Припинення участі в ТОВ: способи та правові наслідки
Товариство з обмеженою відповідальністю є, мабуть, найбільш поширеною організаційно-правовою формою підприємницьких товариств в Україні. До найактуальніших питань, пов’язаних з функціонуванням ТОВ, відносяться питання припинення участі в товаристві. В цьому номері розглянемо підстави та способи «виходу» учасника з ТОВ, а в наступному проаналізуємо майнові наслідки такого «виходу».
Законодавство передбачає декілька шляхів, якими учасник може «покинути» товариство. Найбільш поширеними серед них є такі:
1) власне вихід — коли учасник виходить з ТОВ за власною волею, але такий вихід не пов’язаний з відчуженням учасником своєї частки;
2) відчуження учасником своєї частки у статутному капіталі ТОВ;
3) виключення учасника зі складу ТОВ.
Зупинимося на цих способах детальніше.
Вихід учасника з товариства
Право учасника на вихід з товариства з обмеженою відповідальністю закріплено статтею 148 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) та пунктом «в» ч. 1 ст. 10
Закону України «Про господарські товариства» (далі — Закон про госптовариства). Так, відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦКУ учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Це, так би мовити, класичний спосіб: учасник товариства як самостійний в організаційному та майновому відношенні суб’єкт правовідносин, незалежно від того, фізична це особа чи юридична, більше не бажає брати участь у товаристві та виражає свою волю на вихід з його складу. При цьому такий учасник не бажає здійснювати відчуження належної йому частки (корпоративних прав), а просто хоче покинути товариство. Він жодним чином не може бути обмежений в реалізації цього права. Іноді ТОВ передбачає у статуті обмеження права учасника на вихід, але оскільки законодавство не містить норм, які б допускали таку можливість, відповідні положення статуту вважаються недійсними та не повинні братися до уваги.
Разом з цим учасник, який бажає вийти зі складу ТОВ, має дотримуватися передбаченої законом процедури: попередньо, але не пізніше ніж за три місяці, попередити товариство про свій вихід. Зазначимо, що у статуті товариства може бути визначено інший строк для попередження.
Попередження про вихід слід надіслати листом з повідомленням про вручення, адресувавши його загальним зборам учасників товариства як вищому органу управління. По закінченні трьох місяців з моменту попередження (якщо інший строк не передбачено статутом) учасник може вийти зі складу товариства.
Оскільки з виходом учасника змінюється склад ТОВ, такі зміни слід відобразити у статуті товариства та провести державну реєстрацію цих змін або ж реєстрацію нової редакції статуту. З огляду на вимоги Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі — Закон про держреєстрацію) товариству для реєстрації таких змін доведеться подати держреєстратору документи за переліком, що визначений у ст. 29 зазначеного закону. Серед них — нотаріальна копія документа, що посвідчує волевиявлення учасника на вихід з ТОВ: для учасників - юридичних осіб таким документом є рішення (протокол) відповідного органу управління, а для учасників - фізичних осіб — заява на вихід, яка оформляється у нотаріуса.
Відчуження учасником частки
Учасник ТОВ має право продати чи іншим чином відступити свою частку у статутному капіталі товариства. Це право закріплено у п. 4 ч. 1 ст. 116 та ст. 147 ЦКУ Відчуження частки — це не що інше, як розпорядження своїм майном (майновим правом). Внаслідок такого відчуження учасник втрачає майнові права, пов’язані з його участю в ТОВ, натомість набуває такі права інша особа.
Право на відчуження частки, на відміну від права на вихід, є обмеженим. Так, відповідно до ч. 1 ст. 147
ЦКУ учасник має право відступити свою частку іншому учаснику цього ж товариства або кільком таким учасникам. Відступити частку особам, які не є учасниками цього товариства, можна тільки в разі, якщо статут ТОВ не передбачає обмеження можливості такого відчуження, і лише у разі, якщо інші учасники товариства не скористалися своїм переважним правом на придбання частки. Крім того слід пам’ятати, що частка, що сплачена не повністю (мається на увазі неповне внесення учасником свого вкладу до статутного капіталу), може бути відчужена тільки у тій частині, в якій її сплачено.
Щоб забезпечити переважне право на придбання частки, що відчужується, учасник зобов’язаний у строк, що передбачений статутом товариства, повідомити інших учасників про своє бажання відступити частку, зазначивши умови подальшого відчуження (зокрема, вартість частки). Якщо учасники відмовляються від придбання частки або не відповідають на повідомлення протягом передбаченого строку, частка може бути відчужена третій особі.
У разі якщо статутом товариства не передбачено строк для повідомлення (попередження) учасників про відчуження частки, застосовується загальний місячний строк, що визначений у абзаці 2 ч. 2 ст. 147 ЦКУ.
Зазначені правила щодо забезпечення переважного права учасників на придбання частки стосуються не всіх способів відчуження частки, а лише її продажу. Таким чином, якщо учасник вирішив, наприклад, подарувати свою частку третій особі, інші учасники не мають переважного права на її набуття.
Відчуження частки оформляють договором, який передбачає перехід прав від одного учасника до іншого (або до третьої особи): купівлі-продажу, дарування, міни тощо.
Як і у випадку з виходом учасника з товариства, відступлення частки викликає необхідність реєстрації змін до статуту. В даному випадку відповідно до ст. 29 Закону про держреєстрацію реєстратору необхідно буде подати, крім інших документів, нотаріально посвідчену копію відповідного договору або ж оригінал нотаріально завіреного договору. Зверніть увагу, що в законі йдеться про можливість подання нотаріально посвідченої (завіреної) копії документа про перехід частки, а отже договір на відступлення частки посвідчувати нотаріально не обов’язково1.
Часто при відчуженні частки для проведення державної реєстрації учасник підписує у нотаріуса заяву на вихід, про яку ми вже згадували вище. В такій заяві зазначається, що у зв’язку з продажем (іншим відчуженням) своєї частки учасник бажає вийти з товариства. Оформлення подібних заяв нотаріусом та прийняття їх реєстратором свідчить про нерозуміння цими особами правової природи такого явища, як відчуження частки. Адже припинення участі в товаристві внаслідок відчуження частки відбувається автоматично, і це припинення участі не вважається виходом. Проте ця практика продовжує діяти і майже ніколи не викликає ускладнень.
Виключення учасника з товариства
Згідно ст. 64 Закону про госптовариства учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов’язки чи перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більше як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому учасник, якого виключають, або його представник у голосуванні участі не бере.
Рішення про виключення учасника зі складу ТОВ приймається загальними зборами. Цілком зрозуміло, що вирішення такого питання — це виключна компетенція вищого органу управління ТОВ.
Зрозуміло також, що учасник, якого виключено зі складу товариства, рідко буває задоволений цим, а тому зазначений спосіб припинення «членства» в товаристві зазвичай буває сполучений із судовими тяжбами.
Рішення про виключення, як і інші рішення загальних зборів учасників, оформляється протоколом. Протокол разом з іншими необхідними документами відповідно до вже згадуваної нами ст. 29 Закону про держреєстрацію є підставою для реєстрації змін до статуту товариства або реєстрації нової редакції статуту.
1 Держпідприємництва у листі № 5730 від 04.08.2006 р. зазначив, що договір на відчуження частки підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Така позиція Комітету суперечить чинному законодавству. Далі буде
Приватний підприємець і перша податкова вимога Повторення вивченого Госкомпідприємництва1 вже ствердно відповідав на запитання, чи поширюються вимоги Закону № 2181 на приватного підприємця, що працює на єдиному податку (далі — підприємець-єдиноподатник). Але ДПАУ, як водиться, проти. І підтверджує це ділом, розсилаючи...
Строковий трудовий договір № 22 (2.6.2008) :: Урок права У практиці функціонуючих підприємств нерідко зустрічаються випадки, коли вони змушені вдаватися до застосування строкового договору з урахуванням інтересів працівників і роботодавців, що обумовлюється особливим порядком укладення та розірвання таких трудо...
Використання підприємством чужих автомобілів № 20 (19.5.2008) :: Урок права У попередньому матеріалі ми розглядали випадки оформлення використання підприємством чужих автомобілів (орендованих, таких, що перебувають у безоплатному користуванні, та автомобілів працівників). На сьогоднішньому уроці права розглянемо питання щодо офор...
