в тому випадку, якщо вона є додатною (тобто іншими словами збільшує гривневий еквівалент отриманої валютної виручки), вона включається до бази оподаткування. Якщо ж курсова різниця виходить від’ємною, базу оподаткування вона, на думку податкових органів, не зменшує.
Шукати логіку в підході податківців — справа невдячна. Адже сума курсової різниці фактично не є виручкою від реалізації.
Мало того, валюта може бути продана банку за курсом меншим, ніж курс НБУ. У цьому випадку платник податків взагалі не одержує на розрахунковий рахунок курсову різницю. Розглянемо приклад.
ПРИклад 1
На валютний рахунок юрособи - платника єдиного податку за ставкою 10 % надійшла виручка від продажу товарів за експортним договором у сумі 6300,00 євро.
Валюта отримана 23.01.07 р., курс НБУ на цю дату склав 6,5327 грн за 1 євро. Валюта продана 29.01.07 р. за курсом 6,5000 грн за 1 євро. Курс НБУ на цю ж дату склав 6,5150 грн за 1 євро.
Визначимо суму виручки за кожним із запропонованих методів розрахунку.
За першим методом для визначення суми виручки використовується курс НБУ на дату одержання валюти: 6300,00 х 6,5327 = 41156,01 грн.
За другим методом використовується курс, за яким банк придбав валюту в платника податків: 6300,00 х 6,5000 = 40950,00 грн. Насправді це фактична сума гривень, отримана платником податків за продану валюту. Як бачимо, об’єкт оподаткування при цьому методі розрахунку менше, ніж при попередньому.
Третій метод пропонує використовувати курс НБУ на дату продажу валюти, при цьому виручка від реалізації складе: 6300,00 х 6,5150 = 41044,50 грн.
Якщо ж діяти відповідно до рекомендацій ДПАУ, виручка визначається за курсом НБУ на дату її одержання (тобто в сумі 41156,01 грн), а надалі при продажі валюти розраховується курсова різниця: 6300,00 х (6,5150 – 6,5327) = –111,51 грн.
Оскільки отримана курсова різниця має від’ємне значення, вона не змінює об’єкт оподаткування.
Отже, при використанні методу, запропонованого автором (перший метод), і методу фахівців податкової служби об’єкт оподаткування вийшов однаковий.
В той же час, якби курс валюти, установлений НБУ, на дату продажу виріс, ситуація б виглядала так.
ПРИклад 2
Припустимо, що курс НБУ на дату одержання виручки склав 6,49 грн за 1 євро, а курс НБУ на дату продажу — 6,5150 грн за 1 євро.
Тоді при розрахунку за першим методом сума виручки складе: 6300,00 х 6,4900 = 40887,00 грн.
Відповідно до позиції податкових органів виручка має включати 40887,00 грн, а також суму курсової різниці: 6300,00 х (6,5150 – 6,4900) = 157,50 грн. Тобто загальна сума виручки складе 41044,50 грн. Різниця в наявності.
На закінчення зазначимо, що ВГСУ неодноразово робив висновок про безпідставність вимог податкових органів включати до бази оподаткування суми позареалізаційних доходів. Як приклад наведемо витяг з постанови ВГСУ від 23.06.2005 р. у справі № 29/521а:
…у відповідності до приписів статті 3 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» єдиний податок нараховується на суму виручки отриманої безпосередньо від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а не на всі суми фактично отриманої суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та в касу.
Індексація заробітної плати Практика Продовження. Початок див. у «ШБ» № 02/2007 р. Підстави для здійснення індексації У минулій публікації ми з’ясували, що підставою для здійснення індексації заробітної плати, нарахованої в гривнях, відповідно до вимоги Закону України «Про індексації.....
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
