Міністерство фінансів за депутатськими зверненнями народного депутата України Пачесюка С. Н. розглянуло листи Всеукраїнської молодіжної організації «Молодь проти корупції» від 13.11.2006 № 85к-13/11 та № 79к-13/11 щодо відшкодування витрат на відрядження і з порушених в них питань повідомляє наступне.
Питання. Відповідно до наказу керівника підприємства працівник в один і той же самий день прибуває з відрядження та від’їжджає в наступне. Чи правомірно виплатити такому працівникові добові витрати за два дні?
Відповідь. Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон за кожний день (включаючи день від’їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування у дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах граничних норм, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663.
Згідно з підпунктом 5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» добові витрати — це витрати на харчування та фінансування власних потреб фізичної особи, понесених у зв’язку з її відрядженням.
Тобто, виплата добових витрат здійснюється з метою відшкодування особистих витрат працівника за час перебування у відрядженні. Оскільки у даному випадку день прибуття з попереднього відрядження і день вибуття у наступне відрядження є одним днем, то і відшкодування витрат на харчування та фінансування власних потреб працівника (добових витрат) здійснюється за один день.
Питання. Працівник підприємства направлений у відрядження на 5 днів (у т. ч. вихідні). Повертається потягом в робочий день о 7.00. Чи потрібно виплачувати добові витрати за всі 5 днів, включаючи вихідні та день прибуття, якщо режим роботи підприємства — з 9.00 до 17.00, і працівник встигає вийти на роботу?
Відповідь. Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон за кожний день (включаючи день від’їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування у дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах граничних норм, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663. При цьому визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.
Щодо виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та день прибуття із відрядження, то зазначене питання регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
Питання. Працівники підприємства направляються на курси підвищення кваліфікації, навчання на яких проводиться в робочий час і оплачується підприємством. Відстань від постійного місця проживання працівників до місця навчання не перевищує 30 км і працівники мають змогу щодня повертатися до постійного місця проживання. Чи потрібно платити добові чи тільки оплачувати проїзд?
Відповідь. Виходячи з норм постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.97 № 695 у разі направлення працівника для підвищення кваліфікації в іншу місцевість, звідки він має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання (про можливість такого щоденного повернення має бути зазначено в наказі керівника), йому відшкодовуються як витрати на проїзд, так і добові витрати.
Питання. Чи потрібно виплачувати добові працівникам, які працюють вахтовим методом, якщо відстань від підприємства до місця роботи не перевищує 15 км? Замовник кошти на відрядження не компенсує. Проте в колективному договорі сказано, що за кожен день перебування на вахті працівникам підприємства сплачуються добові.
Відповідь. Направлення працівників для проведення робіт, які згідно з колективним договором, діючим на підприємстві, виконуються вахтовим методом, не є службовим відрядженням і для виплати таким працівникам добових витрат підстав не вбачається.
Питання. Чи може іногородній працівник, перебуваючи у відрядженні за місцем проживання своєї родини, взяти відпустку за власний рахунок на один-два дні і після її закінчення повернутися до виконання службового доручення?
Відповідь. Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Надання працівникові відпустки є підставою для звільнення його від роботи на певний строк.
Можливості перебування працівника у відпустці під час службового відрядження, а також виконання працівником службових обов’язків в період перебування у відпустці чинним законодавством не передбачено.
Питання. Чи відповідатиме нормам чинного законодавства засвідчення штампом замість печатки відміток у посвідченні про відрядження?
Відповідь. Відповідно до підпункту 5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку під-
приємств» сума добових визначається у разі відрядження у межах України згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом. За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.
Обов’язковість засвідчення печаткою відміток про прибуття до пунктів призначень, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи передбачено в посвідченні про відрядження, форма якого відповідно до підпункту 5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 28.07.97 № 260.
Враховуючи зазначене, для засвідчення штампом замість печатки відміток у посвідченні про відрядження підстав не вбачається.
Питання. Водій вантажного автомобіля вибуває у відрядження в неділю (свій вихідний день), про що зазначено в посвідченні про відрядження. Працівник спеціально направлений для роботи у вихідний день, це обумовлено в наказі керівника. Виїзд у вихідний день пов’язаний з необхідністю початку роботи в місці відрядження у понеділок. Чи можна вважати, що водій спеціально направлений для роботи у вихідний день? Якщо так, то як провадиться оплата праці за цей день? Чи потрібно оплачувати роботу у вихідний день, якщо в цей день працівник повертається з відрядження?
Відповідь. У випадку направлення працівника спеціально для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні відповідно до Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до статті 71 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) залучення працівників для роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Робота у вихідний день може компенсуватися згідно із статтею 72 КЗпП України, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день згідно з вказаною статтею Кодексу обчислюється за правилами статті 107 Кодексу.
Згідно абзацу тринадцятого Загальних положень Інструкції, якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку
Питання. Якщо працівник вибув у відрядження вранці і повернувся вранці або в обід наступного дня, скільки йому повинні виплатити добових витрат?
Відповідь. Згідно з Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням у ньому, зокрема, терміну перебування працівника у відрядженні.
Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи.
За кожний день (включаючи день від’їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах граничних норм, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663.
Враховуючи викладене, якщо відповідно до наказу про відрядження та згідно з відповідними відмітками у посвідченні про відрядження працівник повернувся з відрядження наступного дня за днем вибуття у відрядження, добові витрати відшкодовуються за два дні.
Питання. Працівник у період тимчасової непрацездатності наказом керівника підприємства був направлений у відрядження. Чи відшкодовуються в такому випадку витрати на проїзд, на проживання та добові витрати? Чи передбачені чинним законодавством законні підстави для направлення працівника у відрядження в період його тимчасової непрацездатності?
Відповідь. Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.
За наявності такого наказу зазначеному працівникові на підставі підтверджуючих документів відшкодовуються витрати, понесені ним у відрядженні, зокрема, по найму жилого приміщення, на оплату вартості проїзду та добові витрати в порядку і розмірах, встановлених законо- давством.
Разом з тим, згідно з чинним законодавством на період тимчасової непрацездатності працівникові надається листок непрацездатності, який є підставою для звільнення від роботи у зв’язку з непрацездатністю. Тому вважаємо, що для залучення працівника до виконання службового доручення в період тимчасової непрацездатності законних підстав не вбачається.
Питання. Чи потрібно виплачувати працівникові добові, якщо він вибуває у відрядження і повертається з нього в один день?
Відповідь. Відповідно до пункту 1.5 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон при відрядженні працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.
Заступник Міністра С. О. Рибак
МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 01.10.2007 р. № 700/13/84-07
Департамент з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянув Ваше звернення і повідомляє.
Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запроваджування та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Отже, всі питання щодо преміювання працівників підприємства вирішують самостійно, шляхом розробки Положення про преміювання.
Положення про преміювання є складовою частиною діючої системи оплати праці на підприємстві і, як правило, затверджується як додаток до колективного договору. При цьому, як і колективний договір, зазначене Положення має бути погоджене з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, а за його відсутності — представниками трудящих, обраними й уповноваженими трудовим колективом.
У Положенні про преміювання визначається коло працівників, на яких поширюється дія системи преміювання, показники, умови, розмір, строки, а також порядок нарахування премій по кожній категорії працівників.
Премії працівникам можуть виплачуватися за будь-який проміжок часу, наприклад за підсумками роботи за місяць, квартал тощо.
Якщо преміювання провадять за підсумками роботи за місяць, то премію виплачують за виконання показників і умов преміювання в якомусь певному місяці і, як правило, нараховують на посадовий оклад (ставку), надбавку, які мав працівник у місяці нарахування премії.
Право збільшення (зменшення) розміру премії Положенням про преміювання може надаватися керівникові підприємства в односторонньому порядку або за погодженням з профспілковим органом. Рішення про зменшення розміру премій, у тому числі і в зв’язку з допущеними працівником виробничими упущеннями, керівник підприємства вправі прийняти одноосібно, якщо відповідним Положенням про преміювання не передбачене інше.
Зменшення розміру премії, яке провадиться керівником підприємства на своїй розсуд в межах своєї компетенції, позбавлення премії повністю або частково у зв’язку зі скоєнням працівником виробничого упущення повинне оформлятися наказом по підприємству, в якому зазначені підстави зменшення або позбавлення премії повністю або частково.
У випадку якщо Положенням про преміювання не передбачені виробничі упущення та інші порушення, за скоєння яких працівник позбавляється премії повністю або частково, виробничі премії повинні виплачуватися, оскільки вони не є заходами заохочення, а відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, відносяться до додаткової заробітної плати.
Одночасно повідомляємо, що, у випадку коли колективний договір на підприємстві не укладено, умови та розміри оплати праці (у тому числі преміювання) визначаються окремим локальним документом (Положенням), затверджуваним наказом.
Що стосується Рекомендацій щодо визначення заробітної плати працівників залежно від особистого внеску кожного працівника в кінцеві результати роботи підприємства, затверджених наказом Мінпраці від 31.03.99 № 44, то цей документ не є нормативно-правовим актом, який регламентує порядок і механізм преміювання на підприємствах, а є методичною допомогою підприємствам при організації системи преміювання.
Директор департаменту А. Товстенко
ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ
ЛИСТ від 15.10.2007 р. № 16442/03-30
Частина сум єдиного податку, що перераховується органами Державного казначейства України на рахунки органів Пенсійного фонду, зараховується в рахунок сплати страхових внесків, нарахованих страхувальником у встановлених законодавством розмірах на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплати винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавців та допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Зарахування здійснюється на підставі платіжного документа, який підтверджує сплату єдиного податку (завірені органом Пенсійного фонду копії платіжного доручення, квитанції (другий примірник прибуткового документа) або іншого документа, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі), поданого платником одночасно з поданням до органів Пенсійного фонду щомісячного розрахунку суми страхових внесків, та даних органів Державного казначейства України про перерахування до бюджету Пенсійного фонду частини сум єдиного податку.
Частина сум єдиного податку зараховується як сплачені страхові внески за найманих працівників за відповідні звітні періоди.
Враховуючи положення пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким внесок на суму дивідендів є складовою частиною єдиного податку та особливості обліку коштів, що надходять до бюджету Фонду від платників єдиного податку, частина єдиного податку (з урахуванням внесків, нарахованих на суми дивідендів) зараховується як сплачені страхові внески за найманих працівників платника єдиного податку. Підставою для зарахування цих коштів є платіжний документ, що підтверджує їх сплату на рахунки органів Держказначейства.
Якщо частина єдиного податку (з урахуванням внесків, нарахованих на суми дивідендів), що спрямована до бюджету Пенсійного фонду за звітний місяць, перевищує суму нарахованих до сплати страхових внесків за відповідний звітний місяць, то зазначена сума зараховується в рахунок сплати страхових внесків за наступні звітні періоди або повертається страхувальникам.
Заступник Голови правління О. Коренєв
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 03.10.2007 р. № 4819/г/15-0214
Щодо включення до валових витрат витрат на виправлення браку та на професійну підготовку
Державна податкова адміністрація України розглянула <...> лист <...> і повідомляє.
1. Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон) визначено, що господарська діяльність — це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Валові витрати виробництва та обігу — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону).
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Крім цього, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Витрати на виправлення технічно неминучого браку в межах установлених норм включаються до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 № 283/97-ВР (далі — Закон).
2. На підставі пп. 5.2.1 Закону витрати на виготовлення технічно неминучого браку понад установлені норми можна включити до валових витрат, враховуючи, що після виправлення цей виріб можна продати, і вважати витраченими на цілі, пов’язані з господарською діяльністю відповідно до підпункту 1.32 ст. 1 Закону.
Отже, додаткові витрати на виправлення недоліків наднормативного браку, як не пов’язані з господарською діяльністю, не включаються до валових витрат.
3. Відповідно до пп. 5.4.2 Закону [До валових витрат включаються] витрати платника податку, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов’язаних з таким платником податку. Порядок професійної підготовки і перепідготовки та розміри витрат на такі цілі встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Під основною діяльністю розуміється діяльність платника податку, визначена у його статутних документах, яка є регулярною і постійною протягом календарного року, на який припадає звітний період. Критерії віднесення діяльності до основної встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Обов’язки з доведення зв’язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку покладаються на такого платника податку.
У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв’язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку такі податкові органи зобов’язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) відповідно до підпункту 11.2.1 вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку — день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
<...>
Заступник Голови Л. Боєнко
ЛИСТ від 07.11.2007 р. № 5491/К/17-0715, № 22640/7/17-0717
Про розгляд листа
Державна податкова адміністрація України розглянула Ваш лист щодо права платника податку на податковий кредит і повідомляє наступне.
Згідно з пунктом 1.16 статті 1 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон № 889) податковий кредит — це сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, в тому числі у зв’язку з компенсацією вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення (чоловік, дружина, діти).
При цьому підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону № 889 встановлено обмеження щодо не перевищення сум нарахованого платником податку податкового кредиту понад суму загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом року як заробітна плата.
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 статті 1 Закону № 889, заробітна плата — це доходи, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Відносини трудового найму регулюються трудовим законодавством, зокрема, Кодексом законів про працю України. При укладанні трудового договору з працівником працедавець видає наказ про зарахування його на роботу (у штат підприємства), на підставі якого робиться відмітка у трудовій книжці такого працівника про прийняття його на роботу на відповідну посаду.
Таким чином, якщо студент у звітному 2006 році навчався та працював і отримував заробітну плату (у розумінні Закону № 889), а також до податкового органу у 2006 році на нього надходила інформація за формою 1ДФ (ознака доходу 1), то він за наслідками 2006 року є платником податку з доходів фізичних осіб і право на звернення за податковим кредитом, за умови додержання ним всіх вимог пункту 5.3 статті 5 Закону № 889, має він, а не члени його сім’ї першого ступеня споріднення (в т. ч. матір).
Якщо ж студент протягом звітного року одержував доходи від виконання договорів цивільно-правового характеру (разового договору, договору-підряду тощо), які не є трудовими договорами, то члени його сім’ї першого ступеня споріднення мають право на податковий кредит щодо сум, сплачених за навчання такого студента.
Заступник Голови С. І. Лекарь
ЛИСТ від 05.11.2007 р. № 22506/7/16-1517-07
Про надання відповіді
Державна податкова адміністрація України розглянула лист <...> щодо включення до податкового кредиту сум ПДВ з використаної електроенергії понад договірну величину і повідомляє.
Відповідно до Закону України «Про електроенергетику» споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I–IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит з ПДВ визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги).
Звичайні ціни розуміються і застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.
У зв’язку з тим, що сплата двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії передбачена Законом України «Про електроенергетику», тобто сплата двократної вартості врегульована державою, податковий кредит з ПДВ формується виходячи з регульованих тарифів, але суми ПДВ з використаної електроенергії понад договірну величину включаються до податкового кредиту в повному обсязі.
При цьому при формуванні податкового кредиту платником мають бути враховані і інші вимоги статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо отримання та підтвердження права на податковий кредит.
Заступник Голови Л. Боєнко
ЛИСТ від 08.08.2007 р. № 15658/7/23-7017
Про надання роз’яснення
Державна податкова адміністрація України доводить до відома та для використання в роботі роз’яснення з питань оприбуткування готівки відповідно до норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі — Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (із змінами), надані листом Національного банку України від 25.05.2007 р. № 11-110/2058-5398.
Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (із змінами) (далі — Положення), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі — РРО) або використанням розрахункової книжки (далі — РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Згідно з пунктом 4.1 Положення для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі (пункт 4.2 Положення).
Таким чином, Національний банк України вважає, що оприбуткування готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО (використанням РК), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.
Щодо питання правомірності використання суб’єктом підприємництва готівкових коштів, вилучених із скриньки РРО операцією «службова видача» на господарські потреби або переміщення готівки з касової скриньки (місця проведення розрахунків) до іншого місця зберігання (без їх використання на господарські потреби) без оприбуткування таких готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій слід зазначити наступне.
Вимогами Положення (пункт 2.9) передбачена можливість використання підприємством готівкової виручки (готівки) для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування (у тому числі на господарські потреби). Готівка, що надходить через РРО протягом дня, також може бути використана підприємством на господарські потреби. Вилучення таких готівкових коштів зі скриньки РРО відповідно до пункту 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614, може бути здійснено операцією «службова видача», яка застосовується для реєстрації через РРО видачі готівки, не пов’язаної з розрахунковими операціями з покупцями. На суму готівки (вилученої із скриньки РРО операцією «службова видача»), яка буде використана підприємством на господарські потреби, має бути виписаний видатковий касовий ордер (з реєстрацією його в Журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів) та зроблений відповідний запис у касовій книзі підприємства.
Заступник Голови Я. Янушевич
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ У М. КИЄВІ
ЛИСТ від 02.10.2007 р. № 919/10/31-606
ДПА у м. Києві розглянула лист і повідомляє.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», із змінами і доповненнями (далі — Закон № 2181), якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Крім цього, згідно з п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181 платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 166 (далі — Порядок № 166).
Виправлення самостійно виявлених помилок, допущених у раніше наданих деклараціях з ПДВ, здійснюється за правилами, установленими п. 4.4 Порядку № 166.
Так, одним із можливих способів такого виправлення (яким скористалося підприємство) є відображення відповідних показників у поточній податковій декларації у спеціально передбачених для цього рядках:
- у рядку 8.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового зобов’язання в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації;
- у рядку 16.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.
Значення рядків 8.1 та 16.1 враховуються при визначенні значення рядка 18 декларації та рядків 20 чи 21 декларації (залежно від того, негативне чи позитивне значення має різниця між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту звітного періоду).
При цьому загальна сума помилки, тобто різниця рядків 8.1 і 16.1 декларації з ПДВ, відображається в рядках:
- 28.2 — якщо різниця має позитивне значення;
- 28.3 — якщо різниця має від’ємне значення.
Сума штрафу у розмірі п’яти відсотків від суми недоплати зазначається в рядку 28 декларації.
Таким чином, з огляду на викладене вище та враховуючи, що діючим законодавством не передбачено перенесення значення рядка 28 до будь-якого іншого рядка декларації або додатка до неї, то штраф у розмірі 5 % від суми недоплати має бути сплачено за строком сплати поточних податкових зобов’язань, установлених пп. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181.
Про перші п’ять днів і не тільки Бухгалтерський облік Продовження. Початок див. у «ШБ» №№ 20, 21/2007 р. Уявіть, що ваше робоче місце знаходиться в будинку, який не просто ремонтують, а постійно, причому капітально, перебудовують. Ви постійно перебуваєте під страхом того, що вам на голову може впасти....
Законодавчі та нормативні документи № 24 (16.6.2008) :: Документи ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА ЛИСТ від 11.03.2008 р. № 1990 НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ЛИСТ від 05.12.2007 р. № 11-113/4587-12584ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ ЛИСТ від 28.02.2008 р. № 3975/...
