Не можна будувати адекватний облік операцій із задатком, не розуміючи точно ні його різних функцій, ні пов’язаних з ними найтонших (але все-таки існуючих) відмінностей задатку від суміжних з ним правових понять (авансу (передоплати) і застави грошових коштів). У даному відношенні навіть правова література нерідко виглядає поверхневою. В обліковій же літературі, наскільки відомо, тут взагалі прогалина. У цій статті ми проаналізуємо найголовніше (і найцікавіше) — задаток при укладанні договору купівлі-продажу між підприємствами (цього досить буде, щоб і взагалі засвоїти всі нюанси задатку, і за аналогією розглядати його відносно інших договорів).
Правовий аспект
Відповідно до п. 1 ст. 546 ЦКУ, задаток є одним з видів забезпечення виконання зобов’язання. Однак це лише «верхівка айсберга». Легальне визначення поняття задатку, дане в ст. 570 ЦКУ, значно ширше і глибше. Воно говорить, що задатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів на підтвердження зобов’язання і в забезпечення його виконання.
Відносно згаданого кредитора, боржника і зобов’язання слід відразу уточнити, що тут мається на увазі майбутня вимога. На момент видачі задатку основний договір тільки набуває чинності, тому мова в ст. 570 іде не про фактичного кредитора і боржника, а про дві договірні сторони, одна з яких стане в майбутньому кредитором (яка поставить контрагентові товар, яка виконає роботи тощо), а інша — боржником (яка отримає товар і яка прийме на себе фактичне зобов’язання з його оплати). При видачі задатку цих (майбутніх) боржника і кредитора (за основним зобов’язанням) зазвичай називають відповідно задаткодавцем і задаткоодержувачем. Ну й оскільки маємо справу з майбутнім зобов’язанням (за основним договором), то зазначене «підтвердження зобов’язання» треба розуміти як «доказ укладання договору» (таке традиційне розуміння юристами задатку; і зараз, по суті, нічого не змінилося).
Три функції задатку
Далі зазначимо, що в наведеній дефініції наш законодавець розширив кількість видів задатку (зазвичай обмежену грошовими коштами), а також послідовно перелічив три його функції: платіжну, посвідчу вальну та забезпечувальну. У такій послідовності вони і розглядаються в літературі. З цим, очевидно, і пов’язані деякі недоліки і неточності в розумінні задатку. Однак якщо виходити не з порядку слів у визначенні задатку, але з тимчасової послідовності прояву його функцій, то очевидно, що їх треба аналізувати за лінією «посвідчувальна – забезпечувальна – платіжна». Це і методологічно буде правильно, тому що платіжна функція задатку є найскладнішою з трьох і, так чи інакше, залежить від двох перших (адже платіж, як ми покажемо, відбувається в майбутньому, а поки тільки є укладання договору купівлі-продажу і «задаток платежу»). Таким шляхом ми і підемо.
Отже, підтверджувальна функція задатку. Висловлюється думка, що виконуючи передачею задатку частину або все основне зобов’язання, боржник підтверджує його наявність. У цих словах криється серйозна помилка, оскільки передачу задатку ніяк не можна вважати виконанням частини або всього основного (платіжного) зобов’язання. Адже якщо припустити, що це так, то передана сума стає вже авансом (передоплатою). Однак у тієї самій ст. 570 ЦКУ не даремно сказано, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є задатком, вона вважається авансом.
Звідси однозначно випливає, що задаток і аванс — це речі різні. Доказом тому є і те, що відповідні норми поміщені в різних розділах ЦКУ (задаток — у Розд. I, Гл. 49 «Забезпечення виконання зобов’язань», а передоплата — у Розд. III, Гл. 54 «Купівля-продаж»). Зіставляти задаток з авансом ми будемо нижче. Тут же зазначимо більш переконливий правовий підхід, відповідно до якого задаток видається не тільки з метою забезпечення виконання, але також як доказ існування договору (задаток – грошова сума, яку при укладанні договору одна сторона передає іншій). Тобто видача задатку як така (поза його платіжною функцією) означає підтвердження наявності основного договору (купівлі-продажу й ін.). Тут доречно буде згадати, що задаток (а іноді і застава) в англомовній термінології — це «earnest» (буквально — «серйозний», а в юридичному значенні — «доказ серйозності намірів на торгах, при укладанні договору тощо»).
Що стосується забезпечувальної функції задатку, ту її дію обґрунтовують тим, що сума, передана як задаток, зараховується в рахунок виконання основного зобов’язання і в цій частині гарантує, забезпечує його виконання. З цим можна погодитися, але з виправленням «не зараховується, а буде зарахована», оскільки, як ми бачили, задаток — це не аванс. Тут, до речі, зазначимо, що залежно від домовленості сторін сума задатку може бути або меншою, або навіть рівною сумі основного зобов’язання. При цьому грошовий задаток може надаватися або готівкою, або за безготівковим розрахунком. І оскільки це спосіб забезпечення зобов’язання, то, за аналогією з грошовою заставою передані як задаток кошти залишаються власністю задаткодавця. Таким чином, у задаткоодержувача немає права розпорядження сумою отриманого задатку (до того, як він стане платежем), і якщо в банку задаткоодержувача на суму задатку, що значиться на його поточному рахунку, нараховуються відсотки, то вони належать задаткодавцю.
Тепер про платіжну функцію задатку. З цього приводу пишуть, що задаток видається за рахунок за основним зобов’язанням, тим самим він виявляється засобом повного або часткового виконання основного зобов’язання, способом його виконання і виконує платіжну функцію. Здатність до оплати основного боргу зближає задаток з авансом, що також виконує платіжні функції. Однак на відміну від авансу задаткові властиві й інші функції.
Очевидно, що сказане є занадто загальним, причому не тільки не проводить точних сутнісних розходжень між задатком і авансом, але навіть «зближує» їх. А зіставлення задатку із заставою грошових коштів не провадиться взагалі. І якщо юристові, можливо, цього досить, то бухгалтерові — ні, тому що перед ним стоїть питання, за типом чого (авансу або застави грошей) варто будувати податковий і бухгалтерський облік задатку (адже прямо про нього в податкових і бухгалтерських правилах не говориться нічого). Тому досліджуємо три зазначених поняття за їхньою сутністю.
Аналіз розходжень між задатком і авансом
Почнемо з авансу. Згідно п. 1 ст. 693 ЦКУ («Попередня оплата товару») якщо договором установлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передачі продавцем (попередня оплата), покупець повинен зробити оплату в строк, установлений договором купівлі-продажу. Таким чином, аванс (часткова передоплата) — це попереднє виконання платіжного зобов’язання за договором купівлі-продажу (фактичний платіж за товар, що буде поставлений у майбутньому). Аванс надходить відразу у власність продавця. Тому в п. 3 ст. 693 ЦКУ передбачені різні варіанти (за законом і за договором) нарахування відсотків на суму здійсненої попередньої оплати.
З приводу застави, насамперед, зазначимо. що ним забезпечують не тільки фактично існуючі вимоги. Згідно ст. 573 ЦКУ («Забезпечення майбутньої вимоги») заставою може бути забезпечена вимога, що може виникнути в майбутньому. Тому застава коштів (з боку майбутнього платника за основним зобов’язанням) — це забезпечення майбутнього платіжного зобов’язання. Він залишається у власності заставника (незважаючи на передачу його заставоодержувачеві). Коли ж за фактом поставки товару виникне платіжне зобов’язання, то воно буде погашено в сумі за винятком застави.
А нестача загаситься за рахунок застави. Тепер про задаток. Якщо в ст. 570 ЦКУ і зазначені відразу всі три функції задатку, то це не виходить, що всі вони діють одночасно. Грошовий задаток не може бути в той самий час і платежем, і забезпеченням майбутнього платежу. Тому в момент укладання договору виданий задаток є не авансом (не попереднім платежем), але лише забезпеченням майбутнього платіжного зобов’язання, а платежем він стане тоді, коли в майбутньому виникне те зобов’язання, в забезпечення виконання якого він був виданий. При цьому, на відміну від використання застави для платежу, коли платіжне зобов’язання виникне (у майбутньому за фактом поставки товару), то в першу чергу платежем стане задаток, а відсутня сума буде сплачена додатково.
Таким чином, задаток не є якимось особливим видом авансу, і якщо добре вдуматися, то нічого їх так сильно не зближує. Задаток — це, насамперед, окремий спосіб забезпечення зобов’язання, і, перебуваючи на значеннєвій горизонталі між авансом і грошовою заставою, він значно ближче до застави грошових коштів.
Такі три функції задатку. Але є в нього ще і компенсаційна функція (вона четверта й остання), що проявляється при порушенні основного зобов’язання. У таких ситуаціях, як ми побачимо, задаток аналогічний неустойці.
Правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого задатком, викладені в ст. 571 ЦКУ. Так, якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, задаток залишається в кредитора. Якщо ж порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові задаток і додатково сплатити суму в розмірі задатку або його вартості (п. 1 ст. 571 ЦКУ). В таких ситуаціях втрата задатку винним боржником (задаткодавцем) або ж сплата винним кредитором суми, що дорівнює задатку (крім повернення самого задатку), є свого роду штрафними санкціями, установленими як відповідальність на випадок невиконання або неналежного виконання зобов’язання. При цьому характерно, що обов’язок кожного з двох учасників договору (за наявності його провини) позбутися суми, що дорівнює задатку, на користь потерпілого контрагента робить задаток двостороннім забезпеченням виконання договору (у смислі стимулюючого способу забезпечення зобов’язання типу неустойки, а не гарантуючого способу забезпечення типу застави; гарантуюче забезпечення в цьому випадку надає тільки задаткодавець).
Нормативна база
1. ЦКУ - Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
Знижки «до» і «після» Податковий облік Закінчення. Початок див. у «ШБ» № 13/2007 р. В цій статті розглядається порядок відображення наданих покупцю знижок в деклараціях податкової звітності. В попередньому номері «ШБ» розглядалося питання відображення в обліку знижок, які надаються...
Поступка вимоги — цесія і факторинг № 22 (2.6.2008) :: Бухгалтерський облік У бухгалтерській практиці все частіше зустрічаються договори переведення боргу і відносно нові для вітчизняного законодавства терміни «цесія» і «факторинг». Про те, що це таке і як операції в межах переведення зобов’язань на третю особу відображаються в б...
