ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ від 03.09.2007 р. № 6551
На звернення щодо надання роз’яснень стосовно виконання державним реєстратором реєстраційних дій, пов’язаних зі зміною керівника юридичної особи, повідомляємо таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, державний реєстратор у своїй роботі повинен керуватися нормами Конституції України та іншими законодавчими актами, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юросіб - підприємців» (далі — Закон про реєстрацію).
Частиною першою статті 19 Закону про реєстрацію встановлено, що у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДР), не пов’язана із змінами до установчих документів юридичної особи або підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов’язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР.
Частиною другою цієї самої статті визначено, що державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, якщо вони не передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, державний реєстратор не має права відмовити у державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу за умови надходження до нього відповідної реєстраційної картки, оформленої та поданої згідно із чинним законодавством.
Разом із цим слід зазначити, що згідно з частиною п’ятою статті 19 Закону про реєстрацію державний реєстратор має право залишити без розгляду реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, якщо, зокрема, до державного реєстратора надійшло рішення суду щодо заборони у проведенні реєстраційних дій.
Нагадуємо, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
В. о. Голови К. Ващенко
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСАХ
ЛИСТ від 08.05.2008 р. № 14-26-7/4690
Щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення
Інформуємо, що Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства» від 15.04.2008 № 271-VI, який набрав чинності з 07.05.2008 року (опублікований в Урядовому кур’єрі від 07.05.2008 № 83, Голосі України від 07.05.2008 № 87).
Зокрема, даним Законом внесені зміни до стат-ті 2381 Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині уточнення переліку посадових осіб органів державного контролю за використанням та охороною земель, які мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення.
Зважаючи на вищезазначене, починаючи з 7 травня 2008 року розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов’язаних з порушенням законодавства у сфері використання та охорони земель, покладено на посадових осіб інспекторського складу Держземінспекції та її територіальних органів.
Одночасно зазначаємо, що відповідно до стат-ті 305 Кодексу України про адміністративні правопорушення, контроль за правильним і своєчасним виконанням постанов про накладення адміністративних стягнень, які винесені до 07.05.2008 ро-ку, здійснюється посадовими особами, які винесли постанови (зазначені матеріали адміністративних справ зберігаються в органі, який розглядав справу).
Лист Держземагентства від 05.09.2007 року № 14-17-7/3973 «Щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення» вважати таким, що втратив чинність.
Голова В. В. Воєводін
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ЛИСТ від 15.05.2008 р. № 25-212/1131-6460
Про розрахунки в СЕП у режимі реального часу
Згідно з Інструкцією про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 № 320, система електронних платежів Національного банку України (СЕП) забезпечує проведення міжбанківського переказу коштів у файловому режимі та в режимі реального часу.
У режимі реального часу кошти зараховуються на рахунок отримувача негайно, у момент надходження платежу від відправника до СЕП. Для прискорення міжбанківських розрахунків у СЕП за операціями з підтримання ліквідності банків Національний банк України, починаючи з квітня 2008 року здійснює переказ коштів за цими операціями в режимі реального часу.
Ураховуючи вищевикладене та з метою завершення міжбанківських розрахунків за операціями з регулювання ліквідності банків протягом одного банківського дня, рекомендуємо банкам якнайшвидше організувати свою роботу щодо здійснення початкових платежів за цими операціями в режимі реального часу.
Заступник Голови П. М. Сенищ
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ЛИСТ від 13.05.2008 р. № 13-116/2065-6286
Національний банк України направляє до відома та використання в роботі витяг з постанови Правління Національного банку України від 15.04.2008 № 95 «Про внесення зміни до Правил проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов’язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів» (далі — Постанова), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2008 за № 386/15077:
«1. Пункт 3.1 глави 3 Правил проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов’язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.08.2005 за № 951/11231 (зі змінами), викласти в такій редакції:
«3.1. Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) зобов’язаний (зобов’язана) перераховувати на поточний рахунок клієнта без його доручення кошти в іноземній валюті не пізніше ніж на наступний банківський день після дня їх зарахування на розподільчий рахунок. Зазначена вимога не поширюється на кошти, які згідно із законодавством України підлягають продажу в повній сумі на міжбанківському валютному ринку України».
Постанова набирає чинності через 10 днів після її державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, тобто з 18 травня 2008 року.
Поряд із зазначеним, звертаємо увагу на те, що відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі — Закон) у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України.
Таким чином, у разі повернення резидентам іноземної валюти від нерезидентів, яка попередньо купувалася резидентами на міжбанківському валютному ринку України, зазначені кошти в повному обсязі їх повернення або в сумі, що дорівнює сумі купленої іноземної валюти, мають бути продані уповноваженим банком без доручення клієнта на міжбанківському валютному ринку України відповідно до вимог статті 5 Закону та Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою1 протягом 5 банківських днів з дня їх зарахування на розподільчій рахунок.
1 Затверджене постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 за № 950/11230.
Перший заступник Голови А. В. Шаповалов
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ЛИСТ від 12.05.2008 р. № 13-210/2046-6236
Роз’яснення щодо реєстрації операцій за акредитивами
Національний банк України (далі — Національний банк) у зв’язку із запитами територіальних управлінь Національного банку України та банків України надає роз’яснення щодо реєстрації в Національному банку операцій з документарними акредитивами, які передбачають фінансування клієнтів-імпортерів при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами з акредитивною формою розрахунків.
Відповідно до Указу Президента України від 27.06.99 № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» (далі — Указ) та Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам1 (далі — Положення) резиденти зобов’язані реєструвати в Національному банку договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті.
1 Затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за № 885/9484 (із змінами).
Щодо операцій за акредитивами, то відповідно до статті 1088 Цивільного кодексу України акредитив є формою безготівкових розрахунків.
Статтею 1093 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі розрахунків за акредитивом банк-емітент за дорученням клієнта-заявника акредитива зобов’язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити платіж на користь одержувача коштів.
Спільним для цивільних правовідносин, що виникають за кредитними договорами та акредитивами, є наступне: предметом кредитного договору і акредитиву є грошові кошти, суб’єктами — банк та інша особа; проте за кредитним договором банк надає грошові кошти клієнту для використання в певних цілях, а акредитив передбачає здійснення банком платежу за дорученням клієнта на користь одержувача коштів.
З наведеного вище вбачається, що акредитив не можна ототожнювати з кредитом, позикою.
Враховуючи зазначене, відкриття банком акредитиву за дорученням резидента на користь нерезидента, здійснення банком-резидентом платежу (через інший виконуючий банк-нерезидент) за акредитивом за дорученням клієнта на користь нерезидента не підпадає під дію Указу та Положення.
Разом з цим, коли під час здійснення розрахунків за експортно-імпортними операціями, у тому числі з використанням імпортного непокритого документарного акредитиву, у банка-резидента виникають боргові зобов’язання перед банком-нерезидентом, що оформлюються договором, який відповідає умовам параграфів 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України, то такий договір підлягає реєстрації в НБУ відповідно до вимог Указу та Положення.
Перший заступник Голови А. В. Шаповалов
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 07.05.2008 р. № 9091/7/16-1517
ДПАУ в зв’язку з надходженням запитів від платників податків та податкових органів щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства повідомляє.
Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі — Закон № 107-VI) внесено зміни до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі — Закон), чим змінено порядок розрахунку суми бюджетного відшкодування.
З урахуванням зазначених змін бюджетному відшкодуванню відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону підлягає частина від’ємного значення, розрахованого згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Повідомляємо також, що наказом ДПАУ від 17.03.2008 р. № 159 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість» викладено в новій редакції форму податкової декларації з податку на додану вартість, затверджену наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 166 (із змінами).
Наказ ДПАУ від 17.03.2008 р. № 159 відповідно до вимог чинного законодавства узгоджений з Комітетом Верховної Ради України з питань податкової та митної політики (рішення Комітету від 14.03.2008 р. № 9) та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.03.2008 р. за № 224/14915, і набув чинності 30.03.2008 р.
Таким чином, декларація за березень 2008 року подається відповідно до вимог та за формою, передбаченими вказаним наказом.
Головам Державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести зазначене роз’яснення до відома платників податків і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування при проведенні контрольно-перевірочної роботи та винесенні рішень у процесі апеляційних узгоджень.
Лист ДПАУ від 23.04.2008 р. № 8570/7/16-1517 вважається таким, що відкликаний.
Заступник Голови С. Чекашкін
ЛИСТ від 14.04.2008 р. № 7683/7/17-0317
Про справляння державного мита
Державна податкова адміністрація України розглянула Вашого листа від 25.03.2008 № 2184/8/10-203 щодо справляння державного мита за реєстрацію інформації про випуск цінних паперів і повідомляє.
Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом КМУ від 21.01.93 року № 7-93 «Про державне мито» з відповідними змінами і доповненнями (далі — Декрет).
Відповідно до підпункту «п» пункту 6 статті 3 Декрету державне мито за реєстрацію інформації про емісію цінних паперів, крім облігацій державних та місцевих позик, сплачується в розмі-рі 0,1 відсотка номінальної вартості емісії цінних паперів.
При проведенні операцій з цінними паперами підприємства і організації, які виявили бажання здійснити емісію (випуск) таких паперів, сплачують державне мито перед реєстрацією проспекту емісії цінних паперів, виходячи з номінальної вартості запланованого обсягу емісії, вказаного в проспекті.
Відповідно до статті 28 Закону України від 23.02.2006 року № 2480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» (далі — Закон) публічне (відкри-те) розміщення цінних паперів — це їх відчуження на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб.
Приватне (закрите) розміщення цінних паперів — це розміщення цінних паперів шляхом безпосередньої пропозиції цінних паперів заздалегідь визначеному колу осіб.
Враховуючи те, що об’єктом справляння державного мита на сьогоднішній день є реєстрація інформації про емісію цінних паперів, тобто публічне (відкрите) їх розміщення в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, то приватне (закрите) розміщення цінних паперів шляхом безпосередньої їх пропозиції заздалегідь визначеному колу осіб не є об’єктом справляння державного мита.
Одночасно повідомляємо, що у статті 28 Закону визначено етапи емісії цінних паперів шляхом відкритого (публічного) та закритого (приватного) їх розміщення, зокрема, реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску цінних паперів та проспекту їх емісії, то з метою рівності прав в оподаткуванні у розділі IX «Державне мито» проекту Податкового кодексу України передбачено справляння державного мита за реєстрацію випуску цінних паперів, а не за реєстрацію інформації про емісію цінних паперів.
Заступник Голови С. І. Лекарь
ЛИСТ від 20.03.2008 р. № 5390/7/16-1517-27
ДПАУ розглянула лист щодо оподаткування сум ринкового збору у складі вартості наданих ринком послуг ПДВ і повідомляє.
Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі — Закон про ПДВ) передбачено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Пунктом 1.4 ст. 1 Закону про ПДВ встановлено, що поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об’єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Статтею 4 Закону про ПДВ передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування» (далі — Закон) до загальнодержавних податків і зборів входить ПДВ.
Статтею 15 Закону встановлено, що до місцевих податків і зборів входить ринковий збір.
Згідно з Указом Президента України від 25.05.99 р. № 565/99 «Про місцеві податки і збори» ринковий збір — це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків тощо. Платниками ринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їх філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи і фізичні особи, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари на ринках.
Декретом КМУ від 20.05.93 р. № 56-93 «Про місцеві» податки і збори» встановлено, що ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.
Статтею 6 Указу Президента України від 28.06.99 р. № 761/99 «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору» передбачено, що кошти, отримані ринком від сплати ринкового збору, щомісяця до 20 числа перераховуються до відповідного місцевого бюджету. Відповідальність за нарахування ринкового збору та своєчасність сплати його до місцевого бюджету покладається на адміністрацію ринку.
Статтею 23 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори» визначено, що податки і збори, зокрема ринковий збір, внесені за рахунок коштів юридичних осіб, відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг).
Враховуючи вищевикладене, суми ринкового збору не включаються до бази оподаткування та не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Заступник Голови С. Чекашкін
ЛИСТ від 11.03.2008 р. № 3004/Д/17-0714
ДПАУ розглянула лист щодо реєстрації платником ПДВ фізичної особи - підприємця, який є платником єдиного податку, і повідомляє.
Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (далі — Указ) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, при дотриманні ними, зокрема, умови щодо неперевищення встановленого пунктом 1 Указу обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік у 500 тис. грн. Тобто саме з виручки, яка не перевищує 500 тис. грн., і сплачується єдиний податок.
Звітним податковим періодом для фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку, згідно зі ст. 4 Указу є квартал. Свідоцтво про сплату єдиного податку видається підприємцю на календарний рік. У зв’язку з цим для визначення періоду, протягом якого слід розглядати питання щодо можливості реєстрації підприємця - платника єдиного податку платником податку на додану вартість, є календарний рік.
Суб’єкти малого підприємництва - фізособи, які сплачують єдиний податок, не є платниками податків і зборів, перелічених у пункті 6 статті 1 Указу, в тому числі податку на додану вартість.
Водночас згідно з п. 9.4 ст. 9 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі — Закон про ПДВ) якщо особа, на яку не поширюється дія п. 2.3 ст. 2 цього Закону, як платник податку вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам пп. 2.2 ст. 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.
Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 ст. 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов’язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону про ПДВ платником цього податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.
Згідно з пп. 2.3.1 ст. 2 Закону про ПДВ особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Фізична особа - підприємець, який є платником єдиного податку і обсяг виручки у якого не перевищує 500000 грн. на календарний рік, не має обов’язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість у цьому податковому періоді.
При цьому згідно зі ст. 1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана СПД на розрахунковий рахунок або/та в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Поступка вимоги — цесія і факторинг Бухгалтерський облік У бухгалтерській практиці все частіше зустрічаються договори переведення боргу і відносно нові для вітчизняного законодавства терміни «цесія» і «факторинг». Про те, що це таке і як операції в межах переведення зобов’язань на третю особу відображаються в б...
Законодавчі та нормативні документи № 24 (16.6.2008) :: Документи ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА ЛИСТ від 11.03.2008 р. № 1990 НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ЛИСТ від 05.12.2007 р. № 11-113/4587-12584ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ ЛИСТ від 28.02.2008 р. № 3975/...
