Принципи рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, визначає Закон України від 03.07.96 р. № 270/96-ВР «Про рекламу» (далі — Закон № 270). В розумінні Закону № 270 реклама — це інформація про особу або товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати поінформованість споживачів реклами та їхній інтерес відносно такої особи або такого товару (ст. 1 Закону № 270). ДПАУ більш конкретна: рекламою вважаються всі види оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою (тобто з метою одержання доходу) за допомогою ЗМІ, преси, супутникового та кабельного телебачення, радіомовлення, а також афіш, плакатів, листівок, рекламних щитів, інших технічних засобів, розташованих на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті і в інших місцях («Вісник податкової служби України» за травень 2006 року № 17-18, с. 44, далі — ВПСУ № 17).
Відповідно до Закону № 270:
- виготовлювачем реклами може бути будь-яка особа (фізична (у т.ч. і суб’єкт підприємницької діяльності), юридична будь-якої форми власності або представництво нерезидента), що частково або повністю здійснює виготовлення реклами;
- рекламодавцем — особа (фізична або юридична, а також представництво нерезидента), що є замовником реклами для її виготовлення та/або розповсюдження;
- розповсюджувачем реклами може бути особа (знову ж будь-яка: фізична, юридична або представництво нерезидента), що здійснює розповсюдження реклами.
При схемі, коли рекламодавець замовляє розповсюджувачеві розповсюдження рекламного продукту та сплачує йому кошти за виконану роботу, питань щодо нарахування та сплати податку на рекламу не виникає. Відповідно до ст. 1 «Декрету про місцеві податки та збори» від 20.05.93 р. № 56-93 (далі — Декрет № 56) податок з реклами відноситься до місцевих податків, і об’єктом оподаткування є вартість послуг з установки та розміщення реклами (ст. 11 Декрету № 56). Механізм сплати податку в цьому випадку виглядає так:
- рекламодавець сплачує послуги з установки та розміщення реклами і разом з оплатою за послуги перераховує податок з реклами його розповсюджувачеві;
- розповсюджувач реклами при оформленні розрахункових документів податок з реклами виділяє в них окремим рядком. Базою для нарахування податку є вартість рекламних послуг без урахування ПДВ (оскільки податок з реклами є місцевим податком, то відповідно до ст. 15 Закону України від 25.06.91 р. № 1251-XII «Про систему оподаткування» при визначенні бази оподаткування ПДВ його не враховують). Він же акумулює отриманий від рекламодавця податок на своєму субрахунку;
- розповсюджувач реклами в строки, установлені місцевим органом самоврядування, перераховує податок до місцевого бюджету і звітує по сплаченому податку перед податковими органами, представляючи «Податковий розрахунок податку з реклами» (далі — Розрахунок), затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2003 р. № 624.
Тобто платниками податку є рекламодавці, а сплачує цей податок і звітує по сплаті перед податковими органами розповсюджувач, тому що відповідно до норм ст. 1 Закону України від 21.12.00 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» платниками податків є особи, на яких покладено обов’язок утримувати та сплачувати податки до бюджету.
На практиці така схема майже не працює. На початковому етапі рекламодавець сплачує послуги з розміщення реклами рекламному агентству, тобто в ролі платника податку з реклами виступає рекламне агентство. Оскільки рекламне агентство не розміщає рекламу самостійно, то за її розміщення воно сплачує розповсюджувачеві.
На цьому етапі в ролі платника податку з реклами виступає вже розповсюджувач. Логічно було б припустити, що рекламне агентство як посередник має сплачувати податок з реклами тільки з тієї суми, яку воно одержало за надані рекламодавцеві послуги, тобто з різниці між сумою, отриманою від рекламодавця, та сумою, сплаченою розповсюджувачеві. Іншу ж частину вартості послуг одержує розповсюджувач, тому він і повинен оплатити свою частину податку з реклами.
Хоча, відповідно до Декрету № 56, перерахувати податок з реклами повинні одержувачі коштів за розповсюдження реклами з усієї отриманої суми. Однак ДПАУ в ВПСУ за жовтень 2006 р. № 40, с. 53 у своїй відповіді на питання, чи має право рекламне агентство перерахувати до бюджету різницю між сумою податку з реклами, утриманою із замовника реклами, і сумою податку, оплаченого виконавцеві за розміщення й установку реклами, відповідає, що рекламне агентство, як посередник, повинне сплатити податок з реклами лише з тієї суми, яку воно одержало за надані рекламодавцеві послуги, тобто з різниці між сумою, отриманою від рекламодавця, та сумою, сплаченою розповсюджувачеві. Іншу ж частину вартості послуг одержує кінцевий розповсюджувач, тому він і повинен сплатити іншу частину податку з реклами. Однак попереджає, що такий порядок сплати податку з реклами дійсний лише за умови наявності в платника податків первинних документів, які підтверджують перерахування рекламним агентством податку з реклами кінцевому розповсюджувачеві за виконаними ним обсягами робіт. У протилежному випадку рекламне агентство перераховує податок з реклами до бюджету в повному обсязі.
ДПАУ вважає, що витрати будуть підтверджені документально, якщо в договорі на рекламні послуги обов’язково буде відображено (ВНСУ № 17):
- умови виготовлення або розміщення реклами;
- перелік виконуваних робіт;
- порядок і строки виконання замовлення;
- порядок і строки розрахунків;
- сума договору.
ДПАУ пропонує такий порядок формування вартос- ті рекламних послуг (ВПСУ, січень 2001 р., № 4, с. 13):
В = Вт + П + Пр + ПДВ, де:
В – вартість послуг рекламного агентства;
Вт – витрати рекламного агентства з надання послуг, включаючи матеріальні витрати, нарахування заробітної плати працівникам та інші витрати;
П – прибуток рекламного агентства, одержуваний від надання рекламних послуг;
Вт + П – не що інше, як вартість;
Пр – податок з реклами, розрахований відповідно до ставки податку на рекламу, що не може перевищувати встановлених Декретом № 56 розмірів, а саме: 0,1 %
вартості послуг з установки та розміщення одноразової реклами; 0,5 % вартості послуг з установки та розміщення реклами на тривалий час:
Пр = (Вт + П) х 0,001 або Пр = (Вт + П) х 0,005;
ПДВ розраховується так:
ПДВ = (Вт + П) х 0,2.
Об’єктом обкладання податком з реклами і ПДВ є та сама величина — вартість послуг рекламного агентства. Податок з реклами сплачується під час оплати послуг з установки та розміщення реклами.
ПРИклад 1
Рекламодавець за договором з рекламним агентством перераховує йому 602,50 грн (послуги з розміщення реклами — 500,00 грн, ПДВ — 100,00 грн, податок на рекламу (0,5 %) — 2,50 грн).
Рекламне агентство, в свою чергу, за договором з розповсюджувачем реклами перераховує йому за розповсюдження реклами рекламодавця 482,00 грн (послуги з розміщення реклами — 400,00 грн, ПДВ — 80,00 грн, податок на рекламу (0,5 %) — 2,00 грн).
В результаті: розповсюджувач сплатить до бюджету податок з реклами в розмірі 2,00 грн з обсягу виконаних ним робіт. А рекламне агентство як посередник за розповсюдження рекламних послуг фактично одержало 100,00 грн (500,00 – 400,00). Тому і податок з реклами воно сплатить тільки в розмірі 0,50 грн (100,00 х 0,5 %), але за умови наявності в рекламного агентства первинних документів, що посвідчують перерахування рекламним агентством податку з реклами розповсюджувачеві за виконаними ним обсягами робіт.
В податкової накладній податок на рекламу відображається окремим рядком у розділі III «Поворотна (заставна) тара» (консультація ДПА в Харківській області в «Бухгалтерській газеті» № 4/2002 с. 3). У Регістрі обліку продажу товарів (робіт, послуг) податок з реклами не відображається, тому що він не містить інформацію про сплачені покупцями суми, які входять до бази нарахування ПДВ.
Що робити у випадку, коли розповсюджувач реклами зареєстрований в одному адміністративно-територіальному районі, а рекламні послуги надає в іншому. До якого місцевого бюджету перераховувати податок на рекламу? ДПАУ вважає, що все залежить від рішення місцевої ради: якщо рішенням органу місцевого самоврядування визначено, що податок з реклами сплачується за місцем розташування рекламоносіїв, то податок з реклами має надходити до відповідного місцевого бюджету.
Якщо ж його рішенням передбачена сплата податку з реклами за місцем реєстрації рекламного агентства, то він має надходити до місцевого бюджету, де зареєстроване рекламне агентство (ВПСУ № 34/2002). Строки подання Розрахунку та сплати податку також установлюються місцевими органами влади. При звітному періоді, що дорівнює місяцю, Розрахунок подається протягом 20 календарних днів, наступних за звітним, а податок сплачується протягом наступних 10 календарних днів. При квартальному звітному періоді Розрахунок подається протягом 40 календарних днів по закінченні звітного кварталу, а сплата податку здійснюється протягом наступних 10 календарних днів. При цьому місцевим положенням також може бути передбачена сплата щомісячних авансових платежів цього податку у встановлений термін.
Відображення в обліку результатів податкової перевірки Практика Закінчення податкової перевірки підприємства — для бухгалтера майже свято. Адже підписанню акту перевірки передують напружені дні, коли необхідно готовити документи, пояснювати, іноді сперечатися, доводити, і при тому ще встигати виконувати поточну...
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
