Про доповнення додатка 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору
Кабінет Міністрів України постановляє:
Доповнити додаток 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 9, ст. 347; 2003 р., № 14, ст. 613; 2005 р., № 30, ст. 1808; 2006 р., № 42, ст. 2803), після абзацу другого новим абзацом такого змісту:
«Платники збору за забруднення навколишнього природного середовища проводять починаючи з 1 січня 2008 р. індексацію його нормативів за формулою
Ні = Нп х І / 100,
де Ні — проіндексований норматив збору у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за 1 тонну (одну одиницю); Нп — проіндексований норматив збору у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за 1 тонну (одну одиницю); І — індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.».
У зв’язку з цим абзаци третій і четвертий вважати відповідно абзацами четвертим і п’ятим.
Прем’єр-міністр України В. Янукович
МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 23.10.2007 р. № 256/06/187-07
Ваше звернення <...> розглянуто Юридичним управлінням Міністерства, і повідомляємо наступне.
Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.98 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» працівникам, які переїхали в іншу місцевість у зв’язку з перекладом їх на роботу, і членам їхніх сімей жиле приміщення надається на умовах, передбачених трудовим договором.
Враховуючи зазначене в трудовому договорі може міститися умова про надання працівникам, які переїхали в іншу місцевість у зв’язку з переведенням їх на роботу, і членам їхніх сімей жилого приміщення.
За наявності правових підстав (підстав, визначених законами України — ч. 3 статті 21 Кодексу законів про працю України) для застосування контрактної форми трудового договору з працівником при вирішенні питання щодо змісту контракту і, зокрема, щодо вирішення питання, пов’язаного з наданням житлового приміщення працівникові, необхідно керуватися Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.94 № 170.
Відповідно до пункту 14 цього Положення, якщо умовами контракту передбачається переїзд працівника на роботу в іншу місцевість, сторони визначають у контракті, зокрема, і умови забезпечення працівника (а якщо буде потреба і члени його сім’ї) житловою площею або оплатою витрат на найм (піднайм) житлового приміщення або користування готелем.
Крім вищезазначеного, нормами Житлового кодексу України передбачено в певних випадках і щодо певної категорії працівників надання службового житлового приміщення.
Відповідно до частини першої статті 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Перелік категорій працівників, яким можуть бути надані службові жилі приміщення, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.88 р. № 37.
Чинним законодавством не передбачене видання наказу підприємства, яким «наказується виконання трудової функції на підприємстві всіма його працівниками провадити виключно за наявності в них своєї службової квартирии, яка наявністю об’єктивно зумовлює можливість повноцінного відпочинку та зняття втоми для підготовки до уважного здійснення робочого процесу».
У разі укладання трудового договору працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором, а власник або уповноважений ним орган зобов’язаний виплачувати заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін (частина перша статті 21 Кодексу законів про працю України).
Так, невиконання власником або уповноваженим ним органом умов трудового договору, у тому числі включених за згодою сторін, може бути основою 1) для припинення трудових відносин з ініціативи працівника відповідно до норм частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України або 2) підставою для вирішення трудової суперечки власне кажучи в судовому порядку.
Начальник Юридичного управління І. Тубелець
ЛИСТ від 02.10.2007 р. № 316/13/116-07
Про надання додаткової відпустки
Департамент з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянув <...> лист і повідомляє.
У зв’язку з тим, що в статті 19 Закону України «Про відпустки» не чітко виписано визначення наявності декількох підстав для надання додаткової відпустки, це питання додатково вивчалося Мінпраці разом з Мін’юстом та Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, за результатами чого повідомляємо наступне.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (статті 73 Кодексу законів про працю України).
За наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.
Відповідно до зазначеного окремими підставами для надання цієї відпустки слід вважати:
- жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;
- жінка, яка має дитину-інваліда;
- жінка, яка усиновила дитину;
- одинока мати;
- батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
- особа, яка взяла дитину під опіку.
Тому, у наведеному у листі випадку, жінка, яка має усиновлену дитину, і одночасно є одинокою матір’ю (вдовою), має право на таку відпустку за двома підставами (14 календарних днів): «жінка, яка усиновила дитину» та «одинока мати».
Директор Департаменту О. Товстенко
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ від 14.09.2007 р. № 6911
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув ваш лист від 25.07.2007 № 5/6-3899/1-11 та за результатами розгляду повідомляє наступне.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії, які реєструються в журналі обліку заяв та виданих ліцензій. Засвідчена органом ліцензування копія ліцензії є документом, що підтверджує право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності на підставі отриманої ліцензії.
Згідно зі статтею 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами (частина третя статті 128 Господарського кодексу України).
При прийнятті рішення щодо необхідності видачі копії ліцензії слід керуватись вищезазначеними нормативними документами.
В. о. Голови К. О. Ващенко
ЛИСТ від 17.08.2007 р. № 6129
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист <...> щодо оподаткування перевищення граничного обсягу виручки 500 тис. грн платника єдиного податку та в межах своєї компетенції повідомляє таке.
Положеннями Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (далі — Указ № 727) визначено, що право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності мають суб’єкти малого підприємництва за умови дотримання вимог статей 1 і 7 Указу [№ 727], з урахуванням пункту 4
«Прикінцевих положень» Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України», шляхом одержання Свідоцтва про право сплати єдиного податку.
У разі порушення вимог статті 1 Указу № 727, зокрема перевищення розміру виручки від реалізації продукції (500 тис. грн), платник єдиного податку - фізична особа відповідно до статті 5 Указу № 727 має перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою податку з доходів фізичних осіб за правилами, установленим 4 розділом Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі — Декрет).
Такий перехід платник податку зобов’язаний здійснити самостійно починаючи з наступного звітного періоду (кварталу, в якому виникло перевищення) шляхом подання до податкового органу за його податковою адресою податкової декларації за результатами такого звітного кварталу. Декларація подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (стаття 14 Декрету).
Таким чином, якщо розмір виручки від здійснення підприємницької діяльності в 1, 2, 3 або
4 кварталі відповідного року перевищив 500 тис. грн, то суб’єкт підприємницької діяльності зобов’язаний протягом 5 днів після закінчення звітного періоду (кварталу) за підсумками роботи за відповідний квартал подати звіт, в якому вказується весь фактичний обсяг виручки, і здати до податкового органу
Свідоцтво про право сплати єдиного податку.
Відповідно до останнього абзацу статті 2 Указу [№ 727] доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань як самого платника податку, так і осіб, яку перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Зазначена норма поширюється на платника єдиного податку незалежно від отриманого розміру виручки від реалізації, оскільки відповідності до статті 2 Указу [№ 727] такий суб’єкт сплачує фіксований розмір ставки податку.
Заступник Голови С. Іголкін
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 11.09.2007 р. № 17989/7/16-1517
ДПАУ розглянула лист щодо ПДВ і повідомляє.
1. Щодо включення до бази оподаткування ПДВ збору на обов’язкове державне пенсійне страхування послуг стільникового зв’язку.
<...>
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) і тому включався до бази оподаткування ПДВ.
Роз’яснення із зазначеного питання неодноразово надавалися ДПАУ: листи від 14.02.2002 р. № 1241/5/16-1216, від 14.05.2005 р. № 5094/5/15-2316, від 15.06.2005 р. № 11866/7/23-6217, від 30.08.2005 р. № 301/1/15-2310.
Починаючи з 28.07.2007 р. збір на обов’язкове державне пенсійне страхування послуг стільникового зв’язку не включається до бази оподаткування ПДВ.
2. Щодо розподілу сум ПДВ при формуванні податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Розподіл зазначених сум ПДВ відбувається відповідно до коефіцієнта, який визначається як відношення обсягу операцій, оподатковуваних за ставкою 20 % та 0 %, у загальному обсязі поставки товарів (послуг) у поточному звітному періоді (без врахування ПДВ).
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 166, зареєстрованого в Мін’юсті України 09.07.97 р. за № 250/2054
(у редакції наказу ДПАУ від 15.06.2005 р. № 213, зареєстрованого в Мін’юсті України 30.06.2005 р. за № 702/10982), при визначенні загального обсягу оподатковуваних операцій звітного періоду враховуються обсяги операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 % (крім імпорту товарів), за нульовою ставкою та операції, які звільнені від оподаткування (ст. 5, 11 Закону, інші нормативно-правові акти).
При визначенні обсягу поставки за звітний (податковий) період враховується значення терміну «поставка товарів (послуг)» відповідно до вимог п. 1.4 ст. 1 Закону про ПДВ.
Заступник Голови М. Романів
ЛИСТ від 13.11.2007 р. № 23090/7/16-1417
Щодо проведення аналізу
(Витяг)
Відповідно до пункту 11.45 статті 11 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» тимчасово до 1 січня 2008 року в разі вивезення (експорту) товарів за межі митної території України шляхом бартерних (товарообмінних) операцій сума податку, сплачена (нарахована) у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не включається до складу податкового кредиту, а відноситься до складу валових витрат платника податку.
Тобто в разі проведення платником податку на додану вартість розрахунків за експортні операції шляхом бартеру такий платник втрачає право на збільшення податкового кредиту по товарах, що експортовані за такими розрахунками.
Також необхідно зауважити, що в разі зміни форми розрахунків після проведення експортних операцій з грошової на бартерну (включаючи зарахування зустрічних вимог) такий платник також повинен внести відповідні зміни і до раніше задекларованого значення податкового кредиту в сторону зменшення в частині суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням таких товарів, за відповідний звітний період.
При цьому розділом 7 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. № 136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.99 р. за № 338/3631, із змінами та доповненнями, передбачено, що у разі зміни умови договору, що перебуває у банку на контролі, унаслідок чого виконання нерезидентом зобов’язань за експортною операцією повністю або частково здійснюється шляхом поставки товару (бартер), уповноважений банк зобов’язаний інформувати у довільній формі податковий орган.
Заступник Голови Л. Боєнко
ЛИСТ від 07.11.2007 р. № 11175/6/17-0416
Щодо визначення доходу, одержуваного платниками фіксованого податку в 2007 року
Діяльність громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та самостійно обрали спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі — фіксований податок) шляхом придбання патенту, до набрання чинності спеціального закону з питань оподаткування фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності регулюється IV розділом Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі — Декрет) з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».
Платником фіксованого податку відповідно до статті 14 Декрету є фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, яка здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з чинним законодавством, і самостійно обрала відповідний спосіб оподаткування доходів від здійснення діяльності при додержанні певних умов, а саме:
кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п’яти;
валовий доход такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119 тис. грн.).
Декретом не передбачено звільнення від подання декларації платників фіксованого податку, тому вони подають річну декларацію на загальних підставах.
Податковий орган може видати довідку про доходи на підставі інформації, зазначеної у декларації платником фіксованого податку.
Заступник Голови С. І. Лекарь
ЛИСТ від 18.09.2007 р. № 9049/6/23-3019
Державна податкова адміністрація України розглянула листи <...> і повідомляє таке.
Органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», іншими законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 та 4 статті 19 Господарського кодексу України встановлено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб’єктів господарювання. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус і загальні умови та порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Право оперативних підрозділів правоохоронних органів на проведення ними контрольних закупівель товарів надано [їм] статтею 8 Закону України від 18.02.92 № 2135-XII «Про оперативно-розшукову діяльність» з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь, відповідно до функцій, визначених законодавством України. Зокрема, оперативним підрозділам податкової міліції для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності за наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право проводити контрольну та оперативну закупівлю та постачання товарів, предметів і речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних і юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь.
Функції та права органів державної податкової служби визначені Законом України від 04.12.90 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні». Зокрема, пунктом 2 статті 11 цього Закону органам державної податкової служби у випадках, у межах компетенції та в порядку, встановлених законами України, надано право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення розрахунків готівкою за товари (послуги).
Загальні умови і порядок контролю за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України від 06.07.95 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами і доповненнями (в редакції Закону України від 01.06.2000 № 1776-III). Так, статтями 15 й 16 визначено, що контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок.
Питання щодо методики здійснення такого контролю та оформлення результатів перевірок суб’єктів господарювання, а саме контролю за проведенням суб’єктами господарювання розрахункових операцій, форми складання акта перевірки, визначаються внутрішніми відомчими документами Державної податкової адміністрації України. Враховуючи, що статтею 3 [розділу II] «Порядок проведення розрахунків» зазначеного Закону передбачено обов’язок суб’єктів господарювання проводити розрахункові операції на повну суму із застосуванням РРО та видавати покупцеві розрахунковий документ, а статтею 17 цього Закону визначена відповідальність за недотримання суб’єктами господарювання цього обов’язку, передбачений чинним законодавством контроль за дотриманням суб’єктами господарювання порядку готінкових розрахункових операцій здійснюється, в тому числі, і в момент проведення таких розрахункових операцій шляхом проведення контрольних розрахункових операцій.
Враховуючи вищенаведеного органи державної податкової служби при здійсненні контролю за додержанням порядку проведення розрахунків готівкою проводять перевірки в межах повноважень, наданих зазначеними законами.
Заступник Голови О. Матвєєв
ЛИСТ від 08.11.2007 р. № 22729/7/22-3017
Щодо надання відповіді
Державна податкова адміністрація України розглянула листа <...> щодо деяких питань оподаткування податком з реклами і повідомляє наступне.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України розпорядженням від 26.04.2005 р. № 3981 затвердила Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.05.2005 р. за № 565/10845 (далі – Положення).
Пунктом 1.2 Положення зазначено, що ломбард — це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду; фінансовий кредит ломбарду — надання ломбардом коштів у позику, забезпечених заставою, на визначений строк та під процент.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 03.07.96 р. № 270/96-ВР «Про рекламу» в редакції Закону від 03.02.2004 р. № 1407-IV (із змінами та доповненнями, далі — Закон № 270/96-ВР) реклама — це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Зовнішня реклама — це реклама, що розміщена на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
При цьому п. 7 ст. 8 Закону № 270/96-ВР встановлено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, не вважається рекламою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-XII (із змінами та доповненнями) товар — це будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).
Виходячи з цього, якщо ломбард розмістив інформацію про власні фінансові послуги за місцем свого розташування, то інформація щодо таких послуг не може вважатися рекламою.
Однак наведене положення не може бути застосовано при наданні рекламної інформації про реалізацію майна, внесеного під заставу, строк якої скінчився, зважаючи на те, що ломбард не є виробником цього товару.
Водночас повідомляємо, що відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).
Тому при сплаті податку з реклами необхідно враховувати вимоги рішень органів місцевого самоврядування про встановлення вказаного податку на відповідних територіях, де здійснюють господарську діяльність платники податку, які мають сплачувати його у визначені цими рішеннями терміни до місцевих бюджетів територіальних громад.
Заступник Голови М. Романів
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В М. КИЄВІ
ЛИСТ від 24.09.2007 р. № 22272/08
Щодо нарахування пенсійних внесків за майбутні та минулі періоди
(Витяг)
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві <...> повідомляє таке.
Згідно з підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 розділу 5 Інструкції обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), виходячи з розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат (доходу).
Відповідно до абзацу 3 листа Пенсійного фонду України «Про утримання внесків із суми оплати відпустки, яка припадає на декілька місяців» № 6940/03-30 від 25.04.2007:
«У разі якщо у звітному періоді проводиться нарахування за майбутні періоди, застосовується розмір страхового внеску, що діє на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески».
Тобто при утриманні страхових внесків з доходів, нарахованих у вересні за жовтень, треба виходити з розміру прожиткового мінімуму, що діє у вересні.
Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 при нарахуванні страхових внесків за минулі періоди застосовується розмір страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Отже, при обчисленні утримання з доходів, нарахованих за минулі періоди (у жовтні за вересень), треба виходити з розміру прожиткового мінімуму, що діє у жовтні.
Заступник начальника управління Н. Л. Рогатина
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ У М. КИЄВІ
ЛИСТ від 23.10.2007 р. № 341/Н/31-607
Щодо підтвердження первинними документами витрат платника податку на оплату послуг з перевезення товарів
(Витяг)
Державна податкова адміністрація у м. Києві на виконання завдання Державної податкової адміністрації України від 09.10.2007 р. № 20636/7/15-0317 уважно розглянула Ваш лист від 25.09.2007 р. б/н щодо підтвердження витрат платника податку на оплату послуг з перевезення товарів первинними документами і повідомляє.
Згідно з нормами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 334) платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3–5.7 цієї статті.
Водночас, у пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.
Нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.
Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстровано в Мін’юсті України 5 червня 1995 року за № 168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29 грудня 1995 року № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 року. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб’єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим.
Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб’єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим.
Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у даному випадку — товарно-транспортної накладної, платник податку не має підстав віднести такі витрати до складу валових витрат.<...>
Заступник Голови О. В. Онищенко
ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 19.10.2007 р. № 179-Н-07-1
Щодо можливості зміни класу професійного ризику виробництва
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — виконавча дирекція Фонду) розглянула Вашого листа від 25.09.2007 року щодо надання роз’яснення про застосування окремих положень Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12.07.2007 № 36 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 року за № 867/14134 (далі — Інструкція), та повідомляє.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 47
Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі — Закон) та пункту 4.7 Інструкції у разі систематичних порушень нормативних актів про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство у будь-який час за рішенням відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду на основі відповідного подання страхового експерта, який обслуговує це підприємство, може бути віднесено до іншого, більш високого класу професійного ризику виробництва. Цей захід може мати й зворотну дію, але з початку фінансового року.
Тобто підприємство після усунення порушень нормативно-правових актів з охорони праці має право звернутись до відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду про повернення його до класу професійного ризику, встановленого для нього Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Законом не передбачено віднесення підприємства до іншого, більш нижчого класу професійного ризику виробництва.
Слід також зазначити, що дія пункту 4.7 Інструкції розповсюджується на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та господарювання, виду діяльності, галузевої належності, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Договір поруки в обліку кредитора, боржника та поручителя Бухгалтерський облік Фінансово-господарська діяльність будь-якого суб’єкта підприємництва за своєю суттю є ризиковою. Порука є одним з видів фінансових послуг, що дозволяє збільшити довіру та мінімізувати ризики взаємодії між суб’єктами господарювання. Саме про особливості...
Законодавчі та нормативні документи № 24 (16.6.2008) :: Документи ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА ЛИСТ від 11.03.2008 р. № 1990 НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ЛИСТ від 05.12.2007 р. № 11-113/4587-12584ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ ЛИСТ від 28.02.2008 р. № 3975/...
