Порядок оплати праці на території України регулюється Законом України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон № 108). Зокрема, ст. 23 цього закону говорить, що заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується в грошових знаках, які мають законний обіг на території України. Виплата зарплати в будь-якій іншій формі заборонена. Які ж грошові знаки мають законний обіг на території України?
Статус валюти (грошових знаків) України встановлений Декретом Кабміну «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93 (далі — Декрет № 15-93).
Стаття 3 цього Декрету говорить, що валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог і зобов’язань, якщо інше не передбачено іншими актами валютного законодавства України. До таких «інших» актів відносяться, зокрема, Правила використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджені постановою НБУ від 30.05.2007 р. № 200 (далі — Правила № 200). Саме ці Правила дозволяють використовувати іноземну валюту як засоби оплати праці.
Правила використання готівкової іноземної валюти на території України говорять, що іноземна валюта на території України може використовуватися для оплати праці, виплати премій і призів працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом. Таким чином, зарплата в іноземній валюті на території України може видаватися, але тільки іноземним працівникам-нерезидентам, і не може використовуватися як засіб для оплати праці працівникам-резидентам. Порядку відображення виплати зарплати у валюті в бухгалтерському і податковому обліку присвячена ця стаття.
Оформлення можливості виплати зарплати у валюті
Як уже говорилося, зарплата у валюті може виплачуватися тільки працівникам-нерезидентам, прийнятим на роботу за трудовим контрактом. Нагадаємо, що прийняття на роботу працівника-нерезидента регулюється Порядком оформлення іноземцям і особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженим постановою КМУ від 01.11.99 р. № 2028,яким установлено, що здійснення трудової діяльності іноземців, тобто фізосіб-нерезидентів, в Україні можливо тільки після оформлення на них підприємством-роботодавцем дозволу на працевлаштування. До списка документів, які подаються при оформленні дозволу на працевлаштування нерезидента, включається копія проекту контракту між роботодавцем і працівником-нерезидентом. Саме в цьому контракті визначається порядок оплати праці нерезидента і тому тільки в цьому документі за узгодженням сторін може бути встановлено, в якій валюті буде виплачуватися зарплата працівникові нерезиденту.
Межа зарплати в іноземній валюті
Розмір оплати праці в іноземній валюті встановлюється контрактом між роботодавцем і працівником.
Однак варто пам’ятати, що незважаючи на те, що трудовий контракт є особливою формою трудового договору, в якому за узгодженням сторін встановлюються умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, працівник-нерезидент, прийнятий на роботу на підставі трудового контракту, є штатним працівником, відносно якого повинні дотримуватися всі передбачені чинним законодавством норми кадрового обліку. Тому як посада, яку займає працівника-нерезидент, так і сума зарплати працівника-нерезидента, установлена трудовим контрактом, повинні відповідати штатному розпису підприємства.
Крім того, як уже було сказано вище, для того, щоб працівник-нерезидент міг укласти з підприємством-роботодавцем трудовий контракт, роботодавець зобов’язаний оформити на такого майбутнього працівника дозвіл на працевлаштування. А відповідно до п. 8 Порядку № 2028 дозвіл на працевлаштування фізособи-нерезидента не видається у випадку, якщо контрактом передбачаються умови праці для іноземця гірші, ніж для громадян України, які працюють за аналогічною спеціальністю. Таким чином, обмеження в розмірі зарплати встановлено, але тільки «знизу»: така зарплата не може бути нижчою, ніж в інших працівників, що виконують аналогічні трудові обов’язки.
Придбання та зберігання валюти
Слід зазначити, що, поза обслуговуючим банком на законних підставах здійснити операцію з придбання валюти для підприємства не вийде. Пов’язано це з тим, що згідно гл. І Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.12.2002 р. № 502, пункти обміну іноземної валюти здійснюють валютно-обмінні операції тільки для фізичних осіб. Крім того, п. 1 ст. 6 Декрету № 15-93 говорить, що торгівля іноземною валютою на території України юридичними особами здійснюється через уповноважені банки й інші кредитно-фінансові установи, які одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, і виключно на міжбанківському валютному ринку України. Придбати валюту у фізичної особи юридична особа також не має права, оскільки відповідно до норм п. 3 ст. 6 Декрету № 15-93 фізичні особи мають право продавати іноземну валюту тільки вповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які одержали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом іншим фізособам -резидентам.
Якщо в підприємства є іноземна валюта на валютному рахунку в банку, не використовувана на даний момент, то підприємство-роботодавець може знімати кошти з валютного рахунку для видачі зарплати своїм працівникам, якщо це передбачено укладеними з ними контрактами.
Правилами № 200 не передбачена обов’язковість подання розрахунку суми, необхідної для видачі зарплати, але так само, як і в інших випадках одержання готівкової валюти в банку, підприємству необхідно буде подати заявку із зазначенням необхідної суми та мети одержання валюти. Пунктом 8.13 Правил № 200 передбачено, що готівкова іноземна валюта, отримана юрособами - резидентами й іноземними представництвами з власних поточних рахунків в іноземній валюті, відкритих в уповноважених банках, використовується виключно на ті цілі, на які вона отримана.
Щодо ліміту каси, який встановлюється для підприємства, то пп. 8.11 Правил № 200 говорить, що уповноважений банк установлює ліміт залишків іноземної валюти в касі СПД, яким дозволяється використовувати готівкову іноземну валюту як засоби платежу. Але при здійсненні розрахунку ліміту каси не враховуються кошти для оплати зарплати нерезидентам і на відрядження за кордон.
Не встановлена Правилами № 200 і кількість днів, протягом яких підприємство може тримати іноземну валюту в касі для видачі зарплати без порушення ліміту каси. Але, швидше за все, при визначенні терміну зберігання валюти, отриманої на видачу зарплати в касі, буде використовуватися поняття «депонована зарплата», яке виникає при видачі зарплати в національній валюті відповідно до п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, і термін в 3–5 робочих днів, установлений для зберігання національної валюти понад ліміту. Ця невизначеність у Правилах № 200 є, швидше за все, пробілом у законодавстві, який незабаром буде заповнений.
Відображення витрат з оплати праці у валюті в бухгалтерському обліку
Більш докладно бухгалтерський і податковий облік придбання, зберігання і використання іноземної валюти ми розглядали в «ШБ» № 4/ 2006 на с. 4. Тут же ми згадаємо найважливіші моменти обліку іноземної валюти.
Для узагальнення інформації про наявність і рух готівки в іноземній валюті в касі підприємства Планом рахунків бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, був установлений субрахунок 302 «Каса в іноземній валюті». За дебетом цього субрахунку відображається надходження іноземної валюти до каси підприємства, за кредитом — її видача з каси підприємства. Субрахунки для відображення розрахунків по зарплаті в іноземній валюті діючим Планом рахунків не передбачено, тому як нарахування, так і видача зарплати в іноземній валюті відображається на субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою».
Варто врахувати, що в чинному законодавстві не передбачено типових форм первинних документів, якими б оформлялися нарахування та видача зарплати в іноземній валюті. Хоча відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити реквізити типових або спеціалізованих форм.
Тому підприємства, зобов’язані виплачувати зарплату в іноземній валюті, повинні оформляти нарахування та видачу зарплати на самостійно виготовлених на основі типових форм бланках документів, в яких замість позначення «грн» вказують позначення іноземної валюти. Такої ж точки зору дотримується Держкомстат у своєму листі від 27.11.2006 р. № 14/2-25/89. Він стверджує, що документування господарських операцій може здійснюватися як на бланках типових і спеціалізованих форм, так і з використанням самостійно виготовлених бланків первинних документів за умови, що в них будуть міститися всі обов’язкові реквізити.
Те саме стосується порядку ведення на підприємстві касової книги в іноземній валюті. Чинним законодавством не встановлено, чи необхідно вести по іноземній валюті окрему касову книгу. Однак заборони на таке ведення немає, і з метою бухгалтерського обліку зручніше вести окрему касову книгу по кожнійій з валют, використовуваних на підприємстві.
Відпустки, пов’язані з навчанням Практика Закінчення. Початок див. у «ШБ» № 20/2007 р. Надання навчальної відпустки у зв’язку з навчанням за кордоном Іноді бухгалтери стикаються із ситуацією, коли працівники підприємства направляються на навчання за кордон. Ситуація ця не така рідкісна, як....
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
