Логін: Пароль: Допомога :: реєстрація :: забув пароль :: персональнi данi :: правила  

 : розширений
 : по класифікатору
 : документів


повідомлення
короткий зміст


Информер УФС (http://ufs.com.ua/)



Діловий тижневик
"КОНТРАКТИ"


№24/2008

Спецпроект:
Хто і навіщо купує палаци :: Чому створення нової коаліції поки що неможливе :: Чому Нацбанк відпускає гривню у вільне плавання ...


Рейтинги "ГВАРДІЯ"

"Гвардія брендів"
Рейтинг самих дорогих брендів України

Школа бухгалтера № 9 (5.5.2008)
Урок права

Використання підприємством чужих автомобілів

На багатьох підприємствах в сучасних умовах виникають питання щодо використання легкових автомобілів в господарській діяльності. І якщо з власними автомобілями все більш-менш зрозуміло, то в інших випадках виникають численні питання.

Надання підприємствами переваги одній зі схем використання залучених автомобілів замість придбання машини у власність може обумовлюватися різними причинами: це і принципова позиція щодо «нетримання активів на балансі» і небажання сплачувати за перереєстрацію в ДАІ (якщо автомобіль був у використанні), здійснювати ведення обліку пально-мастильних матеріалів (ПММ), збору на забруднення, оплати праці водіїв та багато іншого.

На цьому уроці права розглянемо найпоширеніші схеми оформлення використання в господарській діяльності автомобілів чужих, орендованих та тих, що належать працівникам.

Оренда автомобілів

Оренда є доволі прийнятним способом використання легкового автомобіля підприємством, з огляду на ряд переваг:

1. Можливість віднесення вартості 50% орендної плати та витрат на ПММ до складу валових витрат без обов’язку доведення зв’язку із господарською діяльністю.

2. Можливість переведення орендодавця-фізичної особи на сплату єдиного податку та відповідної оптимізації оподаткування (не слід, щоправда, забувати про звичайні ціни).

3. Відсутність необхідності перереєстрації автомобіля в ДАІ (йдеться про отримання нового техпаспорту зі сплатою пенсійного та інших зборів).

4. Можливість з метою списання пального «видозміни» (в певних рамках) інформації про пробіг автомобіля за договором оренди (якщо він використовується не лише орендарем, але і, наприклад, орендодавцем (контролюючі органи не завжди мають змогу перевірити такий пробіг)).

Недоліком договору оренди автомобіля є необхідність його нотаріального посвідчення у разі, якщо орендодавцем або орендарем є фізична особа (ст. 799 ЦК України). Звернемо увагу, що, не зважаючи на наявність різних точок зору, на нашу думку, суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа є таки фізичною особою (бо особи в цивільних відносинах бувають лише фізичні і юридичні), а з огляду на це, він підпадає під дію цієї норми. Наголосимо ж, що згідно зі ст. 215 і 220 ЦК в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним, тобто недійсним відповідно до закону (визнання такого договору недійсним судом не вимагається).

З огляду на поширення автокредитування під заставу самих придбаних автомобілів, відзначимо також, що для надання автомобіля, який перебуває у заставі, в оренду згідно зі ст. 586 ЦК необхідна згода заставодержателя (як правило, заставодержателем у подібних випадках виступає банк).

Безоплатне користування

Щодо надання автомобіля в безоплатне користування (позичку), зазначимо, що його оформлення вимагає дотримання тієї ж нотаріальної форми (ст. 828 ЦК) та матиме такі ж податкові наслідки. Окрім того, при безоплатному користуванні за пп. 4.1.6 ст. 4 Закону про прибуток в підприємства виникають валові доходи (такі, як вартість безоплатно наданих товарів (робіт, послуг)). Тому застосування такої форми взаємовідносин вбачається за можливе лише в разі наявності достатнього обсягу валових витрат (фактично збитковості) та/або якщо приймається рішення сплатити відповідний обсяг податку на прибуток. У цих випадках необхідно в договорі позички визначити грошову оцінку наданого права безоплатного користування майном.

Отже передача майна в оплатне користування (оренду), принаймні за символічну плату, є більш прийнятною, аніж позичка.

Компенсація за зношування автомобіля працівника

Дозвіл працівнику на використання власного автомобіля для потреб підприємства за умови одержання компенсації за його зношування (амортизацію) — є альтернативним шляхом для «прив’язки» витрат на утримання автомобіля до діяльності підприємства.

Відповідно до статті 125 КЗпП1 працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). При цьому розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку (а державою вони не встановлені), визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням із працівником.

Каменем спотикання тут є питання, чи входить автомобіль до поняття «інструменти». Чинне законодавство визначення цього поняття не містить. Тому його розв’язання, на наш погляд, необхідно здійснювати з позиції з’ясування їх економічної суті. Ми вважаємо, що використовуване в КЗпП поняття інструментів відповідає економічному поняттю основних засобів або «знарядь праці» (які можуть використовуватися в процесі виробництва неодноразово, протягом тривалого часу або більше одного року); адже очевидний той факт, що автомобіль є знаряддям праці, а не її предметом (предмети праці використовуються в процесі виробництва лише одноразово, повністю переносячи свою вартість на виготовлений продукт). А той факт, що автомобіль за своєю сутністю є знаряддям праці, а не її предметом, — очевидний. Однак, чи здаватиметься це очевидним податковому інспектору — вирішувати бухгалтеру на власний ризик.

Щодо визначення розміру компенсаційних виплат зазначимо, що з цитованої норми КЗпП випливає можливість встановлення його на власний розсуд шляхом узгодження з працівником. Оформити таке узгодження можна в звичайному для трудових відносин письмовому порядку: через написання працівником заяви і видання наказу директора (якщо ж, наприклад, працівник і директор — це одна особа, вважаємо, що можна обійтися лише одним наказом).

Як випливає із пп. 5.6.1 ст. 5 Закону про прибуток, відшкодування вартості товарів (робіт, послуг) працівнику підприємства відносяться до складу валових витрат платника податку. Отже компенсаційні виплати за використання власного автомобіля в повному обсязі включаються до складу валових витрат платника податку на прибуток.

Зауважимо також, що, відповідно до пп. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» компенсаційні виплати, які виплачуються фізичній особі у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом, для цілей оподаткування цим податком охоплюються поняттям «заробітна плата». Іншими «зарплатними» внесками (ПФ та фонди соціального страхування) такі виплати не обкладаються: згідно з п. 3.22 Інструкції зі статистики заробітної плати2 компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту не належать до фонду оплати праці. З урахуванням цього, та виходячи з позиції, викладеної в листі ПФ від 19.07.2005 р. № 8665/04, такі платежі не підлягають обкладанню збором до ПФ. Аналогічні позиції щодо необхідності застосування норм зазначеної Інструкції при визначенні бази нарахування внесків до інших фондів соціального страхування, а значить і невходження їх до фонду оплати праці і необкладання такими внесками, викладені в листах Державного центру зайнятості (від 11.06.2004 р. № ДЦ-09-2598), ФСС ТВП (від 01.04.2004 р. № 01-16-441) та п. 6.1 розділу 6 Порядку № 683 (ФССНВ).

Слід також мати на увазі, що автомобіль має належати працівнику, а не використовуватися ним за довіреністю (в т.ч. генеральною) чи на підставі права керування тощо. Для підтвердження цього факту рекомендується мати копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорту).

Оформлення використання ПММ, ремонтів та технічного обслуговування, інших витрат, пов’язаних з використанням підприємством орендованих автомобілів та автомобілів працівників, а також визначення розміру компенсації за використання їх автомобілів, розглянемо на наступному уроці права.

1 Кодекс законів про працю України.

2 Наказ Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5.

3 Порядок здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати страхувальниками страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, інших платежів до Фонду та цільовим використанням коштів, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 17.10.2003 р. № 68.

Олексій Кравчук, юрист, аудитор

версія для друкувідправити поштоюнаписати редактору


Наступна стаття:  На початок статті 



Чи просто орендувати Частковий перегляд статті (тільки початок)
Повторення вивченого
Чи може неприбуткова організація вести прибуткову діяльність, і чи необхідно її оподатковувати податком на прибуток?...

В рубриці: 


Строковий трудовий договір Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 22 (2.6.2008) :: Урок права
У практиці функціонуючих підприємств нерідко зустрічаються випадки, коли вони змушені вдаватися до застосування строкового договору з урахуванням інтересів працівників і роботодавців, що обумовлюється особливим порядком укладення та розірвання таких трудо...

Використання підприємством чужих автомобілів Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 20 (19.5.2008) :: Урок права
У попередньому матеріалі ми розглядали випадки оформлення використання підприємством чужих автомобілів (орендованих, таких, що перебувають у безоплатному користуванні, та автомобілів працівників). На сьогоднішньому уроці права розглянемо питання щодо офор...

0.243124