До кримінальної та дисциплінарної відповідальності можна притягти лише фізичних осіб. До цивільно-правової, матеріальної й адміністративно-господарської — і юридичних осіб, що беруть участь у відповідних правових відносинах (у врегульованих нормами права суспільних відносинах). Однак нас цікавитимуть випадки, коли до цих видів відповідальності можуть бути притягнені фізичні особи за порушення, пов’язані зі звітністю.
2. Випадки дисциплінарної, матеріальної та кримінальної відповідальності
Наряду з адміністративною й адміністративно-господарською є такі різновиди юридичної відповідальності:
- кримінальна, заснована на нормах Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за правопорушення, які є злочинами (найбільш суспільно небезпечними діяннями);
- дисциплінарна — відповідальність особи за порушення трудової дисципліни (трудового законодавства, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій тощо); покладається на працівника адміністрацією підприємства відповідно до трудового законодавства;
- матеріальна та цивільно-правова — полягає в обов’язку особи відшкодувати шкоду чи іншим чином відновити порушені права іншої особи, спричинені правопорушенням;
У випадках, коли працівник допустив порушення трудової дисципліни (правил внутрішнього розпорядку, положень про структурний підрозділ підприємства, посадових інструкцій), адміністрація підприємства до нього може застосувати один із двох видів дисциплінарного стягнення — догану або звільнення.
Так, якщо, наприклад, на підприємстві обов’язки з підготовки, складання та своєчасного подання всієї звітності, пов’язаної з оплатою праці, покладено положенням про бухгалтерію та посадовою інструкцією на заступника головного бухгалтера, однак він порушив строки подання до Пенсійного фонду відомостей з персоніфікації, до нього в установленому порядку можна вжити один з названих заходів дисциплінарного стягнення. Для цього адміністрація вправі відповідно до ст. 149 Кодексу законів про працю України (далі — Кзпп), запросивши письмове пояснення і з урахуванням ступені тяжкості вчиненого проступку (наприклад, систематичність) і заподіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, і попередньої роботи працівника, видати наказ про оголошення йому догани. У разі ж систематичного та повторного (протягом року після застосування догани1) вчинення порушень посадових обов’язків адміністрація вправі в установленому порядку, за погодженням із профкомом звільнити такого працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КзПП.
1Відповідно до ст. 151 КзПП, якщо протягом року з дня накладання дисциплінарного стягнення на працівника не накладуть нове дисциплінарне стягнення, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарне стягнення можна застосовувати не пізніше одного місяця з дня виявлення і не пізніше шести місяців від дня вчинення порушення (ст. 148 КзПП). У наведеному прикладі днем виявлення вважається дата складання органом Пенсійного фонду акту, що засвідчує вчинення правопорушення. Оскільки порушення термінів подання звітності — триваюче правопорушення, днем його вчинення вважатиметься день припинення правопорушення (день фактичного подання звітності) чи день його виявлення (якщо на момент виявлення правопорушення звітність не подана). Зауважимо, що ні притягнення працівника до адміністративної відповідальності, ні застосування до підприємства фінансових санкцій не заважають застосувати до винного працівника дисциплінарне стягнення.
Аналогічно в разі, якщо внаслідок порушення покладених на працівника обов’язків підприємство зазнало матеріальної шкоди, відповідно до статей 130, 132 і 136 КзПП на нього можна покласти матеріальну відповідальність за заподіяння такої шкоди. В такому разі працівники, з вини яких заподіяно підприємству шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Підставою для покриття цієї шкоди є розпорядження керівника, яке він видає не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і яке звертається до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згодний з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в суді або комісії з трудових спорів.
Якщо за умов згаданого прикладу до підприємства застосовано штраф за несвоєчасне подання відомостей з персоніфікації в розмірі 10 % суми страхових внесків, які були сплачені за відповідний звітний період, з винного заступника головного бухгалтера може бути за розпорядженням керівника стягнено суму такого штрафу в розмірі, що не перевищує суму штрафу, але не більше середньомісячного заробітку. У такому випадку згідно зі ст. 128 КзПП при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір відрахувань не може перевищувати 20 %.
Звернемо увагу, що вжиття заходів дисциплінарної та матеріальної відповідальності не є обов’язковим, а залишається на розсуд адміністрації підприємства. Можливість їх правомірного застосування виключається, якщо посадові обов’язки працівника не визначено (немає посадової інструкції, положень, правил трудового розпорядку тощо).
Найсуворішим видом відповідальності за порушення, пов’язані зі звітністю, є кримінальна відповідальність, передбачена Кримінальним кодексом України (далі — КК) за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212), службове підроблення (ст. 366), службову недбалість (ст. 367).
Ухилення від сплати податків цікавить нас разом зі службовим підробленням, що може знайти вираження в умисному внесені неправдивих відомостей до податкової декларації (розрахунку) або звітності до відповідного фонду соціального страхування, якщо це призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах (на сьогоднішній день значним розміром є 257,5 тис. грн). Якщо ж умисне внесення службовою особою до такого документу неправдивих відомостей призвело до фактичного ненадходження коштів у менших розмірах, кримінальна відповідальність за службове підроблення за ст. 366 КК не виключається.
Зауважимо, що відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 08.10.2004 р. № 15, умисне ухилення від сплати чи сплата у неповному обсязі сум податкових зобов’язань (податку, збору, іншого обов’язкового платежу) є закінченим злочином з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування (тобто, сум узгоджених податкових зобов’язань, визначених згідно із Законом № 2181), а саме — з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов’язковий платіж, що відповідно до визначеного ст. 5 вказаного Закону порядку вважається узгодженим і підлягає сплаті. Однак згідно з ч. 4 ст. 212 КК, особа, яка вперше вчинила ухилення від сплати податків, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності (тобто до пред’явлення обвинувачення) сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
Звернемо увагу, що кримінальна відповідальність за статтями 212 і 366 КК настає виключно при умисному скоєнні відповідних діянь, тобто коли винна особа розуміла можливі наслідки і бажала їх настання. В інших випадках в КК передбачена відповідальність за службову недбалість, що полягає в невиконанні або неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним чи громадським інтересам (під істотною шкодою в даному випадку наразі розуміється шкода, що перевищує 25,75 тис. грн).
Тобто, якщо, наприклад, головний бухгалтер, на якого положенням про бухгалтерію та посадовою інструкцією покладено складання звітності з ПДВ, умисно завищує суму податкового зобов’язання (наприклад, шляхом наведення завищеної суми податкового кредиту) і це призводить до ненадходження до бюджету податку в сумі понад 257,5 тис. грн, він несе відповідальність за статтями 212 та 366 КК України за сукупністю злочинів.
Зауважимо, що на сьогодні практиці правозастосування не відомі достовірні методи визначення дійсної форми вини (психічного ставлення особи до скоєного): умислу чи необережності, а тому вина особи оцінюється, виходячи з того, яким чином діяння виразилося зовні.
Якщо ж умисна вина службової особи не доведена, проте встановлено, що неправдиві (неправильні) відомості потрапили до звітності внаслідок помилки (тобто недбалого ставлення до службових обов’язків) і це призвело до ненадходження податків до бюджету в сумі більше 25,75 тис. грн., особу можна притягти до відповідальності за ст. 367 КК.
Відмова платника єдиного податку від спрощеної системи Повторення вивченого Приватний підприємець, в якого отриманий доход виявився на межі 500 тис. грн, відмовився в 4-му кварталі 2007 року від сплати єдиного податку, здавши зі Звітом за 3-й квартал 2007 року своє Свідоцтво платника єдиного податку, і вирішив, що з 1-го кварталу...
Строковий трудовий договір № 22 (2.6.2008) :: Урок права У практиці функціонуючих підприємств нерідко зустрічаються випадки, коли вони змушені вдаватися до застосування строкового договору з урахуванням інтересів працівників і роботодавців, що обумовлюється особливим порядком укладення та розірвання таких трудо...
Використання підприємством чужих автомобілів № 20 (19.5.2008) :: Урок права У попередньому матеріалі ми розглядали випадки оформлення використання підприємством чужих автомобілів (орендованих, таких, що перебувають у безоплатному користуванні, та автомобілів працівників). На сьогоднішньому уроці права розглянемо питання щодо офор...
