Тільки держава здатна, незважаючи ні на що, одержати те, що їй призначено, в повному обсязі, точно в строк і з відсотками. Спробували б це зробити ті, кому держава заборгувала, та ще тими самими методами!
Визначення податкової застави
У ст. 572 ЦКУ зазначено, що через заставу кредитор (заставоутримувач) має право у випадку невиконання боржником (заставником) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника (якщо інше не встановлено законом). Тобто застава — це спосіб забезпечення зобов’язань (ст. 1 Закону № 2654).
Одним з видів застави є податкова застава. Її точне визначення наведене в Законі № 2181.
Відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону № 2181, податкова застава — це спосіб забезпечення податкового зобов’язання платника податків, не погашеного в строк...У силу податкової застави орган стягнення1 має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов’язання одержати задоволення з вартості ставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому Законом.
Далі розглянемо основні вимоги чинного законодавства (зокрема, Закону № 2181 і роз’яснень ДПАУ) про застосування податковими органами податкової застави до платників податку, які мають податковий борг.
Виникнення права податкової застави
Право податкової застави виникає на підставі вимог Закону № 2181 і не вимагає письмового оформлення (у формі договору).
У пп. 8.2.1 Закону № 2181 зазначено, що право податкової застави виникає в таких випадках:
1. У випадку несплати терміни, встановлені розглянутим Законом, суми податкового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, — від дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.
2. У випадку несплати терміни, встановлені розглянутим Законом, суми податкового зобов’язання, визначеної контролюючим органом, — від дня, наступного за останнім днем граничного строку погашення такого зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні.
Причому, як вимагають п.п. 2–3 п. 1.4 Порядку № 3382, в обох вищевказаних випадках день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних карток особистих рахунків платників податків, які ведуться контролюючими органами.
1 Відповідно до вимог пп. 2.3. 1 Закону № 2181 органами, уповноваженими здійснювати заходи щодо погашення податкового боргу (тобто органами стягнення) є виключно податкові органи, а також державні виконавці в межах їхньої компетенції.
2 Дія Порядку № 338 поширюється на платників податків - юросіб, їхні філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юрособи, а також на фізосіб, що мають статус СПД або ж таких, що не мають такого статусу, на яких законами покладено зобов’язання щодо утримання і/або сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), пені та штрафних санкцій.
Кілька слів про вимоги абз. 2 пп. 8.2.1 Закону № 2181, відповідно до якого право податкової застави виникає у випадку неподання або несвоєчасного подання податкової декларації платником податків. На сьогоднішній день ця норма не діє, тому що визнана Рішенням КСУ від 24.03.2005 р. неконституційною. Інакше кажучи, право податкової застави не виникає відносно платників податків, які не подали (або подали несвоєчасно) податковим органам податкову декларацію. Це підтверджує і ДПАУ в Роз’ясненні № 216.
Зазначимо також, що відповідно до вимог п. 1.5 Порядку № 338 право податкової застави не поширюється на невнесені вчасно до бюджету авансові платежі за готельними податками.
Як зазначено в п. 2.4 Порядку № 338, повідомлення про виникнення права податкової застави містить у собі першу податкову вимогу, що надсилається платникові податків відповідно до ст. 6 Закону № 2181. Розглянемо деякі положення зазначеної статті. Так, у пп. 6.2.1 Закону № 2181 сказано про те, що податковий орган надсилає платникові податків податкові вимоги у випадку, якщо останній не сплачує у встановлений термін погоджену суму податкового зобов’язання (у тому числі зазначену в поданій ДПІ податкової декларації). Податкові вимоги надсилаються (вручаються) платникам податку в такі терміни (пп. 6.2.3 Закону № 2181):
- перша податкова вимога — не раніше першого робочого дня після закінчення строку сплати погодженої суми податкового зобов’язання. Це податкова вимога, форма якої наведена в додатку № 1 (для платників податків - юросіб) і № 2 (для платників податків - фізосіб) до Порядку № 266, містить у собі, зокрема, не тільки інформацію про суму податкового боргу1 за погодженими податковими зобов’язаннями (у тому числі інформацію про штрафні санкції і пені), але і повідомлення про виникнення права податкової застави, а також вимогу надати податковому органу перелік ліквідного майна платника податків, що може бути використано для погашення боргу методом його реалізації (у випадку неможливості повністю сплатити податковий борг в 30-денний строк);
- друга податкова вимога (у випадку непогашення платником податків у встановлений термін суми податкового боргу) — не раніше 30 календарного дня від дня надсилання (вручення) першої податкової вимоги. Друга податкова вимога (додаток № 3 (для платників податків - юросіб) і № 4 (для платників податків - фізосіб) до Порядку № 266) містить у собі ту саму інформацію, що і перша податкова вимога (див. вище). Крім того, у ній може бути зазначена дата проведення опису активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, і дата проведення публічних торгів з продажу таких активів.
Варто сказати і про те, що в податкових повідомленнях і податкових повідомленнях-рішеннях, які надсилаються платникам податку відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2181 і Порядку № 253, вказується попередження про наслідки несплати податкових зобов’язань у встановлений термін. Зокрема, попередження про те, що у випадку, якщо податкове зобов’язання не буде сплачено, то виникне право податкової застави, а таке зобов’язання буде визнано податковим боргом.
Предмет податкової застави
У п. 2.1 Порядку № 338 чітко зазначено, що може бути предметом податкової застави:
- рухоме і нерухоме майно, майнові та немайнові права;
- майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення;
- майно, яке стане власністю заставника після виникнення права податкової застави у тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо).
У той же час чинним законодавством визначені активи підприємства, на які не поширюється право податкової застави або ж існують певні обмеження щодо його застосування (дивися нижче таблицю 1).
Обмеження щодо предмета і суми застави
Майно та інші активи, які не можуть бути предметом податкової застави, визначені п. 2.2 Порядку № 338 (дивися таблицю 1). Крім того, право податкової застави не поширюється (пп. 8.2.3 Закону № 2181):
- на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю, і грошові доходи від цих іпотечних активів, до повного виконання емітентом зобов’язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю;
- на склад іпотечного покриття і грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов’язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Щодо обмежень за сумою податкової застави, то тут все набагато складніше.
Таблиця 1
№ з/п
Майно і активи, які не можуть бути предметом податкової застави
Підстава (відповідно до п. 2.2 Порядку № 338)
1
-національні, культурні й історичні цінності, які перебувають у державній власності та занесені до Державного реєстру національного культурного надбання;
- вимоги, що мають особистісний характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;
- об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, які перебувають у процесі корпоратизації
ст. 4
Закону № 2654
2
майно і кошти благодійних організацій
ст.19
Закону № 531
3
приватизаційні папери
ст. 5
Закону № 2173
4
майно громадян, на яке не може бути накладене стягнення за виконавчими документами
додаток
до Закону № 606
Почнемо з того, що в пп. 8.2.2 Закону № 2181 і п. 1.6 Порядку № 338 зазначена така норма: право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському веденні) в день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків дістане права власності в майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу2.
1 Нагадаємо, що податковий борг (недоїмка) — це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій при їхній наявності), самостійно погоджене платником податків або ж погоджене в адміністративному або судновому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму зазначеного податкового зобов’язання (п. 2.3 Порядку № 266).
2 Певна річ, ця норма не стосується тих вищенаведених нами активів, які не можуть бути предметом податкової застави за визначенням, або ж тих активів, право податкової застави на які не поширюється.
Практичне використання цієї норми закону призводило до того, що податковими органами не враховувалася сума несплаченого податкового зобов’язання або ж сума податкового боргу, що виникла, тобто до податкової застави потрапляли всі активи платника податків, певна річ, за винятком тих, які не можуть бути предметом податкової застави за визначенням1 (приміром, якщо активи платника податків дорівнюють 1 млн грн, а податковий борг — 10 тис. грн, то спочатку до податкової застави мали потрапити не активи вартістю 10 тис. грн, а всі активи, тобто вартістю 1 млн грн).
Тому положення вищезазначеного пп. 8.2.2 п. 8.2 Закону № 2181 були визнані Рішенням КСУ від 24.03.2005 р. неконституційними від дня прийняття цього рішення, але тільки в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без урахування суми його податкового боргу. На це вказує і ДПАУ в Роз’ясненні № 385, в якому на сьогоднішній день наведений порядок визначення суми податкової застави (тобто суми активів платника податків, на які поширюється право податкової застави).
У наступній публікації ми розглянемо цей порядок більш детально.
Податковий пріоритет і захист інтересів кредиторів
Відповідно до вимог п. 8.4 Закону № 2181, пріоритет (тобто першочергове право кредитора (обтяжувача, заставодержателя) відносно права іншої особи на те саме майно) податкової застави стосовно пріоритетів інших застав установлюється законом (приміром, для предмета застави - рухомого майна пріоритет установлюється Законом № 1255).
Зазначимо також вимоги розділу 4 «Податковий пріоритет» Порядку № 338, де зазначено, що право податкової застави має пріоритет над якими-небудь правами інших застав, які:
1)...не були зареєстровані в державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна до виникнення права на таку податкову заставу;
2)...виникли після моменту виникнення такого права на податкову заставу, незалежно від того, чи були зареєстровані права інших застав у державних реєстрах застав рухомого майна або нерухомого майна, чи ні;
3)...виникли або були зареєстровані в державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна в той самий день, коли виникло право податкової застави.
Законом № 2181 передбачена норма, спрямована на захист інтересів кредиторів платника податків у випадку виникнення податкової застави. Так, у п. 8.5
Закону № 2181 сказано, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, повинен здійснити такі дії:
письмово повідомити наступних кредиторів про таку податкову заставу та про характер і розмір забезпечених цією заставою зобов’язань, а також відшкодувати збитки кредиторів, що можуть виникнути у разі неподання зазначеного письмового повідомлення.
Зазначимо, що наступними кредиторами варто вважати тих кредиторів, які з’являться в підприємства-платника податків після виникнення в нього податкової застави.
1 Дивись таблицю 1.
Нормативна база
1. ЦКУ - Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
2. Рішення КСУ від 24.03.2005 р. - Рішення Конституційного суду України від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005 (у справі № 1-9/2005).
3. Закон № 2654 - Закон України «Про заставу» від 02.10.1992 р. № 2654-XII.
4. Закон № 2181 - Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.
5. Закон № 531 - Закон України «Про добродійність і благодійні організації» від 16.09.1997 р. № 531/97-ВР.
6. Закон № 2173 - Закон України «Про приватизаційні папери» від 06.03.1992 р. № 2173-XII.
7. Закон № 606 - Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV.
8. Закон № 1255 - Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 р. № 1255-IV.
9. Порядок № 338 - Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби, затверджений Наказом державної податкової адміністрації України від 28.08.2001 р. № 338.
10. Порядок № 266 - Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджений Наказом ДПАУ від 03.07.2001 р. № 266.
11. Порядок № 253 - Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків і рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджений Наказом ДПАУ від 21.06.2001 р. № 253 (в редакції Наказу ДПАУ від 27.05.2003 р. № 247).
12. Роз’яснення № 385 - Податкове роз’яснення, затверджене Наказом ДПАУ від 06.07.2006 р. № 385.
13. Роз’яснення № 216 - Податкове роз’яснення, затверджене Наказом ДПАУ від 16.06.2005 р. № 216.
Облік надходження (вибуття) запасів Податковий облік Продовження. Початок див. у «ШБ» №№ 08, 09, 10/2007 р. Обираючи метод обліку запасів, не забувайте про те, що важливий не сам вибір, а його наслідки. Методи оцінки запасів при їхньому вибутті Як ми вже зазначали в попередніх публікаціях, різні ви...
Інтернет-магазин № 22 (2.6.2008) :: Податковий облік У минулому номері ми розглянули загальні вимоги до дистанційної торгівлі та один з її видів, а саме торгівлю за каталогами. У цій публікації розглянемо «удосконалений» метод торгівлі на відстані — торгівлю через Інтернет-магазин....
