Школа бухгалтера № 10 (19.5.2008)
Практика

Розподіл прибутку юрособою - платником єдиного податку

Добрі наміри, з яких виходив законодавець, запроваджуючи спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва, на жаль, не знайшли втілення в сутності механізмів правового регулювання цих процесів. Як виявилося, юридичні особи, навіть неплатники податку на додану вартість, змушені не лише вести книгу обліку доходів і витрат та касову книгу (як це передбачено Указом Президента¹), але і повинні забезпечувати повне документування всіх господарських операцій і процесів. Адже для приймання й отримання готівки вони повинні забезпечити дотримання Положення про касові операції для сплати утримань із зарплати та пенсійних внесків (облік оплати праці), а при виплаті дивідендів мають вносити до бюджету авансові внески з податку на прибуток, платниками якого (згідно із зазначеним Указом) вони нібито не є.

¹ Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».

Організаційно-правовий механізм

Порядок розподілу прибутку суб’єкта господарювання, відповідно до ч. 2 ст. 57 Господарського кодексу України, має бути визначений його установчими документами (рішенням про утворення (яким може бути, зокрема, установчий договір), статутом (положенням). Відповідно до статті 142 ГК порядок використання прибутку суб’єктами господарювання визначає власник або уповноважений ним орган згідно із законодавством та установчими документами.

На відміну від суб’єктів господарювання державного і комунального секторів економіки, для приватних (і колективних) підприємств, якими, як правило, є платники єдиного податку, порядок розподілу прибутку чітко не регламентується за напрямками і нормативами. Для них не визначено навіть вичерпного переліку напрямів використання свого економічного результату.

Економічний бік

З економічної точки зору прибуток певного періоду є різницею між доходами і витратами цього періоду.

Отриманий прибуток з економічного погляду може бути використаний лише шляхом його реінвестування (коли прибуток залишається на підприємстві) та шляхом його вилучення власниками (шляхом виплати дивідендів).

Реінвестування прибутку має місце у всіх випадках, коли він залишається на підприємстві і служить джерелом фінансування його майна, та у випадках, коли розподілу прибутку взагалі не відбувається (стаття балансу «Нерозподілений прибуток»), а також у випадках, коли він спрямовується на поповнення статутного капіталу чи іншого виду власного капіталу (додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал). В усіх цих випадках зміни відбуваються лише в пасиві балансу (в розділі «Власний капітал»), адже від моменту отримання прибутку (а цей момент має місце при здійсненні кожної прибуткової господарської операції) до моменту вилучення прибутку власниками він служить власним джерелом формування майна підприємства.

Засади обліку використання прибутку

Для синтетичного обліку використання прибутку призначений субрахунок № 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді», за дебетом якого відображаються суми прибутку, використаного протягом звітного року. Наприкінці року, відповідно до Інструкції № 291¹, субрахунок № 443 закривається з виведенням сальдо на одному із субрахунків: № 441 «Прибуток нерозподілений» чи № 442 «Непокриті збитки».

Облік спрямування прибутку на поповнення капіталу

Установчими документами суб’єкта господарювання може бути передбачено спрямування прибутку на поповнення статутного, додаткового вкладеного чи іншого додаткового капіталу. Розглянемо приклад 1.

Приклад 1 В 2007 році приватним підприємством отримано 27000,00 грн чистого прибутку. Згідно з рішенням засновника 50% прибутку направляється на збільшення статутного капіталу, 50% — на збільшення іншого додаткового капіталу. Бухоблік зазначених операцій наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Облік спрямування прибутку на поповнення капіталу

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн	Податковий облік
		Дт	Кт		ВД	ВВ
1	Спрямовано прибуток на збільшення статутного капіталу	443	40	13500,00	-	-
2	Спрямовано прибуток на збільшення іншого додаткового капіталу	443	425	13500,00	-	-

Оподаткування виплати дивідендів

Чинне законодавство передбачає два напрямки оподаткування дивідендів, виплачуваних юридичними особами:

— сплата до бюджету авансового внеску з податку на прибуток;

— утримання в джерело виплати податку з доходів фізичних осіб (при виплатах фізичним особам).

Згідно з п. 9.3 статті 9 Закону про ПДФО² емітент корпоративних прав, який нараховує дивіденди, включаючи того, що сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощених систем оподаткування), або є звільненим від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом платника податку при нарахуванні (виплаті) на його користь дивідендів, крім випадків, коли таке нарахування ніяк не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів.

¹ Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від від 30 листопада 1999 р. № 291.

² Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV.

При цьому дивіденди, які нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав, підлягають оподаткуванню за ставкою 15%.

Звернемо увагу, що не виплачені, а саме нараховані фізичній особі дивіденди є базою для утримання податку з доходів. Тож податок навіть із невиплачених дивідендів необхідно сплатити до бюджету до 30 числа наступного місяця.

Згідно з пп. 4.3.17 ст. 4 Закону про ПДФО цей податок не утримується, якщо дивіденди нараховуються у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих самим підприємством, за умови, коли таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів. Розглянутий нижче авансовий внесок з податку на прибуток у такому випадку до бюджету також не сплачується (пп. 7.8.5 ст. 7 Закону про прибуток¹), незалежно від того, чи були такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені у зміні до статутних документів) чи ні. Тобто в разі направлення в повному обсязі дивідендів на збільшення статутного фонду, ПДФО та авансові внески з податку на прибуток не утримуються та не сплачуються.

Далі буде

Олексій Кравчук, аудитор

версія для друку

відправити поштою

написати редактору

Наступна стаття:		На початок статті

Актуальні питання щодо заповнення звітності з ПДВ
Практика
Зміни, внесені до порядку подання звітності з ПДВ, введення нових додатків до декларації безпосередньо перед періодом її подання, відсутність інструкцій і рекомендацій щодо заповнення цих форм, викликали багато питань у бухгалтерів. У своєму листі від...

В рубриці:

Не у відпустку — у відрядження — на конференцію за кордон
№ 22 (2.6.2008) :: Практика
З роками популярність фірмових виїздів за кордон для проведення нарад, семінарів, корпоративних заходів зростає.
Розглянемо, яким чином оформити зв’язок витрат на подібні заходи, забезпечивши їх «валововитратність».
Службове відрядження – це поїздк...

Доставка товару покупцям
№ 22 (2.6.2008) :: Практика
Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. При цьому вартість...