Розрахунки за допомогою векселя вже не перший рік широко використовуються суб’єктами підприємницької діяльності, як при розрахунках один з одним, так і при розрахунках з бюджетом. Крім того, оскільки вексель є не тільки засобами розрахунку, але й одним з видів цінних паперів, то сфера його використання пропорційно зростає.
У цій статті ми розглядаємо ситуацію, коли отриманий вексель був загублений. Які дії варто почати векселедержателеві для вирішення цієї ситуації і які юридичні, бухгалтерські та податкові наслідки буде мати ця проблема, читаєте далі.
Відповідно до діючого законодавства України вексель застосовується як:
- засіб розрахунків СПД із бюджетом;
- засіб розрахунків між суб’єктами підприємницької діяльності (далі — СПД);
- вид інвестицій у цінні папери;
- товар для торговців цінними паперами.
Вексель, використовуваний для розрахунків з бюджетом
Використання векселів для розрахунків з бюджетом дозволено тільки в тому випадку, якщо це прямо дозволено нормативними актами, що регулюють оподаткування. Так, наприклад, видача податкових векселів для погашення зобов’язання за акцизним збором дозволено Постановою Кабінету Міністрів України (далі — КМУ) від 30.12.2003 р. № 2077 (далі — Постанова № 2077).
Як податковий вексель може використовуватися тільки простий вексель, що означає, що податковий вексель не може бути відчужений СПД іншій особі або оплачений іншою особою. Податковий вексель залишається у векселедержателя (органу ДПАУ за місцем реєстрації векселедавця як платника податків), а його копія з відміткою векселедержателя про узяття векселя на облік повертається векселедавцеві.
Таким чином, ситуація із втратою оригіналу податкового векселя самим СПД неможлива. Далі, говорячи про втрату векселя, податкові векселі ми розглядати не будемо.
Вексель, використовуваний як засіб розрахунку з СПД
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ (далі — Закон № 2374), умову щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково потрібно відобразити у відповідному договорі, що укладається в письмовій формі.
Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291, облік отриманих від українських дебіторів векселів повинен вестися на субрахунку 341 «Короткострокові векселі, отримані в національній валюті» або на субрахунку 162 «Довгострокові векселі отримані». Вибір субрахунку, на якому ведеться облік отриманих векселів, як видно з назв субрахунків, залежить від строку, протягом якого очікується погашення отриманого векселя.
Як у бухгалтерському, так і в податковому обліку одержання від дебітора векселя прирівнюється до погашення ним заборгованості за відвантажені товари, надані послуги і виконані роботи.
Вексель, використовуваний як фінансові інвестиції
Чинне законодавство дозволяє СПД використовувати вексель як предмет купівлі-продажу, дарування, видати вексель як предмет застави. Всі ці варіанти одержання права власності на векселі не ставлять за мету подальший продаж векселя, отже, отриманий у такий спосіб вексель є інвестиційним активом.
Факт передачі права власності на вексель фіксується в договорі за допомогою спеціального запису на бланку векселя — індосаменту.
Бухгалтерський облік векселів, використовуваних СПД як інвестиційні активи, регулюється Наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 р. № 91 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Фінансові інвестиції») (далі — П(С)БО12).
До вартості придбаного векселя входить не тільки його номінальна вартість, але і вартість витрат з його придбання (комісійних винагород, мита, податків, зборів і обов’язкових платежів, інших видатків, пов’язаних з придбанням). Крім того, сама ціна, зазначена в договорі купівлі-продажу векселя, може відрізнятися від його номінальної вартості. Додатна різниця, тобто перевищення суми, очікуваної до одержання при погашенні векселя, над вартістю його придбання є премією. Від’ємна — дисконтом.
Дисконт або премія, що виникають при цьому, амортизуються інвестором протягом усього періоду з дати придбання до дати його погашення за методом ефективної ставки відсотка. Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає одержанню, і відображається в складі інших фінансових доходів (субрахунок 733 «Інші доходи від фінансової діяльності») або інших фінансових видатків (субрахунок 952 «Інші фінансові витрати») з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій (субрахунок 352 «Інші поточні фінансові інвестиції» або рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції»). Дохід у вигляді відсотків, які інвестор одержує як векселедержатель, відображається як фінансовий дохід інвестора на рахунку 732 «Відсотки отримані».
У податковому обліку премія, що виникає при придбанні інвестиційних активів, а також сума відсотків, сплачених за цим векселем, відноситься до складу валових доходів (пп. 4.1.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1998 р. № 334/ 94-ВР, далі — Закон № 334), а сума дисконту — до складу валових видатків СПД. Вартість же векселя, сплачена при його придбанні, а також сума, отримана в результаті його погашення, до складу валових видатків і доходів не включається (п. 7.9 Закону № 334).
Вексель, використовуваний як товар
Вексель, що придбавається торговцем цінних паперів не з метою одержання відсотків за ним, а з метою перепродажу, в економічному сенсі, безумовно, є товаром. Але бухгалтерський облік таких векселів здійснюється відповідно до того ж П(С)БО12, тому аналогічний наведеному вище.
А от податковий облік векселів торговцями цінних паперів відрізняється від податкового обліку інвесторів. Його регулює п. 7.6 Закону № 334, який говорить, що до складу валових доходів включається загальний дохід (різниця між вартістю придбання і вартістю продажу), що виникає від реалізації векселів як виду цінних паперів за податковий період. Отриманий же СПД збиток від торгівлі векселями відноситься до ншення фінансових результатів від операцій з векселями майбутніх звітних періодів.
Втрата векселя. Варіанти дій СПД
Припустимо, що вексель СПД (вірніше, посадовою особою, відповідальною за зберігання векселів) загублений. Які наслідки це спричинить?
1. Можливість одержання оплати за векселем
Звертаємо вашу увагу на той факт, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ (далі — Закон № 2374), платіж за загубленим векселем може бути здійснений за умови встановлення права власності на нього в порядку, визначеному законом.
Для того щоб дістати засоби, зобов’язання оплатити які підтверджував загублений вексель, необхідно підтвердити той факт, що такий вексель дійсно належав підприємству і не був ним відчужений або погашений. Як це зробити?
Відповідно до ст. 4 Закону № 2374 умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі, що укладається в письмовій формі. Таким чином, документом, що підтверджує факт права власності на вексель, використовуваний як засіб платежу, є договір, у якому встановлювався розрахунок між СПД векселем, а також акт приймання-передачі векселя, яким безпосередньо факт передачі векселя і підтверджується. Особливої типової форми акту передачі векселя не встановлено, тому для документального оформлення факту передачі векселя можна використовувати будь-яку форму акту приймання-передачі, що містить реквізити, які свідчать про дату, сторони та предмет приймання-передачі, наприклад, таку, як вказана на наступній сторінці.
Акт приймання-передачі векселя дозволяє не тільки довести факт видачі векселя, а також установлює дату цієї події й осіб, відповідальних за здійснення цієї операції.
У випадку, якщо вексель був не виданий, а куплений, буде укладено у встановленому законодавством порядку договір купівлі-продажу, що підтверджує придбання.
Таким чином, навіть за відсутності бланка векселя, що містив зобов’язання сплатити борг певній особі для того, щоб одержати борг із дебітора, досить підтвердити факт видачі векселя (актом і договором), і факт наявності заборгованості (накладної на відвантаження товарів, актом про надання послуг, виконання робіт).
У випадку виявлення втрати векселя, СПД зобов’язаний зафіксувати цей факт документально і виявити винну особу. Оскільки бланк отриманого векселя відноситься до грошових документів, то, як правило, він перебуває на зберіганні в касира СПД (у сейфі каси). Тому у випадку виявлення факту втрати векселя особою, на яку покладено відповідальність за збиток, що може виникнути у зв’язку з такою втратою, як правило, є касир. Однак, не дивлячись на задокументований факт втрати векселя, матеріальна відповідальність за його втрату покладається на касира тільки в тому випадку, коли такий збиток стає не потенційним, а дійсним: підприємство не може одержати суму, зазначену у векселі від векселедавця, у зв’язку з його втратою. На практиці у випадку вживання СПД заходів з вимагання зазначеної суми з дебітора цього не трапляється.
У зв’язку з виявленням факту втрати векселя збирається робоча інвентаризаційна комісія, що зобов’язана провести інвентаризацію каси. Результати проведеної інвентаризації в частині бланків отриманих векселів потрібно відобразити в Акті про результати інвентаризації готівкових коштів за формою, затвердженою Додатком 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 р. № 637. Тому що отримані векселі відносяться до грошових документів (а не до бланків суворої звітності, до яких відносяться бланки незаповнених векселів), проводити їхню інвентаризацію необхідно одночасно з інвентаризацією коштів у касі.
Зазначена форма Акту містить у собі пояснення причин, внаслідок яких виникли нестача або надлишок коштів у касі. У випадку відображення в Акті комісією факту відсутності векселя касир зобов’язаний заповнити пояснення і підписати їх. Рішення про покладання матеріальної відповідальності на касира приймає керівник СПД, що вказується в нижній частині Акту.
Наступною дією СПД має бути звернення до тієї осооби, яка цей вексель зобов’язана оплатити. Типової форми такого звернення не встановлено, однак у ньому повинне міститися:
- повідомлення про факт втрати векселя;
- посилання на договір, за яким встановлено обов’язок оплати векселя, а також на договір, за яким придбане право власності на вексель;
- пропозиція про порядок погашення суми зобов’язання, зазначеного в договорі та векселі.
Подальші дії СПД залежать від відповіді особи, яка має оплатити вексель. Якщо сторони дійдуть згоди за всіма пунктами процедури погашення векселя, то надалі діють відповідно до цих угод. У випадку виникнення розбіжностей СПД звертається до суду і діє вже відповідно до винесеного судом рішення, що у більшості випадків буває позитивним для особи, яка може документально підтвердити свої права власності на вексель і факт його одержання.
2. Відображення втрати векселя в бухгалтерському і податковому обліку
На податковому обліку факт втрати векселя, незалежно від способу його використання, ніяк не відобразиться, тому що:
- при використанні векселя як засоба розрахунків першою подією, за якою визначаються валові доходи, було відвантаження товару, виконання робіт, надання послуг;
- при використанні векселя як інвестиційного активу на валові доходи і валові витрати впливає лише різниця між ціною придбання і його номінальною вартістю, що з’являється на момент придбання векселя й остаточно списується на момент його погашення. Чи можна втрату векселя вважати його погашенням? На наш погляд — ні, оскільки, як ми писали вище, втрата векселя не скасовує обов’язку його оплатити, установленого у відповідному договорі. Тому про погашення векселя можна буде говорити після остаточного погашення векселедавцем заборгованості, зазначеної в загубленому векселі, перед особою, що має право власності на такий вексель;
- при використанні торговцем цінними паперами векселя як товару сума, яку СПД має право одержати відповідно до Закону № 2374, буде врахована при визначенні фінансового результату від торгівлі векселями, як це трапилося б і з сумою, яку такий торговець одержав би від операції з перепродажі векселя. Безумовно, сума погашення може відрізнятися від тієї суми, яку торговець міг би одержати від продажу векселя як цінного папера, але оскільки при визначенні фінансового результату використовуються дійсні витрати і доходи, то можлива ціна реалізації векселя до розрахунку не береться.
А от у бухгалтерському обліку зміни будуть. СПД має перевести загублений вексель з розряду грошових документів у дебіторську заборгованість (рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»), тому що за відсутності векселя як активу, сума коштів, яку СПД мають право одержати (номінальна вартість векселя) трансформуються в інший оборотний актив — дебіторську заборгованість, погашення якої здійснюється в загальному встановленому законодавством порядку.
Наприкінці статті нагадаємо читачам, що стат-ті 67 і 68 Конвенції, якими затверджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, що набрали чинність в Україні з 06.01.2000 р., дозволяють створювати копії векселів.
Така сама можливість передбачена і вітчизняним нормативним документом (Положенням про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 р. № 508, зокрема, п. 2.14 цього Положення).
Операція зі створення копії векселя дозволяє зберігати оригінали векселів у банку і використовувати в господарській діяльності копії, які повністю відображають реквізити оригіналу векселя. Це забезпечить більшу схоронність оригіналів векселів і дозволить СПД уникнути тривалої процедури погашення загубленого векселя через суд.
Як ураховувати «зарплатні» бонуси? Практика Фінансова мотивація є найефективнішим інструментом у руках керівника для створення зацікавленості його працівників як у результатах власної праці, так і в результатах діяльності всього підприємства в цілому. Геть-чисто забуваючи недавнє минуле (країна...
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
