Сучасний етап розвитку економіки України цікавий тим, що при декларуванні курсу на приєд-нання до Євросоюзу та необхідності залучення на територію України іноземних інвестицій, на практиці відбувається зворотна ситуація: за даними Держкомстату на 01.01.2008 р. прямі інвестиції України за кордон збільшилися на 5984,6 млн доларів США в порівнянні з цим показником на 01.01.2007 р. Отже, інвестування вітчизняних капіталів в економіку інших країн стає не менш популярним, ніж залучення іноземних капіталів в Україну (для порівняння: прямі інвестиції в Україну за 2007 рік склали 8303,4 млн доларів США). І, безумовно, одним зі способів вивезення капіталів за кордон є надання позик нерезидентам.
Основним документом, що регулює порядок надання резидентами нерезидентам позик в іноземній валюті, є Положення про порядок одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затверджене постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. № 270 (далі — Положення № 270).
На сучасний момент послуги з кредитування відносяться до розряду фінансових послуг. Тому займатися наданням позик нерезидентам можуть:
- СПД, що одержали в Департаменті валютного контролю та ліцензування НБУ відповідну ліцензію;
- банки, що мають письмовий дозвіл НБУ на здійснення операцій із залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
- фінансові установи, що мають генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій у частині можливості надання ними позик в іноземній валюті нерезидентам.
Розглядати в цій статті ми будемо нюанси надання нерезидентам позик резидентами - СПД.
Процедура видачі позики нерезиденту
Надання позики оформляється договором. Типової форми договору про надання позики резидентом нерезиденту не існує, однак основні вимоги до того, що має міститися у цьому договорі, установлені главою 71 Цивільного Кодексу України (далі — ЦКУ). До них відносяться такі.
1. Письмова форма договору. Стаття 1047 ЦКУ говорить, що договір позики складається в письмовій формі, якщо його сума не менше ніж 10 нмдг (170,00 грн), а у випадках, якщо позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми договору. Підтвердженням факту укладання договору про надання позики і його умов може бути і розписка позичальника (або інший документ, що підтверджує передачу від позикодавця позичальникові певної грошової суми). Відзначимо, що ця юридична норма діє у разі надання позики на території України, а у випадку з наданням позики нерезиденту за кордон в іноземній валюті та через уповноважений банк без договору в письмовій формі не обійтися (п. 2.1 Положення № 270).
2. Відсотки за договором про надання позики. Договір про надання позики визначає розмір і порядок відсотків, які позикодавець хоче одержати від позичальника, причому визначаються ці умови самими сторонами, що укладають договір. У випадку, якщо в договорі немає застереження про розмір відсотків, це не скасовує права позикодавця їх одержати, а позичальника — їх сплачувати: у цьому випадку розмір відсотків установлюється в розмірі облікової ставки Національного Банку України (далі — НБУ). З 01.01.2008 р. облікова ставка НБУ становить 10 % (Постанова НБУ від 29.12.2007 р. № 492). У випадку якщо договір не містить умов про строки виплати відсотків, відсотки виплачуються щомісяця, до дня погашення позики.
3. Строки погашення позики. Договір про надання позики визначає строки її погашення. Якщо строк погашення договором не визначений або обмежений моментом висування вимоги, то позику потрібно повернути нерезидентом протягом 30 календарних днів від дня висування резидентом вимоги про повернення (ст. 1049 ЦКУ). Позика вважається погашеною з моменту зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
4. Наслідки порушення договору позичальником. Договір про надання позики встановлює відповідальність сторін за порушення договору. Так, якщо позичальник не повертає у встановлений договором або чинним законодавством строк суму позики, то крім заборгованості, скоригованої з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення, боржник повинен сплатити встановлений договором відсоток штрафних санкцій. Якщо договір не встановлює розмір штрафних санкцій за прострочення повернення суми позики, то такий відсоток установлюється відповідно до ст. 1050 ЦКУ в розмірі 3 % від простроченої суми.
Відповідно до ЦКУ договір позики набуває чинності з моменту передачі коштів.
Нагадаємо, що оскільки йдеться про договірні відносини з нерезидентом, то умови надання позики можуть відрізнятися від тих, які встановлені українським законодавством, і регулюватися міжнародними договорами, підписаними Україною.
Крім установлених договором умов надання позики ще і є ряд обмежень щодо проведення цієї операції, установлених НБУ:
1. Вимоги до валюти, у якій надається позика. Надавати позики в іноземній валюті резидент може не будь-якою валютою, а тільки тією, яка не була придбана на міжбанківському валютному ринку України або отримана як кредит або позика. Отже, йдеться про валютну виручку або про валюту, внесену до статутного фонду резидента.
2. Розрахунки тільки в безготівковій формі. Пунктом 1.8 Положення № 270 установлено, що операції з надання і повернення позик, виражених в іноземній валюті, а також сплата відсотків за ними повинні здійснюватися тільки в безготівковій формі. Це випливає з наведеної нижче умови про те, що перерахування позики нерезиденту має здійснюватися тільки через уповноважений банк, що контролює надалі погашення та позики, і відсотків за нею. Для фізособи-нерезидента ця умова означає необхідність наявності в країні резидентства відповідного рахунку в банку, на який позика буде надходити і з якого будуть погашатися і списуватися відсотки за позикою.
3. Гарантія банку. Позика надається тільки нерезиденту, що для забезпечення позики надає гарантію (причому таку, яку за умовами її надання неможливо відкликати) від банку, рейтинг якого за класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А.
4. Уповноважений банк. Перерахування нерезиденту позикових коштів може здійснюватися тільки через уповноважений банк, зареєстрований на території України.
Процедура одержання ліцензії
Як говорилося вище, для одержання права надати позику нерезиденту, СПД зобов’язаний одержати спеціальну ліцензію в Департаменті валютного контролю та ліцензування НБУ. Для одержання ліцензії СПД зобов’язаний подати такі документи:
а) заяву про видачу ліцензії за формою, встановленою доповненням 7 до Положення № 270;
б) нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію резидента; для резидентів - юридичних осіб подаються також нотаріально засвідчені копії установчих документів (уставу й установчого договору);
в) нотаріально засвідчену копію довідки про реєстрацію резидента як платник податку до органів державної податкової служби (форма 4-ОПП, затверджена наказом ДПАУ від 19.02.1998 р. № 80);
г) оригінал договору позики або нотаріально завірену на території України копію договору позики мовою оригіналу;
д) належним чином оформлену довідку банку:
- зі згодою на обслуговування позики;
- з відомостями про номер рахунку резидента, з якого будуть переводитися кошти, і про наявність на рахунку резидента коштів, достатніх для їхнього переказу відповідно до договору позики;
е) оригінал договору про банківську гарантію, отриману для забезпечення виконання зобов’язань за договором позики, або нотаріально засвідчену на території України копію договору про банківську гарантію. Йдеться про гарантію, надану фізособі-нерезиденту банком, рейтинг якого за класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А. Про обов’язковість одержання такої гарантії, установленої вимогами НБУ, ми говорили вище;
ж) довідку резидента, складену в довільній формі та засвідчену підписом керівника і печаткою резидента (за наявності), про те, що позика надається нерезиденту не за рахунок коштів, отриманих як кредит або позика.
Подавані на розгляд документи іноземною мовою (за винятком російської) мають бути перекладені на українську мову (переклад засвідчує орган або особа, що має офіційний дозвіл на здійснення перекладів) і засвідчені нотаріально. Документи, складені за кордоном при участі іноземних представників влади або інших осіб, повинні бути легалізовані органами Міністерства закордонних справ України. Легалізація та нотаріальне оформлення документів здійс-нюється заявниками відповідно до законодавчих нормативів, зокрема Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазька конвенція, 1961 р.), Указу Президента України від 02.04.94 р. № 127/94 «Про Консульський устав України» (ст. 54), наказу Міністерства закордонних справ України № 113 від 04.06.2002 р. «Про затвердження Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні та за кордоном». Крім того, легалізація документів регулюється Законом України «Про нотаріат» і низкою діючих міжнародних договорів України, які скасовують вимогу легалізації деяких іноземних офіційних документів.
Загальний строк розгляду Департаментом пакета документів для видачі ліцензій не повинен перевищувати 30 днів з дати надходження повного пакета документів.
Ліцензія видається резидентові лише після перевірки Департаментом правильності та повноти платежу за послуги щодо видачі ліцензії. На сьогодні плата за одержання ліцензії становить 3400,00 грн.
Після розгляду документів Департамент або в письмовому вигляді повідомляє резидента про відмову у видачі ліцензії, або видає резидентові ліцензію за формою, затвердженою в доповненні 8 до Положення № 270. Ліцензія (доповнення до ліцензії) оформляється на бланку Національного банку і відправляється власникові ліцензії (або передається власникові ліцензії під розпис). Для обліку та контролю за виконанням вимог ліцензії в Департаменті залишається копія цієї ліцензії.
Ця ліцензія видається лише зазначеному в ній власникові ліцензії без права передачі її іншим особам. Ліцензія дійсна, якщо протягом 90 днів з дати її видачі резидент надав позику або її частину.
Контроль за виконанням вимог ліцензій здійснюють обслуговуючі банки та територіальні управління за місцезнаходженням обслуговуючого банку.
Бухгалтерський і податковий облік
Бухгалтерський облік позики здійснюється на рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», оскільки План рахунків бухгалтерського обліку не передбачає спеціального бухгалтерського рахунку для відображення наданих позик. Відсотки, нараховані в результаті надання позики, відображаються на рахунку 732 «Відсотки отримані». Відповідно штрафні санкції, установлені договором за порушення нерезидентом строків погашення позики або відсотків по ній, відображаються на рахунку 715 «Отримані штрафи, пені, неустойки».
Оскільки позика надається в іноземній валюті, то заборгованість нерезидента перед СПД у вигляді позики відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193, відноситься до монетарних статей балансу. Таким чином, сума позики підлягає перерахуванню за курсом НБУ цієї валюти на дату кожної із зазначених нижче подій:
- виникнення зобов’язання (перерахування валюти нерезиденту);
- складання балансу;
- погашення зобов’язання (зарахування валюти на рахунок резидента).
Те саме стосується і суми відсотків за користування валютою і штрафних санкцій стосовно нерезидента, якщо вони виражені в іноземній валюті. Додатна курсова різниця враховується на рахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці», а від’ємна — на рахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці».
Податковий облік позики не залежить від того, на якій системі оподаткування перебуває СПД - позикодавець. Нагадаємо, що надавати таку позику можуть як юридичні, так і фізичні особи, що є СПД. Резиденти відносять до складу своїх оподатковуваних доходів тільки суму штрафних санкцій, пені та нарахованих за договором позики відсотків (якщо договором не передбачено, що позика є безпроцентною). Сума коштів, переданих нерезиденту, не відноситься резидентом з метою визначення оподатковуваного доходу до складу витрат, а сума грошових коштів, що повертаються нерезидентом, не відноситься до складу доходів резидента.
Коротко про головне А чи знаєте ви, що... У той час, коли податковий прес уже майже повністю задушив як малий, так і середній, бізнес, Мінекономіки вирішив розпочати опитування представників такого бізнесу, які залишилися, на предмет «стану підприємницького середовища та основних тенденцій його р...
Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон № 22 (2.6.2008) :: Практика З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає. Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність». Службове відрядження – це поїздк...
Доставка товару покупцям № 22 (2.6.2008) :: Практика Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...
