Під імпортом (ст. 1 Закону України від 16.04.91 р. № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», далі — Закон № 959) мається на увазі купівля українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності (далі — ЗЕД) в іноземних суб’єктів господарської діяльності з оплатою в грошовій або негрошовій формі товарів із ввезенням або без вивезення їх на територію України, включаючи купівлю товару для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами.
Для того щоб купити товар в іноземного продавця, необхідно, як правило, мати іноземну валюту. Розглянемо порядок придбання іноземної валюти за національну.
Придбання іноземної валюти за гривні
Режим здійснення на території України валютних операцій, який визначає принципи валютного регулювання, що встановлює права і обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю та відповідальність за недотримання валютного законодавства встановлює Декрет КМУ від 19.02.93 р. № 15- 93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі — Декрет № 15).
Відповідно до Декрету № 15 розрахунки між резидентами і нерезидентами в іноземній валюті можуть здійснюватися тільки через уповноважені банки1, які мають генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій (ст. 5 Декрету № 15), в обов’язки яких входить купівля валюти на міжбанківському валютному ринку України (далі — МВР) за дорученням і за рахунок резидента (п. 4 ст. 4 Декрету № 15) для забезпечення його зобов’язань перед нерезидентом, зокрема (абз. 4 п. «а» ст. 5 Декрету № 15): платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя.
1 Крім уповноважених банків здійснювати такі операції мають право також фінансові установи і національний оператор поштового зв’язку, які одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій, пов’язаних з торгівлею іноземною валютою.
Тобто для розрахунків з нерезидентом резидент повинен відкрити поточний рахунок в іноземній валюті в уповноваженому банку (як правило, в тому самому, в якому у нього відкритий гривневий поточний рахунок) відповідно до «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.03 р. № 492 (далі — Інструкція № 492), на який зараховуються кошти с розподільного рахунку (п. 5.2 Інструкції № 492).
А для цього надати банку всі документи з переліку, обумовленого п. 3 Інструкції № 492, а також нотаріально завірені картки зі зразками підписів і відбитком печатки уповноважених осіб, що мають право розпоряджатися рахунком.
Відповідно до п. 1 «Порядка подання фінансовими установами органам державної податкової служби повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків і зборів (обов’язкових платежів) та заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету» затвердженого наказом ДПАУ від 01.07.02 р. № 301 (далі — Порядок № 301) банк протягом трьох днів від дня проведення операції з відкриття резидентові поточного рахунку в іноземній валюті (як, втім, і про кожне інше відкриття/закриття рахунку клієнта) подає про це відомості НБУ електронною поштою на адресу ДПА, відповідальна особа підрозділу обліку якого роздруковує таке повідомлення, посвідчує своїм підписом і підшиває до облікової справи платника податків (п. 13 Порядку № 301).
Повернемося до порядку купівлі іноземної валюти за гривні. Торгівля іноземною валютою здійснюється уповноваженими банками виключно відповідно до «Положення про порядок і умови торгівлі іноземною валютою», затвердженого постановою правління НБУ від 10.08.05 р. № 281 (далі – Правила № 281). Розрахунки за імпорт товару без відстрочення платежу (або якщо таке відстрочення не перевищує законодавчо встановленого строку для здійснення таких розрахунків) відносяться до поточних торговельних операцій (п. 10 розділу І Правил № 281).
Статтею 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185-94/ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі – Закон № 185) обумовлено, що
Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Підставою для купівлі вповноваженим банком ноземної валюти для свого клієнта (резидента) є такі документи (п. 1 гл. 1розділу II Правил № 281):
- заява на купівлю іноземної валюти за формою додатка 2 «Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів», затвердженого постановою правління НБУ від 05.03.03 р. № 82 (далі — Положення № 82);
- зовнішньоекономічний контракт, оформлений у письмовій формі відповідно до «Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)», затвердженого наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції від 06.09.01 р. № 201;
- вантажна митна декларація (далі — ВМД) за формою додатка 1 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою КМУ від 09.06.97 р. № 574, якщо товар завезений на територію України1, або інвойс (рахунок), якщо здійснюється попередня оплата за товар і контрактом передбачена така форма розрахунків2;
- акт цінової експертизи або дозвіл НБУ, якщо вартість контракту перевищує межу 100000 євро (постанова НБУ від 21.08.06 р. № 329).
Якщо імпорт товару здійснюється без його ввезення на митну територію України, крім всіх перелічених вище документів уповноваженому банку необхідно надати ще договір, який передбачає продаж товару нерезиденту за межами митного кордону України і зарахування виручки від такого продажу на розрахунковий рахунок резидента в уповноваженому банку (п. 2 гл. 1 розділу II Правил № 281).
На оригіналах документів, на підставі яких була куплена іноземна валюта, банк робить відмітку, що включає дату купівлі та суму купленої валюти, яка підтверджується підписом відповідальної особи валютного підрозділу та скріплюється або її особистим штампом, штампом підрозділу або печаткою банку. Копії цих документів, посвідчені підписом клієнта і його печаткою (або нотаріусом), залишаються в банку (п. 4 гл. 1 розділу II Правил № 281).
1 Вантажні митні декларації, за якими здійснено митне оформлення тимчасово завезених вантажів під зобов’язання про їх зворотний вивіз, не є підставою для купівлі, обміну іноземної валюти.
2 Документів, передбачених для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором). Далі буде
Організуємо роботу солярію Практика Продовження. Початок див. у «ШБ» № 19/2007 р. Реєстратори розрахункових операцій (РРО) Якщо солярій надає винятково послугу штучної засмаги, то йому не потрібно застосовувати реєстратори розрахункових операцій (далі — РРО) за умови проведення...
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
