Плагіат та інші порушення прав інтелектуальної власності
Одним з найбільш розповсюджених способів порушення авторських прав є плагіат. Проте це не єдиний спосіб порушення. Є й інші способи, значно менш очевидні. Поговоримо про них.
Плагіатом вважається оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору (ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», далі — Закон про авторське право). Як бачимо, плагіатом вважатиметься як опублікування чужого твору під своїм іменем повністю, так і «переписування» фрагментів такого твору.
Проте самовільне опублікування твору може вважатися порушенням авторських прав навіть у разі зазначення імені автора. Окрім плагіату існує багато інших способів порушення таких прав.
Літературні та художні твори визнаються об’єктами права інтелектуальної власності (ст. 420 Цивільного кодексу України, далі — ЦК). В законодавстві визначено перелік прав інтелектуальної власності, які поділяються на особисті немайнові права інтелектуальної власності та майнові права інтелектуальної власності. Статтею 424 ЦК передбачено такі майнові права інтелектуальної власності:
- право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
- виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності;
- виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.
Ці права можуть належати не тільки автору, але й іншим особам, які в передбаченому законом порядку набули майнові права інтелектуальної власності.
ПРИклад 1
Іванов працює в редакції журналу і займається написанням статей.
Кому належатимуть майнові права інтелектуальної власності на ці статті?
Зі змісту ст. 429 ЦК випливає, що такі права належатимуть спільно Іванову та редакції журналу.
Саме ці особи вирішуватимуть, чи може інший суб’єкт якимось чином використовувати об’єкт права інтелектуальної власності (в нашому випадку — твір). Без їхньої згоди об’єкт використовуватися не може, окрім винятків, про які ми скажемо нижче.
Способами використання твору є, зокрема, його опублікування (випуск у світ), відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, переклад, переробка, адаптація, інші подібні зміни. Таким чином, розміщення статті або консультації в журналі, газеті, в інтернеті1 тощо без згоди суб’єктів, яким належать права на цей твір, вважається порушенням прав інтелектуальної власності, навіть якщо там вказано ім’я дійсного автора. Якщо ж ще і авторство присвоїли — це окреме порушення, яке, як ми вже сказали, називається плагіатом. До речі, право авторства — це особисте немайнове право автора твору, яке існує незалежно від майнових прав інтелектуальної власності самого автора та інших осіб, яким вони належать. На це звертали увагу суди. Як приклад — рішення Господарського суду м. Києва від 28.12.2002 р. (справа № 12/492).
Відповідач у суді доводив, що опублікування ним у своєму виданні фрагментів статті з іншого журналу не можна вважати правопорушенням (порушенням майнових прав інтелектуальної власності іншої юридичної особи), так як відповідач не бажав присвоювати авторство. Суд не прийняв ці аргументи і зазначив, що «твердження відповідача про те, що ТОВ «Редакція газети «Б» не присвоювала собі авторство на статтю К», не можна вважати доказом відсутності порушення авторських майнових прав позивача, так як право авторства — це особисте немайнове право фізичної особи...».
Закон про авторське право (ст. 21) передбачає випадки, коли допускається використання твору без згоди осіб, яким належать права інтелектуальної власності на нього. Так, без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерел запозичення, допускається використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються. Зазначені критерії правомірності використання цитат досить розпливчасті. У разі виникнення спору необхідно буде доводити, що ці критерії були дотриманні. Але все ж вони дають змогу зрозуміти (хоча б орієнтовно), що вважається цитатою з чужого твору, а що – неправомірним використанням твору.
Ми з’ясували, що зазначення автора твору не може виправдовувати суб’єкта, який використовує цей твір без згоди цього автора або інших осіб, яким належать права інтелектуальної власності. А чи можна вважати таким виправданням некомерційний характер використання твору? Ні. Використання твору без згоди власника вважається правопорушенням незалежно від того, отримує суб’єкт економічну вигоду від використання твору чи ні.
Плагіат та неправомірне (несанкціоноване) опублікування творів – це найбільш розповсюджені способи порушення авторських прав. Але існують ще і такі порушення, що не пов’язані з опублікуванням творів.
Одним зі способів порушення вважається також відтворення змісту твору в службових або інших документах підприємства. Наведемо приклад такого порушення.
1 Статтею 442 ЦК передбачено, що відображення твору у загальнодоступних електронних системах інформації є одним із способів опубліку- вання.
ПРИклад 2
В бухгалтерському тижневику було розміщено текст наказу про облікову політику.
Бухгалтер підприємства «відсканував» зазначений текст та оформив на його основі наказ про облікову політику свого підприємства.
Чи правомірні такі дії?
Вважаємо, що підприємство, про яке йдеться у прикладі, порушило авторські права редакції журналу та безпосередньо автора консультації. Як ми зазначали, використанням твору є, у тому числі, його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі. Для такого відтворення необхідно отримати дозвіл особи, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності. Винятки з цього правила містяться у ч. 1 ст. 25 Закону про авторське право:
Допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для кола сім’ї попередньо правомірно оприлюднені твори...
Маємо застерегти читача від передчасних висновків про неправомірність користування інформацією, яка міститься в консультаціях бухгалтерських тижневиків, інших періодичних видань. Висновки автора консультацій, цікаві ідеї, концепції тощо, які до вподоби читачеві, можна втілити в життя у господарській діяльності підприємства, у тому числі при складанні юридичних документів. Згідно ч. 3 ст. 8 Закону про авторське право передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі. Отже, використати отриманні знання можна. Головне не «переписувати» чужого без окремого дозволу.
Оренда і довгостроковий договір Повторення вивченого Як відомо, є особливий порядок оподаткування довгострокових договорів, сфера застосування яких обумовлена п. 7.10 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон № 334) . Стосуються вони в основному...
Строковий трудовий договір № 22 (2.6.2008) :: Урок права У практиці функціонуючих підприємств нерідко зустрічаються випадки, коли вони змушені вдаватися до застосування строкового договору з урахуванням інтересів працівників і роботодавців, що обумовлюється особливим порядком укладення та розірвання таких трудо...
Використання підприємством чужих автомобілів № 20 (19.5.2008) :: Урок права У попередньому матеріалі ми розглядали випадки оформлення використання підприємством чужих автомобілів (орендованих, таких, що перебувають у безоплатному користуванні, та автомобілів працівників). На сьогоднішньому уроці права розглянемо питання щодо офор...
