Школа бухгалтера № 7 (7.4.2008)
Податковий облік

Особливості податкового обліку в турагента

Туризм — досить розповсюджений вид бізнесу. І на перший погляд досить простий як відносно ведення самого бізнесу, так і у відображенні його в податковому обліку. Чи так все просто насправді?

Туристичний агент (далі — турагент) — це посередник, що займається продажем сформованого туристичним оператором (далі — туроператором) тура споживачеві (далі — туристові). Туристичний продукт (далі — турпродукт) — це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, сформований з послуг підприємств, причетних до обслуговування туристів: транспортних компаній, готелів, ресторанів, екскурсійних фірм, спортивних і курортних органі-зацій.

Комплектацією турпродукту відповідно до вимог законодавства, тобто формуванням набору послуг за назвою «тур», займається туроператор. Турагент додає до придбаного тура проїзд туриста від місця проживання до першого на маршруті пункту розміщення та від останнього на маршруті пункту розміщення назад до місця проживання, реалізуючи турпродукт туристові у вигляді комплексів (інклюзив-турів) або вільного набору послуг (замовлених турів). Турагент часто реалізує також і окремі послуги: авіаквитки, номери в готелях і т.д. за реальними цінами туроператорів або виробників таких послуг.

Діяльність турагентов регламентується Законом № 324, у ст. 5 якого дане таке визначення:

туристичні агенти (далі — турагенти) — юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність.

Ліцензування турагентскої діяльності відбувається з метою створення рівних можливостей на ринку турпослуг суб’єктами туристичних послуг, а також захисту прав і законних інтересів громадян (п. 1.2 Ліцензійних умов). Одержання ліцензії — досить тудомісткий процес, ускладнений різними вимогами до оформлення та подання документів.

Спеціальними й основними умовами для заняття турагента турдіяльністю є такі:

1) наявність у керівника - юрособи як турагентства, так і його філії (якщо вона є), а також хоча б у 30 % персоналу, стажу роботи в туристичній галузі не менше трьох років або освіти в галузі туризму; турагент – фізособа повинна мати освіту в галузі туризму;

2) підтвердження фінансового забезпечення своєї відповідальності (гарантія банку або іншої кредитної установи) перед туристом, мінімальний розмір якого становить еквівалент не менше 2000 євро. Така гарантія оформляється у вигляді угоди, укладеної в письмовій формі з банком або іншою кредитною установою, яку внесено до реєстру фінансових установ і яка має ліцензію на проведення цього виду діяльності. До договору гарантії додається копія ліцензії банку або кредитної установи.

Гарантія видається на строк, що не перевищує більше, ніж на три місяці, термін дії ліцензії турагента, і розповсюджується виключно на договори туробслуговування, укладені на період відповідної ліцензії.

Турагент, що не надав підтвердження свого фінансового забезпечення, не має права займатися турдіяльністю;

3) турагент повинен мати нежитлове технічно оснащене приміщення (офіс), що відповідає певним вимогам, одна з яких — наявність інформаційної вивіски або зовнішньої реклами з найменуванням турагентства відповідно до статутних документів і його логотипу (за наяв-ності).

Як відрізнити інформаційну вивіску від зовнішньої реклами, питання, з яким уже зштовхнулися турагентства, доводячи ледве не в суді, що це все-таки вивіска, а не зовнішня реклама.

Розібратися, що є вивіскою, а що — зовнішньою рекламою, досить складно. І те й інше вимагає документально оформленого дозволу з установки. Проаналізувавши норми Закону № 270, можна зробити висновок, що, з одного боку, вивіска за місцезнаходженням СПД може вважатися рекламою (ст. 1 Закону № 270), з іншого боку — ні (п. 7 ст. 8 Закону № 270). Яким же повинен бути спосіб подання інформації і її зміст, і що варто розуміти під словами «у місцях, де цей товар реалізується або надається споживачеві»? Якщо на фасаді будинку або приміщення, що займає турагент, розміщена вивіска тільки з його найменуванням, це не вважається зовнішньою рекламою відповідно до п. 7 ст. 8 Закону № 270 (Лист № 9522):

... у випадку коли на фасаді будинку (приміщення), яке займає суб’єкт господарювання, розміщено вивіску з його назвою, а саме: інформацією про виробника товару та/або товар у місцях реалізації даного товару, яка не містить закликів до придбання товару чи надання послуги або іншої інформації, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару, така інформація не є рекламою і її розміщення не потребує одержання дозволу на розміщення об’єкта зовнішньої реклами.

Розміщення вуличної вивіски з найменуванням, адресою, відстанню й іншими відомостями служить для повідомлення про фактичне місцезнаходження. Ціль цієї інформації — повідомляти про те, що цей суб’єкт перебуває саме в цьому місці. Якщо ж на вивісці крім найменування, адреси, часу роботи і логотипа вказуються будь-які якості реалізованої послуги, то тоді це буде більш схоже на зовнішню рекламу. Так що будьте обережні! Якщо «З нами ви побачите увесь світ» — назва турагенства, то це вивіска, а якщо ці слова йдуть за назвою турагенства, то це реклама з усіма наслідками щодо порушення Закону № 270, бо розповсюдження реклами в Україні — платне. Так, відповідно до ст. 27 Закону № 270 за неподання до контролюючих органів інформації щодо вартості виготовлення реклами на турагента накладається штраф у розмірі 100 нмдг (п. 6 ст. 27 Закону № 270). У випадку неможливості встановлення вартості реклами такий штраф зростає вже до 300 нмдг (п. 7 ст. 27 Закону № 270).

Ліцензійні умови є обов’язковими для виконання всіма СПД, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, що проводять турагентську діяльність й одержали відповідну ліцензію (ст. 1 Ліцензійних умов).

Тепер саме про здійснення турагентської діяльності. Турагент надає турпослуги винятково на підставі укладених з туроператором і вітчизняними підприємствами (транспортними компаніями, готелями, ресторанами, екскурсійними бюро) агентських договорів. І під час їхнього виконання до його обов’язків входить оформлення таких документів: заявки туриста на бронювання турпродукту, договору з туристом на туробслуговування, підтвердження туроператора про бронювання замовленого туристом турпродукту, платіжних документів (корінців прибуткових касових ордерів, квитанцій, чеків і ін.), що підтверджують внесення туристом вартості турпослуг, обумовлених договором на туробслуговування, а також платіжних документів, що підтверд-жують перерахування вартості послуг, обумовлених агентським договором, туроператорові. Посередницька діяльність на території України за договорами на туробслуговування з іноземними суб’єктами госпдіяльності не допускається. Турагентська діяльність здійснюється винятково через туроператорів, створених відповідно до українського законодавства.

Оподаткування турагентської діяльності

Розглянемо кілька варіантів:

1) турагент - юрособа на загальній системі оподаткування;

2) турагент - юрособа на спрощеній системі оподаткування;

3) турагент - фізособа - СПД.

Загальна система оподаткування

Податок на прибуток. При визначенні валових доходів (далі — ВД) і валових видатків (далі — ВР) турагента і нарахування податку на прибуток варто керуватися Законом № 334, відповідно до пп. 7.9.1 якого не включаються до ВД і не підлягають оподаткуванню кошти, отримані платником податків на підставі цивільно-правових договорів, які не передбачають перехід права власності на таке майно, і, відповідно, не включають до складу ВВ кошти, повернуті платником податків за такими договорами (пп. 7.9.2 Закону № 334). Турагент — це посередник, який працює за агентськими договорами з туроператором. Отже, у нього ВД виникають тільки на суму отриманої (нарахованої) винагороди, оскільки в цьому випадку його власністю є тільки винагорода за надання посередницьких послуг.

ПДВ. Оподаткуванню турпослуг ПДВ присвячена стаття 8 Закону № 168. Турагентів стосується пп. 8.4 Закону № 168, а саме:

Базою оподаткування для операцій, які здійснюються туристичними агентами, є комісійна винагорода, яка нараховується (виплачується) туристичним оператором, іншими постачальниками послуг на користь такого туристичного агента, у тому числі за рахунок коштів, отриманих останнім від споживача туристичного продукту, туристичних послуг.

Тобто базою оподаткування ПДВ є тільки сума агентської винагороди, отримана турагентом від туроператора (або від іншого постачальника послуг). Першою подією для нарахування податкового зобов’язання з ПДВ є або одержання винагороди, або закриття акту виконаних робіт з туроператором.

Варто звернути увагу на те, що п. 8.5 Закону № 334 містить умову: поставка турпродукту повинна здійснюватися виключно на митній території України і тільки резидентом, що має на це відповідну ліцензію.

Ще одна умова обов’язкової реєстрації платником ПДВ при досягненні обсягу оподатковуваних операцій розміру 300000 гривень відносно турагента: він повинен при визначенні цієї припустимої межі враховувати всю вартість поставленого йому турпродукту, а не вартість отриманої винагороди (п. 8.6 Закону № 168).

Єдиний податок

При надходженні на розрахунковий рахунок або до каси платника єдиного податку коштів за посередницькими договорами, до виручки від реалізації включається тільки сума винагороди, отримана за виконані зобов’язання за договором. Із цим згодні і Держкомпідприємництва (Лист № 9749), і ДПАУ (Лист № 4441). А от щодо визначення одномільйонної межі для переходу на загальну систему оподаткування думки розійшлися. Держкомпідприємництва (Лист № 9749) вважає, що

... сума транзитних коштів, що підлягає перерахуванню третім особам, до складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не повинна включатися та відповідно оподатковуватись єдиним податком.

Виходячи із вищезазначеного, Держкомпідприємництва вважає, що при розрахунку граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) необхідно враховувати лише ті кошти, що надійшли за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), як це передбачено статтею 3 Указу № 727.

А Державна податкова адміністрація України (Лист № 4441) наполягає:

З метою визначення права перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб’єкти малого підприємництва, включаючи й тих, які здійснюють комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські послуги, повинні враховувати всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів та виручку від іншої реалізації.

Нормативная база

1. Закон № 324 – Закон України від 15.09.95 р. № 324/ 95-ВР «Про туризм».
2. Закон № 270 - Закон України від 03.07.96 р. № 270/ 96-ВР «Про рекламу».
3. Закон № 756 - Закон України від 01.06.00 р. № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
4. Закон № 334 - Закон України від 28.12.94 р. № 334/ 97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства».
5. Закон № 168 - Закон України від 03.04.97 р. № 168/ 97-ВР «Про податок на добавлену вартість».
6. Постанова № 756 - постанова КМУ від 04.07.2001 N 756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності».
7. Ліцензійні умови - Ліцензійні умови проведення туроператорской і турагентской діяльності, затверджені наказом Держкомпідприємництва та Міністерством культури і туризму України від 11.09.07 р. № 111/55.
8. Лист № 9522 - лист Держкомпідприємництва від 28.12.06 р. № 9522 «Щодо надання роз’яснення».
9. Лист № 9749 - лист Держкомпідприємництва від 27.12.07 р. № 9749 «Про розгляд листа».
10. Лист № 4441 - лист ДПАУ від 08.05.07 р. № 4441/6/ 15-0416 «Про окремі питання застосування спрощеної системи оподаткування».

Далі буде

Марина Тарасова

версія для друку

відправити поштою

написати редактору

Наступна стаття:		На початок статті

Застосування права на податковий кредит з ПДФО: правові аспекти
Урок права
Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», чинний з 01.01.2004 р., впровадив у життя пересічних громадян бухгалтерську термінологію. Сьогодні звичайна фізична особа - платник ПДФО має право на повернення частини сплаченого протягом податкового ...

В рубриці:

Відпускні в Податковому обліку
№ 24 (16.6.2008) :: Податковий облік
Відпустка може бути різною: щорічною, додатковою, соціальною, оплачуваною чи ні. Як її надати, ви вже знаєте. Тепер розглянемо, як розрахувати з відпускних податки....

Інтернет-магазин
№ 22 (2.6.2008) :: Податковий облік
У минулому номері ми розглянули загальні вимоги до дистанційної торгівлі та один з її видів, а саме торгівлю за каталогами. У цій публікації розглянемо «удосконалений» метод торгівлі на відстані — торгівлю через Інтернет-магазин....