Якщо солярій надає винятково послугу штучної засмаги, то йому не потрібно застосовувати реєстратори розрахункових операцій (далі — РРО) за умови проведення вартості таких послуг через касу підприємства з оформленням і видачею покупцеві прибуткового касового ордера (докладніше див. «ШБ» № 19/2007 с. 31).
Як правило, студії штучної засмаги (далі — солярії) крім самих послуг штучної засмаги здійснюють ще і продаж супутніх товарів, а це вже торгівля, тому і проведення розрахунків через РРО обов’язкове.
За порушення норм законодавства з РРО відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (далі — Закон № 256) на суб’єкта підприємницької діяльності (далі — СПД) накладається штраф у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), зи якими знайдена невідповідність (у випадку непроведення через РРО повної вартості товару або взагалі непроведення операції через РРО).
СПД - фізичні особи, що працюють на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати єдиного податку, можуть здійснювати продаж товарів (надання послуг) без проведення таких операцій через РРО відповідно до п. 6 ст. 9 Закону № 256 за умови ведення ними книги обліку доходів і витрат за формою додатка № 10 до «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю» від 21.04.93 р. № 12 і подання податковому органу звіту за формою додатка № 3 до «Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку», затвердженого наказом ДПАУ від 29.10.99 р. № 599. На що варто звернути особливу увагу, так це на те, що СПД - фізична особа сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, що залежить від виду діяльності, зазначеного у Свідоцтві про сплату єдиного податку (далі — Свідоцтво). І якщо суб’єкт підприємницької діяльності, що обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, одержує протягом звітного року доходи інші, ніж зазначено у Свідоцтві про сплату єдиного податку, то такі доходи протягом року підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах (лист ДПАУ від 23.09.04 р. № 477/4/15-1210).
Тобто якщо СПД - фізична особа працює на єдиному податку і надає послуги солярію, то цей вид діяльності і записується в його Свідоцтві. Держкомстат і ДПАУ вважають, що такий вид послуг належить до індивідуального під кодом 93 (наказ Держкомстату і ДПАУ від 15.02.01 р. № 95/56, далі — Наказ № 95/56). Інакше (якщо у Свідоцтві зазначений інший вид діяльності) при перевірці податковою інспекцією весь дохід, отриманий підприємцем від наданих послуг солярію, буде вважатися доходом від діяльності за загальною системою і буде оподатковуватися за ставкою 15 % з усіма наслідками, що звідси випливають.
Право споживача на безпеку послуг, що придбаваються
Хоч послугами солярію користуються вже не один десяток років, у законодавчому плані цей вид послуг не врегульований. В попередній публікації ми, посилаючись на галузевий класифікатор «Класифікація послуг і продукції сфери побутового обслуговування» (ГК 201-01-2001), розроблений на основі державного класифікатора України ДК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності» (далі — ДК 009-96) і ДК 016-97 «Державний класифікатор продукції та послуг», визначили, що послуги солярію відносяться до побутових (код КВЕД 93.04.10.400). У наведеному вище Наказі № 95/56 ці послуги включені до індивідуальних. Національний класифікатор України ДК 009:2005, що з 01.04.2006 ро- ку змінив ДК 009-96, також вважає, що це індивідуальні послуги (код 93), і відносить їх уже до діяльності із забезпечення фізичного комфорту (код 93.04.0).
Що все таки необхідно пам’ятати? Послуги солярію надаються клієнтам, тобто кінцевому споживачеві. Отже, необхідно в першу чергу дотримуватися вимог спеціального закону, що регулює відношення між споживачами товарів і послуг та їхніх продавців, які встановлює права споживачів і визначальний механізм їхнього захисту. Таким законом є Закон України від 12.05.91 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі — Закон № 1023). Розглянемо основні принципи Закону № 1023.
Відповідно до п. 4 ст. 15 Закону № 1023 Виробник (виконавець) несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю або майну споживача, що виникла у зв’язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, незалежно від рівня його наукових і технічних знань.
Тому при наданні послуг солярію СПД повинен, по-перше, дотримуватися правил, якими визначаються гігієнічні та санітарно протиепідеміологічні критерії проектування, реконструкції та експлуатації як установки солярію, так і самого приміщення солярію, і порушення яких призводить до адміністративної та кримінальної відповідальності відповідно до діючого законодавства. Тут хотілося б ще раз нагадати: СПД може «довести» дотримання всіх запропонованих до виконання правил тільки надавши зацікавленим органам документи, що не тільки доводять придбання, наприклад, дозволених до застосування засобів дезінфекції, але і їх належним чином оформлене списання відповідно до норм витрати, обумовленими правилами експлуатації (те ж саме щодо обслуговування електроустановок солярію, і заміни ламп, проведення дезінфекцій приміщення й ін.) А це все стандартні первинні бухгалтерські документи, оформлені відповідно до Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».
А тепер розглянемо , що це за правила, яких необхідно дотримуватися СПД. Мінздрав вважає, що тому що в основному солярії розташовуються в складі салонів краси, перукарень і лазень, то на них поширюються санітарно-гігієнічні вимоги, визначені «Державними санітарними правилами і нормами для перукарень різних типів ДСанПіН 2.2. 2.022-99», затверджені постановою першого заступника головного державного лікаря України від 25.03.99 р. № 22 (далі — Правила № 22) і «Санітарними правилами устрою, обладнання та утримання лазень, СП 982-72».
При розробці проектно-кошторисної документації, а також розміщення, облаштованості й експлуатації приміщень солярію варто враховувати вимоги державних будівельних норм ДБН В.2.2-11-2002 «Будинки та споруди. Підприємства побутового обслуговування. Основні положення», ДБН В.2.2-9-9 «Громадські будівлі та споруди. Основні положення», ДБН В.2.2-10-2001 «Будівлі і споруди. Заклади охорони здоров’я», ДБН В.2.2-15-2005 «Будівлі та споруди. Житлові будинки. Основні положення» й ін. (лист Мінздраву і центральної санітарно-епідеміологічної станції від 03.03.07 р. № 03.2/391, далі — Лист № 03).
Отже, розглянемо деякі питання, які обумовлені Правилами № 22. Послуги солярію дозволяється надавати в спеціально обладнаному при міщенні (п. 1.6 Правил № 22), яке може бути введене в експлуатацію тільки за наявності дозволу державної територіальної санітарно епідеміологічної служби (далі — СЕС). Ця вимога стосується дозволу на початок робіт після проведення ремонту (треба думати, капітального) або реконструкції приміщення (п. 1.7 Правил № 22).
У вестибюлі солярію допускається облаштованість місць для торгівлі косметикою, але, знову ж, після узгодження із СЕС (п. 2.3 Правил № 22).
Для дезінфекції приміщення й установки (після кожного використання! (п. 7.7 Правил № 22)) дозволяється використовувати дезінфікуючі засоби, що мають позитивний висновок санітарно-гігієнічної експертизи і тільки відповідно до рекомендацій з їхнього застосування (п. 7.4 Правил № 22). Міністерство охорони здоров’я періодично опубліковує «Офіційний витяг з державного реєстру дезінфекційних засобів» станом на певну дату.
Ще одне цікаве питання. Чи повинен обслуговуючий персонал солярію проходити профілактичний медичний огляд? Мінздрав (Лист № 03) відповів на це питання ствердно:
Так, пунктами 16, 17 Переліку необхідних обстежень лікарів-фахівців, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, які необхідні для проведення обов’язкових медичних оглядів, і періодичність їхнього проведення, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 р. № 280, визначений персонал вищевказаної сфери послуг, що підлягає обов’язковим профілактичним медичним оглядам, результати якого (обстеження, проведені лікарями-фахівцями, клінічні, лабораторні, функціональні й інші дос-лідження) обов’яз,ково заносяться до особистої медичної книжки встановленого зразка.
З цього виходить, що оператор, який обслуговує установку штучної засмаги (навіть якщо він для запуску солярію тільки натискає кнопку на виносному електронному пульті керування, що знаходиться на столі адміністратора), повинен мати особисту медичну книжку і проходити періодичні медичні профогляди. І це ще не все. Відповідно до п. 9.2 Порядку № 22 всі працівники солярію повинні оволодіти мінімумом санітарних знань згідно з програмою, узгодженою з територіальною установою державної санітарно-епідеміологічної служби. Допущення до робіт без проходження навчання по санмінімуму забороняється. Результати навчання заносяться в особові медичні книжки персоналу.
Знову ж, доказом того, що персонал пройшов профогляд, є укладений з профільною медичною установою договір, акт виконаних робіт і факт оплати за надані послуги, а не тільки відмітка про проведений профогляд в медичній книжці працівника.
Відповідальність за дотримання вимог санітарно-противоепідеміологічного режиму традиційно покладається на керівника (п. 1.4 Правил № 22). А контролювати дотримання цих вимог мають право органи СЕС (п. 1.5 Правил № 22), які при виявленні порушень цих Правил накладають стягнення на адміністрацію солярію або ухвалюють рішення щодо його закриття. Поновлення роботи в цьому випадку відбувається за наявності письмового дозволу, позитивних результатів лабораторного контролю, витрати на проведення яких оплачує солярій (п. 10.3 Правил № 22). У солярії повинен бути також прошнурований, пронумерований і посвідчений печаткою СЕС санітарний журнал, журнал медоглядів співробітників і витяг з Правил № 22 (п. 10.4 Правил № 22). Солярій також повинен мати санітарний паспорт, затверджуваний СЕС при відкритті і щорічно переоформлюваний (п. 10.5 Правил № 22).
Тепер трохи поговоримо про безпосередніх споживачів послуг штучної засмаги. Права споживачів «захищають» досить продуктивно і не тільки Держспотребстандарт (п. 3 ст. 5 Закону № 1023):
Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Штрафи, що накладаються всіма цими органами на СПД, не порівнянні навіть з податковими. Отже, кілька основних моментів. Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону № 1023 споживач має право на належну якість обслуговування, а також на необхідну, доступну, достовірну і своєчасну інформацію як про саму послугу, так і про установку солярію. А до обов’язків споживача (є і таке) входить (п. 3 ст. 4 закону № 1023): перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар.
А продавець, у свою чергу, надає споживачеві таку інформацію (ст. 6 Закону № 1023).
Тому в кабінеті солярію необхідно передбачити інструкції з його експлуатації. Так само немаловажно розмістити таблицю розрахунку часу засмаги, щоб клієнт особисто міг переконатися в компетентності адміністратора, який призначив тривалість сеансу, обумовленого відповідно до типу шкіри кожного відвідувача. Оптимально — для кожного відвідувача визначити індивідуальний план засмаги на основі функціональних можливостей солярію, особливостей установлених у ньому ламп і вихідного стану шкіри клієнта. У цьому випадку можна також укласти договір з лікарем-фізіотерапевтом, який визначатиме оптимальний режим перебування в установці. І наостанок, «Правила побутового обслуговування населення», затверджені постановою КМУ від 16.05.94 р. № 313 (далі — Правила № 313), стосуються побутових послуг. У редакції Класифікатора ДК 009:2005 це індивідуальні послуги (код 93), що належать до діяльності із забезпечення фізичного комфорту (код 93.04.0). Тому, повинен чи ні СПД відповідно до Правил № 313 обов’язково мати «Куточок покупця», вирішувати самому СПД. На нашу думку, його необхідно мати хоча б тому, що відповідно до вимог Закону № 1023 споживач має право ознайомитися як з тим, хто йому такі послуги надає, так і з тим, що це за послуги (як за якістю, так і за ціною). Тому було б не зайвим створити такий «Куточок покупця», на якому розмістити відповідно до вимог Правил № 313 такі документи:
- перелік надаваних послуг і прейскурант цін на них;
- перелік нормативно-технічної документації, вимогам якої повинні відповідати надавані послуги;
- гарантійні зобов’язання щодо цього виду послуг;
- інформація про співробітників, які обслуговують споживача (посада, прізвище, ім’я, по батькові);
- перелік категорій громадян, яким надаються пільги;
- витяг з державних санітарних правил і норм ДСПіН 2.2. 2.022-99.
Також відповідно до Правил № 313 у солярії має бути і Книга відгуків і пропозицій.
Традиційно за порушення норм Закону № 1023 на СПД накладаються штрафи залежно від «важкості» порушення (мінімально 34 грн — у випадку виявлення недоліків у наданні послуги (пп. 1 ст. 23 Закону № 1023), не менше 85 грн — за відсутність необхідної доступної, достовірної і своєчасної інформації про надавану послугу (пп. 7 ст. 23 Закону № 1023), і закінчуючи не менше 1700 грн за реалізацію послуги, забороненої до використання відповідним державним органом (пп. 5 ст. 23 Закону № 1023). Причому Законом № 1023 не передбачено, щоб менш важке порушення поглиналося більше важким.
Тому за кожне виявлене в ході перевірки (планової або позапланової (за «стуком» споживача)) порушення розмір штрафу визначається виходячи з фактичного складу порушення. Відповідальність за порушення прав споживачів передбачена не тільки ст. 23 Закону № 1023. Відповідно до ст. 1561 Кодексу України про адміністративні порушення від 07.12.84 р. № 8073-X на посадових осіб накладається адмінштраф у розмірі від 1 до 10 нмдг.
Мобільний зв’язок — не розкіш, а засіб праці Практика Продовження. Початок див. у «ШБ» №№ 18-19/2007 р. Перевищення встановленого «мобільного» ліміту і використання мобільного зв’язку в неробочих цілях Розглянемо на прикладі відображення в бухгалтерському і податковому обліку ситуації, коли працівн...
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
