Чи може вплинути недоплата внесків до Пенсійного фонду на пенсію працівника?
Чи повинен працівник «страждати» двічі — спочатку не одержуючи зарплату на підприємстві, а потім ще і не одержуючи повноцінну пенсію?
Чи може Пенсійний фонд відмовити працівникові в нарахуванні пенсії за весь той час, коли підприємство не сплачувало за нього внески до Пенсійного фонду?
Дотепер зустрічаються ще роботодавці, які з метою економії в щомісячному Звіті до Пенсійного фонду і у звітності з персоніфікації подають свідомо невірні відомості. Наприклад, директор приватного підприємства показує нарахування зарплати тільки собі і головному бухгалтерові, «забуваючи» про всіх інших працівників. Через пару років подаються документи на ліквідацію, і при плановій перевірці Пенсійний фонд з’ясовує, що підприємство систематично недоплачувало йому внески. Пенсійний фонд, здійснюючи свої заходи щодо погашення заборгованості, як правило, подає до господарського суду заяву про порушення справи про банкрутство підприємства. І вважає, що доти, поки підприємство не погасить заборгованість зі страхових внесків, його працівникам цей час до страхового стажу не зараховується (лист Пенсійного фонду від 02.10.07 р. № 15814/09-10).
Чи прав Пенсійний фонд? Пункт 1 ст. 24 Закону України від 09.07.03 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058) дає чітке визначення:
Страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
І до страхового стажу працівника для нарахування пенсії зараховується тільки той період, протягом якого підприємство сплачувало за нього страхові внески в розмірі не менше мінімального страхового внеску, який дорівнює страховому внеску, нарахованому на розмір мінімальної зарплати, що існує на момент сплати.
Не зовсім зрозуміло, чому за дії страхувальника відповідає застрахована ним особа. Варто нагадати, що до обов’язків Пенсійного фонду входить видача всім застрахованим особам листів з витягами з їхніх облікових карток за формою ОК-1.2. Але, по-перше, ці листи видаються в якомусь виборному порядку, і не всі працівники дотепер знають про їхнє існування. По-друге, такі листи видаються не застрахованій особі а знову ж підприємству-страхувальникові під розпис відповідальної особи (це, як правило, головний бухгалтер, а на практиці — будь-який «виявлений» при поданні звітності працівник такого підприємства). У супровідній відомості вказується дата одержання цього листа застрахованою особою і ставиться підпис цієї особи в тому, що контрольна марка на конверті не ушкоджена1. Те, що за працівника може розписатися той же «ощадливий» директор, не передаючи, звичайно, листа працівнику, ніхто не перевіряє. Та це і неможливо перевірити при такому способі інформування працівника.
Складається враження, що за старою перевіреною традицією знову знайшли «стрілочника».
На практиці виходить, що відпрацювавши на під-
приємстві n-нну кількість років, можна при оформленні пенсії «втратити» кілька років страхового стажу. А якщо працівникові весь час «везе» на такі от підприємства?
Що в такому випадку робити працівникові? Звернутися до суду вже з позовом на Пенсійний фонд. Працівник чесно (ми не розглядаємо тут нюанси роботи без оформлення) відпрацював на підприємстві, про що свідчить запис у його трудовій книжці, табель обліку відпрацьованого часу, відомості нарахування зарплати (які, доречі, зобов’язані зберігатися 75 років). Тому не його провина в тому, що підприємство за нього не сплачувало страхові внески до Пенсійного фонду,
а Пенсійний фонд не виконав покладені на нього контрольні функції. Працівник має повне право на зарахування відпрацьованого на підприємстві часу до свого страхового стажу.
1На даний момент Пенсійний фонд уже не «обтяжується» ні на які контрольні марки, і такі виписки застрахованій особі запаковуються в прості конверти без будь-яких марок.
Амортизація основних засобів після їхньої переоцінки Практика На положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений Наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92 (далі – П(С)БО 7) та Наказі Мінфіну «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» від 30.09...
