МФУ проаналізувало дію Закону України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» стосовно застосування його у сфері податкового контролю та загальної діяльності ДПАУ і повідомляє.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пункту 1 частини другої ст. 92 Конституції України система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України.
У преамбулі Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників.
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування, а сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.
Стаття 29 Бюджетного кодексу України передбачає, що усі доходи, що отримуються відповідно до законодавства України про податки і збори (обов’язкові платежі), є доходами Держбюджету України. Податки і збори (обов’язкові платежі), зазначені у ст. 64 цього Кодексу, складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Відповідно до ст. 66 цього Кодексу встановлена в цій статті Кодексу частина податку з доходів фізичних осіб і плати за землю, що сплачуються на відповідній території, є джерелом формування доходів бюджету АР Крим, обласних та районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
У статті 69 вказаного Кодексу визначено податки і збори (обов’язкові платежі), що належать до доходів місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Виходячи з наведеного, а також враховуючи положення ст. 30, 70, 82, 87 - 91 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов’язкові платежі) на законодавчому рівні чітко та однозначно визначені основними джерелами формування бюджетів, за рахунок яких здійснюються видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, видатки, які визначаються функціями держави, видатки на реалізацію прав та обов’язків АР Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законами України, забезпечується реалізація загальносуспільних інтересів і потреб, а також визначених Конституцією України державних гарантій та соціальної спрямованості держави.
Відповідно до п. 30 ст. 2, частини третьої ст. 50 та частини п’ятої ст. 78 Бюджетного кодексу України своєчасне та в повному обсязі надходження до державного та місцевих бюджетів податків і зборів (обов’язкових платежів), інших доходів, передбачених законодавством, забезпечують податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень. Крім того, відповідні за змістом положення також визначені у ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування», в Законі України «Про державну податкову службу в Україні», Законі України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», інших спеціальних законах з питань оподаткування.
Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не містить відповідних чітких і однозначних положень щодо його дії у цій сфері.
Зокрема, відповідно до ст. 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, і не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, контролю за дотриманням бюджетного законодавства та використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання на ринку фінпослуг, держконтролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя.
У зв’язку з цим вважаємо, що застосування цього Закону органами ДПС при здійсненні податкового контролю не узгоджується зі ст. 6, 8, 19
Конституції України, де визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Що ж стосується сфери господарської діяльності, то відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, а сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. У цій статті Кодексу господарсько-виробничими визначені майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності; організаційно-господарськими - відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю; внутрішньогосподарськими - відносини, що складаються між структурними підрозділами суб’єкта господарювання, та відносини суб’єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Відповідно до ст. 8 Господарського кодексу України органи державної податкової служби не є суб’єктами господарювання, а здійснення органами державної податкової служби заходів податкового контролю за своїм змістом не може ототожнюватись з процесом управління господарською діяльністю у визначенні статті 3 цього Кодексу. Виходячи з положень ст. 4 цього Кодексу, фінансові відносини за участі суб’єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, не є господарськими підрозділами.
Відповідно до частини третьої ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та визначених у цій статті зборів, не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Отже, здійснення органами ДПС податкового контролю, що за своїм змістом є складовою механізму справляння визначених законом податків і зборів (обов’язкових платежів), повинно регулюватись виключно законами про оподаткування.
Таким чином, застосування Закону України «Про основи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» до сфери податкового контролю та діяльності органів ДПС є необґрунтованим.
Виходячи з наведеного, вважаємо, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у чинній редакції не може регулювати та/або визначати порядок здійснення органами державної податкової служби податкового контролю та їх повноваження під час податкових перевірок суб’єктів господарювання.
Заступник Міністра Т. Єфименко
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ від 05.09.2007 р. № 6631
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув... лист та повідомляє таке. 5 квітня поточного року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V (далі – Закон) у другому читанні, який 26 грудня 2007 року набуває чинності.
Головна мета цього Закону - визначити основні засади державного контролю - єдині для всіх державних органів, на підставі яких потім належатиме відкоригувати спеціальні закони щодо здійснення контролю в певній сфері господарської діяльності.
Відповідно до статті 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, контролю за дотриманням бюджетного законодавства та використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя.
Відносини у сфері податкового контролю за діяльністю суб’єктів господарювання, відсутні у переліку відносин, передбачених абзацом другим статті 2, на які не поширюється дія Закону.
Враховуючи зазначене вище та положення пункту 3 статті 19 Господарського кодексу України, відповідно до якого держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб’єктів господарювання, зокрема, у сфері податкових відносин, дія цього Закону поширюється на відносини у сфері податкового контролю за діяльністю суб’єктів господарювання.
Заступник Голови Г. Білоус
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 06.09.2007 р. № 8610/6/23-6016/1016
Державна податкова адміністрація України розглянула ... лист з питання щодо поширення норм Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V
«Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на сферу податкового контролю за діяльністю суб’єктів господарювання та в межах компетенції повідомляє таке.
Органи державної податкової служби України здійснюють діяльність відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який визначає статус державної податкової служби в Україні, її основні завдання, функції та правові основи діяльності. Цим Законом на органи державної податкової служби покладено функції та визначено порядок здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
При цьому органи державної податкової служби керуються Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про систему оподаткування» та іншими чинними законодавчими і нормативно-правовими актами України у межах своєї компетенції.
Враховуючи вищенаведене, після набрання чинності Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державної податкової служби України будуть керуватися цим Законом у межах своєї компетенції у частині, яка поширюється на податкові органи.
Заступник Голови С. Лекарь
ЛИСТ від 19.09.2007 р. № 18727/7/16-1517
Державна податкова адміністрація України з метою забезпечення ефективної роботи органів податкової служби щодо упередження неправомірного декларування сум податку на додану вартість до відшкодування з бюджету повідомляє.
Аналіз правомірності формування платниками показників податкової звітності декларації з податку на додану вартість свідчить, що в порушення вимог Закону поширюється практика недекларування платниками сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Так, значна кількість платників, декларуючи суми податкового кредиту у великих розмірах, визначає його в повному обсязі як неоплачений (рядок 3 Розрахунку бюджетного відшкодування дорівнює 0).
Крім того, низка платників при здійсненні оплати за придбані товари у тому ж звітному періоді, в якому отримано право на податковий кредит (рядок 3 Розрахунку бюджетного відшкодування), з різних причин не обчислюють суму бюджетного відшкодування (рядок 4 Розрахунку бюджетного відшкодування дорівнює 0).
При цьому в деяких випадках сума від’ємного значення між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом, незважаючи на фактичну сплату податку постачальникам в одному звітному періоді, накопичується в деклараціях з ПДВ (в рядку 26) протягом кількох наступних звітних періодів, і надалі приймає участь у визначенні суми бюджетного відшкодування.
Водночас органи податкової служби при проведенні документальних невиїзних чи позапланових виїзних перевірок не приймають до уваги вимоги пункту 9 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та підпункту 7.7.7 (а) пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». В результаті своєчасно не контролюється стан формування податкового кредиту та не виявляються факти заниження сум бюджетного відшкодування, і це дає змогу платникам проводити відповідні маніпулювання податковою звітністю з метою мінімізації поточних податкових зобов’язань та штучного створення «потрібної» суми бюджетного відшкодування.
Враховуючи ситуацію, що склалася, Державна податкова адміністрація України зобов’язує органи податкової служби забезпечити якісну і результативну роботу по контролю за перевіркою податкової звітності та проведення роз’яснювальної роботи серед платників податку щодо необхідності чіткого та беззаперечного дотримання норм податкового законодавства.
При цьому слід врахувати, що порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до зазначеного пункту, у разі, якщо платник податку визначив суму бюджетного відшкодування, він може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону).
В цьому випадку сума визначеного платником бюджетного відшкодування (рядок 4 Розрахунку бюджетного відшкодування) відображається в рядку 25.2 декларації з податку на додану вартість.
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону).
В цьому випадку сума визначеного платником бюджетного відшкодування (рядок 4 Розрахунку бюджетного відшкодування) відображається в рядку 25.1 декларації з податку на додану вартість.
Таким чином, Законом передбачено два шляхи отримання бюджетного відшкодування:
- зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку в наступних звітних періодах;
- повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника.
При цьому платником в кожному звітному періоді може застосовуватися тільки один з цих шляхів, а зміна задекларованого напрямку відшкодування сум податку на додану вартість Законом не передбачена.
Отримана податкова звітність платника підлягає перевірці в терміни, визначені Законом (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону).
Відповідно до абзацу «а» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону у разі, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом внаслідок таких перевірок, то платнику надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів.
Даний документ надсилається платнику податку на додану вартість згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 (зі змінами та доповненнями) (далі – Порядок № 253) за формою, визначеною додатком 6 до цього Порядку (форма «В2»)).
Таким чином, на підставі отриманих акта перевірки та податкового повідомлення-рішення, згідно з якими визначено заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування (у тому числі і не визначеної ним взагалі, тобто заявка дорівнює 0), платник податку повинен врахувати висновки, зроблені перевіркою, шляхом визначення у рядку 26 податкової декларації з податку на додану вартість поточного звітного періоду (періоду, в якому здійснювалася перевірка) заниженої суми бюджетного відшкодування, розмір якої вказаний в отриманому податковому повідомленні про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування, та подальшого врахування цієї суми у податковій декларації виключно у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів.
Сума заниженого бюджетного відшкодування, самостійно обчислена податковим органом, згідно з податковим повідомленням не відображається в картці особового рахунку платника, а враховується платником в рядку 26 декларації як така, що не може в подальшому бути заявленою платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів (тобто не може бути відображена ні в рядку 25.1, ні в рядку 25.2 декларації) та перераховуватися на розрахунковий рахунок платника, а підлягатиме лише зарахуванню платником в податкових деклараціях у зменшення податкових зобов’язань з цього податку в наступних податкових періодах. Органам податкової служби необхідно забезпечити особливий контроль за такими сумами при проведенні документальних невиїзних (камеральних) або позапланових виїзних (документальних) перевірок.
Якщо при проведенні перевірки не встановлено інших порушень податкового обліку, крім визначення заниженої суми бюджетного відшкодування, то зазначені зміни у податковій звітності не можуть призводити до додаткового нарахування податкових зобов’язань у платника за наслідками такої перевірки та, відповідно, застосування штрафних санкцій.
При цьому необхідно враховувати, що з моменту декларування платником неправильно обчисленої суми бюджетного відшкодування (її заниження або ж декларування замість бюджетного відшкодування тільки від’ємного значення між сумою податкових зобов’язань і податкового кредиту) і до моменту виявлення цього факту перевіркою занижена сума бюджетного відшкодування могла бути зарахована в рахунок погашення поточних податкових зобов’язань або ж використана при розрахунку бюджетного відшкодування.
З огляду на вищевикладене слід взяти до уваги, що за результатами перевірки можуть бути виявлені такі ситуації:
- до початку перевірки від’ємне значення між сумою податкових зобов’язань і податкового кредиту, яке в порушення вимог Закону раніше не декларувалось платником як бюджетне відшкодування, повністю самостійно враховано ним в податковій декларації при визначенні платежів до бюджету в рахунок погашення поточних податкових зобов’язань з податку на додану вартість в будь-якому з наступних податкових періодів (з моменту його виникнення і до моменту виявлення перевіркою): в такому випадку за результатами перевірки сума заниженого бюджетного відшкодування не визначається;
- до початку перевірки від’ємне значення між сумою податкових зобов’язань і податкового кредиту, яке в порушення вимог Закону раніше не декларувалось платником як бюджетне відшкодування, частково самостійно враховано ним в податковій декларації при визначенні платежів до бюджету в рахунок погашення поточних подат-
кових зобов’язань з податку на додану вартість в будь-якому з наступних податкових періодів (з моменту його виникнення і до моменту виявлення перевіркою):
в такому випадку за результатами перевірки до суми заниженого бюджетного відшкодування, на яку складається податкове повідомлення, не включається частина суми від’ємного значення, яка врахована платником при визначенні платежів до бюджету; - під час перевірки виявлено, що від’ємне значення між сумою податкових зобов’язань і податкового кредиту, яке в порушення вимог Закону раніше не декларувалось платником як бюджетне відшкодування у періоді його виникнення, в подальшому враховано платником при визначенні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в будь-якому з наступних податкових періодів (з моменту його виникнення і до моменту виявлення перевіркою):
в такому випадку ця сума від’ємного значення визнається сумою заниженого бюджетного відшкодування за результатами періоду його виникнення з відповідними наслідками, передбаченими законодавством.
Податковим органом має бути проведено перерахунок сум бюджетного відшкодування за податковий період, в якому в порушення норм Закону вперше не задекларовано суму бюджетного відшкодування (повністю чи частково), і за всі наступні податкові періоди.
При проведенні такого перерахунку розрахунок бюджетного відшкодування кожного наступного звітного періоду має бути перерахований органом податкової служби таким чином, щоб значення рядка 1 Розрахунку бюджетного відшкодування кожного наступного звітного періоду зменшувалося на виявлену суму заниженого бюджетного відшкодування відповідного попереднього звітного періоду.
Якщо до проведення такого перерахунку суми бюджетного відшкодування були підтверджені перевіркою, матеріали перевірки мають бути переглянуті та у відповідних випадках скасовані. Крім того, така ситуація має стати приводом для проведення службового розслідування та розгляду питання щодо організації вжиття заходів дисциплінарного впливу до відповідних посадових осіб.
Повідомляючи про викладене, Державна податкова адміністрація України зобов’язує проаналізувати показники податкової звітності платників податку та провести перевірки податкових декларацій, до яких подано розрахунок бюджетного відшкодування з нульовими значеннями рядків 3 та/або 4, а також декларацій (крім декларацій платників, які не мають права на бюджетне відшкодування згідно з Законом), в яких рядок 26 заповнено більше ніж 2 звітних періоди підряд.
Враховуючи те, що бюджетне відшкодування декларується платниками податку на додану вартість як юридичними, так і фізичними особами,
а перевірки здійснюють також і підрозділи аудиту та податкової міліції, зазначений лист взяти до виконання всіма підрозділами, які здійснюють адміністрування податку на додану вартість (підрозділами оподаткування юридичних осіб, оподаткування фізичних осіб, підрозділами аудиту, податкової міліції та відомчого контролю).
Заповнення касової книги за наявності РРО Бухгалтерський облік Звернутися до теми, що розглядається в статті, нас примусила дискусія на форумі «ДК» навколо правильності оприбуткування виручки в касу за наявності РРО. Здавалось би, застосування РРО — тема не нова, і запитань не повинно бути. Тим не...
Законодавчі та нормативні документи № 24 (16.6.2008) :: Документи ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА ЛИСТ від 11.03.2008 р. № 1990 НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ЛИСТ від 05.12.2007 р. № 11-113/4587-12584ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ ЛИСТ від 28.02.2008 р. № 3975/...
