Відповідальність за псування і втрату майна підприємства
Випадки настання матеріальної відповідальності
Статтею 130 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність тільки за прямий дійсний збиток за умови, що такий збиток заподіяний підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Матеріальна відповідальність буває повна й обмежена.
Випадки обмеженої матеріальної відповідальності встановлені ст. 133 КЗпП.
Обмежена матеріальна відповідальність не може перевищувати розмір середнього місячного заробітку працівника. Обмежену матеріальну відповідальність працівники несуть за псування або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, продукції, а також інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу й інших предметів, виданих підприємством працівникам у користування.
Якщо ж збиток заподіяно нестачею, навмисним знищенням або навмисним псуванням зазначених матеріальних цінностей, працівники несуть повну матеріальну відповідальність у повному розмірі заподіяного підприємству збитку.
Крім того, повна матеріальна відповідальність настає в таких випадках:
1. Якщо між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 КЗпП
укладено письмовий договір про прийняття працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна й інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. Такі договори укладаються з працівниками, що досягли вісімнадцятирічного віку, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, переробленням, продажем, перевезенням або використанням у процесі виробництва товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, письмові договори про повну матеріальну відповідальність укладаються з касирами, завідувачами складами, експедиторами з перевезення вантажів, а також іншими працівниками, що займаються роботою, пов’язаною з одержанням і забезпеченням збереження товарно-матеріальних цінностей.
2. Якщо майно й інші цінності були отримані працівником під звіт за разовим дорученням.
3. Якщо збиток заподіяно діями працівника, що мають ознаки дій, переслідуваних у кримінальному порядку.
4. Якщо збиток заподіяно працівником, що перебував у нетверезому стані.
5. Якщо відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за збиток, заподіяний підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків.
6. Якщо збиток заподіяно не при виконанні трудових обов’язків.
Порядок визначення суми збитку
Відповідно до ст. 1353 КЗпП розмір заподіяного підприємству, установі, організації збитку визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за винятком суми зносу відповідно до встановлених норм.
В той же час ст. 1353 КЗпП вказує, що якщо збиток заподіяно розкраданням, навмисним пошкодженням, нестачею або втратою майна й інших цінностей, законодавством може бути встановлений окремий порядок визначення розміру збитку, що підлягає відшкодуванню, у тому числі в кратному вирахуванні. Також окремий порядок відшкодування збитку застосовується в тих випадках, коли фактичний розмір збитку перевищує його номінальний розмір. Наприклад, пошкоджене працівником обладнання значиться на балансі підприємства за залишковою вартістю 500,00 грн. Однак керівник підприємства розуміє, що фактичний збиток, заподіяний підприємству, набагато більше, оскільки в результаті виходу з ладу обладнання порушується виробничий процес, що призводить до виникнення збитків. У цьому випадку фактичний розмір збитку вище номінального, тому необхідно застосовувати окремий порядок визначення розміру збитку.
Отже, якщо збиток заподіяно ненавмисно, у результаті допущеної недбалості, неуважності, він стягується в розмірі його фактичної вартості, обумовленої виходячи з балансової вартості зіпсованих матеріалів, товарів, МШП, залишкової вартості пошкоджених об’єктів основних засобів. Всі ці показники визначаються виходячи з даних бухгалтерського обліку. При навмисному пошкодженні, псуванні або крадіжці цінностей, а також якщо фактичний збиток перевищує номінальний, розмір збитків визначається відповідно до п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116 (далі — Порядок № 116), з урахуванням індексів інфляції, сум ПДВ й акцизного збору. Розмір заподіяних збитків розраховується за формулою:
Рз = [(Бв - А) х Іінф + ПДВ + Азб] х 2, де
Рз – розмір збитків;
Бв – балансова вартість на момент установлення факту розкрадання, нестачі або псування (знищення);
А – амортизаційні відрахування;
Іінф - загальний індекс інфляції, що розраховується на підставі індексів інфляції, щомісяця встановлених Мінстатом (Держкомстатом);
ПДВ – сума ПДВ;
Азб – сума акцизного збору.
Вартість продукції, виробництво якої не закінчено, визначається виходячи із собівартості її виробництва з нарахуванням середньої по підприємству норми прибутку на цю продукцію із застосуванням коефіцієнта 2. Збитки від псування або крадіжки такої продукції, як спирт етиловий, відповідно до п. 4
Порядку № 116 визначаються виходячи з оптової ціни виробника з урахуванням ПДВ й акцизного збору та із застосуванням коефіцієнта 3. Збитки від крадіжки або загибелі тварин визначаються за закупівельними цінами. При цьому для визначення суми збитків використовується коефіцієнт 1,5.
Розмір збитків від нестачі та псування бланків суворої звітності відповідно до п. 7 Порядку № 116 визначається з використанням коефіцієнтів:
- якщо бланк має номінальну вартість або законодавством установлена його вартість, для визначення суми збитків зазначена вартість множиться на коефіцієнт 5;
- якщо номінальна вартість на бланку не зазначена і законодавством не встановлена його вартість, збиток визначається в розмірі вартості придбання (виготовлення) бланка, помноженої на коефіцієнт 50.
Зі стягнених з працівника сум здійснюється відшкодування збитків, заподіяних підприємству, а залишок коштів перераховується до Державного бюджету України (п. 10 Порядку № 116).
Відображення в обліку списання цінностей і відшкодування працівником заподіяного збитку
При відображенні в обліку списання зіпсованого (загубленого, знищеного) товару або об’єкта основних фондів, а також відшкодування співробітником суми збитків відкривається цілий ряд проблемних і неврегульованих питань, на які ми спробуємо відповісти.
Насамперед, зіпсований (загублений, украдений) матеріал, товар або об’єкт основних засобів необхідно списати і в бухгалтерському, і в податковому обліку. При списанні запасів валові витрати, відображені при придбанні товару, варто відкоригувати через гр. 4 таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток, тому що запаси не використані в господарській діяльності підприємства (вимога пп. 5.2. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі — Закон про прибуток)). Податковий кредит з ПДВ також коригується на підставі того, що вимога першої частини пп. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР про використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності не виконується1.
Якщо ж списуються основні фонди, то відповідно до пп. 8.4.8 Закону балансова вартість груп основних фондів 2, 3 і 4 не коригується. Сума податкового кредиту з ПДВ також не змінюється, оскільки основні фонди були введені в експлуатацію, отже, використовувалися в господарській діяльності. В той же час п. 4.9 Закону про ПДВ установлено, що у випадку ліквідації основних виробничих фондів за самостійним рішенням платника податку така ліквідація розглядається для цілей оподаткування як поставка за звичайними цінами, що діє на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 — за звичайними цінами, але не менше їхньої балансової вартості.
У Законі вказується, що правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні фонди ліквідуються у зв’язку з їхнім знищенням в результаті дії обставин непереборної чинності, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі у випадку розкрадання основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розбирання або перетворення основного фонду іншими способами, у результаті чого основний фонд не може використовуватися в майбутньому за первісним призначенням.
Таким чином, підприємству або необхідно мати документ, що підтверджує крадіжку об’єкта основних засобів, або, якщо об’єкт було зіпсовано, подати до ДПІ за місцем реєстрації документ про його знищення. Таким документом у цьому випадку буде акт списання, складений за типовою формою № ОЗ-3, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 352. В інших випадках при ліквідації об’єкта основних засобів варто нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи зі звичайних цін.
Особливу увагу варто надати відображенню в податковому обліку суми, отриманої від працівника у вигляді компенсації за заподіяний збиток.
Якщо працівник відшкодовує вартість списаних запасів, то сума відшкодування в межах фактичного збитку підприємства, на думку автора, не включається до валових доходів підприємства. Підставою буде пп. 4.2.3 Закону про прибуток, де сказано, що суми, отримані як компенсація прямих збитків, не включаються до валових доходів за умови, що вони не були віднесені до складу валових витрат. Оскільки при списанні запасів їхня вартість виключається з валових витрат, цією нормою можна сміло керуватися. Що ж стосується суми, що перевищує вартість зіпсованих запасів, на думку фахівців вона повинна включатися до валових доходів.
На перший погляд, такий підхід здається абсурдним, тому що суму, що перевищує фактичний розмір збитків, підприємство повинне перераховувати до бюджету. Очевидно, що сума, яку підприємство одержує і відразу віддає, по суті своєї доходом бути не може. Але, на жаль, у Законі про прибуток немає норми, що регулювала б це питання, тому зробити однозначний висновок досить складно. Підприємствам, які готові сперечатися з податковими органами, можна запропонувати не відображати у складі валових доходів суму коштів, отриманих у вигляді компенсації заподіяного збитку, спираючись на економічну суть поняття «дохід» і норми пп. 4.2.3 Закону про прибуток.
Однак нагадаємо, що при відсутності наміру в діях працівника, що заподіяв збиток, Порядок № 116 не застосовується. Тому перш ніж ухвалити рішення щодо стягнення з працівника суми збитку, необхідно ретельно проаналізувати причини псування або втрати майна підприємства. Якщо, на думку керівника, у діях працівника не було наміру, в наказі про стягнення необхідно зазначити, що сума збитку стягується зі співробітника тільки в розмірі фактичних витрат відповідно до статей 130 і 1353 КЗпП.
Наявність наміру очевидна тільки в тому випадку, якщо сталася крадіжка майна підприємства. Тут уже сума збитку має визначатися відповідно до вимог Порядку № 116.
У випадку якщо працівник відшкодовує вартість пошкодженого, загубленого або вкраденого об’єкта основних засобів, варто керуватися нормами пп. 8.4.9
Закону про прибуток, де сказано:
…У разі коли … фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, пов’язані з виникненням обставин, визначених у підпункті 8.4.8 цього пункту, платник податку в податковий період, на який припадає така компенсація:
…
б) зменшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4.
Таким чином, на всю суму, отриману як компенсація збитку, зменшується балансова вартість відповідної групи основних фондів.
У бухгалтерському обліку заборгованість працівника в сумі заподіяного ним збитку відображається за дебетом рахунку 375 «Розрахунки з відшкодування нанесених збитків» у кореспонденції з рахунками обліку доходів (716 «Відшкодування раніше списаних активів»). Одержання від працівника суми компенсації заподіяних збитків відображається за кредитом рахунку 375.
1 Хоча тут виникають розбіжності. На думку деяких фахівців, податковий кредит у цьому випадку не підлягає коригуванню, проте виникають податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до останнього абзацу пп. 7.4.1 Закону про ПДВ.
Робоче місце для інваліда Практика Продовження. Початок див. у «ШБ» №№ 13 - 16/2007 р. Дотації на створення робочих місць для інвалідів Статтею 181 Закону України від 21.03.91 р. № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачена можливість одержання...
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
