Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», яка доповнює і конкретизує конституційний обов’язок кожного щодо сплати податків (ст. 67 Конституції України), платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми в установлені законами терміни.
Закон Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон № 2181) впровадив у практику господарювання термін «узгоджене податкове зобов’язання». Цей термін, хоча і не визначений прямо в законі, проте використовується як зрозумілий і може бути пояснений дуже просто — як сума податку (збору), яку платник зобов’язаний сплатити до бюджету (цільового фонду) у визначений строк.
Названий закон містить кілька шляхів узгодження податкових зобов’язань, кожен з яких втілюється в певній процедурі, розгляду яких і присвячений сьогоднішній урок права.
Отже, відповідно до Закону № 2181 податкове зобов’язання може бути узгоджене одним із таких способів:
- самостійно, шляхом подання платником контролюючому (податковому чи іншому) органу податкової декларації (розрахунку)1 — самостійне узгодження;
- внаслідок нарахування контролюючим органом, рішення якого можуть бути оскаржені в адміністративному (адміністративне оскарження) або судовому порядку —апеляційне узгодження.
1 Податкова декларація (розрахунок) — документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Згідно з п. 5.1 Закону № 2181, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Особливістю є те, що узгоджене в такий спосіб зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Отже, при самостійному узгодженні моментом узгодження податкового зобов’язання є дата подання податкової декларації (розрахунку) контролюючому органу.
На практиці трапляються випадки, коли платники податків виявляють помилки в самостійно узгоджених ними сумах податкових зобов’язань.
В таких умовах Закон передбачає можливість їх виправити, надавши контролюючому органу уточнюючі показники в одній із форм (на власний вибір):
- шляхом подання уточнюючого розрахунку;
- шляхом їх відображення у податковій декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
При цьому іноді платники мають проблеми з податковими органами.
Так, наприклад, якщо платником податку за даними податкового обліку нараховано та сплачено до бюджету за звітний період податок на прибуток у сумі 17900 грн, однак унаслідок друкарської помилки до відповідного рядка декларації потрапила сума 71900 грн. Розпочинаючи з 51 дня після закінчення звітного кварталу в підприємства виникне податковий борг на суму несплаченого узгодженого податкового зобов’язання (71900 – 17900 = 54000 грн). У такому випадку платнику необхідно подати уточнюючий розрахунок або відобразити в черговій звітності відповідні виправлення шляхом наведення зменшеної суми податкових зобов’язань (про судову практику з цього питання див. «ДК» № 6/2008).
На практиці податкові органи намагаються застосувати до платників у таких випадках штраф за заниження податкових зобов’язань (сума штрафу узгоджується в порядку апеляційного узгодження). Однак платникам, оскаржуючи їх рішення, слід мати на увазі, що заниження податкових зобов’язань ними не здійснено; вчинене порушення є, навпаки, завищенням податкового зобов’язання, належного до сплати (відповідальності за таке завищення законом не передбачено).
Трапляються також випадки, коли підприємства помилково подають податкову декларацію з податку (збору) щодо якого вони не є платниками. Наприклад, підприємством, яке в звітному періоді отримало статус платника єдиного податку, помилково (а точніше «традиційно») подано розрахунок комунального податку. Не зважаючи на те, що підприємство не є платником цього податку згідно зі ст. Указу № 5272, єдиним шляхом виправлення помилки в такому випадку є подання уточнюючого податкового розрахунку зі зменшенням нарахованих сум до нульового значення (на зразок «сторно»).
2 Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98.
Другим, і таким, що викликає більшість запитань, є спосіб апеляційного узгодження податкового зобов’язання.
У випадках, встановлених законом (п.п. 4.2 і 4.3 Закону № 2181), контролюючий орган вправі самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку. Основними з таких випадків є:
- встановлення за результатами документальних перевірок діяльності платника податків фактів заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;
- виявлення внаслідок проведення камеральної перевірки арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання.
Контролюючий орган у зазначених випадках направляє платнику податкове повідомлення (податкове повідомлення-рішення) із зазначенням самостійно визначеної ним суми податкових зобов’язань.
При цьому платник податків, податкове зобов’язання якого визначене контролюючим органом, несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов’язання, однак має право на оскарження цієї суми, а обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків визначення податкових зобов’язань за непрямими методами.
При апеляційному узгодженні моментом узгодження податкового зобов’язання є:
- день отримання платником податкового повідомлення, якщо платник не оскаржив рішення податкового органу протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення (тобто наприклад, якщо податкове повідомлення отримане 14 березня, то останнім днем, коли можливе подання скарги, є 24 березня);
- день закінчення процедури адміністративного оскарження (дата отримання платником рішення контролюючого органу (органу, який нарахував зобов’язання, чи вищестоящого) про повне задоволення скарги, викладеної у заяві, чи відмовне рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню).
Звернемо при цьому увагу, що між підпунктами 5.2.1 та 5.2.4 ст. 5 Закону 2181 існує неузгодженість (правова колізія): з однієї сторони, неоскаржене повідомлення-рішення набуває чинності з узгодженням податкового зобов’язання в день отримання (п. 5.2.1) (у наведеному прикладі це 14 березня); а з іншої сторони — в день закінчення 10-денного строку на оскарження (п. 5.2.4) (24 березня).
Зазначена колізія має своє значення, оскільки згідно з пп. 5.3.2 цього ж Закону, у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції (за їх наявності) протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Отже, якщо надати пріоритет пп. 5.2.1, то в розглянутому прикладі кінцевою датою сплати зобов’язань за неоскарженим податковим повідомленням буде 24 березня, а якщо пп. 5.2.4 — то 3 квітня.
На практиці податкові органи застосовують пп. 5.2.1, однак вказаною колізією варто скористатися, якщо суми нарахованих зобов’язань є значними.
Окрім цього на практиці, навіть якщо ймовірність скасування податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку є низькою, при значних сумах варто скористатися правом на адміністративне оскарження, оскільки протягом строку оскарження, згідно з пп. 5.2.3 ст. 5 Закону, сума податкового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Строковий трудовий договір № 22 (2.6.2008) :: Урок права У практиці функціонуючих підприємств нерідко зустрічаються випадки, коли вони змушені вдаватися до застосування строкового договору з урахуванням інтересів працівників і роботодавців, що обумовлюється особливим порядком укладення та розірвання таких трудо...
Використання підприємством чужих автомобілів № 20 (19.5.2008) :: Урок права У попередньому матеріалі ми розглядали випадки оформлення використання підприємством чужих автомобілів (орендованих, таких, що перебувають у безоплатному користуванні, та автомобілів працівників). На сьогоднішньому уроці права розглянемо питання щодо офор...
