ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ
ЛИСТ від 12.11.2007 р. № 01/02-04-2-01/8172
Щодо використання в роботі нормативного акта
Повідомляємо, що наказом Держгірпромнагляду від 03.09.2007 р. № 195, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.11.2007 р. за № 1247/14514, затверджені Вимоги до спеціалізованих та експертних організацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 687 (далі — Вимоги).
Нормативний документ розміщено на офіційному сайті Держгірпромнагляду.
Під час проведення експертизи спроможності суб’єктів господарювання забезпечити додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки в процесі виконання технічного огляду та/або експертного обстеження машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки необхідно перевіряти відповідність суб’єкта господарювання зазначеним Вимогам.
Також нагадуємо про необхідність виконання у повному обсязі вимог листа Держгірпромнагляду від 13.06.2007 р. № 01/02-04/3771 щодо обов’язковості зазначення у висновку експертизи фахівців, які будуть виконувати роботи з огляду, випробування, експертного обстеження устаткування, з наведенням наступної інформації:
прізвище, ім’я та по батькові;
де проходив(ла) навчання та № посвідчення експерта технічного та/або фахівця неруйнівного контролю.
Перший заступник Голови Г. Суслов
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
НАКАЗ від 11 грудня 2007 року № 698
Про скасування наказу ДПА України від 17.10.2007 № 587 «Про подання електронної податкової звітності»
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» із змінами та доповненнями та у зв’язку із зміною розподілу обов’язків по керівництву роботою структурних підрозділів, затверджених наказом ДПА України від 28.11.2007 № 659 «Про внесення змін до наказу ДПА України від 25.05.2007 № 310», наказую:
1. Наказ Державної податкової адміністрації України від 17.10.2007 № 587 «Про подання електронної податкової звітності» скасувати.
2. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Боєнка Л. Є.
Голова А. І. Брезвін
ЛИСТ від 19.12.2007 р. № 25834/7/15-0417
Про окремі питання застосування спрощеної системи оподаткування
Державна податкова адміністрація України у зв’язку із запитами суб’єктів малого підприємництва, утворених громадськими організаціями щодо поширення на них дії Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (в редакції Указу від 28.06.99 № 746/99), повідомляє наступне.
Відповідно до статті 3 Закону України від 16.06.92 № 2460-XII «Про об’єднання громадян» громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Об’єднання громадян діє на основі статуту або положення. Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані об’єднання громадян мають право здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством.
Згідно із Господарським кодексом підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, здійснює діяльність на основі статуту.
Підприємництвом вважається господарська діяльність суб’єктів господарювання, спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.
Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 № 2063-III «Про державну підтримку малого підприємства» (далі - Закон) суб’єктами малого підприємництва є, зокрема, юридичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.
Таким чином, суб’єктом малого підприємництва може вважатись підприємство, зокрема у якого одним із засновників є громадська організація, за умови, якщо таке підприємство є суб’єктом підприємництва та у якого середньооблікова чисельність працюючих і обсяг річного валового доходу відповідає вимогам статті 1 Закону.
Згідно із Указом Президента України від 03.07.98 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (в редакції від 28.06.99 р. № 746/99) (далі — Указ) з 1 січня 1999 року запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Із визначених статтею 1 Закону суб’єктів малого підприємництва на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку можуть перейти ті суб’єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
При переході суб’єкта малого підприємництва на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності слід враховувати частки учасників та засновників у його статутному фонді.
У разі, якщо у статутному фонді такого суб’єкта малого підприємництва частки учасників та засновників, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків, такий суб’єкт малого підприємництва не може застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку.
При цьому до моменту набрання чинності Господарського кодексу України (до 01.01.2004 р.) суб’єкти малого підприємництва - юридичні особи могли створюватись із формуванням статутного фонду або без його формування згідно законодавства. Таким чином у суб’єктів, у яких статутний фонд не сформовано, частку засновників (учасників) у статутному фонді визначити неможливо.
Враховуючи наведене, у разі якщо засновниками підприємства, одним із яких є громадська організація, прийнято рішення не формувати статутний фонд, на нього не поширюється обмеження, визначене статтею 7 Указу щодо частки засновників (учасників) у статутному фонді такого суб’єкта малого підприємництва.
При цьому для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку таке підприємство повинно бути засноване в порядку, встановленому законодавством, бути суб’єктом підприємництва, відповідати критеріям суб’єкта малого підприємництва і вимогам Указу.
Заступник Голови І. В. Приймак
ЛИСТ від 28.11.2007 р. № 24234/7/15-0617
Про прийняття постанови Кабінету Міністрів України
Державна податкова адміністрація України повідомляє, що Кабінет Міністрів України постановою від 14 листопада 2007 року № 1317 «Про доповнення додатка 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» (далі - постанова Кабінету Міністрів України) змінив механізм індексації нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища. Цей механізм застосовуватиметься платниками при визначенні податкових зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища починаючи з 1 січня 2008 року.
Індексація нормативів збору буде здійснюватися за формулою:
Нi = Нп х I / 100,
де Нi - проіндексований норматив збору у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за 1 тонну (одну одиницю);
Нп - проіндексований норматив збору у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за 1 тонну (одну одиницю);
I - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.
Постановою Кабінету Міністрів України також врегульовано питання із заокругленням проіндексованих нормативів збору, а саме починаючи з 1 січня 2008 року таке заокруглення буде здійснюватися до двох десяткових знаків.
Одночасно, норма відносно не проведення індексації нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, у разі якщо індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, залишається незмінною.
<...>
Заступник Голови Л. Є. Боєнко
ЛИСТ від 03.12.2007 р. № 24502/7/16-1517-04
Державна податкова адміністрація України розглянула лист ТОВ «Баланс-Клуб» від 30.10.2007 р. № 464 щодо особливостей застосування «нульової» ставки податку на додану вартість при вивезенні (експортуванні) товарів і повідомляє.
Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування.
При цьому товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
Вантажна митна декларація (далі — ВМД) — письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
Форма ВМД встановлена постановою КМ України від 09.06.97 р. № 574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію».
Відповідно до пункту 11 зазначеної постанови ВМД не заповнюється на товари, митна вартість яких не перевищує суму, еквівалентну 100 євро, крім підакцизних товарів, які декларуються незалежно від їх вартості.
Враховуючи зазначене, застосування «нульової» ставки податку на додану вартість при вивезенні (експортуванні) товарів за межі митної території України можливе лише за умови підтвердження такого вивезення (експортування) належним чином оформленої ВМД - форми МД-2 (додаток 1 до Положення про ВМД) та МД-3 (додаток 2 до Положення про ВМД).
Заступник Голови М. Романів
ЛИСТ від 30.11.2007 р. № 24485/7/17-0317
Про правильність справляння державного мита
Державна податкова адміністрація України розглянула письмовий запит щодо правильності справляння державного мита при нотаріальному засвідченні вірності копій документів і повідомляє.
Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» із змінами і доповненнями. Порядок його обчислення та сплати — Інструкцією про порядок обчислення та сплати державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.05.93 за № 50.
Статтею 1 зазначеного Декрету встановлено, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Перелік найменувань документів і дій, за які сплачується державне мито, наведено у статті 2, а розмір ставок державного мита — у статті 3 Декрету.
Зокрема, державне мито за нотаріальне засвідчення вірності копій документів та витягів з них (за сторінку) справляється у розмірі 0,01 не оподатковуваного мінімуму доходів громадян і вираховується виходячи з розміру зазначеного неоподатковуваного мінімуму, що діє на день сплати державного мита.
За засвідчення копій і витягів з документів державне мито справляється з кожної сторінки документа незалежно від його формату і кількості рядків.
При засвідченні вірності кожної копії одного документа (коли на прохання особи видається кілька копій) державне мито стягується виходячи із кількості засвідчених документів (за дві копії документа, який складається із 1 сторінки — 0,02 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, за три — 0,03 і т. д.).
Заступник Голови ДПА України С. Лекарь
ЛИСТ від 30.11.2007 р. № 11932/6/16-1116
Державна податкова адміністрація України розглянула лист ТОВ «Баланс-Клуб» від 30.10.2007 р. № 463 стосовно форми Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації (скороченої) та повідомляє.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 20.08.2007 р. № 498 «Про внесення змін до наказу ДПА України від 30.05.97 р. № 166» внесено зміни до Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 166.
На відміну від раніше діючої нова форма розрахунку коригування конкретизує показники в разі проведення коригування відповідно до Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». При зміні суми компенсації поставлених товарів (послуг) для коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту за наявності таких підстав передбачені колонки 2–7.
Заповнення такого Розрахунку платниками податку, що мають право подавати Розрахунок коригування сум ПДВ до декларації з податку на додану вартість (скороченої), спрощує процедуру проведення документальних невиїзних перевірок податковими органами достовірності нарахування бюджетного відшкодування та відповідно зменшує кількість невиправданого втручання податкових органів в діяльність суб’єктів господарювання (позапланових виїзних перевірок), а тому нова форма Розрахунку є більш досконалою та зручною.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації та Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації (скороченої) мають однакову форму і передбачають внесення змін до рядків 8 та 16 податкової декларації, платники податку, що мають право подавати декларацію з податку на додану вартість (скорочену), у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість повинні подавати Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації за новою формою, викладеною в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 20.08.2007 р. № 498.
Заступник Голови М. Романів
ЛИСТ від 22.11.2007 р. № 4120/32-0415
Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України розглянув лист редакції газети «Все про бухгалтерський облік» <...> щодо можливості розрахунків за придбані алкогольні напої та тютюнові вироби у безготівковій формі та повідомляє наступне.
Відповідно до абзацу одинадцятого статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі — акон «Про державне регулювання») роздрібна торгівля — діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.
Статтею 15 Закону України «Про державне регулювання» визначений механізм здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), внесений до ліцензії на підставі заяви суб’єкта підприємницької діяльності та довідки державної податкової служби про реєстрацію електронного контрольно-касового апарату (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі.
Статтею 17 Закону України «Про державне регулювання» передбачено застосування штрафних санкцій до суб’єктів підприємницької діяльності у разі здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії.
Порядок проведення будь-яких інших форм розрахунків при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами Законом України «Про державне регулювання» не передбачений.
Директор Департаменту САТ ДПА України А. Радченко
ЛИСТ від 21.11.2007 р. № 23697/7/16-1517-04
Про розгляд листа
Державна податкова адміністрація України розглянула <...> лист <...> стосовно надання роз’яснення щодо застосування норм підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині оподаткування податком на додану вартість операцій з цінними паперами, зокрема векселями, і повідомляє.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
Податковий облік операцій з розрахунками простими векселями визначено у пункті 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
У разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об’єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі — вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями — договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов’язання з цього податку, крім податкових векселів.
У разі якщо векселі виступають окремим предметом договору купівлі-продажу, міни чи інших договорів, порядок оподаткування податком на додану вартість таких операцій визначається з урахуванням таких норм.
Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 зазначеного Закону не є об’єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької іяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, еєстраторської та депозитної діяльності на ринку цінних паперів.
Також окремим пунктом Закону виключено з об’єкта оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об’єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи (підпункт 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону).
Згідно з положенням підпункту 3.2.4 пункту 3.2 статті 3 Закону не є об’єктом оподаткування операції з обігу валютних цінностей. Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» цінні папери (у тому числі і векселі), виражені у валюті України, є валютними цінностями.
Таким чином, при здійсненні операцій з векселями, податок на додану вартість на номінальну вартість векселя не нараховується і відповідно отримувач векселя не має права на формування податкового кредиту по придбаному (отриманому) векселю.
Заступник Голови Л. Боєнко
ЛИСТ від 15.11.2007 р. № 11404/6/15-0716
Про оподаткування земель під багатоквартирними жилими будинками
Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо плати за землю та повідомляє наступне.
Перехідними положеннями Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III (зі змінами та доповненнями, далі — Кодекс) встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень (ст. 116 Кодексу).
Відповідно до ст. 126 Кодексу право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (ст. 120 Кодексу).
При цьому ст. 42 Кодексу встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об’єднанню власників.
Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92 р. № 2535-XII «Про плату за землю» (зі змінами та доповненнями, далі — Закон № 2535-XII), статтею 2 якого визначено, що використання землі в Україні є платним.
Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а платниками — власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, в тому числі орендарі (ст. 5 Закону № 2535-XII), тобто безпосередньо ті суб’єкти господарювання, яким земельні ділянки передані у власність або надані в користування, в тому числі на умовах оренди. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Згідно зі ст. 12 Закону № 2535-XII не справляється плата за земельні ділянки (власників землі та землекористувачів), в межах граничних норм, встановлених Кодексом, інвалідів I і II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як встановлено ст. 121 Кодексу, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — у розмірі не більше 0,25 гектара, в селищах — не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Отже, зазначені у ст. 12 Закону № 2535-XII категорії громадян звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, передані їм для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах наведених граничних норм.
Щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, то в даному випадку платниками земельного податку до бюджету є власники земельних ділянок та землекористувачі — підприємства, установи і організації, яким надані в постійне користування земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, або об’єднання власників таких будинків.
Заступник Голови Л. Є. Боєнко
ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ
ЛИСТ від 19.10.2007 р. № 16656/09-10
Пенсійний фонд України розглянув заявку <...> щодо застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та в межах своєї компетенції повідомляє.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон) страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Згідно з пп. 1 п. 1.3 Порядку формування та подання органами Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 р. № 7–6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.2004 р. за № 1000/9599, страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.
Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення — у розмірі 20 відсотків азначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із матеріалів, наданих для розгляду справи, вбачається: відомості, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, за 2005 рік (строк подання яких закінчився 01.04.2006 р.) до управління Пенсійного фонду України в <...> були надані 28.08.2007 р. (про що свідчить підпис на ярлику-розписці). Таким чином, затримка подання вищезазначених відомостей склала 17 мсяців. Сума страхових внесків, сплачена у 2005 році, становить 997,34 грн. Враховуючи наведене, управлінням Пенсійного фонду України в <...> рішенням <...> від 28.08.07 р. було правильно розраховано суму фінансової санкцій в розмірі 1695,47 грн. (997,34 х 10 % х 17 = 1695,47).
Щодо визначення норм під час застосування фінансових санкції повідомляємо. Фінансові санкції за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, застосовуються на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону. При складанні акта про встановлення порушення строків подання звітності до системи персоніфікованого обліку спеціалістом було допущено механічну помилку щодо визначення норм Закону, що в свою чергу не спростовує факту несвоєчасного подання звітності.
Страхувальник має право оскаржити до вищого органу Пенсійного фонду рішення про застосування фінансових санкцій протягом 10 робочих днів з дня отримання рішення та/або з урахуванням строків позовної давності в судовому порядку.
Перший заступник Голови правління В. Кравчук
ЛИСТ від 02.10.2007 р. № 15814/09-10
(Витяг)
<...> повідомляємо, що відповідно до акта позапланової виїзної перевірки <...> приватне підприємство <...> протягом 2005–2007 років систематично порушувало встановлений порядок нарахування та сплати страхових внесків.
В результаті підприємству донараховано страхові внески за період з 01.04.2005 по 31.05.2007 на суму <...> та направлено вимогу про сплату боргу. В даний час підприємство розпочало процес узгодження сум боргу, зазначених у вимозі, з органами Пенсійного фонду України.
Таким чином, період Вашої роботи на приватному підприємстві <...> по даний час буде зараховано до страхового стажу після сплати роботодавцем страхових внесків за відповідний період.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у встановлені строки, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. У зв’язку з цим, повідомляємо, що органами Пенсійного фонду України буде вжито всіх передбачених законодавством заходів щодо стягнення з підприємства заборгованості зі сплати страхових внесків.
Договір поруки в обліку кредитора, боржника та поручителя Бухгалтерський облік Закінчення. Початок див. у «ШБ» № 23/2007 р. Ризик є іманентним явищем для будь-якого бізнес-середовища. Один зі способів зменшення ризику – поручительство. Незважаючи на стрімкий розвиток нормативної бази та кредитних відносин поручительство набирає в на...
Законодавчі та нормативні документи № 24 (16.6.2008) :: Документи ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА ЛИСТ від 11.03.2008 р. № 1990 НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ЛИСТ від 05.12.2007 р. № 11-113/4587-12584ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ ЛИСТ від 28.02.2008 р. № 3975/...
