Договір «про неконкуренцію» чи договір про нерозголошення?
«Прийняв його на роботу молодим та зеленим, передав свій досвід, знання та навички, а тепер він йде від мене, уносячи із собою не тільки цей цінний багаж, але і корпоративні секрети моєї фірми», — так часто розмірковує роботодавець, коли працівник йде від нього на інше місце роботи. Зазвичай хочеться подбати про те, як зберегти корпоративні секрети. Як це зробити, читайте нижче.
Не надто часто, але все ж практикується укладення з працівниками так званих договорів про неконкуренцію. Укладають їх частіше за все при звільненні працівника. Такий договір з більшою чи меншою мірою конкретизації може передбачати, що працівнику протягом певного строку забороняється працювати на підприємствах з аналогічним профілем діяльності, давати консультації з питань, які були предметом діяльності підприємства, та інші подібні обмеження. За порушення таких обмежень передбачаються штрафні санкції. Іноді це оформляють у вигляді односторонніх зобов’язань (розписок) працівника.
Нажаль чи на щастя, але такі договори можуть мати лише психологічний ефект. Реалізувати положення договору і наказати працівника, який порушив обмеження, не вдасться. Такі договори вступають в протиріччя з Конституцією України, у статті 43 якої закріплено право на працю, а також Цивільним кодексом України (далі — ЦК), стаття 312 якого передбачає право фізичної особи на вибір роду занять:
Фізична особа має право на вибір та зміну роду занять. Фізичній особі може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади у випадках і в порядку, встановлених законом.
Жоден закон не надає роботодавцю права обмежити працівника у вільному виборі та зміні роду занять, роботи. Наведемо ще зміст ч. 1 ст. 27 ЦК:
Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є нікчемним.
Нагадаємо, що нікчемний правочин — це правочин (угода), недійсний з моменту його укладення.
Отже, укладати чи не укладати такі договори — це нехай вирішує кожен роботодавець для себе особисто. Наша задача — показати альтернативні шляхи захисту комерційних секретів фірми. Більш дієвою формою зобов’язання, що покликана захистити підприємство від розголошення його комерційних секретів, є договір про нерозголошення комерційної таємниці. Дієвий він хоча б тому, що на відміну від договору про неконкуренцію є законним.
Що ж таке договори про нерозголошення комерційної таємниці? Їх ще часто називають договорами про захист комерційної таємниці.
Такий договір є цивільно-правовою угодою, а, отже, права та обов’язки, що з нього випливають, є цивільно-правовими, а не трудовими. Це означає, що порушення умов договору не може бути підставою для звільнення працівника, застосування по відношенню до нього дисциплінарного стягнення, позбавлення працівника премії тощо. Але таке порушення може мати інші несприятливі наслідки, що передбачаються, як правило, самим договором (наприклад, штраф).
Договір про нерозголошення комерційної таємниці направлений, як можна здогадатися, на запобігання неправомірному використанню чи розголошенню комерційної таємниці підприємства. Предметом такого договору є зобов’язання працівника утримуватися від неправомірного використання та розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю підприємства, а також зобов’язання підприємства створити необхідні умови для захисту цих відомостей від розголошення та неправомірного використання.
Комерційною таємницею підприємства є відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, розголошення яких може завдати підприємству шкоду як майнового, так і немайнового характеру, за виключенням тих відомостей, які згідно законодавства не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Ось визначення комерційної таємниці, яке дається в ЦК (ст. 505):
Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Комерційна таємниця є конфіденційною інформацією в розумінні ст. 30 Закону України «Про інформацію».
Ось декілька порад відносно складання договору про нерозголошення.
1. В договорі доцільно визначити невичерпний перелік відомостей (інформації), що складає комерційну таємницю, а також невичерпний перелік документів, в яких такі відомості можуть міститися. Так, комерційною таємницею підприємства можна вважати такі відомості: умови договорів (контрактів), дані про постачальників та покупців, інформація про переговори, дані про місця закупки товарів, відомості про виробничі можливості підприємства, дані про резерви сировини на підприємстві, дані про розрахунок відпускних цін, розміри скидок, калькуляція витрат виробництва, бази даних та інші комп’ютерні програми, створені на підприємстві, креслення, схеми тощо.
2. Не завадить окремо від договору наказом по підприємству визначити (на цей раз конкретно) перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю. В такому разі в договорі робиться посилання на наказ. З переліком слід ознайомити працівника (працівників) під розпис.
Слід пам’ятати, що певні відомості не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Перелік таких відомостей наведено у постанові Кабміну від 09.08.1993 р. № 611.
3. Важливо визначити випадки, коли повідомлення (ознайомлення) третіх осіб з відомостями, що складають комерційну таємницю, є правомірним. Також можна регламентувати порядок отримання працівником в окремих випадках згоди керівництва на повідомлення (ознайомлення) третім особам таких відомостей. Це можна зробити як у самому договорі, так і в окремому документі (інструкції про дотримання режиму нерозголошення комерційної таємниці, положенні про комерційну таємницю тощо).
4. В договорі слід передбачити і обов’язки підприємства, серед яких можуть бути такі: обов’язок створити працівнику умови роботи, які дозволять забезпечити конфіденційність відомостей, які складають комерційну таємницю; вказувати в документах (наказах, договорах тощо), які містять відповідну інформацію, що дана інформація є комерційною таємницею.
5. В договорі доцільно передбачити відповідальність за порушення зобов’язань (головним чином, за розголошення комерційної таємниці), наприклад, у вигляді штрафу.
Практиці відомі декілька способів конкретизації інформації, яка складає комерційну таємницю. Вище ми вказали на два з них (передбачення відповідного переліку в договорі або в окремому наказі, а також вказівка на те, що інформація є конфіденційною в документах, в яких вона міститься). Можна застосувати й інший спосіб, який полягає у складанні протоколів (актів) передачі конфіденційної інформації. Протокол (акт) складається між стороною, яка передає інформацію (посадова особа підприємства), та стороною, яка приймає таку інформацію (пра-цівник).
За неправомірне розголошення комерційної таємниці (ознайомлення третіх осіб з відомостями, що складають комерційну таємницю, незалежно від форми такого ознайомлення) працівника можна притягти до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної та навіть кримінальної відповідальності.
Відповідальність за це передбачена статтею 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтями 231, 232 Кримінального кодексу України.
Про це не завадить зайвий раз нагадати працівнику, можна навіть відобразити це в договорі.
Договір про нерозголошення комерційної таємниці як цивільно-правова угода є досить нетрадиційним, по крайній мірі, ЦК не передбачає такого виду договорів (угод). У вітчизняній правовій науці такі конструкції майже не досліджувалися, а, отже, вони рідко використовувалися на практиці. Цього не скажеш про західну теорію і практику, яким дуже добре відомі договори про захист комерційної таємниці. Але можна сміливо сказати, що договори про нерозголошення мають право на існування, адже як передбачено ч. 1 ст. 6 ЦК, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Автору не відомі випадки звернення до суду з причин порушення зобов’язань, визначених договором про нерозголошення комерційної таємниці, але можна бути впевненим, що в майбутньому такі позови набудуть поширення.
Перехід платника єдиного податку з однієї ставки на іншу Повторення вивченого Гроші люблять тишу та сталість. Податки теж. Підприємство - платник єдиного податку з початку 2007 року перейшло зі ставки 6 % на 10 %. При здачі Свідоцтва платника ПДВ податкова наполягає на тому, щоб ми нарахували і сплатили до бюджету податкові...
Строковий трудовий договір № 22 (2.6.2008) :: Урок права У практиці функціонуючих підприємств нерідко зустрічаються випадки, коли вони змушені вдаватися до застосування строкового договору з урахуванням інтересів працівників і роботодавців, що обумовлюється особливим порядком укладення та розірвання таких трудо...
Використання підприємством чужих автомобілів № 20 (19.5.2008) :: Урок права У попередньому матеріалі ми розглядали випадки оформлення використання підприємством чужих автомобілів (орендованих, таких, що перебувають у безоплатному користуванні, та автомобілів працівників). На сьогоднішньому уроці права розглянемо питання щодо офор...
