Поліпшення та ремонт основних фондів: юридичний аспект
Як відомо, податкове законодавство не розрізняє поняття «ремонт основних фондів» та «поліпшення основних фондів», а точніше прирівнює ремонт до реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення1. Але якщо відволіктися від податкового законодавства та звернутися до норм ЦК України та інших законодавчих актів, то можна поставити під сумнів таке прирівнювання.
Спробуємо з’ясувати, як співвідносяться між собою такі широковживані поняття, як поліпшення, модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція, технічне обслуговування, капітальний ремонт та поточний ремонт.
Про ремонт та поліпшення речей (майна) йдеться в багатьох нормах ЦК України. Так, у ст. 776 кодексу вирішується питання про те, яка зі сторін договору найму (оренди) повинна проводити ремонт орендованого майна: поточний ремонт проводиться орендарем і за його рахунок, а капітальний ремонт — орендодавцем за його рахунок. Щоправда, сторони можуть по іншому врегулювати свої відносини.
Якщо орендодавець не проводить капітальний ремонт і це перешкоджає використанню орендованого майна за призначенням, то орендар має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту.
Тобто ремонт орендованого майна (як поточний, так і капітальний) — це те, що має здійснюватися, так би мовити, в робочому порядку. Це традиційні обов’язки сторін орендних відносин, невиконання яких вважатиметься порушенням договору.
Цього не скажеш про поліпшення орендованого майна. Відповідно до ч. 1 ст. 778 ЦК України наймач (орендар) може поліпшити орендоване майно лише за згодою наймодавця (орендодавця). Якщо поліпшення зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або їх зарахування в рахунок орендної плати. Якщо ж поліпшення зроблені без згоди наймодавця, наймач не має права на відшкодування їхньої вартості.
Отже, якщо поточний ремонт наймач повинен (зобов’язаний) здійснювати, то здійснення поліпшень — це його право, яке він може реалізувати тільки за згодою наймодавця. А на відміну від капітального ремонту, який наймач може здійснити і без згоди наймодавця в разі, якщо останній не зробив це сам, причому з відшкодуванням витрат на такий ремонт, поліпшення орендованого майна орендар самовільно провести не може, а якщо він це зробить, то на відшкодування витрат не претендуватиме.
Звернемося до норм іншого законодавчого акту — Закону України «Про оренду землі». У статті 15 закону зазначено, що у разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об’єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Таким чином, законодавство передбачає можливість здійснення поліпшень такого об’єкту права власності, як земельна ділянка. Якщо ж поняття «ремонт» та «поліпшення» ототожнювати, то доведеться визнати, що земельну ділянку можна відремонтувати. Знову ж напрошується висновок: з точки зору чинного законодавства поліпшення майна та ремонт майна — це різні речі.
Ще один приклад. В окремих випадках орендар може здійснити телефонізацію орендованого приміщення. З точки зору цивільного законодавства це вважатиметься поліпшенням, але аж ніяк не ремонтом.
По-різному розуміється правова природа поліпшень та ремонту і в нормативно-правових актах з бухгалтерського обліку. Як приклад — Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних активів комерційних банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 21.04.98 р. № 155. В Інструкцій дається таке визначення згадуваних вище понять:
- капітальний ремонт — ремонтні роботи основних засобів та нематеріальних активів, в результаті чого збільшується строк їхньої служби або поліпшуються якісні характеристики (потужність, продуктивність та інше);
- поточний ремонт та технічне обслуговування — ремонтні роботи, що спрямовані на підтримку основних засобів в нормальному робочому стані;
- поліпшення об’єкта основних засобів — витрати, що пов’язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об’єкта основних засобів, в результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, які первісно очікуються від його використання.
Подібний підхід до розмежування зазначених понять відображено і у П(С)БО 7 «Основні засоби» (п.п. 14 та 15).
Можна помітити, що в законодавстві поняття «ремонт» має переважно технічне наповнення і розкривається з використанням таких термінів, як підтримання в робочому стані, покращення якісних характеристик, потужність, продуктивність тощо. Натомість поняття «поліпшення» має економічне наповнення (збільшення майбутніх економічних вигід).
Чи можна на підставі викладених вище положень законодавчих та підзаконних нормативних актів зробити висновок про відмінність ремонту основних фондів від їх поліпшення? Так, можна. Відмінність дійсно існує, але принципово вона проявляється тільки на понятійному рівні. Ремонт — це поняття, що відображає певний робочий процес, спрямований на відновлення, покращення технічних характеристик об’єкта чи його складових. В той час як поняття «поліпшення» використовують тоді, коли хочуть наголосити на збільшенні економічної вигоди від використання такого об’єкта. На практиці ж не виключені випадки, коли внаслідок проведеного ремонту зростають економічні вигоди від використання відремонтованого об’єкта (наприклад, у зв’язку зі збільшенням строку його експлуатації).
Згідно п. 14 П(С)БО 7 «Основні засоби» модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо розглядаються як різновиди поліпшення основних фондів.
З ремонтом та поліпшенням, здається, розібралися. Тепер поговоримо про види самого ремонту, адже розмежування капітального та поточного ремонту має значне практичне значення.
Нормативно-правових актів, в яких дається визначення капітального та поточного ремонту об’єктів різноманітного призначення (будівель, транспортних засобів, техніки тощо), можна знайти більше двадцяти. Звичайно ж, існуючі визначення не ідентичні. У зв’язку з цим деякі відомства в межах своєї компетенції вирішили поставити крапку в питанні розмежування капітального та поточного ремонту. Так, Держбуд у листі від 30.04.2003 р. № 7/7-401 дав такі визначення цих понять:
- капітальний ремонт будівлі — це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв’язку з їхнім фізичним зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об’єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).
- поточний ремонт — це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі).
Визначення понять капітального та поточного ремонту транспортних засобів наведено у Положенні про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженому наказом Мінтрансу від 30.03.98 р. № 102. Поряд з ремонтом власники та користувачі транспортних засобів проходять процедуру техобслуговування (далі – ТО). ТО, хоча воно і призначене для підтримання транспортного засобу в належному технічному стані, відрізняється від ремонту (як капітального, так і поточного), що випливає з визначення цих понять. Ґрунтуються зазначені визначення на нормах ДСТУ 2860-94 «Надійність техніки. Терміни та визначення».
Згідно з ДСТУ ремонтом вважається комплекс операцій з відновлення справності або працездатності та поновлення ресурсу об’єкта або його складових. А під технічним обслуговуванням розуміють комплекс операцій або операцію з підтримки справності чи працездатності об’єкта під час його використання за призначенням, простою, зберігання та транспортування. Отже, відмінність ремонту від технічного обслуговування основних засобів полягає у тому, що ремонт спрямований на відновлення справності та працездатності, а техобслуговування — на їх підтримку.
1 Абз. 4 п. 8.1.2, абз. 5 п. 8.1.4, п. 8.7 тощо Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
У відрядження на власному автомобілі Повторення вивченого Не така вже рідкісна це ситуація, коли директор направляється у відрядження на власному автомобілі. Які необхідно оформити документи, щоб ця операція не призвела до утворення додаткових благ для працівника і безоплатно отриманих послуг для...
Строковий трудовий договір № 22 (2.6.2008) :: Урок права У практиці функціонуючих підприємств нерідко зустрічаються випадки, коли вони змушені вдаватися до застосування строкового договору з урахуванням інтересів працівників і роботодавців, що обумовлюється особливим порядком укладення та розірвання таких трудо...
Використання підприємством чужих автомобілів № 20 (19.5.2008) :: Урок права У попередньому матеріалі ми розглядали випадки оформлення використання підприємством чужих автомобілів (орендованих, таких, що перебувають у безоплатному користуванні, та автомобілів працівників). На сьогоднішньому уроці права розглянемо питання щодо офор...
