ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ПОВІДОМЛЕННЯ
Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва було прийнято рішення від 31.01.2008 № 43 «Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики» щодо пропозицій скасувати наказ від 29.10.2007 № 283 «Про проведення робіт з обов’язкової сертифікації гральних автоматів в системі УкрСЕПРО» як такий, що не відповідає основним принципам державної регуляторної політики. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», рішення спеціально уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики підлягає виконанню органом виконавчої влади, щодо регуляторного акта, яким було прийняте це рішення, у двомісячний строк з дня прийняття такого рішення.
Враховуючи невиконання Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики рішення Держкомпідприємництва у встановлений строк та виходячи зі змісту повноважень комітету, регламентованих частиною п’ятою статті 28 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», повідомляємо, що дія наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.10.2007 № 283 «Про проведення робіт з обов’язкової сертифікації гральних автоматів в системі УкрСЕПРО» зупинена з 1 квітня 2008 року.
МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 02.04.2008 р. № 159/020/ 99-08
Щодо обчислення середньої заробітної плати
У Департаменті політики державного соціального страхування Мінпраці розглянуто <...> лист щодо застосування змін, внесених Законом України від 28.12.2007 р. № 107 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон № 2240) при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах.
1. Відповідно до змін, внесених до статті 53 Закону № 2240, при обчисленні середньої заробітної плати для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати за відпрацьований час. Тому виплати за час, протягом якого працівник не працював, але за ним зберігався середній заробіток (оплата відпусток, простою не з вини працівника), не повинні включатися до розрахунку.
2. Суми заохочувальних та компенсаційних виплат, що мають разовий характер, та виплат, що не передбачені актами законодавства (одноразові виплати), у 2007 році включалися для розрахунку страхових виплат пропорційно відпрацьованому часу, якщо застрахована особа не працювала частину місяця з поважних причин (абзац 2 пункту 9 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266).
З 01.01.2008 р. відповідно до змін, внесених до статті 53 Закону № 2240, одноразові виплати для розрахунку страхових виплат включаються пропорційно відпрацьованому часу.
У <...> випадках:
— коли в місяці розрахункового періоду працівник знаходився частину місяця у відпустці і частину місяця працював, при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат одноразові виплати включаються до розрахунку пропорційно відпрацьованому часу;
— коли в місяці розрахункового періоду працівник знаходився весь місяць у відпустці, через відсутність відпрацьованого часу одноразові виплати не можуть бути враховані при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат;
— коли в місяці розрахункового періоду працівник знаходився частину місяця у відпустці і частину місяця не працював з поважних причин, через відсутність відпрацьованого часу одноразові виплати не можуть бути враховані при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат.
3. Якщо застрахована особа знаходилась у відпустці частину місяця в розрахунковому періоді і сума оплати праці (з урахуванням оплати відпустки) у неї перевищує максимальну величину місячної заробітної плати, з якої сплачені страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, необхідно зробити пропорційний розподіл заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, до нарахованої заробітної плати. Одноразові виплати при цьому розраховують пропорційно відпрацьованому часу.
Заступник директора департаменту політики державного соціального страхування О. Постоюк
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ЛИСТ від 24.04.2008 р. № 40-212/1675- 5561
Останнім часом до Національного банку України все частіше звертаються фізичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності стосовно існування фактів відкриття банками поточних рахунків за підробленими документами, в тому числі за копіями паспортів, завірених нотаріально, які в подальшому виявляються підробленими, як і підписи та печатки нотаріальних контор.
В зв’язку з цим Національний банк України вважає за необхідне звернути увагу керівників банків на наступне.
Банки зобов’язані ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їх імені, відповідно до вимог Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі — Інструкція).
Підставою для ідентифікації клієнтів - громадян України є такі документи: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України, або тимчасове посвідчення громадянина України, а також інші документи, передбачені пунктом 2.2 Інструкції.
При цьому звертаємо особливу увагу на те, що згідно з пунктом 2.3 Інструкції уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію фізичної особи, яка відкриває поточний або вкладний (депозитний) рахунок, і робить у присутності цієї особи копії сторінок паспорта або документа, що його замінює, які містять прізвище, ім’я, по батькові (у разі його наявності), дату народження, серію і номер паспорта або документа, що його замінює, дату видачі та найменування органу, що видав документ, місце проживання або тимчасового перебування, інформацію про громадянство (якщо особа, яка відкриває рахунок, є нерезидентом), а також копію документа, виданого органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння фізичній особі - резиденту ідентифікаційного номера платника податків. Копії документів, зазначених у цьому пункті, засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та фізичної особи, що відкриває рахунок, як такі, що відповідають оригіналу, і зберігаються у справі з юридичного оформлення рахунку.
Враховуючи вищенаведене, зобов’язуємо керівників банків посилити контроль та встановити персональну відповідальність щодо неухильного дотримання уповноваженими працівниками банків, які здійснюють ідентифікацію фізичних осіб та відкривають поточні або вкладні (депозитні) рахунки, вимог Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, в частині обов’язкової ідентифікації клієнтів, а також у разі необхідності провести навчання працівників банків.
У разі виявлення фактів відкриття банками поточних рахунків за підробленими документами, в тому числі за копіями паспортів, Національний банк України відповідно до статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» буде застосовувати до керівників цих банків адекватні заходи впливу.
Заступник Голови В. Л. Кротюк
ЛИСТ від 23.04.2008 р. № 41-211/882-5496
Щодо плати за надання свідоцтв, банківської ліцензії, дозволів та додатків до дозволів
Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 17.03.2008 № 159 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість» внесені зміни до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 166.
Згідно з цими змінами потребують розшифровки суми податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів та податкових накладних, які містять податкові реквізити як продавця (Національний банк України), так і покупця (банки України).
Враховуючи вищевикладене, при здійсненні банками оплати за послуги з реєстрації установ банків, зокрема, погодження статутів банків, змін до статутів банків, видачу свідоцтв про реєстрацію банків, та надання банкам банківської ліцензії і письмового дозволу на здійснення окремих операцій, а також при оплаті за всі види бланків, в платіжних дорученнях необхідно зазначати в графі призначення платежу номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та індивідуальний податковий номер.
Заступник Голови В. Л. Кротюк
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
НАКАЗ від 15 квітня 2008 року № 250
Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України
...
4. Приймання та реєстрація податкової звітності
Документи податкової звітності до органів податкової служби можуть бути надані (надіслані):
на паперових носіях;
поштовими відправленнями;
на магнітних носіях з доданням роздрукованих оригіналів документів податкової звітності на паперових носіях;
на магнітних носіях з накладанням електронного цифрового підпису без додання роздрукованих оригіналів документів податкової звітності на паперових носіях;
засобами телекомунікаційного зв’язку за допомогою будь-якої транспортної системи, яка забезпечує доставку пакета звітних документів платника податків до ОДПС, з накладанням електронного цифрового підпису.
4.1. Для приймання документів податкової звітності на паперових та магнітних носіях у ОДПС має бути спеціально виділене та обладнане за принципом операційного залу приміщення. У приміщенні обов’язково мають бути встановлені робочі станції з системою приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності (за технологією «єдиного вікна»).
4.1.1. Податкова звітність приймається підрозділом ведення та захисту податкової звітності без попередньої перевірки зазначених у ній показників від платника або іншої особи, на яку покладено обов’язки з подання органам ДПС податкової звітності.
Відмова службової (посадової) особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законодавством.
Якщо службова (посадова) особа ОДПС порушує норми підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, платник податків зобов’язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім’я керівника відповідного ОДПС, «складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7 Закону № 2181, не застосовується.
Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
4.1.2. Документи податкової звітності мають бути: надані до ОДПС за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов’язковими додатками;
повністю заповненими, а саме: наявні обов’язкові реквізити та відмітка про подані додатки, значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені;
документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності;
4.1.3. На етапі приймання документа податкової звітності працівники, що здійснюють приймання, контролюють наявність:
підписів посадових осіб;
печатки платника податків;
обов’язкових реквізитів;
обов’язкових додатків до податкової звітності, які передбачені порядком заповнення відповідної звітності;
прокреслень в значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.
В даному контексті під обов’язковими реквізитами розуміються:
тип документу (звітний, уточнюючий, звітний новий);
звітний (податковий) період;
назва платника;
код платника згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України», або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ для юридичної особи;
код виду економічної діяльності (КВЕД);
код форми власності;
код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ (якщо передбачено формою);
ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або в разі відмови від нього серія та номер паспорту для фізичної особи;
реєстраційний (обліковий) номер платника в разі спільної (сумісної) діяльності;
місцезнаходження платника;
ОДПС, до якого подається звітність;
індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ;
дата подання звіту (або дата заповнення — в залежності від форми);
ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб для звітів, в яких це передбачено формою;
підписи цих осіб, засвідчені печаткою.
4.1.4. Якщо податкова звітність, що надана органу ДПС платником податків, заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про визнання звітності недійсною є:
відсутність підпису відповідних посадових осіб;
відсутність скріплення печаткою підписів платника податків (факсиміле не дозволяється);
відсутність обов’язкових реквізитів податкового документу;
неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);
наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань;
подання ксерокопії оригіналів звітних документів;
порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.
У таких випадках працівники підрозділів ведення та захисту податкової звітності повинні в усній формі попередити платника податків про виявлені недоліки і про наслідки прийняття органами ДПС такої податкової звітності та запропонувати надати нову, оформлену належним чином.
Для інформування платників податків про відповідальність та наслідки повернення податкової звітності на дошці об’яв або інших інформаційних стендах в операційних залах розміщується витяг з Закону № 2181 пп. 4.1.2.
Якщо платник наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом із службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання в звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника, проставляється штамп «ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання» (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).
Платнику в триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного терміну подання) працівником підрозділу, до функцій якого відноситься приймання податкової звітності, надсилається повідомлення про невизнання ОДПС декларації як податкової із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином (пп. 4.1.3).
В електронній базі дана податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус «До відома», а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення (про невизнання ОДПС декларації як податкової) та дата його відправки.
В разі прийняття рішення галузевим підрозділом щодо неправомірності подання звітності платником податків дані, занесені до КОР, усуваються за службовою запискою галузевого підрозділу з резолюцією керівника ДПІ, в електронних базах звітність отримує статус «До відома», у коментарях до звіту проставляється ознака «згідно зі службовою запискою від «___» № ___».
Відправлення платникам податків зазначених повідомлень здійснюється через загальні відділи відповідно до Типової інструкції з діловодства.
4.1.5. За відсутності зауважень до порядку оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер.
На примірнику, що подається до державної податкової інспекції, проставляється штамп «Конфіденційно» (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).
На примірнику, що залишається у платника, проставляється штамп «ОТРИМАНО» (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).
Відмітки проставляються на полях, визначених затвердженими формами податкової звітності, як основного документа, так і додатка до нього.
4.1.6. Реєстраційний номер формується при автоматичній нумерації звітів у системі приймання та комп’ютерній обробці податкової звітності та має бути свій для кожного документа — один реєстраційний номер на кожний окремий документ з додатками (додатки унікальних реєстраційних номерів не мають). Винятком є додатки до уточнених документів податкової звітності (довідки) та деякі додатки до податкової декларації з ПДВ. Такі додатки також мають свій реєстраційний номер.
4.1.7. Зареєстровані документи податкової звітності не підлягають поверненню платнику податків.
4.1.8. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, передбачені п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181, не застосовуються.
Така декларація заноситься до електронної бази даних з ознакою «звітна нова» (якщо це передбачено формою) та «звітна» (якщо це не передбачено формою), а звітність, надана раніше, отримує статус «До відома».
4.1.9. Якщо останній день строку подання податкової звітності припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.
4.2. При надходженні документів податкової звітності поштовими відправленнями платники податків повинні:
оформити поштові відправлення відповідно до Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1997 року № 799 (далі — Постанова № 799);
надіслати не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення;
податкова звітність приймається до відправлення листами, посилками, бандеролями з оголошеною цінністю з позначкою «Звіт» та з рекомендованим повідомленням про вручення згідно з п. 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого Постановою № 799.
У разі втрати або зіпсування поштового відправлення чи затримки його вручення податковому органу відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності несе оператор поштового зв’язку у порядку, передбаченому законодавством, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації.
Платник податків протягом п’яти робочих днів від дня отримання повідомлення про втрату або зіпсування поштового відправлення на виконання вимог підпункту 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 надсилає поштою або надає особисто (за його вибором) податковому органу другий примірник податкової звітності, пояснення та документ (копію документа), яким підтверджує факт поштового відправлення первинного звіту.
Порядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються Кабінетом Міністрів України.
Надіслані листи приймаються загальними відділами, реєструються датою надходження та у день отримання передаються до підрозділів ведення та захисту податкової звітності для подальшого опрацювання (згідно з п. 3.2.6 Типової інструкції з діловодства).
В коментарі до звіту зазначається «наданий поштою», також дата його надходження до загального відділу.
Законодавчі та нормативні документи № 24 (16.6.2008) :: Документи ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА ЛИСТ від 11.03.2008 р. № 1990 НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ЛИСТ від 05.12.2007 р. № 11-113/4587-12584ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ ЛИСТ від 28.02.2008 р. № 3975/...
