Працюючий на підприємстві інвалід має ще і свої, хоч маленькі, але пільги. Які це пільги і як їх необхідно враховувати бухгалтерові, ми розглянемо на прикінці нашої публікації.
Трудові відносини з інвалідом
Спочатку коротенько нагадаємо про трудові відносини підприємства з інвалідом, в регульованих Кодексом Законів про працю від 10.12.71 р. (далі — КЗпП).
Так ст. 26 КЗпП заборонено при прийнятті на роботу інваліда, що направляється на роботу відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертизи, встановлювати йому термін випробування.
Відповідно до ст. 42 КЗпП при скороченні штату у зв’язку зі змінами в організації виробництва переважне право залишитися на роботі на цьому підприємстві при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається інвалідам війни (п. 5 ст. 42 КЗпП) та інвалідам, що дістали трудове каліцтво або професійне захворювання на цьому підприємстві (п. 7 ст. 42 КЗпП). Робота інваліда в нічний час (ст. 55 КЗпП) і залучення його до понаднормових робіт (ст. 63 КЗпП) допускається тільки за його згоди і якщо це не суперечить його медичним рекомен- даціям.
Стаття 172 КЗпП дозволяє встановлювати на прохання інваліда неповниний робочий день або неповний робочий тиждень і створювати йому пільгові умови праці. Що таке пільгової умови праці, розглянемо нижче. Неповниний робочий день або неповний робочий тиждень для роботодавця можуть бути вигідні, про що нагадує і сам Фонд соціального захисту інвалідів (далі — Фонд) у своєму листі від 08.08.07 р. № 1/8-81):
Відповідно до п. 2.4 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 (далі — Інструкція), до облікової кількості включаються штатні працівники, які прийняті або переведені за ініціативою адміністрації на роботу на неповний робочий день або неповний робочий тиждень (пп. 2.4.3 Інструкції).
Також в пп. 2.4.3 Інструкції зазначається, що в обліковій кількості ці працівники (які працюють неповний робочий день чи тиждень) враховуються за кожний календарний день як цілі одиниці, включаючи неробочі дні тижня, що обумовлені при зарахуванні на роботу.
Стара Постанова Ради Міністрів СРСР від 14.09.73 р. № 674 «Про заходи щодо подальшого поліпшення використання праці пенсіонерів за віком та інвалідів у народному господарстві та пов’язані з цим додаткові пільги» (далі — Постанова № 674), яку ніхто не скасовував, дає керівникам право за узгодженням із профспілками зменшити інвалідам, що працюють на підприємстві, у зв’язку з їхньою зниженою працездатністю норми виробітку в такому розмірі: інвалідам III групи — не більше ніж на 10 %, а інвалідам I та II групи — на 20 % (п. 5 Постанови № 674). А також передбачає оплачувати працю інвалідам, які працюють вдома, за нормами, визначеними для інвалідів, що працюють на виробництві.
Для інвалідів I та II групи передбачений 6-годинний робочий день (п. 6 Постанови № 674).
Тривалість щорічної відпустки, установлена Законом України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504), також трохи більше, а саме інвалідам I та II групи надається 30 календарних днів основної відпустки (ст. 6 Закону № 504) і до 60 календарних днів додаткової, без збереження зарплати (ст. 25 Закону № 504), надання якої обов’язкове за бажанням працівника. Для інвалідів III групи цей показник становить відповідно 26 і до 30 календарних днів. Відповідно до ст. 12 Закону № 504 дозволений поділ відпустки на частини будь-якої тривалості за умови, що основна частина складає не менше 14 календарних днів.
Причому працівникові-інвалідові надане право піти в чергову відпустку в будь-який сприятливий для нього час. І він може піти у відпустку повної тривалості, не відпрацювавши на підприємстві шість призначених місяців у перший рік роботи (ст. 10 Закону № 504). Також окремі пільги надаються працівникам-інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або тих, у кого інвалідність настала у зв’язку з її наслідками (Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII), і працівникам, чия інвалідність настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (Закон України від 23.09.99 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності»).
Тепер розглянемо пільги, надавані законодавством працюючому інвалідові в розрізі податків і зборів.
Податок з доходів фізичних осіб
Відповідно до пп. 6.1.2 «є» Закону України від 22.05.03 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — закон № 889) інвалідам I та II групи надається податкова соціальна пільга (далі — ПСП) у розмірі 150 %. При цьому до бухгалтерії підприємства інвалід повинен надати в обов’язковому порядку такі документи відповідно до «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затвердженим постановою КМУ від 26.12.03 р. № 2035 (далі — Порядок № 2035), а саме:
1) «Заяву на застосування податкової соціальної пільги» за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 30.09.03 р. № 461;
2) «пенсійне посвідчення або довідку медико-соціальної експертизи» (п. 12 «7» Порядку № 2035).
І пенсійне посвідчення і довідка медико-соціальної експертизи (далі — Довідка) залишається в інваліда на руках. Що необхідно подати в бухгалтерію підприємства, так це посвідчену ксерокопію цих документів. Тому що Порядком № 2035 не обумовлюється їх нотаріальне посвідчення, то посвідчити ці документи може відділ кадрів підприємства, звіривши копії документів з їх оригіналом. Міністерством охорони здоров’я встановлено строк перегляду групи інвалідності, що залежить від групи інвалідності та важкості захворювання. Термін дії Довідки зазначений у самій Довідці (Довідка може видаватися і безстроково). Бухгалтерові необхідно про це пам’ятати і вимагати від «свого» інваліда в призначений строк обновляти документи для одержання ПСП. ДПАУ нагадує, що на працюючих інвалідів ІІІ групи пільга, передбачена для інвалідів I та II групи, не поширюється (лист ДПАУ від 11.04.2007 р. № 1753/з/17-0715; 3461/6/17-0716; 3974/5/17-0716).
Варто пам’ятати, що відповідно до пп. 6.5.1 Закону № 889 інвалід (як і будь-який працівник підприємства) має право на ПСП тільки в тому випадку, якщо розмір нарахованої йому зарплати не перевищує суму, що дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи на 1 січня звітного року, помноженого на 1,4 й округленого до найближчих 10 гривень ((на 2007 рік цей доход складає 740 грн (525 грн х 1,4)).
Відповідно до пп. 6.3.3 Закону № 889 ПСП не може застосовуватися і, зокрема, якщо інвалід одержує дохід за виконання суспільних робіт, фінансованих за рахунок бюджету, є приватним підприємцем, причому незалежно від того, одержує він від такої діяльності дохід чи ні. На цьому наполягає ДПАУ (лист ДПАУ від 15.06.07 р. № 12131/7/17-0717).
Внески до соціальних фондів
Пенсійний фонд. Закон України від 26.06.97 р. № 400/97-ВР «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 400) не передбачає будь-яких пільг для працівників-інвалідів з утримання з них збору на обов’язкове пенсійне страхування, що складає від 0,5 % від об’єкта оподаткування в частині зарплати, що не перевищує розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і 2 % в частині зарплати, що перевищує цей розмір.
Роботодавці на працюючих інвалідів нараховують збір за ставкою 4 % від об’єкта оподаткування (абз. 4 п. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР). Причому підприємства нараховують страхові внески в розмірі 4 % від об’єкта оподаткування для працівників-інвалідів на період установлення інвалідності відповідно до п. 2 «Інструкції про порядок вирахування та сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1. Підставою для застосування цієї ставки є Довідка медико-соціальної експертної комісії. Тому нарахування в розмірі 4 % із заробітної плати зазначеної категорії працівників здійснюється не раніше подання працівником підприємству копії вищевказаної Довідки, про що головне управління Пенсійного Фонду України повідомляє у своєму листі від 27.02.07 р. № 3424/03 (далі — Лист № 3424).
Тут необхідно нагадати про один виняток.
З одного боку, фізичні особи - підприємці зобов’язані працевлаштовувати інвалідів. І відповідно до ст. 14 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058) вони є страхувальниками працюючих у них інвалідів. Але, з іншого боку, п. 8 Заключних положень Закону № 1058 визначено, що до набрання чинності закону про направлення частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхувальники і застраховані особи сплачують страхові внески в розмірах, передбачених Законом № 400 для відповідних платників збору. А відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 4 Закону № 400 для підприємців, що використовують працю найманих робітників, установлена ставка страхових внесків у розмірі 33,2 % від об’єкта оподаткування. Тобто на підприємців ставка 4 % від об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів не поширюється (Лист № 3424).
Фонд безробіття. Відповідно до абз. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III працюючі інваліди належать до застрахованих осіб і з них утримуються страхові внески зі страхування на випадок безробіття в розмірі 0,5 % від нарахованої зарплати. На це особливо звернув увагу державний центр зайнятості (лист Мінпраці та соціальної політики України і державного центра зайнятості від 10.11.06 р. № ДЦ-11-5809/0/6-06). При цьому роботодавці нараховують на таку зарплату збір у розмірі 1,3 % (п. 2 ст. 1 Закону України від 11.01.2001 р. № 2213-III «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» (далі — Закон № 2213)).
Фонд соціального страхування. Фонд соціального страхування також не передбачає ніяких пільг для інвалідів, що працюють на підприємствах, які не мають ніякого відношення до таких спеціалізованих підприємств, як громадські організації інвалідів, товариства УТОГ і УТОС. А саме, відповідно до п. 1 ст. 1 Закону № 2213 роботодавець нараховує на зарплату інваліда збір у розмірі 1,5 %, а утримує 0,5 %, якщо зарплата нижче прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи, і 1,0 %, якщо зарплата вище такого мінімуму.
Фонд непрацездатності. Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 р. № 2272-III установлені пільги тільки для громадських організацій інвалідів. Всі інші роботодавці нараховують за працюючих інвалідів збір за встановленими їм тарифами на загальних підставах.
ПРИклад 1
На підприємстві у відділі збуту працює інвалід ІІІ групи та у вересні 2007 року йому нарахована зарплата в розмірі 800,00 грн. Працівник має право на ПСП, але так як в цьому місяці заробітна плата більше 740 грн., вона не застосовується. Ці операції в податковому і бухгалтерському обліку відобразяться так.
Таблиця 1
№ з/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Податковий облік, грн
Дт
Кт
ВД
ВВ
1
Нараховано зарплату працівникові за вересень
2007 року
93
661
800,00
-
800,00
2
Утримано внески і податки із зарплати до:
- Пенсійного фонду (561,00 х 0,5 % + (800,00 - 561,00) х 2 %)
- Фонду соціального страхування (1,0 %)
- Фонду соціального страхування на випадок
безробіття (0,5 %)
- ПДФО (800,00 - 7,58 - 4,00 - 8,00) х 15 %1
661
661
661
661
651
652
653
6411
7,58
4,00
8,00
117,06
-
-
-
-
-
-
-
-
3
Нараховано внески до:
- Пенсійного фонду (800,00 х 4,0 %)
- Фонду соціального страхування (800,00 х 1,5 %)
- Фонду страхування на випадок безробіття (800,00 х 1,3 %)
Організуємо роботу солярію Практика Установки штучної засмаги (солярії) є досить новим обладнанням в Україні. Перші апарати для комерційного використання були завезені тільки на початку дев’яностих років минулого сторіччя. А зараз практично будь-який салон краси високого рівня вже не...
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...