Роздача зразків товарів, розіграші призів у вигляді реалізованої продукції, продаж товарів за 1 гривню — ці та подібні акції регулярно використовуються торговельними компаніями в рекламних цілях. Про те, як правильно провести такі акції і як їхнє проведення відображається в податковому обліку, читайте далі в цій статті.
Що таке рекламна акція
Законом № 270 установлено, що реклама — це інформація про особу або товар, розповсюджена в будь-якій формі і будь-яким чином (виготовлення рекламних ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, продукції з рекламним логотипом або зображенням, призначених сформувати або підтримати поінформованість споживачів такої реклами і їхній інтерес до особи або товару).
Цим Законом установлено також, що споживачі реклами — це невизначене коло осіб, на яких спрямована така реклама, а товар — будь-який предмет господарського споживання, у тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об’єкти права інтелектуальної власності, щодо яких така реклама надається.
З наведеного вище виходить, що розповсюдження товарів, у тому числі безоплатне або за зниженими цінами, не суперечить законодавству України і може проводитися в межах рекламної акції — адже шляхом поширення товарів за зниженими цінами або у вигляді подарунків і виграшів як передається інформація про властивості товару, так і привертається увага споживачів реклами до цього товару або підприємства, що його розповсюджує.
Відображення витрат на проведення рекламної акції в податковому обліку
Податок на прибуток
Витрати на проведення рекламних акцій платників податку на прибуток у податковому обліку відноситься до складу валових витрат відповідно до пп. 5.4.4 Закону № 334 як витрати на проведення передпродажних і рекламних заходів щодо товарів (робіт, послуг), продаваних (надаваних) таким платником податку. Зверніть увагу на те, що до валових витрат за пп. 5.4.4 відносяться витрати на рекламу тільки тих товарів, робіт і послуг, які реалізує підприємство, що пройшло рекламну акцію.
Зазначеним пп. Закону № 334 установлене обмеження в розмірі віднесення зазначених витрат до складу валових витрат — не більше 2% від оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.
ПДВ
Щодо податкового кредиту з ПДВ, що виникає при придбанні товарів, які потім будуть роздані в рамках рекламної акції, позиція ДПАУ спірна.
У своєму листі від 13.06.2005 р. № 5436/6/15-2315 ДПАУ зазначає, що до податкового кредиту з ПДВ можна віднести тільки ті товари, які за пп. 5.4.4 Закону № 334 були віднесені до складу валових витрат. З погляду ДПАУ, тільки ті товари, вартість яких віднесена до валових витрат, є використаними в господарській діяльності.
Погодитися з такою точкою зору складно, тому що обмеження, установлене пп. 5.4.4, діє тільки для оподаткування податком на прибуток і ніяк не повинне обмежувати права платника ПДВ на податковий кредит. Але у випадку якщо підприємство вирішить віднести до складу податкового кредиту всю суму ПДВ, сплачену при придбанні товарів, призначених для роздачі в межах рекламної акції, то воно має бути готове до відстоювання своїх інтересів перед податковою інспекцією в суді.
ПДФО
Безоплатна роздача зразків товарів у межах рекламної акції прирівнюється до їхнього дарування. Пп. 4.2.9 Закону № 889 стверджує, що вартість безоплатно переданих товарів, а також знижок з ціни (вартості) товарів, що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), відноситься до оподатковуваного доходу фізосіб1.
Однак для того щоб товари, роздані або продані зі знижкою в межах рекламної акції, стали оподатковуваним доходом їхніх одержувачів, необхідно, щоб була дотримана основна умова: можливість персоніфікувати таких одержувачів. Можливо це тільки в тому випадку, якщо передача акційних товарів оформлялася актом приймання-передачі або іншим документом, що підтверджує передачу товару конкретній особі. У цьому випадку підприємство, як податковий агент, зобов’язане визначити суму ПДФО з доходу фізособи і перерахувати розраховану суму до бюджету. У такому разі, оскільки, як правило, в рекламних акціях заборонено брати участь працівникам підприємства, що проводить таку акцію, то підприємству доводиться сплачувати ПДФО за рахунок власних коштів (чистого прибутку). Про дохід, що виник у фізосіб, і суму ПДФО підприємство-податковий агент зобов’язане відзвітуватися у формі 1ДФ2. Зазначений дохід відображається у звіті за формою 1 ДФ з ознакою доходу 30 «Подарунок».
1 Визначається відповідно до п. 1.20 Закону № 334.
2 Затверджена Наказом ДПАУ від 29.09.2003 р. № 451.
Якщо ж такий документ в ході рекламної акції не склали, то зобов’язання нарахувати і сплатити ПДФО у підприємства не виникає.
Документальне оформлення проведення рекламної акції
Для того щоб безоплатна роздача, продаж за зниженими цінами або розіграш товарів були визнані здійсненими в межах рекламної акції, варто правильно оформити документи, що підтверджують проведення рекламної акції та понесення витрат в межах такої акції.
Насамперед — скласти наказ про проведення рекламної акції. Типової форми такого наказу немає, тому при його складанні слід дотримуватися стандартних правил складання ділової документації (наявність в документі назви підприємства, місця складання документа, дати складання документа, підпису посадової особи, уповноваженої затверджувати накази на підприємстві). У цьому наказі, крім інших реквізитів, варто зазначити:
— мету проведення цієї акції; наприклад «безоплатна роздача (продаж за зниженими цінами, розіграш) товарів для збільшення споживчого попиту»;
— найменування і кількість товарів, які будуть роздані (продані, розіграні);
— порядок роздачі (продажу, розіграшу) товарів у межах рекламної акції;
— матеріально відповідальну особу, що відповідає за роздачу товарів (проведення розіграшу);
— дату початку і закінчення рекламної акції.
Передача матеріально відповідальним особам товарів для безоплатної роздачі відображається видатковою накладною. Виконання працівниками завдання з роздачі товарів підтверджується актом приймання-передачі. У випадку ж, якщо така роздача носила масовий характер і факт роздачі неможливо підтвердити документально, як документ, що є підставою для складання акту на списання розданих акційних товарів, є звіт матеріально відповідальної особи. Типової форми звіту про видані під звіт товари, на відміну від звіту про отримані під звіт кошти, чинним законодавством не встановлено. Тому підприємство, що проводить рекламну акцію, самостійно встановлює форму подаваного звіту, дотримуючись при цьому вимоги по суті цього документа: у звіті необхідно вказати, яка кількість і які товари матеріально відповідальна особа одержала, і яка кількість цих товарів була роздана.
Якщо умовами рекламної акції передбачена реалізація товарів за зниженими цінами, то документом, що підтверджує таку реалізацію, буде розрахунковий документ (чек, квитанція, банківська виписка).
Податкові наслідки неповернення працівником товарів, переданих йому для проведення рекламної акції
Якщо в ході рекламної акції не всі товари були роздані споживачам реклами, то залишок товарів матеріально відповідальна особа має повернути на склад підприємства.
На відміну від видачі під звіт коштів, чинним законодавством не встановлені такі граничні строки повернення товарних залишків, порушення яких спричиняє штрафні санкції відносно працівника. Граничним строком повернення товарів у цьому випадку буде загальний строк позовної давності, установлений ст. 257 ЦКУ у три роки. До закінчення цього строку неповернений працівником залишок товарів ураховується як дебіторська заборгованість на рахунку 37 (з погляду автора, вірніше враховувати цю заборгованість на рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», тому що на рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами», як правило, враховуються розрахунки з особами, що одержали під звіт кошти).
По закінченні строку позовної давності вартість товарів, не повернутих працівником, включається до складу оподатковуваного доходу працівника (пп. 4.2.11 Закону № 889), із застосуванням з метою утримання ПДФО коефіцієнта за п. 3.4 Закону № 889. Зазначений ПДФО утримується із заробітної плати працівника, а у випадку, якщо на момент списання дебіторської заборгованості така фізособа вже не перебуває з підприємством у трудових відносинах, то ПДФО сплачується за рахунок власних коштів підприємства.
Для підприємства ж у податковому обліку вартість таких товарів повинна потрапити до складу валових доходів того періоду, в якому минув строк позовної давності (пп. 12.1.2 Закону України № 334), оскільки раніше вартість таких товарів була віднесена до складу валових витрат. У частині ж ПДВ з 31 березня 2005 року платники податків не здійснюють коригування податкових зобов’язань з ПДВ як у випадку визнання боргу безнадійним, так і у випадку врегулювання сумнівної заборгованості.
Можливість зазначення нульової ціни в розрахункових документах і цінниках на акційний товар
На практиці підприємства, особливо ті з них, які здійснюють роздрібну торгівлю, проводять рекламний захід, що полягає в безоплатній роздачі товарів для цілей збільшення споживчого попиту та обсягів продажу, виставляючи акційні товари прямо в торговельному залі.
Ці товари розміщені окремо від інших, представлених для реалізації в торговельному приміщенні. Оскільки, не дивлячись на безоплатне надання (або продаж зі знижкою), акційні товари продовжують залишатися товарами, то поруч з ними потрібно встановити цінник.
У процесі проведення рекламного заходу підприємство фактично не отримує коштів за товари, роздача яких здійснюється під час проведення заходу, тобто грошове відображення вартості цих товарів за кількісну одиницю (ціна) дорівнює нулю.
З урахуванням цих обставин і з огляду на роз’яснення № 200/ 3-10/378 і листа Держкомпідприємництва від 18.07.2007 р. № 5279 про можливість установлення на акційних товарах цінників «0 грн. 0 коп.», ціна акційних товарів, зазначена в ціннику, може дорівнювати нулю.
Нормативная база
Закон № 270 – Закон України від 03.07.1996 р. № 270/ 96-ВР «Про рекламу».
Закон № 334 – Закон України від 28.12.1994 р. № 334/ 94-ВР «Про податок на прибуток підприємств».
Лист № 5436/6/15-2315 – Лист Державної податкової адміністрації України від 13.06.2005 року № 5436/6/15-2315.
ЦКУ – Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
Закон № 889 – Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.
Роз’яснення № 200/3-10/378 – Роз’яснення Державної інспекції з контролю за цінами від 02.03.2007 р. № 200/3-10/378.
Лист № 5279 - Лист Держкомпідприємництва від 18.07.07 р. № 5279.
Дистанційна торгівля Податковий облік Дистанційній торгівлі властивий ряд переваг. Для продавця — це невеликий штат працівників і відсутність витрат з оренди торговельних приміщень. Для покупця — економія часу і, як правило, більш низькі, ніж у магазині, ціни. ...
Інтернет-магазин № 22 (2.6.2008) :: Податковий облік У минулому номері ми розглянули загальні вимоги до дистанційної торгівлі та один з її видів, а саме торгівлю за каталогами. У цій публікації розглянемо «удосконалений» метод торгівлі на відстані — торгівлю через Інтернет-магазин....
