Розрахувавши чисельність штатних працівників відповідно до п. 3 «Інструкції зі статистики кількості працівників», затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.05 р. № 286 (далі — Інструкція № 286), підприємство визначило 4-відсотковий норматив, округлило отриманий результат за «правилом парної цифри» (лист Держкомстату від 27.03.06 р. № 09/3-9/116):
Округляються цифри поступово справа наліво: якщо остання значима цифра менше або дорівнює «4», вона відкидається; якщо більше або дорівнює «6» — найближча ліворуч від неї значима цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значима цифра «5», найближча зліва від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін (правило парної цифри).
І одержало кількість інвалідів, яких повинне прийняти на робочі місця, ним створені.
Тепер виникає питання, коли підприємству необхідно повідомити службу зайнятості про наявність вакансій. Розглянемо відповідь на це питання детально з тієї простої причини, що деякі з наведених нижче дій має здійснювати безпосередньо бухгалтер. І хоча звітність до служби зайнятості відноситься до статистичної звітності, мабуть, тільки на дуже великому підприємстві її заповненням і подачею займається кадрова служба підприємства, у всіх інших випадках цим займається бухгалтер.
Пункт 4 ст. 20 Закону України від 01.03.91 р. № 803-XII «Про зайнятість населення» (далі — Закон № 809) зобов’язує підприємства звітувати за наявними вакансіями щомісяця:
Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
В «Інструкції щодо заповнення форми № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Мінпраці та соціальної політики України від 19.12.05 р. № 420 у самій формі звітності строк подання зазначено «за наявності вакансії» на відміну від старої форми № 3-ПН «Звіт про явність вільний робочих місць (вакантних посад) і необхідність у працівниках», що втратила силу відповідно до наказу Держкомстату від 30.11.05 р. № 392, де було зазначено, що цей звіт подається до служби зайнятості щомісяця 28 числа. Тому не буде порушенням, якщо за наявності вакансії підприємство повідомить про неї службі зайнятості до кінця місяця, в якому така вакансія виникла.
Приватні підприємці взагалі не зобов’язані повідомляти про наявність вакансій:
У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.
Вакансія саме для прийняття на роботу інваліда обумовлюється підприємством у графі 15 Звіту за формою № 3-ПН
У графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України “Про зайнятість населення”, із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
Як підприємству побудувати свої відносини з Фондом соціального захисту інвалідів (далі — Фонд)? Знову ж, реєстрація у Фонді не входить до прямих посадових обов’язків бухгалтера, але проходити перевірки та сплачувати штрафні санкції за нереєстрацію у Фонді або невиконання нормативу робочих місць повинен бухгалтер. Тому він має бути в курсі всіх питань, що стосуються як реєстрації у Фонді, так і питань атестації робочих місць. Не говорячи вже про те, що віднесення понесених витрат, пов’язаних з працевлаштуванням (включаючи і витрати на створення робочого місця), і правомірність включення цих витрат до валових витрат — це вже пряма робота бухгалтера. Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону України від 21.03.91 р. № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі — Закон № 875) порядок реєстрації у Фонді, строки подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контроль за виконанням нормативу робочих місць, перевірка підприємств щодо їхньої реєстрації у Фонді, подання щорічних звітів і сплати адміністративно-господарських санкцій визначається КМУ (постанова від 31.01.07 р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», далі — Постанова № 70).
Порядок реєстрації у Фонді
Підприємства, організації, установи і приватні підприємці, в яких за основним місцем роботи працюють вісім і більше чоловік (далі — підприємства), зобов’язані реєструватися у Фонді за місцем своєї держреєстрації. Для цього вони подають або надсилають рекомендованим листом Фонду «Заяву про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів» за формою № 1 (далі — Заява), затверджену наказом Мінпраці та соціальної політики України від 14.03.07 р. № 98 (далі — Наказ № 98), і копію свого свідоцтва про держреєстрацію. Бюджетні підприємства додатково подають копію довідки про включення їх до Реєстру неприбуткових організацій і установ відповідно до «Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ», затвердженого наказом ГНАУ від 11.07.97 р. № 232.
Строк подання Заяви обумовлений тільки для знову створених підприємств, а також підприємств, у яких кількість працівників збільшилася до восьми (змінилася їхня назва або місцезнаходження), — протягом десяти робочих днів від дня їх держреєстрації або внесення змін до держреєстра.
Підприємства, до складу яких входять інші підприємства або відокремлені підрозділи, разом із Заявою за формою № 1 подають Фонду «Перелік підприємств, що ввійшли до складу господарського об’єднання, і/або відокремлених підрозділів роботодавця» за формою додатка до п. 1.3 «Інструкції про заповнення форми № 10-ПИ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.02.07 р. № 42 (далі — Інструкція № 42). Самим філіям у Фонді реєструватися не треба, тому що вони не мають статусу юрособи (лист Мінпраці та соціальної політики України і Фонду соціального захисту інвалідів від 03.05.07 р. № 1/5-393).
Оригінали документів підприємство пред’являє при поданні Заяви. Якщо документи надсилаються поштою, то копії документів необхідно завірити нотаріально. Фонд протягом десяти робочих днів після реєстрації рекомендованим листом надсилає підприємству повідомлення за формою № 2 «Довідка про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів» (Наказ № 98).
Дії підприємства з працевлаштування інваліда
Хто повинен «шукати» інваліда для працевлаштування на підприємстві? Закон № 875 ставить за обов’язок підприємству знайти і працевлаштувати інваліда. Як це здійснити на практиці? Стаття 18 Закону № 875 говорить про те, що
Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Інвалід може, але не зобов’язаний сам шукати собі місце роботи. А підприємство самостійно працевлаштовує в себе працівника, що одержав інвалідність на цьому підприємстві, з урахуванням професійних навичок, рекомендацій медико-соціальної експертизи та побажань самого працівника. Причому це не обов’язково має бути інвалідність у результаті нещасного випадку на виробництві. Закон ясно говорить: інвалідність сталася з працівником підприємства, а в результаті чого, не оговорюється. До зобов’язань підприємства входить створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (у т.ч. і спеціальні місця), забезпечення умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, і надання працівникові-інвалідові всіх передбачених законодавством соціально-економічних гарантій.
Порядок працевлаштування інваліда на підприємстві оговорено у ст. 181 Закону № 875: інвалід, що не досяг пенсійного віку та бажає працювати, повинен зареєструватися як безробітний у службі зайнятості за місцем свого проживання. І вже служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (далі — МСЕК), кваліфікаційних вимог і його побажань у межах тих вакансій, які подані підприємствами. Про це прямо говорить і Закон України від 06.10.05 р. № 2961–IV «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (далі — Закон № 2961), ст. 9 якого визначає основні повноваження Фонду. Центральний орган виконавчої влади Фонду організовує працевлаштування інвалідів через державну службу зайнятості, сприяє створенню робочих місць для них, у тому числі шляхом надання державної підтримки виробничій діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів;
Тобто підприємство повинне створити робочі місця і повідомити службу зайнятості про те, яку категорію інвалідів воно може прийняти на такі створені ним місця. А служба зайнятості вже направляє на ці створені підприємством робочі місця зареєстрованих у ній інвалідів з урахуванням їх побажань, рекомендацій МСЕК і професійних навичок.
Атестація робочого місця інваліда
Законом України від 14.10.92 р. № 2694-ХІІ «Про охорону праці» (далі — Закон № 2694) передбачено, що всі підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів з безпеки праці, що відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. Цю ж вимогу містить і КЗпП: підприємство зобов’язане організувати навчання, перекваліфікацію та працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, установити на їхнє прохання неповниний робочий день або неповний робочий тиждень і створити пільгові умови праці (ст. 172 КЗпП).
Що означає «створити робоче місце для працевлаштування інваліда»? Закон № 2961 дає визначення робочого місця: робоче місце інваліда – місце або виробнича ділянка постійного чи тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях і спеціального робочого місця інваліда спеціальне робоче місце інваліда – окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
Зрозуміло, що робоче місце для інваліда необхідно створити з урахуванням дуже багатьох параметрів, що, в основному, залежать від ступеня обмеження фізичних можливостей прийнятого працівника. Якщо ви приймаєте на роботу офісного працівника з інвалідністю 3-ї групи, то, швидше за все, вам належить дотримуватися тільки рекомендацій з медичних показників його захворювання, а вимоги до його робочого місця нічим не будуть відрізнятися від загальних вимог, пропонованих до будь-якого офісного робочого місця. Це загальноприйняті санітарні норми (такі, як освітленість, загазованість тощо).
А якщо ви приймаєте на роботу інваліда із серйозними обмеженнями фізичних можливостей, то в цьому випадку варто передбачити наявність пристосувань, що допомагають такому працівникові адаптуватися до умов праці на підприємстві. Тут без спеціальних служб, які б спроектували й установили не місці такі пристосування, не обійтися.
«Готовність» робочого місця для працевлаштування інваліда перевіряється шляхом проведення його атестації. Чи всі робочі місця підлягають атестації? Очевидно, так. Про це прямо говорилося в попередній постанові КМУ від 03.05.95 р. № 314 «Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів» (далі — Постанова № 314), скасованого Постановою № 70, що поділила робочі місця на звичайні та спеціальні (п. 2 Постанови № 314):
Робочим місцем інваліда може бути: звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування; спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда. Це робоче місце може бути створено як на виробництві, так і вдома. КМУ, проте, для цілей атестації говорить тільки про робочі місця, вже не поділяючи їх на звичайні та спеціальні (п. 3 Постанови № 314):
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно … атестоване спеціальною комісією підприємства … і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
А тому що в Постанові № 70 взагалі не згадується атестація робочого місця, то Мінпраці роз’ясняє це питання так (лист Мінпраці від 19.02.07 р. № 341/19/71-07): атестація робочого місця для працевлаштування інваліда проводиться на загальних підставах відповідно до «Порядку проведення атестації робітників за умовами праці», затвердженого постановою КМУ від 01.08.92 р. № 442 (далі — Порядок № 442).
Основною метою атестації є врегулювання питання реалізації права працівника на безпечні умови праці. Як організувати роботу з проведення атестації робочого місця, роз’яснено в «Методичних рекомендаціях з проведення атестації робочих місць за умовами праці», затверджених постановою Мінпраці від 01.09.92 р. № 41 (далі — Рекомендації № 41). Підприємству можна прийняти їх за аналог для атестації «свого» робочого місця для працевлаштування інваліда. Не варто тільки забувати, що Рекомендації № 41 розроблені для атестації тих робочих місць, на яких технологічний процес, обладнання, використовувана сировина та матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів. Наведемо тільки загальні вимоги до проведення атестації робочого місця, використовуючи Рекомендації № 41. А ви з цих загальних виберіть ті, які підходять під ваше конкретне робоче місце з урахуванням медичних показників прийнятого на роботу інваліда.
Отже, відповідно до Рекомендацій № 41 атестація робочого місця передбачає, зокрема (п. 1.4 Рекомендації № 41):
1) дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, які проводять або санітарні лабораторії підприємства, або на договірній основі лабораторії територіальних епідеміологічних санстанцій (п. 1.6 Рекомендацій № 41);
2) комплексну оцінку виробничого середовища і характеру праці відповідно до вимог стандартів, санітарних норм і правил;
3) розробку заходів щодо оптимізації безпеки праці.
Витрати підприємства на виконання всіх робіт з атестації робочого місця, включаючи будь-які роботи з дослідження санітарно-гігієнічних норм і правил, розробку, проектування й облаштування (як самого робочого місця, так і підходів до нього), обладнання всіх побутових зручностей, необхідних для забезпечення працівника всіма необхідними для нормальної діяльності умовами, правомірно віднести на валові витрати підприємства (як віднести – напряму або через амортизацію, розглянемо в наступній публікації).
Нагадуємо про обов’язковість наявності «виправдувальних» документів (таких, як договори, акти виконаних робіт із зазначенням повного переліку виконаних робіт) при залученні до робіт сторонніх організацій. Якщо роботи з атестації проводяться силами підприємства, наказом по підприємству обумовлюється перелік проведених робіт, перелічуються служби підприємства, задіяні в розв’язанні цього питання, і всіма задіяними службами подаються звіти про виконану роботу.
Періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на п’ять років (п. 1.5 Рекомендацій № 41).
Надання співробітникам та їхнім дітям путівок Практика Продовження. Початок див. у «ШБ» №№ 12, 13/2007 р. 3. Надання путівок за місцем роботи за рахунок профспілкової організації Якщо на підприємстві існує профспілкова організація, то до кошторису витрат такої організації також можуть входити витрати з....
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
