Міністерство фінансів розглянуло Ваш лист <...> щодо надання роз’яснень із питань службових відряджень за кордон і повідомляє.
До питання 1
Підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» врегульвано питання щодо проставлення залежно від країни відряджання відміток на посвідченні про відрядження або в паспорті громадянина України для виїзду за кордон.
Зокрема, встановлено, що сума добових визначається:
у разі відряджання у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджаючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом;
у разі відряджання до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, — згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює.
За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.
Відповідно до цієї норми Закону України, підпунктом 1.5 розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 13 березня 1998 року № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 10 червня 1999 ро-ку № 146), визначено, що фактичний час перебування у відрядженні до країн, з якими встановлено повний прикордонний [митний] контроль, визначається за відмітками контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ України в закордонному паспорті або документі, що його замінює.
Фактичний час перебування у відрядженні до країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, визначається відповідно до відміток з печатками відряджаючої сторони та приймаючої сторони в посвідченні про відрядження.
Разом з тим установлено, що у разі відсутності вищевказаних відміток добові витрати відрядженому працівникові не відшкодовуються.
Пунктом 1.15 розділу II зазначеної Інструкції Міністерства фінансів передбачено, що після повернення з відрядження працівник зобов’язаний подати авансовий звіт разом з документами (в оригіналі), що підтверджують витрати, і ксерокопією відміток у закордонному паспорті, завірену відділом кадрів або керівником підприємства.
Одночасно звертаємо увагу на частину 2 розді-лу II згаданої Інструкції, якою встановлені додаткові обмеження для державних службовців та інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з підпунктом 2.1.3 якої у разі відряджання зазначених осіб до двох або більше країн - учасниць Шенгенскої угоди (перетинання кордонів яких здійснюється без відміток у закордонному паспорті) за відсутності транспортних квитків і рахунків за проживання в готелі добові витрати відшкодовуються за нормами країни відряджання згідно з відмітками у посвідченні про відрядження. Тому питання оформлення посвідчення про відрядження і проставлення відповідних відміток у ньому під час закордонного відрядження є актуальним.
До питання 2
Законом України [від 06.06.95 р. № 217/95-ВР] «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» передбачено, що у разі порушення працівником граничних строків повернення авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження, виникає заборгованість, що підлягає стягненню в сумі, еквівалентній потрійній сумі зазначених валютних цінностей.
Відповідно до підпункту 9.10.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» за наяв-ності надміру витрачених коштів, наданих на відрядження або під звіт, їх сума повертається до або під час подання звіту про використання таких коштів. Зазначений звіт подається за відповідною формою до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому працівник завершує таке відрядження.
Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких зайво витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 зазначеного Закону.
Одночасно зазначимо, що відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» здійснення роз’яснення законодавства з питань оподаткування належить до повноважень органів державної податкової служби.
Заступник Міністра В. Литвин
МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 12.01.2008 р. № 13/020/99-08
У Департаменті політики державного соціального страхування Міністерства праці та соціальної політики розглянуто ваш лист щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до норми п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі — Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, розрахунковим періодом для застрахованих осіб є останні 6 календарних місяців (з 1 до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.
Місяці розрахункового періоду, в яких застрахована особа не працювала (з першого до першого числа) з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду.
Виплати за час, протягом якого працівник не працював, але за ним зберігався середній заробіток (оплата всіх видів відпусток), не повинні включатися до розрахунку.
Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді (п. 14 Порядку).
У вашому випадку в розрахунковому періоді у працівника не було відпрацьованих робочих днів, тому середню заробітну плату для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця потрібно визначати, виходячи із місячної тарифної ставки (посадового окладу) працівника, встановленої на момент настання страхового випадку.
Заступник директора департаменту політики державного соціального страхування О. Постоюк
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 14.01.2008 р. № 362/7/22-5017
Про надання роз’яснення
У зв’язку із внесенням змін до Закону України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», які вводяться в дію з 01.01.2008 р., Державна податкова адміністрація України зобов’язує при проведенні підрозділами по контролю за операціями у сфері ЗЕД перевірок експортно-імпортних операцій, які здійснюють суб’єкти господарювання у зовнішньоекономічній сфері, керуватись наступним.
1. Щодо механізму відліку законодавчо встановленого строку розрахунків
Законом України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі — Закон № 185) передбачено 90-денний термін розрахунків за експортно-імпортними операціями.
З 1 січня 2008 року, згідно із Законом України від 31.05.2007 р. № 1108-V «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі — Закон № 1108), передбачається збільшення строку зарахування виручки в іноземній валюті (відстрочення імпортних поставок) до 180 днів.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність. Це означає, що до події, факту застосовується той закон (нормативно-правовий акт), під час якого вони настали або мали місце.
Разом із тим Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 норму щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотню дію в часі у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Беручи до уваги вищевикладене, у разі незавершення 90-денного терміну розрахунків за експортними (імпортними) операціями резидентів станом на 01.01.2008 р. будуть поширюватись норми того закону, який скасовує або пом’якшує відповідальність резидента.
Наприклад, на підставі вантажної митної декларації, яка оформлена 15 жовтня 2007 року, експортовано товару на суму 10000 дол. США. Граничний термін надходження валютної виручки на рахунок підприємства в уповноваженому банку України, виходячи з терміну 90 днів — 13 січня 2008 року. Тобто, оскільки 90-денний термін розрахунків припадає на 2008 рік, то відповідно до Закону № 1108 він збільшується до 180 днів.
По операціях, по яких 90-денний термін розрахунків закінчився у 2007 році, подовження термінів не здійснюється.
2. Щодо розрахунку пені
При перевірках органами державної податкової служби юридичних осіб - суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за попередній період, які проводяться після 01.01.2008 р., при розрахунку пені слід враховувати, що зазначені операції потрапляють в правове поле Закону № 185, яким передбачено 90-денний термін розрахунків, і відповідно пеня за порушення термінів розрахунків повинна нараховуватись до моменту зарахування валютної виручки або надходження імпортованого товару.
Наприклад, на підставі вантажної митної декларації, яка оформлена 20 вересня 2007 року, експортовано товар на суму 20000 дол. США. Граничний термін надходження валютної виручки на рахунок підприємства в уповноваженому банку України, виходячи з терміну 90 днів — 19 грудня 2007 року. На дату проведення перевірки 4 березня 2008 року виручка на рахунок підприємства надійшла 1 березня 2008 року. Пеня за порушення 90-денного [терміну] розрахунків нараховується з 20.12.2007 р. до 01.03.2008 р.
3. Щодо розміру нарахування пені
З 1 січня 2008 року Законом № 1108 передбачається обмеження нарахування пені, а саме: загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
У зв’язку з тим, що обмеження нарахування пені запроваджується з 01.01.2008 р., тому необхідно за період з моменту виникнення порушення до 01.01.2008 р. нарахування пені проводити у відповідності з нормами Закону № 185.
При цьому, необхідно мати на увазі, що оскільки Закон № 1108 пом’якшує відповідальність, то у випадку, коли розмір пені, нарахованої за період з моменту виникнення порушення до 01.01.2008 р., дорівнює сумі дебіторської заборгованості або перевищує її, подальше нарахування пені не провадиться.
Наприклад, підприємством на підставі вантажної митної декларації, яка оформлена 2 жовтня 2006 ро-ку, експортовано товар на суму 20000 дол. США. яГраничний термін надходження валютної виручки на рахунок підприємства в уповноваженому банку України, виходячи з терміну 90 днів — 31 груд-ня 2006 року. На дату проведення перевірки 4 березня 2008 року виручка на рахунок підприємства не надійшла (період перевірки: жовтень 2007 – лютий 2008 р. р.). Спочатку розрахуємо розмір пені в іноземній валюті за період з 01.01.2007 р. до 01.01.2008 р.: 20000 х 365 х 0,3 % = 21900 дол. США.
Потім порівнюємо розмір нарахованої пені в іноземній валюті з розміром заборгованості.
У даному випадку нарахована пеня в іноземній валюті перевищує розмір заборгованості на 1900 дол. США, у зв’язку з цим подальше нарахування пені не проводиться.
У разі, якщо розмір пені, нарахованої за період з моменту виникнення порушення до 01.01.2008 р. менший, ніж сума дебіторської заборгованості, подальше нарахування пені провадиться до розміру дебіторської заборгованості.
Наприклад, підприємством на підставі вантажної митної декларації, яка оформлена 2 квітня 2007 ро-ку, експортовано товар на суму 20000 дол. США. Граничний термін надходження валютної виручки на рахунок підприємства в уповноваженому банку України, виходячи з терміну 90 днів — 30 черв-ня 2007 року. На дату проведення перевірки 4 березня 2008 року виручка на рахунок підприємст-ва не надійшла (період перевірки: січень 2007 – лютий 2008 р. р.). Спочатку розрахуємо розмір пені в іноземній валюті за період з 01.07.2007 р. до 01.01.2008 р.: 20000 х 184 х 0,3 % = 11040 дол. США.
Оскільки розмір нарахованої до 01.01.2008 р. пені за порушення терміну розрахунку менший, ніж сума дебіторської заборгованості, тому, починаючи з 01.01.2008 р., проводимо донарахування пені за порушення термінів розрахунків у розмірі, що в загальній сумі з донарахуваннями за період до 01.01.2008 р. не перевищує дебіторської заборгованості.
4. Щодо строку та умов завершення імпортних операцій без увезення товару на територію України
Строки та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, визначені постановою КМУ від 05.12.2007 р. № 1392 (далі — Постанова).
Відповідно до пункту 2 Постанови строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
При цьому, виходячи з наведених у Постанові умов, які можуть бути підставою для завершення імпортної операції резидента без увезення товару на митну територію України, зрозуміло, що у разі, коли суб’єкт господарської діяльності передбачає поставку імпортного товару без ввезення його на територію України з подальшою реалізацією придбаного товару в іншу країну нерезидента згідно з експортним контрактом, то зарахування виручки на рахунок резидента в уповноваженому банку повинно здійснюватись у 180-денний строк.
Стосовно документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України та припинення дії зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог резидента та нерезидента, зазначаємо, що їх перелік буде визначено Національним банком України, який необхідно використовувати при прийнятті податковими органами рішення щодо завершення імпортної операції резидента без увезення товару на митну територію України.
Заступник Голови Н. Руба
ЛИСТ від 07.02.2008 р. № 2155/7/17-0217
Про розгляд листа
Державна податкова адміністрація України розглянула запит щодо порядку вилучення із податкового розрахунку ф. № 1ДФ помилки, самостійно виявленої платником податку, і повідомляє.
Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» обов’язки щодо подання до податкових органів у строки, встановлені законом для податкового кварталу, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку, покладено на осіб, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів.
Податковий розрахунок подається органу податкової служби за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи за місцем проживання фізичної особи - суб’єкта господарської діяльності - податкового агента.
Форму та Порядок заповнення податковими агентами податкового розрахунку затверджено наказом ДПА України від 29.09.2003 № 451 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.10.2003 за № 960/8281.
Пункт 3 даного Порядку регламентує питання, які стосуються порядку заповнення податкового розрахунку ф. № 1ДФ, а пункт 4 — визначає порядок проведення коригувань розрахунку, поданого і прийнятого податковими органами.
Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 Порядку у графі 3а «Сума нарахованого доходу» податкового розрахунку відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі, відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку.
У графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом. Заробітна плата, що виплачується у встановлені терміни в наступному місяці, повинна бути відображена в податковому розрахунку за той період, у який входить попередній місяць, за який заробітна плата була нарахована (пп. 3.3 п. 3 Порядку).
У графі 4а «Сума нарахованого податку» відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно з чинним законодавством (пп. 3.4 п. 3 Порядку).
У графі 4 «Сума перерахованого податку» відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету (пп. 3.5 п. 3 Порядку).
Порядок проведення коригувань податкового розрахунку передбачає, що коригування вже поданого і прийнятого розрахунку проводяться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлення про помилки, виявлені органом державної податкової служби.
У разі необхідності проведення коригувань показників поданого податкового розрахунку після закінчення терміну його подання до податкових органів подається уточнюючий податковий розрахунок, який заповнюється на підставі інформації з копії попередньо поданого податкового розрахунку. Для вилучення одного помилкового рядка з попередньо введеної інформації необхідно повторити всі графи такого рядка і у графі 9 вказати ознаку «1», яка є ознакою того, що рядок підлягає вилученню (пп. 4.5.1 п. 4.5 Порядку). Для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі його графи і у графі 9 вказати ознаку «0» — рядок на введення (пп. 4.5.2 п. 4.5 Порядку).
Для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно вилучити помилкову інформацію за правилами підпункту 4.5.1 та ввести вірну інформацію за правилами підпункту 4.5.2, тобто, повністю заповнити два рядки, один з яких вилучає попередньо внесену інформацію, а другий — вносить вірну інформацію. У такому разі в першому рядку в графі 9 указується ознака «1» — рядок на вилучення, а в другому — вказується «0» — рядок на введення (пп. 4.5.3 пп. 4.5 п. 4 Порядку).
Отже, у випадку, коли податковий агент у IV квар-талі 2007 року самостійно виявив помилку, допущену у I кварталі 2007 року, яка призвела до заниження нарахованого та перерахованого до бюджету податку, відображеного у податковому розрахунку ф. № 1ДФ за I квартал 2007 року, виправлення такої помилки слід провести за правилами, встановленими вищевказаним Порядком.
При цьому податковий агент повинен подати до податкових органів уточнюючий розрахунок ф. № 1ДФ за I квартал 2007 року, який заповнити на підставі інформації з копії попередньо поданого звітного податкового розрахунку за I квар-тал 2007 року. Для вилучення помилкової інформації в графі 9 рядка, який містить занижену (помилкову) суму нарахованого податку, слід проставити ознаку «1». Для внесення вірної інформації — в уточнюючому розрахунку за I квартал 2007 року слід заповнити додатковий новий (правильний) рядок, в якому повторити показники всіх граф помилкового рядка, крім показників граф «4а» та «9». У графі 4а «Сума утриманого нарахованого податку» додаткового (правильного) рядка простав-ляється виправлена (вірна) сума податку, нарахована з доходів, нарахованих у I кварталі 2007 ро-ку, а в графі «9» цього рядка — ознака «0».
Щодо відображення у податковому розрахунку ф. № 1ДФ суми недоплати податку з доходів фізичних осіб за I квартал 2007 року, перерахованої податковим агентом до бюджету у IV кварта-лі 2007 року, то така сума податку відображаєть-ся у графі 4 «Сума перерахованого податку» звітного податкового розрахунку ф. № 1ДФ за IV квар-тал 2007 року.
Заступник Голови С. І. Лекарь
ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ
ЛИСТ від 26.12.2007 р. № 21312/03-20
(Витяг)
Пенсійний фонд України розглянув лист щодо нарахування страхових внесків на суми разової матеріальної допомоги і повідомляє. Відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон), що набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону юридичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності (включаючи тих, які обрали особливий спосіб оподаткування) є страхувальниками (роботодавцями) для фізичних осіб, що працюють у них на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, а згідно зі статтею 15 — платниками страхових внесків.
Згідно зі статтею 19 Закону об’єктом для нарахування страхових внесків для роботодавців є суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, які підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, і допомоги з тимчасової непрацездатності.
Єдиним нормативним документом, який розроблений відповідно до Закону України «Про оплату праці» і визначає складового фонду оплати праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713 (далі — Інструкція).
Для застрахованих осіб страхові внески нараховуються на суми доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат і винагород, нарахованих (виплачених) платникові відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, які включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу (прибутку).
Відповідно до пункту 2.3.3 Інструкції <...> матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом, крім сум, зазначених у пункті 3.31 Інструкції), входить до складу фонду оплати праці.
Таким чином, матеріальна допомога, яка виплачується в розмірах, передбачених нормативно-правовими актами, або визначається в колективному договорі підприємства та відповідає вищенаведеним вимогам, як за умови надання заяви, так і без неї, є об’єктом для нарахування (33,2 %) та утримання (0,5–2 %) страхових внесків до Пенсійного фонду.
Матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством у непередбачених (екст-рених) випадках окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання (пункт 3.31 Інст-рукції), коли необхідність її одержання виникла раптово, за умови подання заяви, а її розмір визначається адміністрацією підприємства, не належать до фонду оплати праці, а отже, зазначені виплати не є об’єктом для нарахування (33,2 %) і утримання (0,5–2 %) страхових внесків до Пенсійного фонду незалежно від того, скільки разів на рік працівникові виплачується така допомога з родинних обставин.
Законодавчі та нормативні документи № 24 (16.6.2008) :: Документи ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА ЛИСТ від 11.03.2008 р. № 1990 НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ЛИСТ від 05.12.2007 р. № 11-113/4587-12584ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ ЛИСТ від 28.02.2008 р. № 3975/...
