Обрана система оподаткування не звільняє від ліцензування виду діяльності, якщо він підлягає ліцензуванню.
Приватний підприємець працює на єдиному податку. Його вид діяльності — пасажирські перевезення легковим автотранспортом (код — 60.22). Він упевнений, що йому і його співтоваришам ліцензія на автоперевезення необхідна тільки у випадку перевезення більше семи чоловік або при здійсненні заміських поїздок. І дуже засмучується, що його думка не збігається з вимогами ДАІ.
Відповідно до Держкласифікатору видів економічної діяльності ДК 009:2005, прийнятого наказом Держстандарту України від 26.12.05 р. за № 375, під кодом 60.22 зазначений тільки один вид діяльності — діяльність таксі, що може також включати інші види оренди легкових автомобілів з водієм.
А п. 34 ст. 9 Закону України від 01.06.00 р. № 1775-III «Про ліцензування деяких видів підприємницької діяльності» (далі — Закон № 1775) визначено, що підлягає ліцензуванню: надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
Причому Законом не передбачено, займається приватний підприємець візництвом самостійно або утримує для цих цілей цілий автопарк. Ліцензуванню підлягає діяльність з надання послуг з перевезення автотранспортом пасажирів і їхнього багажу. Воно і зрозуміло: навіть одне людське життя безцінне.
Заняття ліцензійним видом діяльності без одержання відповідної ліцензії, ясна річ, карається.
Стаття 22 Закону № 1775 обумовлює, що до суб’єкта підприємницької діяльності за роботу без ліцензії застосовуються фінсанкції у вигляді штрафу у розмірі, установленому законами. А саме: починаючи зі штрафу в 10 нмдг, установленого п. 5 ст. 69 Закону України від 05.04.2001 р. № 2344-III «Про автомобільний транспорт», арешту самого автомобіля — відповідно до пп. 9.1. 2 «д» Закону України від 21.12.00 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетом і державними цільовими фондами», і закінчуючи (якщо сума отриманого підприємцем доходу перевищує 1000 нмдг) штрафом від 100 до 250 нмдг або строком ув’язнення до двох років (ст. 202 Кримінального кодексу України).
«Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі — Ліцензійні умови), затверджені наказом Держкомпідприємництва і Мінтрансу від 01.02.08 р. № 9/119, визначають організаційні, технічні та кваліфікаційні вимоги зі здійснення цього виду госпдіяльності (п. 1.2 Ліцензійних умов) і є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами підприємницької діяльності, що надають послуги з перевезення пасажирів (п. 1.3 Ліцензійних умов).
Ліцензія видається Державтоінспекцією (п. 1.5 Ліцензійних умов) за заявою за формою додатка 1 до Ліцензійних умов (п. 1.6 Ліцензійних умов).
Причому ліцензія на надання послуг з перевезення пасажирів і їхнього багажу буде видана приватному підприємцеві тільки у випадку, якщо використовуваний ним для цих цілей автотранспорт, його конструкція і технічний стан будуть відповідати вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, мати сертифікат відповідності цим вимогам і пройдуть державний технічний огляд (ст. 29 Закону України 30.06.93 № 3353-XII «Про дорожній рух»).
Наказом Держкомпідприємництва та Мінтрансу від 01.02.08 р. № 10/120 затверджений «Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі — Порядок № 10/120). І такий контроль здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок (п. 2.1 Порядку № 10/120).
Мінімальна зарплата. Якою вона має бути Практика Право працівників на оплату праці встановлено головним законодавчим актом України — Конституцією. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій всіх форм...
