Облік витрат на сертифікацію і підтвердження відповідності
В цій статті розглядаються питання обліку витрат на сертифікацію і підтвердження відповідності товарів (продукції).
Що таке сертифікація
На законодавчому рівні нормативні документи, які регламентують питання якості продукції, товарів, робіт, послуг (далі — продукція), їх відповідності встановленим вимогам відносно споживача (фізособи чи юрособи) представлені такими основними документами: Декретом про стандартизацію, Законом про стандартизацію, Законом про відповідність, Законом про харчові продукти, Законом про стандарти.
І хоча діють вони не перший рік, знайдеться не так вже і багато людей, які зможуть якось систематизувати їхні норми і зробити для себе висновок, що в них до чого. Тим не менше у кожного на слуху такі терміни, як декларація відповідності, свідоцтво про визнання, сертифікат відповідності, висновок, експертний висновок, санітарний чи ветеринарний сертифікат. І всім відомо, що вони мають якесь відношення до якості продукції і без них реалізація продукції заборонена. Відповідно, підприємство несе якісь витрати на їх одержання, які потребують відображення в обліку. Тому спробуємо коротко їх систематизувати й акцентуємо свою увагу на обліку витрат, які пов’язані з виконанням норм цих Законів.
Закон про стандартизацію можна назвати декларативним — він визначає об’єкти стандартизації: продукцію, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування і каже, що вони повинні підпорядковуватися певним правилам: технічним регламентам, стандартам, умовам тощо. При цьому дотримання вимог таких правил, як технічні регламенти, стандарти, є обов’язковим. Якщо ж на продукцію, що буде випускатися, немає технічного регламенту або стандарту, то виробник однаково повинен розробити свої правила її виробництва і затвердити їх в уповноваженому органі.
А правові та організаційні засади розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері стандартизації, технічного регулювання та оцінки відповідності визначає Закон про стандарти. Існує перелік продукції, яка повинна вироблятися (перебувати в обігу) у суворій відповідності до встановлених стандартів. А решта має бути безпечною для споживача відповідно до вимог, які зазвичай висуваються чи декларуються виробником.
Тобто якщо підприємство хоче виготовляти якусь продукцію і для неї існує затверджений стандарт, то таку продукцію дозволяється випускати згідно з вимогами такого стандарту або до випуску цієї продукції можна приступити за умови затвердження своїх технічних умов. Якщо ж планується виготовляти продукцію, для якої стандарту немає, то підприємство повинно само розробити правила обігу такої продукції, визначивши наслідки її можливого впливу на споживача, рівень безпеки і т.і., та зареєструвати в спеціально уповноваженому органі.
Порядок здійснення цих процедур вже визначає Закон про відповідність, який визначає порядок підтвердження відповідності: видачу документа (декларації про відповідність або сертифіката відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог.
Щодо існуючих технічних регламентів. Розрізняють підтвердження відповідності в законодавчо регульованій і підтвердження відповідності в нерегульованій сферах. В першому випадку видається сертифікат відповідності, а в другому — підприємство саме виписує декларацію про відповідність.
Можливо читачі зауважили, що вище йшлося про те, що якщо технічного регламенту чи стандарту немає, то виробник все одно повинен затвердити свої правила випуску продукції. Хоча із Закону про стандартизацію і Закону про відповідність це прямо не випливає. Це правило діє з часу дії Декрету про стандартизацію, який залишається на цей час чинним в частині сертифікації продукції, щодо якої немає технічних регламентів. Саме згідно Декрету продукція (товар), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.
Таким чином ми дійшли до того, що вся продукція, яка виробляється в Україні, повинна мати сертифікат відповідності, якщо вона підлягає обов’язковій сертифікації. Продукція, яка імпортується, повинна мати або сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання (її відповідності вимогам нашого законодавства).
Облік витрат
Найпростіше з обліком витрат на сертифікацію в податковому обліку. Відповідно до пп. 5.2.15 Закону про прибуток до валових витрат включаються: суми витрат, пов’язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності».
Ці витрати складаються з вартості договору на проведення сертифікації, вартості зразків продукції, які передані на випробовування і які, зрозуміло, подальшій реалізації вже не підлягатимуть. Тому по таких дослідних зразках валові витрати коригуються в сторону зменшення, податковий кредит не коригується, а потім вкупі всі ці витрати включаються знову до валових, але вже згідно пп. 5.2.15.
Щодо бухобліку, то тут також нічого складного немає. Витрати на сертифікацію включаються до складу витрат. Постає тільки питання, відразу чи частинами.
Не будемо вдаватися до тонкощів процедури, а зазначимо лише, що сертифікат відповідності може бути виданий на:
- виробництво. В цьому разі сертифікується виробництво продукції (засоби виробництва, процес виробництва і т.ін.), що дозволяє виробнику вважати сертифікованою всю вироблену ним на такому сертифікованому обладнанні продукцію, що підтверджується наявністю ній значка відповідності (трикутного листочка із зазначенням номера сертифіката);
- партію продукції. В цьому разі сертифікується виробництво певної кількості продукції (партії). Наприклад, фірма купує, розфасовує і продає цукор. Через деякий час вона може так само купувати, розфасовувати і продавати на цьому обладнанні пшоно. Тому можна сертифікувати партію — цукор;
- продукцію. В такому разі підприємство сертифікує відповідність стандартам тільки цієї продукції. Наприклад, при виробництві молокопродуктів можлива сертифікация тільки молока, а сиру — ні (приклад умовний).
В даному разі і задумуються бухгалтери, куди віднести витрати на сертифікацію: на витрати періоду чи через витрати майбутніх періодів на одиницю продукції (в т.ч. при сертифікації партії).
На думку автора, в такому випадку витрати на сертифікацію підлягають такому розподілу:
1. Витрати на сертифікацію виробництва — це витрати звітного періоду, тому що їх «неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду» і кількістю продукції.
2. Витрати на сертифікацію партії товару — це витрати майбутніх періодів, тому що їх можна прямо пов’язати з доходом певного періоду, протягом якого така продукція буде вироблятися.
3. Витрати на сертифікацію продукцію — це витрати звітного періоду, тому що їх «неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду», оскільки період виробництва продукції і її кількість точно визначити неможливо.
ПРИклад 1
Підприємство планує виробництво металопластикових вікон і для цих цілей сертифікувало їх виробництво, витративши на ці цілі профіль, скло і фурнітуру для виробництва дослідного зразка на суму 2000,00 грн.
Інші витрати на виробництво вікна склали 500,00 грн. За роботи із сертифікації сплачено 2000,00 грн. В обліку ці витрати можна відобразити так.
ПРИклад 2
Підприємство планує виробництво металопластикових вікон і для цих цілей сертифікувало партію виробів, витративши на ці цілі профіль, скло і фурнітуру для виробництва дослідного зразка на суму 2000,00 грн. Інші витрати на виробництво вікна склали 500,00 грн. За роботи із сертифікації сплачено 2000,00 грн. Партію вікон планується виробляти протягом трьох місяців. В обліку ці витрати можна відобразити так.
Щодо обліку витрат на отримання свідоцтва про визнання, то витрати на його отримання включаються до вартості продукції, яка імпортується як «інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях» (п. 9 П(С)БО 9 «Запаси»). Нагадаємо, партією товару є кількість товару, що надходить до одного одержувача за одним товаросупровідним документом. Тому в податковому обліку витрати на отримання свідоцтва хоча і включаються до складу валових витрат згідно пп. 5.2.17 Закону про прибуток, та потрапивши до складу балансової вартості запасів, перераховуються у складі їх залишків на кінець звітного періоду.
ПРИклад 3
Підприємство імпортує 1000 одиниць продукції за ціною 1,00 дол. США (курс НБУ — 5,05 грн/1 дол. США).
Сума, сплачена за отримання свідоцтва про відповідність на цю партію продукції, — 1000,00 грн. Сума сплаченого на кордоні мита — 500,00 грн. В обліку операцію з придбання товару можна відобразити так.
Сформована первісна вартість товару згідно п. 9 П(С)БО 9 «Запаси» — 6550,00 грн (5050,00 + 500,00 + 1000,00). Собівартість реалізованого товару — 1310,00 грн (6550,00 / 1000,00 х 200,00). Залишок товару для цілей п. 5.9 Закону про прибуток — 5 240,00 грн (6550,00 – 1310,00).
В цій ситуації виникає ще і запитання, а що робити з витратами на отримання свідоцтва на імпортний товар, якщо витрати понесено, а товар так і не було ввезено на митну територію України. Включати до валових витрат чи ні?
Дати однозначну відповідь на це запитання важко. Податківці дотримуються позиції, що понесені підприємством витрати можуть бути включені до валових витрат тільки тоді, коли вони пов’язані з господарською діяльністю підприємства, і, як наслідок, ставлять знак рівності «витрати = дохід». І до уваги не приймаються аргументи про те, що понесені витрати не завжди прямо призводять до отримання доходу. Але таким чином можна поставити під сумнів і витрати на утримання, наприклад, адмінперсоналу. Тому автор вважає, що такі витрати з імпорту, який не відбувся, також мають бути включені до валових.
Таблиця 1
№ з/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Податковий облік
Дт
Кт
ВД
ВВ
1
Придбано запаси для виробництва вікон
201
6411
631
631
10000,00
2000,00
-
10000,00
2
Виготовлено дослідний зразок вікна
23
201, 66, 65
2500,00
-
500,00
3
Вартість послуг з сертифікації включено до витрат
91
377
2000,00
-
2000,00
4
Вартість вікна включено до витрат
91
26
2500,00
-
-
Таблиця 2
№ з/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Податковий облік
Дт
Кт
ВД
ВВ
1
Придбано запаси для виготовлення вікон
201
6411
631
631
10000,00
2000,00
-
10000,00
2
Виготовлено дослідний зразок вікна
23
201, 66, 65
2500,00
-
500,00
3
Вартість послуг з сертифікації включено до витрат
39
377
2000,00
-
2000,00
4
Вартість вікна включено до витрат
39
26
2500,00
-
-
5
Списано на витрати 1/3 вартості сертифікації
в перший місяць виробництва
91
39
1500,00
-
-
Таблиця 3
№ з/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Податковий облік
Дт
Кт
ВД
ВВ
1
Сплачено аванс на митницю для сплати ввізних податків
377
311
800,00
-
-
2
Оплачено витрати на отримання свідоцтва про відповідність і віднесено на витрати майбутніх періодів
377
39
311
377
1000,00
-
1000,00
3
Отримано товар від нерезидента
281
632
1000,00 USD
5050,00 UAH
-
5050,00
4
Суму ввізного мита включено до первісної вартості товару
281
377
500,00
-
500,00
5
Відображено ПДВ
6411
377
300,00
-
-
6
Вартість свідоцтва про відповідність включено до первісної вартості товару
281
39
1000,00
-
-
7
Реалізовано 200 одиниць товару
361
702
702
6411
6000,00
1000,00
5000,00
-
8
Списано собівартість реалізованого товару і відображено фінансовий результат
902
791
702
281
902
791
1310,00
1310,00
5000,00
-
-
Нормативна база
1. Закон про стандартизацію – Закон України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р. № 2408-III зі змінами та доповненнями.
2. Декретом про стандартизацію – Декрет Кабінету міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.93 р. № 46-93 зі змінами та доповненнями.
3. Закон про відповідність – Закон України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 р. № 2406-III зі змінами та доповненнями.
4. Закон про стандарти - Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 01.12.2005 р. № 3164-IV зі змінами та доповненнями.
Задаток: застосування та облік Бухгалтерський облік Закінчення. Початок див. у «ШБ» №№ 14-15, 16/2007 р. Теорія викладена, нормативкою підкріплена, навіть приклади дані. Можна сміло ставити крапку. Бухгалтерський облік Отже, відповідно до Інструкції № 291 забалансові рахунки призначені, зокрема, д...
Поступка вимоги — цесія і факторинг № 22 (2.6.2008) :: Бухгалтерський облік У бухгалтерській практиці все частіше зустрічаються договори переведення боргу і відносно нові для вітчизняного законодавства терміни «цесія» і «факторинг». Про те, що це таке і як операції в межах переведення зобов’язань на третю особу відображаються в б...
