МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ НАГЛЯДУ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ ФЕДЕРАЦІЯ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК УКРАЇНИ
ЛИСТ від 07.02.2008 р. № 013-0184-01, № 07/01-16/275
У зв’язку з численними зверненнями посадових осіб суб’єктів підприємницької діяльності профспілок, їх об’єднань щодо встановлення у колективних договорах мінімального розміру ставок (окладів) заробітної плати Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України та Федерація професійних спілок України повідомляють наступне.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про оплату праці» основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати. При цьому законом прямо не передбачено величину перевищення розміру мінімальної заробітної плати.
Разом з тим, статтею 11 зазначеного Закону встановлено, що мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою. Зазначена норма є обов’язковою для всіх суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують найману працю, оскільки вона є нормою спеціального закону в сфері оплати праці.
Пунктом 2.2 Розділу II діючої Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2004 – 2005 роки передбачено, що мінімальна тарифна ставка робітника 1 розряду встановлюється у розмірі не менш 120 від-сотків розміру мінімальної заробітної плати (крім установ, організацій та закладів окремих галузей бюджетної сфери, передбачених постановою КМУ від 30 серпня 2002 р. № 1298).
Таким чином, встановлення у колективних договорах мінімального розміру тарифної ставки робітника першого розряду на рівні 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, є обов’язковим, оскільки стаття 11 Закону України «Про оплату праці» визначає мінімальні гарантії в оплаті праці та є нормою прямої дії спеціального закону в сфері оплати праці.
Директор Держнаглядпраці -Головний державнийінспектор праці України В. Лось
Заступник Голови Федерації професійних спілок України Г. Осовий
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 05.02.2008 р. № 2021/с/17-0714
Про розгляд листа
Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо застосування податкової соціальної пільги до отримуваних фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності доходів у вигляді заробітної плати за основним місцем роботи і повідомляє.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 22 травня 2003 року № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон) податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування (виплати), якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січ-ня звітного податкового року, помноженої 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
Визначення поняття «заробітної плати» наведено у пункті 1.3 «д» ст. 1 Закону, згідно з положеннями якого «заробітна плата» — це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (абзац третій п. 1.1 ст. 1 Закону).
Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового періоду одночасно доходи, перелічені у пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону. До цього переліку (частина «е») відносяться доходи суб’єктів підприємницької діяль-ності, одержувані ними від здійснення такої діяль-ності.
Згідно із статтею 14 розділу IV Декрету КМУ від 26.12.92 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», який регулює здійснення підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування та фіксованим розміром оподаткування, та Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99, звітним податковим періодом у фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності є квартал, півріччя, рік.
Податкова соціальна пільга не застосовується також до доходів самозайнятої особи, одержаних безпосередньо від здійснення підприємницької діяльності.
Також повідомляємо, що відповідно до пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.
Водночас працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов’язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення і від оподаткування цим податком (пп. 6.3.5 п. 6.3 ст. 6 Закону).
Додатково повідомляємо, що відповідно до ст. 2 та 8 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509 «Про державну податкову службу в Україні» до повноважень податкових органів, які є контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, належить здійснення контролю за додержанням податкового законодавст-ва, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством: надання роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків та видання у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування.
Також, згідно із пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон № 2181) роз’яснення, окремих положень податкового законодавства надаються конт-ролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи, зокрема, із принципів оподаткування, викладених у Законі України «Про систему оподаткування», та економічного змісту податку, який розглядається. Податкове роз’яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції та не має сили нормативно-правового акта.
Центральний (керівний) орган контролюючого органу зобов’язаний видавати та оприлюднювати письмові роз’яснення норм законодавства, які стосуються усіх аспектів оподаткування окремим податком, збором (обов’язковим платежем).
Порядок надання роз’яснень окремих положень податкового законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 12.04.2003 № 176 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.04.2003 за № 326/7647.
Щодо посилань на пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону № 2181 щодо конфлікту інтересів, то ця норма розповсюджується на процедуру апеляційного узгодження скарг платників податку на дії податкових органів.
Повноваження щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України, згідно із Законом України від 16.10.96 № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України», має саме Конституційний Суд України.
Заступник Голови ДПА України С. Лекарь
ЛИСТ від 18.02.2008 р. № 3004/7/15-0817
Про збір за забруднення навколишнього природного середовища
Державна податкова адміністрація України розглянула лист ВАТ «Укртелеком» від 29.12.2007 № 15313-072-1 щодо порядку подання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища та сплату збору філіями ВАТ «Укртелеком», до складу яких входять безбалансові структурні підрозділи, що не мають банківських рахунків і розташовані на території іншої територіальної громади, і повідомляє наступне.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.99 № 162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.99 за № 544/3837, затверджено Інструкцію про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (із змінами і доповненнями, далі — Інструкція № 162), яка визначає єдиний порядок обчислення, сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та подання податкових розрахунків зі збору. Так, відповідно до пунктів 7.1 і 7.3 Інструкції № 162 платники збору подають податкові розрахунки зі збору та сплачують збір за місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).
Разом з цим, у відповідності із пунктом 8.5 Інструкції № 162 органи державної податкової служби ведуть облік платників збору відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 № 80 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17.11.98 № 552) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.03.1998 за № 172/2612 (із змінами та доповненнями, да-лі — наказ № 80), та з урахуванням положень, визначених Інструкцією № 162.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 08.08.2005 № 317, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.08.2005 за № 912/11192, внесено зміни до наказу № 80 у частині особливостей обліку платників податків у розрізі окремих видів податків.
Так, підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженого наказом № 80, передбачено, що узяття на облік як платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової служби після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру або, у випадках, передбачених законодавством, після присвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.
Одночасно, з метою наближення місця сплати збору до місця розміщення джерела забруднення Інструкцією № 162 передбачено визначення платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища не тільки юридичних осіб, а також їх самостійних філій. Так, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Інструкції № 162 платниками збору є суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, включаючи їх об’єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Також пунктом 9.2 пункту 9 Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженого наказом № 80, визначено, що платник податків зараховується органами державної податкової служби до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням його підрозділів, земельних ділянок, родовищ корисних копалин, джерел забруднення навколишнього природного середовища, об’єктів рухомого або нерухомого майна, транспортних засобів, гастрольних заходів тощо, розташованих на територіях інших територіальних громад, ніж юридична особа.
Зауважимо, що це стосується виключно питання обліку у податкових органах платників збору за забруднення навколишнього природного середовища, які є самостійними об’єднаннями, філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, розташованими на територіях інших територіальних громад, ніж юридична особа.
З огляду на викладене, філії ВАТ «Укртелеком», до складу яких входять безбалансові структурні підрозділи, що не мають банківських рахунків і розташовані на території іншої територіальної громади, повинні звітувати та сплачувати збір за всі здійснені такими відокремленими структурними підрозділами філій викиди, скиди і розміщення відходів за своїм місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).
Заступник Голови С. В. Чекашкін
ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ
ЛИСТ від 07.02.2008 р. № 2129/03-30
З метою приведення Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (із змінами) (далі — Інструкція), у відповідність до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Закону України від 03.04.2007 № 857 «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-3 затверджено Зміни до Інструкції, які на сьогодні знаходяться на реєстрації у Міністерстві юстиції України.
У зв’язку із зміною розмірів страхових внесків постановою у новій редакції викладено форму розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що подається за звітний місяць (додаток 23 до Інструкції) та внесено зміни до додатків 33 та 34 до Інструкції, що подаються страхувальниками до Пенсійного фонду України з урахуванням змін у законодавстві. Крім того, змінено форму звіту про нарахування внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб (додаток 31 до Інструкції), у якому відображатимуться також нараховані суми страхових внесків за батьків-вихователі в дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, що отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства.
У зв’язку з вищенаведеним, повідомляємо, що до набрання чинності постанови правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-3 за січень 2008 року страхувальники подають розрахунок суми страхових внесків (додаток 23 до Інструкції) (далі — Розрахунок) за формою, що діє на сьогодні (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 18.01.2007 № 2-2).
При цьому слід зазначити, що у Розрахунку за діючою формою платникам фіксованого сільськогосподарського податку необхідно зазначати нараховану суму страхових внесків, застосовуючи ставку 19,92 відсотки.
У рядку 5 Розрахунку страхувальники зазначають суму утриманих страхових внесків із застрахованих осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та у фізичних осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі для членів творчих спілок, творчих працівників, які є членами творчих спілок, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу (крім застрахованих осіб, визначених абзацом третім – восьмим пункту 4 та пунктом 5 статті 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування») виходячи із ставки 2 відсотки.
Заступник Голови правління В. Короневський
ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦІЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
ЛИСТ від 12.02.2008 р. № 02-24-290
Про справляння страхових внесків
Порядок справляння страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд) визначається Законами України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240, «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213.
Відповідно до статті 21 Закону 2240 та статті 1 Закону 2213 страхувальники-роботодавці нараховують страхові внески на суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Згідно статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. До складу заробітної плати відноситься сума грошової компенсації за невикористані щорічні (основну та додаткову) відпустки, передбачені законодавством.
Згідно із п. 3.5 ст. 3 Закону України від 22.05.2003 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загально-обов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Таким чином, якщо сума компенсації за невикористану відпустку підлягає оподаткуванню під час її нарахування за попереднім місцем роботи працівника, то і страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності слід нарахувати та утримати також за його попереднім місцем роботи.
Директор С. П. Санченко
ЛИСТ від 27.12.2007 р. № 04-06/П-233з-361
Щодо справляння страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
Розглянувши Ваш лист щодо справляння страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд), повідомляємо.
Нарахування та утримання страхових внесків до Фонду відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240 та Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженої постановою правління Фонду від 26.06.2001 р. № 16 (далі — Інструкція № 16), здійснюється щомісячно в межах граничної суми заробітної плати (доходу).
Водночас, пунктом 3.2 розділу 3 Інструкції № 16 визначено, що при нарахуванні (утриманні) страхових внесків на суми виплат, нарахування яких проводиться за різні місяці (наприклад, оплата щорічної відпустки), застосування максимальної величини заробітної плати (доходу), здійснюється окремо за кожний місяць, виходячи з максимальної величини, встановленої законодавством в цих місяцях. Враховуючи зазначене, відображення нарахованої суми заробітної плати та нарахування страхових внесків до Фонду має здійснюватися в місяці проведення такого нарахування, крім суми відпускних, які розподіляються пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці, в межах граничної суми заробіт-ної плати (доходу), з якої справляються страхові внески.
Як зазначено у прикладі, в жовтні 2007 року працівнику було здійснено коригування заробітної плати (зменшення кількості оплачених днів відпустки за вересень) у зв’язку із оплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Отже, в такому випадку, при поданні звітності за 2007 рік Ви маєте зменшити суму нарахованих страхових внесків до Фонду (за 29 та 30 ве-ресня поточного року) відповідно до Порядку виправлення помилок минулих звітних періодів у звітності страхувальників по коштах загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду від 25.12.2003 р. № 123.
Заступник директора С. В. Буринський
ЛИСТ від 26.12.2007 р. № 04-06/Б-239з-359
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянула Ваш запит щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності в період оплачуваної відпустки та повідомляє.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Абзацом третім частини другої зазначеної статті встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається тільки за час перебування застрахованої особи в щорічній (основній чи додатковій) відпустці.
Нормами статті 80 Кодексу законів про працю України та статті 11 Закону України «Про відпустки» передбачено, що щорічна (основна чи додаткова) відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.
Отже, у випадку, зазначеному у Вашому запиті, Ви маєте право отримати допомогу по тимчасовій непрацездатності на загальних підставах.
Заступник директора С. В. Буринський
ЛИСТ від 19.12.2007 р. № 04-06/В-225з-353
Про оплату листка тимчасової непрацездатності
Згідно із п. 13 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, із змінами і доповненнями, у випадках, не пов’язаних із застосуванням підсумованого обліку робочого часу або обліку робочого часу в годинах, для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується середньоденна заробітна плата (дохід) за відпрацьований час.
Згідно із роз’ясненнями Міністерства праці та соціальної політики (газета «Праця і зарплата» № 41 за листопад 2001 р.), якщо особа через виробничу потребу працювала за різними графіком та режимом роботи, встановленими в днях і годинах, як це має місце у наведеному Вами прикладі, обчислення середньої заробітної плати для розрахунку страхової виплати в такому разі здійснюється виходячи з середньогодинної заробітної плати. При цьому, робочі дні переводяться в години, виходячи з балансу робочого тижня, і визначається загальна кількість відпрацьованих годин.
Водночас повідомляємо, що відповідно до пунк-ту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» від 26.09.2001 р. № 1266 право давати роз’яснення щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням надане Міністерству праці та соціальної політики.
Суворий облік ПКО і РКО Бухгалтерський облік Будь-які строгості виправдані тільки тоді, коли вони є необхідними і єдиними засобами уникнути значних втрат. Яких втрат намагається уникнути наш уряд, зробивши ПКО і РКО бланками суворої звітності, залишається загадкою....
Законодавчі та нормативні документи № 24 (16.6.2008) :: Документи ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА ЛИСТ від 11.03.2008 р. № 1990 НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ЛИСТ від 05.12.2007 р. № 11-113/4587-12584ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ ЛИСТ від 28.02.2008 р. № 3975/...
