І індексація зарплати, і компенсація її несвоєчасної виплати по суті покликані виконувати ту саму функцію — згладжувати вплив інфляції на рівень доходів працівників (зокрема, заробітної плати, що нарахована та підлягає до видачі). Відрізняються вони тільки механізмом їхнього здійснення. У першому випадку збільшується сума нарахувань заробітної плати, а в другому — сума, що підлягає до виплати. Ця на перший погляд незначна відмінність спричиняє значні відмінності в податковому і бухгалтерському обліку, але все по порядку.
Компенсація несвоєчасно виплаченої зарплати, а точніше втрат, понесених працівником у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати й інфляційних процесів (далі — компенсація втрат зарплати), здійснюється на підставі Закону «Про компенсації громадянам втрат частини доходів у зв’язку з порушенням строків їхньої виплати» від 19.10.2000 р. № 2050 (далі — Закон про компенсації). Цей Закон про компенсації набрав чинності з 01 січня 2001 р., а під нього КМУ затвердив Постанову «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 р. № 159 (далі — ПКМУ № 159). Але компенсація втрати зарплати здійснювалася і до набрання чинності Закону про компенсації. Порядок її здійснення визначався ПКМУ «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати» від 20.12.1997 р. № 1427 (далі — ПКМУ № 1427).
І ПКМУ № 1427 і ПКМУ № 159 діють, але тільки компенсація втрати зарплати, нарахованої з 01.01.1998 р. до 31.12.2000 р. здійснюється відповідно до вимог ПКМУ № 1427, а компенсація втрати зарплати, нарахованої з 01.01.2001 р., – відповідно до вимог ПКМУ № 159.
Оскільки більш актуальним є компенсація втрати зарплати за останні роки (починаючи з 2001 р.), то ми її і розглянемо в першу чергу, а потім уже розглянемо компенсацію втрати зарплати, нарахованої і не виплаченої за ще пізніший період.
Компенсація несвоєчасно виплаченої зарплати, нарахованої після 01.01.2001 р.
Вимоги Закону про компенсації та ПКМУ № 159 поширюються на всі підприємства, установи та організації (далі — підприємства), незалежно від форми власності і господарювання1.
Компенсація втрати зарплати здійснюється тільки в тому випадку, якщо відбулася затримка її виплати на період більшої тривалості, ніж календарний місяць. Коли говориться про період часу якої-небудь тривалості, то завжди виникає питання, з якого часу починається відлік такого періоду. Оскільки і в Законі про компенсацію і в ПКМУ № 159 говориться про календарний місяць, то розумно буде припустити, що відлік починається з першого числа місяця, в якому необхідно здійснити виплату нарахованої заробітної плати. Тобто якщо нараховану заробітну плату за січень 2007 р. необхідно виплатити в лютому 2007 р., то з першого лютого і починається відлік періоду затримки.
Якщо в лютому така заробітна плата не буде виплачена, то її виплата в березні повинна супроводжуватися компенсацією за затримку її виплати. При цьому період її затримки дорівнюватиме одному календарному місяцю (лютому). Якщо виплата заробітної плати, нарахованої в січні, буде здійснена у квітні, то період її затримки дорівнюватиме двом календарним місяцям (лютий і березень) і це необхідно врахувати при розрахунку компенсації такої затримки. І так далі по кожному календарному місяцю затримки.
Зі сказаного можна зробити висновок, що місяць, за який нарахована заробітна плата, і місяць, в якому вона виплачується, не включаються до розрахунку кількості календарних місяців затримки. Перший — тому що є місяцем, за який нараховується заробітна плата, і виплата її в цьому місяці не можлива, а другий — тому що у зв’язку з виплатою в цьому місяці заборгованості по зарплаті її затримка в цьому місяці менше календарного місяця. Навіть якщо виплата здійснена в останній календарний день цього календарного місяця, однаково ми не маємо повного календарного місяця затримки.
Наступне, що принципово важливо, — це причина затримки виплати заробітної плати. Відповідно до вимог Закону про компенсацію і в ПКМУ № 159 тільки одна причина затримки виплати заробітної плати звільняє підприємство від нарахування компенсації за таку затримку:
Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.
Затримка виплати заробітної плати більше ніж на один календарний місяць з будь-якої іншої причини, у тому числі з вини адміністрації, спричиняє виплату компенсації.
Як правило, затримка з виплатою заробітної плати є наслідком складного, якщо не критичного, фінансового стану підприємства2. Вихід з такого фінансового стану вимагає чимало часу і тому погашення заборгованості за невиплаченою заробітною платою відбувається поетапно. У зв’язку з цим виникає питання, в якому порядку здійснюється виплата заборгованості за заробітною платою, за якою є затримка у виплаті та компенсації втрат у зв’язку з такою затримкою. Відповідно до вимог статті 4 Закону про компенсацію:
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
1 ПКМУ № 159 за своїм змістом є майже точною копією Закону про компенсацію. Єдине, чим воно значно відрізняється від Закону про компенсацію, це наявністю в ньому прикладу розрахунку суми компенсації. Тому, коли в тексті статті ви зустрінете посилання на Закон про компенсацію з будь-якою вимогою щодо компенсації втрат зарплати, то можете бути впевнені, що в ПКМУ № 159 є аналогічна вимога.
2 Відповідно до законодавства про працю виплата заробітної плати здійснюється як першочерговий платіж, і тільки після цього підприємство має право використовувати кошти на погашення всіх інших зобов’язань, у тому числі за податками і платежами. Тому такий висновок про фінансовий стан підприємства напрошується сам по собі.
Отже, якщо підприємство виплачує в червні 2007 р. заробітну плату, нараховану працівникам у січні 2007 р., то разом з виплатою такої заробітної плати необхідно здійснити і виплату компенсації втрати зарплати за затримку виплати зарплати, нарахованої в січні, за період з лютого по травень (за чотири календарних місяці).
Наступне немаловажне питання, яке необхідно з’ясувати, чи за всіма видами нарахованої заробітної плати у випадку затримки її виплати працівникам підприємства повинна нараховуватися компенсація втрати зарплати за час затримки. У Законі про компенсацію сказано, що компенсації підлягають виплати пенсій, стипендій, соціальні виплати і заробітна плата (грошове забезпечення) та інше. У ПКМУ № 159 дана більш детальна розшифровка зазначених видів виплат, але щодо заробітної плати деталізація відсутня.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім’ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Чи можна в такому випадку керуватися визначенням заробітної плати, даним у Законі «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) і в «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Мінстату від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5)? Не тільки можна, але і потрібно, оскільки інших законодавчих або нормативних документів, що визначають поняття «заробітна плата» та її структури, немає. Але знайомство з визначенням поняття й структури заробітної плати, дане в Інструкції № 5, викликає ряд питань.
У першу чергу це стосується договорів цивільно-правового характеру. Відповідно до п. 2.1.8 Інструкції № 5 до складу основної заробітної плати входить:
Оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт: згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності)…
У чому проблема? У тому, що цивільно-правові договори і трудові договори — це, як говорять в Одесі, дві більші різниці. З цього приводу не раз висловлювався Мінпраці (зокрема, у листі «Щодо застосування трудових договорів і договорів підряду» від 26.12.2003 р. № 06/1-4/200)1. Ґрунтуючись на тому, що в ст. 6 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами у зв’язку з народженням і похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III (далі — Закон № 2240) сказано, що соціальному страхуванню підлягають особи, які працюють за трудовим договором (контрактом), суми виплат за цивільно-правовими договорами не відносяться до бази оподаткування соціальним страхуванням. Що викликає сумнів у правомірності віднесення виплат за цивільно-правовими договорами до заробітної плати і включення їх до переліку виплат, затримку виплати яких необхідно компенсувати.
1 В «ШБ» також розглядалося це питання (див. «ШБ» № 4/2007 с.29).
У той же час необхідно зазначити, що виплати за цивільно-правовими договорами підлягають оподаткуванню з доходів фізичних осіб (далі — ПДФО), з них здійснюються відрахування й утримання до Пенсійного фонду і, що немаловажно, час роботи за цивільно-правовим договором включається до стажу роботи. Це є вагомим аргументом у визнанні того, що виплати за цивільно-правовими договорами є не чим іншим, як оплатою за працю.
Отже, з одного боку цивільно-правові договори не відносяться до трудових договорів, але з іншого виплати, які за ними здійснюються, повинні бути визнані виплатами за працю. У такій ситуації автор готовий взяти на себе сміливість і стверджує, що віднесення виплат за цивільно-правовими договорами до заробітної плати і включення їх до переліку виплат, затримку виплати яких підлягає компенсувати, є правомірним.
Наступне питання, що виникає після знайомства з Інструкцією № 5, пов’язане з віднесенням до складу додаткової заробітної плати:
2.2.7. Суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників.
2.2.8. Суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати.
Що стосується індексації, то особливих проблем не виникає. Сума індексації визначається і нараховується в момент нарахування заробітної плати, і якщо затримується її виплата, то втрати, пов’язані з несвоєчасною виплатою суми індексації, також повинні компенсуватися. А от щодо компенсації, що входить до складу додаткової заробітної плати, виникає проблема, оскільки компенсувати втрати від несвоєчасної виплати компенсації не вийде. Нарахування компенсації втрат від несвоєчасної виплати заробітної плати здійснюється в момент виплати такої заробітної плати. Якщо вчасно невиплачена заробітна плата не виплачується, то і компенсація не нараховується. Тобто не може бути затримки у виплаті компенсації, отже, не може бути і компенсації несвоєчасно виплаченої компенсації.
Наступне питання виникає у зв’язку з наявністю в Інструкції № 5 пункту 2.3.4 «Виплати соціального характеру в грошовій і натуральній формі», які відносяться до складу заробітної плати, а точніше до інших заохочувальних і компенсаційних виплат у складі заробітної плати. Ми зазначали вище (дивися цитату з ПКМУ № 159), що існують чотири групи виплат, затримка яких спричиняє нарахування компенсації. Соціальні виплати і заробітна плата — це дві окремі групи. І раптом ми бачимо в Інструкції № 5 виплати соціального характеру, включені до складу заробітної плати!?
По-перше, зверніть увагу на те, що в Інструкції № 5 говориться не про соціальні виплати, а про виплати соціального характеру.
По-друге, вони відрізняються за своїм складом і джерелами таких виплат. Виплати соціального характеру, про які мова йде в п. 2.3. 4 Інструкції № 5, здійснюються за рахунок коштів підприємства, а соціальні виплати, зазначені в ПКМУ № 159, — за рахунок соціальних фондів1. Отже, виплати соціального характеру правомірно включені до складу заробітної плати і затримка їхньої виплати на один або більше календарних місяців підлягає компенсації.
Що стосується виплат соціального характеру, здійснюваних у натуральній формі, то їхня затримка не підлягає компенсації, як і затримка будь-якої іншої заробітної плати, виплачуваної в натуральній формі, оскільки відповідно до ПКМУ № 159:
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати … проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів…
Нам залишається з’ясувати тільки одне питання, за рахунок яких коштів здійснюється нарахування компенсації і можна буде переходити до практичних прикладів її здійснення.
Відповідно до п. 7 ПКМУ № 159:
Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме:
- власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об’єднаннями громадян;
- коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
- коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
1 За винятком оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності.
Порушення договору комісії Практика Закінчення. Початок див. у «ШБ» № 09, 10/2007 р. 4. Комісіонер продає товар за ціною нижче, ніж установлено в договорі комісії Як автор уже писав у попередній частині своєї статті, комісіонер при виконанні зобов’язань, покладених на нього договором...
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
