Законодавство України, визначаючи систему податків і зборів (обов’язкових платежів), встановлює до кожного з них відповідні форми звітності, порядок і терміни її подання. За порушення цих термінів (несвоєчасне подання або неподання), припущення помилок, а також внесення неправдивих відомостей до цих документів законодавством установлена юридична відповідальність. Розглянемо детально форми, види, підстави, порядок застосування такої відповідальності та розміри санкцій за вказані порушення.
1. Несвоєчасне подання та неподання звітності
За неподання чи несвоєчасне подання звітності чинним законодавством передбачається юридична відповідальність двох видів:
— адміністративно-господарські (фінансові) санкції — передбачені за несвоєчасне подання чи неподання податкової звітності та звітності до Пенсійного фонду штрафи, що накладаються на підприємства, організації, установи (юридичних осіб) та суб’єктів підприємницької діяльності - фі-зичних осіб;
— адміністративна відповідальність посадових осіб (у вигляді попередження або штрафу), що передбачена законодавством за неподання чи несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Зупинимось спочатку на податковій звітності. За неподання або затримку подання податкової декларації (документу, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу) підпунктом 17.1.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (далі — Закон № 2181) встановлена відповідальність платника податку (підприємства) в формі штрафу (адміністративно-господарська санкція) в розмірі 10 нмдг (170 грн) за кожний факт неподання або затримки.
Зауважимо, однак, що не є податковими деклараціями форма № 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» та Звіт суб’єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, оскільки за ними не відбувається нарахування та сплата відповідних податків. Не є податковою декларацією також звіт за формою № 1-ПП «Про суми пільг в оподаткуванні юридичних осіб та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності».
Платників податків цікавлять випадки щодо можливості застосування юридичної відповідальності при поданні податкової звітності поштою. Нерідко органи управління юридичної особи знаходяться в іншому населеному пункті, ніж податкові органи. Так, згідно пп. 4.1.7 ст. 4 Закону № 2181 платник податків має право не пізніше ніж за 10 днів до спливу граничного строку подання декларації (зокрема, для квартальної — 40 днів, для місячної — 30 днів від дня закінчення відповідного звітного періоду) надіслати декларацію на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.
Бухгалтери іноді помилково вважають, що в разі надсилання поштою декларації пізніше, ніж за 10 днів до закінчення такого граничного строку до підприємства можуть бути застосовані санкції. Зазначимо, однак, що вони можуть бути застосовані лише у випадках, коли декларація, внаслідок затягування строків поштового обігу (як показує практика, він становить 2–3 дні), затримається, і не надійде податковому органу до закінчення граничного строку. Не застосовуються заходи впливу й у випадках, коли платником податку декларація надіслана поштою внаслідок порушення службовою особою податкового органу обов’язку щодо прийняття декларації без попередньої перевірки зазначених у ній показників або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо). Адже здійснення таких вимог законом забороняється та розцінюється як перевищення такою особою службових повноважень. У подібних випадках платник податку повинен надіслати декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, додавши до неї заяву на ім’я керівника податкового органу (в довільній формі) із зазначенням прізвища службової особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. У такому випадку декларація вважається поданою в момент її прийняття поштою. Зазначимо, що законом не передбачено подання будь-яких доказів на підтвердження факту спроби подання декларації особисто інспектору податкового органу та його відмови.
У разі ж якщо декларація прийнята поштою за 10 днів до спливу вказаного вище граничного строку (чи раніше), то навіть і у випадку якщо поштове відправлення загубиться або затримається, платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації (пп. 4.1.7 ст. 4 Закону № 2181).
Розглянуті нижче норми Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) встановлюють відповідальність за неподання та несвоєчасне подання різних видів звітності та містять санкції за вчинення правопорушення вперше (перші частини відповідних статей) та повторно, що є кваліфікуючою або обтяжуючою обставиною. У такому випадку під повторністю розуміється вчинення аналогічного правопорушення особою, яку було притягнено до відповідальності за цією ж статтею КпАП протягом року (далі — повторно протягом року). В разі наявності такої обставини відповідальність настає за другою частиною відповідної статті, а розміри санкцій за вчинені правопорушення є більшими.
За неподання чи несвоєчасне подання форми № 1-ДФ згідно зі ст. 163-4 КпАП України передбачене накладення на посадових осіб (керівника, бухгалтера) або громадянина (СПД - фізичну особу) адміністративного стягнення у вигляді попередження або штрафу в розмірі від 2 до 3 нмдг (34–51 грн), а за повторне протягом року допущення такого порушення — від 3 до 5 нмдг (51–85 грн). У такому разі відповідно до статей 221 і 255 КпАП справи про такі адміністративні правопорушення за протоколами, складеними посадовими особами органів Державної податкової служби в Україні, розглядаються районними (міськими) судами.
Звітність до Пенсійного фонду складається з двох основних частин: щомісячного Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та Відомостей про застрахованих осіб, що використовуються в системі персоніфікованого обліку (так звана «персоніфікація»). За неподання чи несвоєчасне подання цих звітів статтею 165-1 КпАП передбачено відповідальність посадових осіб в розмірі від 8 до 15 нмдг (136–255 грн), а за повторне протягом року вчинення порушення — від 10 до 20 нмдг (170–340 грн). Зауважимо, що до відповідальності за цією статтею не можна притягти приватних підприємців, оскільки вони не є посадовими особами. Відповідно до ст. 244-2, ч. 2 ст. 255 КпАП, протоколи про ці правопорушення складаються посадовими особами Пенсійного фонду України, а адмінштрафи накладаються керівниками органів фонду або їх заступниками.
Окрім цього, п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IVпередбачає за неподання чи несвоєчасне подання відомостей з персоніфікації накладення на страхувальника (підприємство) штрафу (адміністративно-господарської санкції) в розмірі 10 % суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше 10 нмдг (170 грн), а в разі повторного протягом року такого порушення — у розмірі 20 % зазначених сум, але не менше 20 нмдг (340 грн).
Неподання чи несвоєчасне подання, а також подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до ст. 165-4 КпАП тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від 8 до 15 нмдг (136–255 грн), а за повторне протягом року — від 10 до 20 нмдг (170–340 грн).
Звернемо увагу, що за неподання або несвоєчасне подання звітності до Фондів соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та на випадок безробіття чинним законодавством відповідальності не передбачено.
Порядок застосування санкцій за названі вище правопорушення, а також випадки, в яких особу можна притягти до інших видів відповідальності за порушення, пов’язані зі звітністю, розглянемо в наступній статті.
Обмеження в п’ятсот тисяч Повторення вивченого Від помилок не застрахований ніхто. І ДПАУ досить лояльно ставиться до самостійного їхнього виправлення. Але тільки в тому випадку, якщо допущена помилка не призвела до зміни порядку оподаткування....
Строковий трудовий договір № 22 (2.6.2008) :: Урок права У практиці функціонуючих підприємств нерідко зустрічаються випадки, коли вони змушені вдаватися до застосування строкового договору з урахуванням інтересів працівників і роботодавців, що обумовлюється особливим порядком укладення та розірвання таких трудо...
Використання підприємством чужих автомобілів № 20 (19.5.2008) :: Урок права У попередньому матеріалі ми розглядали випадки оформлення використання підприємством чужих автомобілів (орендованих, таких, що перебувають у безоплатному користуванні, та автомобілів працівників). На сьогоднішньому уроці права розглянемо питання щодо офор...
