Облік соціальних виплат, які здійснюються роботодавцями і підприємцями громадянам України
Продовжуємо виклад матеріалів, у яких розповідається про призначення, оформлення і видачу роботодавцями соціальних допомог своїм працівникам, а також отримання таких допомог підприємцями - фізичними особами, які забезпечують себе роботою самостійно.
Поєднання прав і обов’язків сторін соціального страхування 1
1 У подальшому викладі матеріалу "Школи бухгалтера" під соціальним страхуванням, скорочено - соцстрахом, буде матися на увазі загальнообов’язкове державне соціальне страхування громадян у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням. Цей вид страхування в Україні здійснюється згідно з однойменним Законом №2240. У сьогоднішньому матеріалі розглядаємо допомоги, що виплачуються за місцем роботи або при отриманні доходу застрахованим громадянам України, які отримують заробітну плату в національній валюті. Отримання соціальних допомог особами, не застрахованими в системі соцстраху, допомогу яким виплачують органи праці і соціального захисту населення, відповідно до Порядку призначення держдопомог №1751, у матеріалі "Школи бухгалтера" не розглядається.
Отримання громадянином допомоги із соцстраху - це реалізація його права на матеріальне забезпечення і соціальні послуги із загальнообов’язкового соціального страхування.
Які види допомог із соціального страхування зобов’язаний виплачувати роботодавець
У таблиці 1 міститься перелік видів матеріального забезпечення в формі допомог застрахованим особам (членам їх сімей), які зобов’язані виплачувати підприємства-роботодавці або Фонд соціального страхування України із тимчасової втрати працездатності (далі - ФСС).
Таблиця 1
Види матеріального забезпечення в формі допомог застрахованим особам
№ з/п
Вид допомоги, страховий випадок
Правова база, закон, стаття
1.
Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві
Закон №2240, ст. 34, 35, 37
2.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві за рахунок коштів підприємства (роботодавця)
Закон №2240, ст. 35, 37 Закон №2213, ст. 2
3.
Допомога з тимчасової непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною
Закон №2240, ст. 34, 35, 37
4.
Допомога за вагітністю й пологами
Закон №2240, ст. 34, 38, 39, Закон №2811, ст. 7 - 9, Закон №504/96, ст. 17
5.
Допомога при народженні дитини
Закон №2240, ст. 34, 40, 41, Закон №2213, ст. 4, Закон №2811, ст. 10 - 12.
6.
Допомога із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
Закон №2240, ст. 34, 42 - 44, Закон №2811, ст. 13-15, Закон №504/96, ст. 18
7.
Допомога на поховання
Закон №2240, ст. 34, 45, 46, Закон №2213, ст. 5
Яку фізичну особу можна визнати застрахованою
У зв’язку з набранням чинності у 2001 році Законом №2240 1 в порядку нарахування величини допомог із соцстраху відбулися деякі зміни. Передусім вони пов’язані з визначенням: кого можна вважати застрахованою особою, в чому полягають її права і які її обов’язки?
Одержувач допомоги з тимчасової непрацездатності повинен бути застрахованою особою. Застрахованою особою, відповідно до ст. 2 Закону №2240, є найманий працівник підприємства, а також інші особи, на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням 2 .
Визначення застрахованої особи передбачає таке. У цієї особи є страхувальник, зареєстрований в ФСС як платник страхових внесків, страхувальник і застрахована особа виконують свої обов’язки, встановлені Законом №2240, застрахована особа має свідоцтво про загальнодержавне соціальне страхування 3 .
Які категорії громадян підлягають соціальному страхуванню
Згідно із Законом №2240, передбачена можливість існування двох категорій застрахованих фізичних осіб: особи, застраховані в обов’язковому порядку, і особи, застраховані добровільно.
Основні положення із страхування таких осіб наведені в таблиці 2.
Таблиця 2
Категорії громадян, що підлягають соціальному страхуванню згідно із Законом №2240, і умови виникнення у них права на матеріальне забезпечення 4
Особи, щодо яких здійснюється обов’язкове страхування (ст. 5, частина 2)
Особи, застраховані в добровільному порядку (ст. 5, частина 2)
Категорії осіб, що підлягають соціальному страхуванню відповідно до принципів загальнообов’язкового державного соціального страхування: (ст. 6)
- особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання або у фізичних осіб, в тому числі в іноземних дипломатичних і консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також вибрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого са-моврядування і в інших органах; до цієї групи належать також члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів (ст. 6, ч. 1)
- особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою або іншою діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності, в т.ч. члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок) (ст. 6, ч. 3)
Виникнення права громадян на матеріальне забезпечення (ст. 4) у застрахованих громадян України, іноземців, осіб без громадян-ства і членів їх сімей за дотримання таких умов:
настання страхового випадку в період роботи (включаючи й іспитовий строк і день звільнення) (ст. 4, ч. 1)
настання страхового випадку (ст. 4, ч. 1); сплата внесків в ФСС (ст. 4, ч. 2)
Примітки:
1Повні назви документів див. у Нормативній базі. 2Докладне роз’яснення основних термінів цієї теми наведене в розділі "Словник" "Школи бухгалтера". 3 Хоча нині й відсутні порядок видачі й зразок свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які мають бути затверджені КМУ, вимога щодо наявності в застрахованої особи єдиного для всіх видів страхування свідоцтва, передбаченого ч. 1 ст. 6 Закону №2240, залишається в силі. 4 Посилання зроблені на статті Закону №2240.
Хто належить до застрахованих осіб на підприємстві
Можливі дві групи застрахованих осіб на підприємстві, в установі, у фізичної особи - роботодавця (ліва графа таблиці 2):
1) наймані працівники підприємства, які стають застрахованими особами за Законом (на них поширюється обов’язкове страхування);
2) особи, які не підлягають обов’язковому страхуванню, але на яких сплачені внески в ФСС (засновник, власник).
Чим відрізняється реалізація прав на отримання допомоги у застрахованих осіб - "добровольців" від застрахованих на підприємстві
Особливості реалізації прав на отримання допомоги в осіб, застрахованих добровільно (права графа таблиці 2) можна подати у вигляді шести пунктів.
1. Стосовно таких осіб діє принцип добровільності їх страхування (ч. 2. ст. 5 Закону №2240): особа взяла на себе обов’язки застрахованої особи з власного бажання, без примусу. Право на отримання допомоги мають лише застраховані особи (ч. 1. ст. 4 Закону №2240). Особи, які забезпечують себе роботою самостійно, які не є застрахованими особами і не мають статусу страхувальника, права на отримання допомоги зі соцстраху не мають.
2. Для застрахованих осіб, які самостійно забезпечують себе роботою, обов’язково, щоб вони ж були й страхувальниками для самих себе (ч. 2 ст. 2 Закону №2240). Тобто на них поширюються права й обов’язки страхувальника (див. таблицю 3).
Таблиця 3
Права і обов’язки страхувальника і застрахованої особи
Страхувальник
Має право:
- брати участь в управлінні ФСС, підготовці пропозицій щодо визначення розмірів внесків на соцстрах, - отримувати в органах ФСС інформацію про порядок і сплату страхових внесків, - отримувати інформацію про результати перевірок використання коштів ФСС, - на додаткове фінансування з коштів ФСС у разі перевищення суми фактичних витрат на соцстрах над сумою страхових внесків, - на захист своїх інтересів у суді
Застрахована особа
Має право:
- брати участь в управлінні ФСС через своїх представників, отримувати безплатно інформацію в органах ФСС про порядок і умови сплати страхових внесків і використання страхових кош-тів фонду, - отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення і соціальні послуги, - оскаржувати дії страхувальника-роботодавця, страхувальника стосовно надання матеріального забезпечення і сплати страхових внесків
Страхувальник
Зобов’язаний:
- зареєструватися в органах ФСС як платник страхових внесків, - нараховувати і сплачувати у встановлені терміни і в повному обсязі страхові внески, - вести облік громадян, які звернулися за допомогою, - вести облік страхових випадків, що відбулися із застрахованими особами на підставі поданих ними документів, - вести облік заробітної плати (доходу) застрахованих осіб, - визначати розмір допомоги залежно від виду страхового випадку, - створювати комісію (уповноваженого) із соцстраху, дотримувати правила документального оформлення призначення допомог, - надавати й виплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку (див. таблицю 1) відповідний вид матеріального забезпечення як за рахунок підприємства, так і за рахунок ФСС, - вести облік коштів соцстраху і своєчасно подавати органам ФСС передбачену звітність про ці кошти, - відображати операції з виданих допомог в оперативному (управлінському), бухгалтерському обліку і звітності (обов’язково стосовно юридичних осіб), - допускати посадових осіб органів ФСС та інших контролюючих органів до перевірок правильності нарахування, сплати страхових внесків і використання страхових коштів, - надавати на вимогу застрахованої особи відомості про зарплату (довідка про середню зарплату), суму сплачених страхових внесків, - надавати органам ФСС відомості про ліквідацію організації, зміну облікових реквізитів, юридичної адреси, про чисельність найманих працівників, розмір їх зарплати, зміну даних про застраховану особу
Застрахована особа
Зобов’язана:
- подавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення із соцстраху. Порядок подачі й перелік таких документів має різний характер для різних видів допомоги із соцстраху, - своєчасно повідомляти страхувальника, страховика про обставини, що впливають на умови надання матеріального забезпечення (зміна стану непрацездатності, складу сім’ї, звільнення з роботи, виїзд за межі держави тощо) протягом 10 днів з момен-ту їх виникнення, - дотримувати режим, встановлений лікарем на період тимчасової непрацездатності застрахованої особи
3. Застраховані особи мають право на отримання допомоги зі соцстраху за умови сплати страхових внесків в ФСС відповідно до чинного законодавства.
4. На осіб, які застрахувалися добровільно і забезпечують себе роботою самостійно, поширюється поняття страхового стажу. Умови розрахунку величини страхового стажу стосовно цієї категорії застрахованих осіб збігаються з такими умовами для найманих працівників підприємств (визначення страхового стажу розглянемо нижче).
5. Особам, які застрахувалися добровільно і забезпечують себе роботою самостійно, призначення і виплата допомог із соцстраху здійснюються виконавчою дирекцією відділення ФСС за місцем реєстрації їх як страхувальників (ч. 2 ст. 50 Закону №2240).
6. При розрахунку середнього доходу для визначення величини допомоги зі соцстраху стосовно таких осіб враховуються всі види доходу в межах граничної суми місячного доходу, на який нараховуються страхові внески на соціальне страхування. У ч. 1 ст. 21 Закону №2240 передбачено, що розмір страхових внесків встановлюється у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку).
Особи, які не відносяться до передбачених Законом №2240 двох категорій застрахованих, не мають права на отримання допомоги зі соцстраху на цьому підприємстві або в ФСС. У прикладах, що розглядаються далі, загальною умовою призначення допомоги є те, що фізичні особи, яким призначаються допомоги, є застрахованими особами.
У чому полягають основні права й обов’язки страхувальника і застрахованої особи
Здійснення виплат соціальних допомог передбачає виконання передбачених Законом №2240 прав і обов’язків кожної із сторін соціального страхування (див. таблицю 3).
Чому при призначенні соціального допомоги використовуються дані про зарплату (дохід) застрахованої особи
Законом №2240 передбачений прямий зв’язок між заробітною платою (доходом) застрахованої особи, сплаченими внесками до ФСС від величини цієї заробітної плати (доходу) і величиною допомоги, що отримується зі соцстраху.
Відповідно до ст. 35 Закону №2240, допомога зі соцстраху надається застрахованій особі в формі матеріального забезпечення, яка повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання певних страхових випадків.
Увага!
Зазначимо також, що в разі виплати заробітної плати в натуральній формі продукцією виробництва її розмір у складі місячної заробітної плати працівника для нарахування страхових внесків розраховується за відпускною ціною такої продукції стороннім споживачам у поточному місяці, коли проведене нарахування заробітної плати. Якщо в поточному місяці така продукція не реалізовувалася, її розмір визначається за відпускною ціною попереднього місяця, але не нижче від собівартості (див. лист ФСС від 29.11.2001 р.).
Перелік матеріалів на тему "Облік соціальних виплат підприємством-роботодавцем і підприємцем", опублікованих у "Дебеті-Кредиті"
Основні поняття. Джерела. Фонди.
№42/2000.
Порядок нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності. Повноваження відповідних комісій.
№5/2001.
Порядок нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності. Листок непрацездатності.
№13/2001.
Розрахунок розміру допомоги з тимчасової непрацездатності працівнику підприємства. Нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності фізичним особам - суб’єктам підприємницької діяльності.
№19/2001.
Зміни в розрахунку лікарняних на підприємстві.
№24/2001.
Новий порядок нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності фізичним особам - суб’єктам підприємницької діяльності. Призначення і виплата допомоги.
№28/2001.
Володимир ПАНТЕЛЄЄВ, бухгалтер-експерт редакції "Дебету-Кредиту",В’ячеслав ВАРЕНЯ, аудитор
Порядок визначення величини заробітної плати (доходу), що компенсується застрахованій особі при настанні страхового випадку
Яким нормативним актом передбачене оформлення документів, які засвідчують непрацездатність застрахованої особи
Нині діє новий порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадянина, передбачений однойменною Інструкцією МОЗ №455. Положення, регламентовані цією Інструкцією, повинні знати комісія (уповноважений) підприємства зі соцстраху і бухгалтер, оскільки вони зобов’язані приймати тільки правильно оформлені документи, в тому числі листок непрацездатності, довідку.
Листок непрацездатності із записами, зробленими в ньому, завірений підписами і печатками фахівця і медичної установи, є підставою для встановлення факту непрацездатності громадянина, тривалості часу непрацездатності, розрахунку кількості днів, що підлягають оплаті, й остаточного розрахунку величини допомоги із соцстраху застрахованій особі. Про використання даних на підставі листка непрацездатності розповімо далі в матеріалі.
Ця Інструкція визначає порядок і умови видачі, продовження і обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі.
Фахівці яких установ мають право видавати листок непрацездатності
Тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. В Інструкції зазначено, що право видачі листків непрацездатності надається фахівцям певної групи установ охорони здоров’я: лікуючим лікарям державних і комунальних установ охорони здоров’я, лікуючим лікарям стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці і соціальної політики України, лікуючим лікарям туберкульозних санаторіїв, фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах. Список таких фельдшерів затверджується щороку органами охорони здоров’я. Фахівці інших установ, зокрема приватні лікарі, права видачі листка непрацездатності не мають.
Видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) по пред’явленні паспорта або іншого документа, що засвідчує особу непрацездатної особи.
Видача і продовження дії документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного або стаціонарного хворого з обгрунтуванням тимчасової непрацездатності.
Листок непрацездатності (довідка) видається в одній лікувально-профілактичній установі, а за наявності показань може бути продовжений і закриватися в іншій лікувально-профілактичній установі.
У разі втрати листка непрацездатності на підставі довідки з місця роботи застрахованої особи про те, що за період тимчасової непрацездатності виплата йому допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю не здійснювалася, за рішенням ЛКК лікувально-профілактичної установи, в якому спочатку був виданий листок непрацездатності, відкривається новий листок непрацездатності з відміткою "дублікат".
Якщо до моменту чергової виплати заробітної плати стан непрацездатності у громадянина, що отримав листок непрацездатності, ще продовжується, такому громадянинові на його прохання закривається спочатку отриманий листок з вказівкою в графі листка непрацездатності "Підсумкові висновки", що громадянин продовжує хворіти. У відповідній графі листка вказується символ "2". Такий закритий листок громадянин подає в комісію зі соцстраху підприємства для нарахування йому допомоги з непрацездатності. У медичній установі йому відкривають новий листок з відміткою "Продовження" і зазначенням у ньому номера і серії попереднього закритого листка непрацездатності.
Особам, які звертаються за медичною допомогою в робочий час у здоровпункт, яких фельдшер здоровпункту скеровує у лікувально-профілактичну установу, листок непрацездатності в цьому закладі видається з моменту їх першого звертання у здоровпункт за умови визнання таких осіб тимчасово непрацездатними.
У разі якщо працівник звертався у здоровпункт під час нічної зміни й був визнаний тимчасово непрацездатним, йому під час першого звертання фахівець здоровпункту, переважно фельдшер, видає довідку на підтвердження того, що за станом здоров’я він звільнений від роботи. На підставі такої довідки фахівець, який має право виписувати листок, оформляє листок непрацездатності, в якому вказується настання непрацездатності з моменту першого звертання у здоровпункт.
Особам, які звернулися після закінчення робочого дня за медичною допомогою і визнані непрацездатними, листок непрацездатності може видаватися, за їх згодою, з наступного календарного дня.
На який термін видається листок непрацездатності у разі захворювання або травми
Листок непрацездатності видається на весь період тимчасової непрацездатності, до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медично-соціальною експертною комісією (МСЕК).
При втраті працездатності лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних установах уповноважений особисто видавати листок непрацездатності терміном до 5 календарних днів з подальшим продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів.
Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів здійснюється лікуючим лікарем спільно із завідуючим відділення, а також лікувально-консультаційною комісією лікувально-профілактичної установи (ЛКК), після огляду хворого на комісії, з періодичністю не рідше одного разу на 10 днів, але не більше за термін, встановлений для скерування на МСЕК.
Відповідно до Інструкції МОЗ №455, п. 4.1, особи, що хворіють протягом довгого часу, скеровуються на огляд на МСЕК, якщо період їх непрацездатності триває протягом 4 місяців поспіль або якщо протягом останніх 12 місяців у працівника була непрацездатність у зв’язку з одним і тим же захворюванням протягом 5 місяців.
Листок непрацездатності у разі захворювання, травми, зокрема побутової, видається у день встановлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.
При лікуванні в стаціонарі листок непрацездатності видається за підписом двох фахівців: лікуючого лікаря і завідуючого відділенням установи на весь період стаціонарного лікування. Листок заповнюється за дотримання всіх необхідних умов: наявності паспорта (документа, що засвідчує особу), здійснення огляду хворого тощо. У розділі листка "Перебував у стаціонарі" записуються дати надходження і виписування зі стаціонару (число, місяць і рік).
За необхідності продовження лікування в амбулаторних умовах листок непрацездатності може бути продовжений на термін до 3 календарних днів з обов’язковим обгрунтуванням у медичній карті стаціонарного хворого і виписки з нього.
У разі тимчасової непрацездатності громадянина, зумовленої його захворюванням або травмою внаслідок алкогольного, токсичного сп’яніння або дії наркотиків, визначеного ЛКК в порядку, встановленому Інструкцією №114/38/15-36-18, видається листок непрацездатності з обов’язковою відміткою про вказані вище причини непрацездатності в листку і в медичній карті амбулаторного або стаціонарного хворого.
Листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних установах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання або роботи хворого. У разі вибору громадянином лікуючого лікаря і лікувально-профілактичної установи не за місцем проживання чи роботи, документ, який засвідчує тимчасову непрацездатність хворого громадянина - листок непрацездатності, видається за наявності заяви-клопотання хворого громадянина, узгодженої з головними лікарям двох лікувально-профілактичних установ: за місцем проживання (роботи хворого) і обраного ним для лікування лікувального закладу, засвідченого підписом головного лікаря і печаткою кожної з цих установ.
Що таке довідка про непрацездатність застрахованої особи
Інструкцією МОЗ №455 передбачено, що в окремих випадках передбачається видача не листка, а довідки про непрацездатність.
Особам, не визнаним тимчасово непрацездатними, лікарем лікувально-профілактичної установи видається довідка довільної форми з відміткою про час звертання у лікувально-профілактичну установу.
Особам, які самі звернулися за консультативною допомогою, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, завірена печаткою лікувально-профілактичної установи, з обов’язковою вказівкою часу проведеної консультації.
Довідка видається особам, які обстежуються, вона також підтверджує тимчасову непрацездатність громадян, які шукають роботу.
Увага!
Довідка, видана громадянинові в медичній установі, є документом, що містить певну інформацію про громадянина, але порівняно з листком непрацездатності вона виконує другорядні функції. Довідка є документом, який підтверджує причину відсутності працівника на роботі, однак права на отримання працівником допомоги зі соцстраху вона не дає. Зазначимо, що довідку можуть виписувати не лише лікарі, які мають право на видачу листка непрацездатності (див. вище), а й лікарі, які такого права не мають.
Які початкові дані необхідно мати для обчислення середньої заробітної плати працівнику при розрахунку розміру допомоги
Для розрахунку величини виплат застрахованій особі допомоги зі соцстраху необхідно розрахувати й використати такі початкові дані (показники):
тривалість розрахункового періоду;
величину виплат працівнику, що входять до розрахунку його середньої заробітної плати (доходу);
встановлені обмеження величини його середньої заробітної плати (доходу);
застосування відповідного порядку обчислення середньої заробітної плати;
тривалість часу непрацездатності;
страховий стаж.
Розгляньмо ці початкові дані.
Ключовим моментом розрахунку величини страхових виплат працівнику підприємства й особі, застрахованій добровільно, є розрахунок її середньої заробітної плати (доходу).
Правила обчислення середньої заробітної плати із загальнообов’язкового соціального страхування передбачені Порядком №1266. У зв’язку з набранням чинності цим документом (і припиненням дії "старого" Порядку №100 стосовно виплат зі соцстраху), в правилах сталися певні зміни, тому спинимося детальніше на змісті положень Порядку №1266.
Дія цього документа, відповідно до постанови КМУ від 26.09.2001 р. №1266, не поширюється на розрахунок середньої зарплати для забезпечення допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або за вагітністю й пологами.
Що таке розрахунковий період і як його визначити
Розрахунковий період - це період часу:
а) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала (за останнім основним місцем роботи) і сплачувала або за неї сплачувалися страхові внески;
б) за який обчислюється середня заробітна плата (дохід), необхідна для розрахунку (визначення) величини страхових виплат зі соцстраху і перших п’яти днів непрацездатності за рахунок коштів роботодавця.
Порядком №1266 передбачено, що тривалість робочого періоду, який береться для обчислення середньої заробітної плати, може мати три варіанти:
1) останні 6 календарних місяців (далі - Перший порядок);
2) фактично відпрацьовані календарні місяці (далі - Другий порядок);
3) фактично відпрацьований час перед настанням непрацездатності (далі - Третій порядок).
Коли застосовується кожен з трьох "нових" варіантів-порядків визначення розрахункового періоду для застрахованих осіб?
Розгляньмо ці різновиди порядку визначення розрахункового періоду на прикладах.
Перший порядок визначення розрахункового періоду
Використовується стосовно застрахованих осіб (в тому числі осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень), робота яких пов’язана з сезонним характером виробництва, і добровільно застрахованих осіб).
При його застосуванні розрахунковим періодом є останні шість календарних місяців (тобто з першого по останній календарний день місяця), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.
Приклад
Приклад 1. Працівник працює на підприємстві з 5 березня 2001 р. У період з 15 по 26 жовтня 2001 р. він отримав звільнення від роботи за хворобою на підставі листка непрацездатності. Для розрахунку середньої зарплати береться величина заробітної плати (доходу), нарахована цьому працівнику за шість місяців 2001 року: з 1 квітня по 30 вересня 2001 р. включно.
Приклад 2. Працівник прийнятий для виконання сезонної роботи з 12 лютого по 12 листопада 2001 р. У період з 2 по 8 листопада 2001 р. він отримав звільнення від роботи за хворобою на підставі листка непрацездатності. Для розрахунку береться заробітна плата (дохід), нарахована цьому працівнику за шість місяців 2001 року: з 1 травня по 31 жовтня 2001 р. включно.
Другий порядок визначення розрахункового періоду
Застосовується для застрахованих осіб, які працювали і сплачували (або за них сплачували) страхові внески менше 6 календарних місяців. Відповідно до цього порядку, розрахунок середньої заробітної плати здійснюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачені страхові внески.
Приклад
Приклад 3. Працівник працює на підприємстві з 3 липня 2001 р. У період з 15 по 26 жовтня 2001 р. він отримав звільнення від роботи за хворобою на підставі листка непрацездатності. Для розрахунку середньої зарплати береться заробітна плата (дохід), нараховані цьому працівнику за 2 місяці, тобто з 1 серпня по 30 вересня 2001 р. включно, за умови, що протягом цього періоду були сплачені страхові внески.
Третій порядок визначення розрахункового періоду
При використанні цього порядку для застрахованих осіб, що працювали і сплачували страхові внески (або за них сплачували страхові внески) менш ніж один календарний місяць, розрахунок середньої заробітної плати здійснюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.
Приклад
Приклад 4. Працівник працює на підприємстві з 3 вересня 2001 р. У період з 15 по 26 жовтня 2001 р. він отримав звільнення від роботи за хворобою на підставі листка непрацездатності. Для розрахунку береться величина заробітної плати (доходу), нарахована цьому працівнику за фактично відпрацьований ним час (дні, години) з 03.09.2001 р. по 14.10.2001 р. включно.
Яку суму заробітної плати працівника враховувати: нараховану за даними бухгалтерського обліку чи видану працівнику на руки
Положення №1266 не містить уточнення, що мати на увазі під виплатою в значенні відображення її в бухгалтерському обліку. Виплата як економічна категорія означає видану плату, повну сплату винагороди. Однак це визначення не розкриває її змісту. З економічної суті заробітної плати виходить, що під виплатою слід розуміти не виплачену (видану на руки), а нараховану заробітну плату (дохід) працівнику, оскільки саме в разі нарахування йому винагороди відображається реальний результат трудового внеску працівника: формуються витрати, виникає кредиторська заборгованість підприємства перед працівником. Розглянутий вище порядок фактично діяв і діє в практиці бухгалтерського обліку. З прийняттям Закону України про бухоблік і дії принципу нарахування і відповідності доходів і витрат він дістав нормативне підтвердження.
Тому далі в матеріалах "Школи бухгалтера" під виплатами заробітної плати (доходу) мається на увазі нарахована заробітна плата (дохід).
Які виплати входять до нарахованої заробітної плати для розрахунку середньої
Сума виплат, здійснених працівнику в розрахунковий період, є базою для розрахунку величини допомоги.
Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з суми виплаченої йому заробітної плати за розрахунковий період за видами виплат. До її складу входять основна і додаткова заробітна плата, інші компенсаційні і заохочувальні виплати (в тому числі в натуральній формі), визначені нормативно-правовими актами, прийнятими згідно із Законом "Про оплату праці", які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян без урахування пільг, що надаються за цим податком.
Наприклад, працівник підприємства застрахований громадянин Петренко С. А. за лютий 2002 р. отримав заробітну плату в сумі (див. таблицю 4).
Таблиця 4
Приклад 5. Розрахунок величини нарахованої заробітної плати Петренкові С.А. за лютий 2002 р., у грн
Нарахована заробітна плата, виплати, суми зменшення
Разом нараховано
Суми, які включаються до бази обкладення прибутковим податком з громадян
Суми, які включаються до бази, на яку нараховуються внески до ФСС
Суми, які беруться до уваги при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку соціальних виплат
4. Суми, що віднімаються з бази обкла дення прибутковим податком (у межах встановленого неоподатковуваного мінімуму заробітної плати)
17,00
17,00
-
-
5. Разом нарахування, за мінусом пільг з прибуткового податку
708,00
283,00
300,00
300,00
Суми наданих соціальних і трудових пільг працівникам, наприклад премія - щомісячна, квартальна, за півріччя, за результатами роботи за рік, за вислугу років тощо, передбачені колективним договором підприємства, включаються до складу фонду оплати праці й обкладаються прибутковим податком з громадян. З них також стягуються страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, отже, вони повинні включатися в базу для розрахунку середньої заробітної плати.
Всі види заробітку, що підлягають обліку при обчисленні допомоги, в тому числі щомісячні премії, виплачені разом із заробітною платою цього місяця, включаються в заробіток в той період часу, коли вони були нараховані.
Всі зроблені працівнику виплати враховуються в тому місяці, в якому вони були нараховані, і в тій сумі, з якої сплачені страхові внески.
Увага!
Заохочувальні виплати і премії, нараховані працівнику, будуть включатися в суму для розрахунку середньої заробітної плати в повному розмірі, якщо таке нарахування здійснене протягом розрахункового періоду для цього працівника.
Підставою для такого висновку, наприклад щодо винагороди за підсумками роботи за рік, є такі аргументи: ця винагорода входить до фонду оплати праці (п. 2.35 Інструкції зі статистики), розрахунок середньої заробітної плати проводиться виходячи з нарахованої заробітної плати і виплат (п. 7. Порядку №1266), дотримуються вимоги про граничну суму місячної зарплати, на яку нараховуються страхові внески відповідно до ст. 53 Закону №3340 (див. далі в матеріалі).
Які виплати приймаються до розрахунку середньої заробітної плати, якщо на момент страхового випадку застрахована особа не мала заробітку
Якщо перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку або страховий випадок настав першого дня роботи, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат і оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику на момент настання страхового випадку.
Приклад
Приклад 6. Робітниця Богун Б. Б. працює на підприємстві з 15 січня 2001 р., її місячна тарифна ставка встановлена в розмірі 180 грн. У період з 01.04.2001 р. по 15.10.2001 р. Богун Б. Б. не мала заробітку на підприємстві. До роботи вона приступила 15.10.2001 р. і в період з 15 по 26 жовтня 2001 р. отримала звільнення від роботи за хворобою на підставі листка непрацездатності.
При розрахунку середньої заробітної плати для визначення величини соціальних виплат в цьому випадку буде використовуватися встановлена Богун Б. Б. місячна тарифна ставка на момент настання страхового випадку, тобто 180 грн.
Як розраховується середня заробітна плата працівнику при настанні страхового випадку, якщо на підприємстві встановлений неповний робочий день
Якщо на підприємстві (або для конкретного працівника) встановлений неповний робочий день (робочий тиждень), то середня заробітна плата для розрахунку виплат зі соцстраху обчислюється виходячи з частини місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої цьому працівнику на момент настання страхового випадку, що відповідає графіку роботи цього працівника.
Приклад
Приклад 7. На підприємстві на певний період (наприклад, на IV квартал 2001 р.) встановлений триденний робочий тиждень, тобто 24 години ("робота за скороченим графіком"). У штатному розкладі підприємства, складеному для нормальної тривалості робочого часу, величина посадового окладу працівнику Ромащенку Т. О. була встановлена в розмірі 150 грн на місяць. Нормальна тривалість робочого часу за професією працівника Ромащенка Т. О. становила 40 годин на тиждень при п’ятиденному робочому тижні. Отже, його робочий тиждень при роботі за скороченим графіком становитиме 60% нормальної тривалості робочого часу (24 години : 40 годин х 100%). Страховий випадок з Ромащенком Т. О. стався 20.11.2001 р., тобто в період роботи за скороченим графіком підприємства й Ромащенка Т. О. У цьому випадку сума заробітної плати для розрахунку величини допомоги працівника Ромащенка Т. О. дорівнюватиме 150 грн х 60% : 100% = 90 грн.
Що приймається в розрахунок середньої заробітної плати, якщо на момент звертання за страховою виплатою у зв’язку з втратою працездатності на виробництві працівник вже не працює на цьому виробництві
Особа, яка захворіла і яка має право на отримання страхового відшкодування, далі - Фізична особа, вже не працює на тому виробництві (підприємстві "А"), з яким пов’язана втрата її працездатності.
У цієї Фізичної особи є документальне підтвердження того, що хвороба (погіршення стану здоров’я, травма, професійне захворювання тощо) викликана умовами праці на підприємстві "А". Такими документами можуть бути листок непрацездатності, документи, передбачені постановою КМУ №1094: акт про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), акт розслідування події нещасного випадку (аварії) (форма Н-5), акт розслідування професійного захворювання (форма П-4) тощо. Фізична особа звертається за страховою виплатою у зв’язку з ушкодженням здоров’я. Середня заробітна плата Фізичної особи на дату звернення її за страховою виплатою обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника за такою ж професією (посадою, розрядом, роботою) на тому ж підприємстві (в цеху, на дільниці, земельній ділянці), де працювала Фізична особа і з чим пов’язана втрата її працездатності (в нашому випадку підприємство "А").
Дані про середню заробітну плату беруться на дату подання Фізичною особою, яка потерпіла на виробництві (підприємстві "А"), документів МСЕК для встановлення їй ступеня втрати професійної працездатності. При цьому, за бажанням Фізичної особи, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат їй може обчислюватися за одним з двох варіантів: за середнім заробітком для працівників на колишньому виробництві (підприємстві) (варіант викладений вище) або відповідно до положення ФССН №43.
Приклад
Приклад 8.1. У фізичної особи Ковальчука П. І. під час роботи на виробництві (підприємстві "Кварц") на посаді слюсаря 15.01.2002 р. сталося ушкодження здоров’я. Це була незначна травма, стан непрацездатності був підтверджений отриманим Ковальчуком П. І. листком непрацездатності. Згодом цей випадок призвів до того, що Ковальчук П. І. не зміг працювати слюсарем. Комісією із розслідування нещасних випадків на підприємстві складено Акт про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), Ковальчук П. І. визнаний потерпілим від нещасного випадку на виробництві. Ковальчук П. І. вже не працює на цьому виробництві (підприємстві "Кварц"). 18.02.2002 р. Ковальчук П. І. звертається за страховою виплатою до Фонду страхування від нещасного випадку на виробництві, подає документи для встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності в МСЕК. Станом на 18.02.2002 р. на виробництві підприємства "Кварц" місячна тарифна ставка слюсаря такої ж кваліфікації становить 195 грн. Заяви про розрахунок середньої заробітної плати, згідно з Положенням ФССН №43, від нього не надходило. Величина 195 грн береться як підстава для розрахунку середньої зарплати для нарахування допомоги колишньому слюсарю підприємства "Кварц" Ковальчуку П. І.
Приклад 8.2. Розгляньмо варіант, коли, за дотримання умов базового прикладу 7, від Ковальчука П. І. надійшла заява, щоб для розрахунку середньої зарплати для призначення йому допомоги застосовувалося Положення ФССН №43.
Відповідно до п. 5 Положення ФССН №43, середньомісячна заробітна плата для розрахунку страхових виплат застрахованій особі розраховується шляхом множення суми середньоденної (середньогодинної) заробітної плати, розрахованої відповідно до Порядку №1266, на середньомісячну кількість робочих днів (годин) на рік залежно від тривалості робочого дня на підприємстві, в установі.
Якщо на підприємстві "Кварц" діє, наприклад, п’ятиденний робочий тиждень, то середньомісячна кількість робочих днів для розрахунку (п. 5 Постанови ФССН №43) дорівнює 20,9 дня.
Оскільки операції з обчислення середньої зарплати для виплат соціальних допомог подаються у матеріалі "Школи" далі лише стосовно виплат із соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням, розрахунок середньої зарплати для виплат зі страхування від нещасного випадку в матеріалі "Школи" не подається. Для цього прикладу скористаємося підсумковою величиною: середньоденна заробітна плата для розрахунку виплат із соцстрахування для Ковальчука П. І. на підставі довідки про середню зарплату Ковальчука П. І. за даними бухгалтерії підприємства "Кварц", розрахована на підставі Порядку №1266, становила 10,5 грн на день.
Отже, середньомісячна заробітна плата для розрахунку страхових виплат за ушкодженням здоров’я у зв’язку з нещасним випадком на виробництві застрахованій особі Ковальчуку П. І. визначиться з розрахунку:
10,5 грн на день х 20,9 дня = 219 грн 45 коп.
Порядок розрахунку страхових виплат при настанні страхового випадку, якщо підприємство, з яким пов’язаний цей випадок, ліквідоване
У разі якщо на момент звертання за страховою виплатою у застрахованої потерпілої особи нема довідки про її заробітну плату у зв’язку з ліквідацією підприємства, на якому вона раніше працювала і з яким пов’язаний страховий випадок, розрахунок страхових виплат проводиться в такому порядку. В основу розрахунку виплат такій особі береться діюча місячна тарифна ставка (посадовий оклад) за відповідною місячною тарифною ставкою (посадовим окладом) аналогічної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом України на день виплати.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 50 Закону №2240, у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, що відбулися до ліквідації (реорганізації) цих підприємств, виплачуються застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - виконавчою дирекцією ФСС за місцем реєстрації ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.
Приклад
Приклад 9. Застрахований Куценко А. Р. звернувся до виконавчої дирекції ФСС за місцем реєстрації "Оріона" як до страхувальника за отриманням страхової виплати і подав листок непрацездатності, в якому вказаний зв’язок цього страхового випадку з роботою Куценка А. Р. на підприємстві "Оріон" водієм в період з лютого по травень 2002 року. Крім того, була подана довідка з районної адміністрації про те, що підприємство "Оріон" ліквідоване і що у підприємства "Оріон" немає правонаступників. З цієї причини довідку про свій місячний оклад з підприємства "Оріон" Куценко А. Р. подати не зміг.
З довідки, отриманої робочим органом виконавчої дирекції ФСС від місцевого органу з питань праці і соціального захисту населення в серпні 2002 р., виходить, що оклад у робітника-водія на такому ж автомобілі становить 180 грн на місяць. Ця величина не нижча від розміру мінімальної заробітної плати, передбаченого Законом про мінімальну зарплату на 2002 рік на момент виплати 15 серпня 2002 р. (165 грн на місяць).
Таким чином, для розрахунку величини виплат, з яких обчислюється середня заробітна плата Куценка А. Р., беремо величину посадового окладу в розмірі 180 грн на місяць.
Значення граничної суми місячної заробітної плати (доходу) при розрахунку середньої заробітної плати (доходу)
При розрахунку середньої заробітної плати для розрахунку величини допомоги за соцстрахом треба враховувати умову, передбачену ст. 53 Закону №2240 і продубльовану в Положенні №1266. Вона полягає в тому, що при обчисленні середньої заробітної плати мають враховуватися всі види заробітної плати (основна заробітна плата, доплати, надбавки тощо) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на соціальне страхування. Відповідно до постанови КМУ №225, в 2001 р. збільшено граничну суму заробітку (доходу), з якого стягуються страхові внески (збори), з 1000 грн до 1600 грн.
Встановлена гранична величина 1600 грн бере участь у визначенні двох характеристик, пов’язаних із загальнообов’язковим соціальним страхуванням. По-перше, вона є базою для нарахування працівникові страхових внесків на соціальне страхування (ч. 2 ст. 21 Закону №2240), по-друге, вона ж є граничною величиною середньої заробітної плати, що включається до розрахунку для отримання допомоги за соцстрахом працівником (ч. 2 ст. 21 Закону №2240). На практиці це означає, що якщо працівникові нараховано заробітну плату в розмірі 2100 грн на місяць, то для нарахування допомоги братиметься 1600 грн, а 500 грн (2100 - 1600 = 500 грн) не враховуватимуться ні як база для нарахування страхових внесків, ні як база для нарахування соціальних виплат при настанні страхового випадку.
Приклад
Приклад 10. При визначенні розміру середньої заробітної плати робітниці підприємство "Орфей" Осадчій В. Н. (в Осадчої підприємство "Орфей" - місце основної роботи, вона не зайнята на роботах за сумісництвом, у т. ч. на своєму підприємстві) для розрахунку допомоги за соцстрахом бралися до уваги такі дані. У листопаді 2001 р. нараховано заробітну плату 1780 грн, у грудні 2001 р. - 920 грн, у січні 2002 р. - 1680 грн, у лютому 2002 р. - 1400 грн. Осадча В. Н. протягом цих місяців відпрацювала всі робочі дні; за ці місяці було сплачено страхові внески до ФСС.
У лютому 2002 р. Осадчій нараховано річну премію за 2001 р. у сумі 1200 грн.
Страховий випадок (настання тимчасової непрацездатності з догляду за хворою дитиною) стався 13.03.2002 р.
Середню заробітну плату для визначення розміру допомоги з тимчасової непрацездатності з урахуванням граничної суми буде визначено з використанням тривалості робочого періоду за порядком 2 (менше шести календарних місяців) та нарахованої заробітної плати за чотири календарні місяці: з 1 листопада 2001 р. до 28 лютого 2002 р. Сума річної премії була нарахована в лютому 2002 р. У цьому місяці внески за соцстрахом було сплачено із суми 1600 грн (відповідно до вимог ст. 53 Закону №2240).
Тому для обчислення середньої заробітної плати в лютому в суму входить величина, яка не перевищує граничну суму місячної зарплати, наведену вище. Розрахунок суми виплат див. у таблиці 5.
Таблиця 5
Розрахунок суми виплат, які беруться для розрахунку середньої заробітної плати робітниці Осадчій В.Н. (за даними прикладу 10)
Місяць, рік розрахункового періоду
Нарахована заробітна плата за місяць, грн
Заробітна плата, з якої сплачено страхові внески (база), грн
Суми, що беруться для розрахунку середньої заробітної плати, грн
Листопад, 2001
1780
1600
1600
Грудень, 2001
920
920
920
Січень, 2002
1680
1600
1600
Лютий, 2002
1400 + 1200 = 2600
1600
1600
Разом за розрахунковий період
6980
5720
5720
Вимога Закону №2240: соціальні виплати застрахованим особам виплачуються за основним місцем роботи
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону №2240, матеріальне забезпечення та соціальні послуги із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням, особам, застрахованим за обов’язковим страхуванням (зазначені в лівій графі табл. 2), призначаються і надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених ними страхових внесків. Звідси випливає, що застрахованим особам, які працюють як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом і підлягають соціальному страхуванню на обов’язкових підставах, соціальні виплати за рахунок коштів ФСС здійснюються тільки за одним - основним - місцем роботи.
Як оформляються і використовуються в розрахунках виплати застрахованій особі з кількох джерел для обчислення середньої заробітної плати
Якщо застрахована особа працює за сумісництвом, їй здійснюються виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності й оплачуються перші п’ять днів непрацездатності як за основним, так і за неосновним місцем роботи. Підставою для роботодавця є копія листка непрацездатності, виданого у встановленому порядку, засвідченого підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи, і довідка про середню заробітну плату за основним місцем роботи. При цьому варіанті обчислення середньої заробітної плати сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати за основним місцем роботи і за сумісництвом, не може перевищувати максимального розміру заробітної плати.
Зазначимо, що наведена в цьому розділі "Школи бухгалтера" вимога п. 21 Порядку №1266 суперечить вимогам ч. 1 ст. 50 Закону №2240 (див. розділ "Школи" вище).
Виходячи з пріоритету вимог Закону, далі в розрахунках використовується норма, передбачена Законом №2240, - сума заробітної плати (доходу) за кожним місцем роботи працівника, який отримує заробітну плату (дохід) як за основним, так і не за основним місцем роботи, береться до розрахунку для обчислення середньої заробітної плати, однак соціальні виплати призначають і надають за основним місцем роботи.
Розгляньмо далі правові підстави формування величини соціальних виплат працівникові, який одержує заробітну плату на кількох місцях роботи.
Норма Закону №2240, яка міститься в ч. 1 ст. 50, передбачає, що матеріальне забезпечення за соцстрахом призначається і надається за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків. Звідси випливає, що якщо застрахована особа повністю сплатила внески за соцстрахом як за основним місцем роботи, так і за місцем (місцями) неосновної роботи - за сумісництвом, ця застрахована особа, маючи право на отримання допомоги за соцстрахом, зможе її отримати за основним місцем роботи. Цю норму Закону №2240 підтверджено листом ФСС №04-04-821, з якого випливає, що матеріальне забезпечення і соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням призначаються і надаються застрахованим особам тільки за основним місцем роботи.
Увага!
Законом №2240 не передбачено виплати допомоги за місцем роботи за сумісництвом на підставі довідки про невиплату допомоги за основним місцем роботи.
Допомога за соцстрахом працівникові-сумісникові виплачується з урахуванням сумарного розміру заробітних плат за основним і неосновним місцями роботи, з яких розраховувалися виплати за соцстрахом.
Соціальні виплати здійснюються в межах граничної (максимальної) суми зарплати, на яку нараховувалися страхові внески. Тобто незважаючи на те, що з усіх видів заробітної плати працівника нараховувалися страхові внески до ФСС, отримати допомогу він зможе за основним місцем роботи, але не вище від встановленої межі. При обчисленні середньої зарплати для розрахунку допомоги враховуватимуться суми місячної заробітної плати, які також не перевищують граничної величини.
Приклад
Приклад 11. Для робітниці підприємства "Альфа" Власенко О. Я. Це підприємство є основним місцем роботи. На підприємстві "Бета" вона працює за сумісництвом. Розрахунковий період - з 1 січня до 30 червня 2002 р. Власенко О. Я. Є застрахованою особою на обох підприємствах, і на обох з її заробітної плати утримуються страхові внески. Зробимо розрахунок суми заробітної плати, яка включається до розрахунку середньої заробітної плати, у вигляді таблиці (табл. 6).
Таблиця 6
Використання розміру суми заробітної плати для обчислення середньої заробітної плати робітниці Власенко А.Я. (за даними прикладу 11)
Підприємство "Альфа"
Підприємство "Бета"
Сумарна заробітна плата, з якої сплачено страхові внески за двома місцями роботи, грн (гр. 3 + гр. 5)
Сума заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, що враховується для розрахунку середньої зарплати (в межах 1600 грн)
Заробітна плата робітниці, грн
Заробітна плата, з якої спла-чуються страхові внески (в межах 1600 грн)
Заробітна плата, грн
Заробітна плата, з якою сплачуються страхові внески (в межах 1600 грн)
1
2
3
4
5
6
7
Січень 2002 р.
1200
1200
400
400
1600
1600
Лютий 2002 р.
1800
1600
400
400
2000
1600
Березень 2002 р.
2400
1600
400
400
2000
1600
Квітень 2002 р.
1000
1000
400
400
1400
1400
Травень 2002 р.
800
800
400
400
1200
1200
Червень 2002 р.
1900
1600
400
400
2000
1600
Разом
9100
7800
2400
2400
10200
9000
У цьому випадку при настанні у Власенко страхового випадку (наприклад оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства в липні 2002 р.) до розрахунку середньої заробітної плати для встановлення розміру оплати буде включена сумарна величина як за основним підприємством "Альфа", так і за підприємством, на якому вона працює за сумісництвом, - "Бета", разом - 9000 грн. Для того щоб за основним місцем роботи нараховувалася допомога із суми оплати за двома місцями роботи (з урахуванням граничної величини - 1600 грн), робітниця подає довідку про середню заробітну плату з місця роботи за сумісництвом.
Заповнення довідки про середню зарплату працівника при розрахунку виплат за соцстрахом
Форму довідки про середню заробітну плату наведено в додатку 2 до Порядку №1266. Наводимо заповнену довідку про середню зарплату (дохід) з використанням даних прикладу 11 щодо підприємства "Бета" (табл. 7).
Порядок видачі довідки про середню заробітну плату (дохід)
Порядком №1266 передбачено певний порядок видачі довідки про середню заробітну плату. Викладемо цей порядок у формі таблиці (табл. 8).
Таблиця 8
Різновиди операцій з видачі довідки про середню заробітну плату відповідно до Порядку №1266 (посилання зроблено на пункт Порядку №1266)
Суб’єкт, який видає довідку
Особливості видачі довідок
1. Загальне правило видачі довідки
1.1. Роботодавець
На вимогу застрахованої особи або робочих органів виконавчих дирекцій ФСС, довідка складається на підставі розрахунково- платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату застрахованій особі (п. 22)
2. Правила видачі довідки в окремих випадках, передбачених Порядком №1266
2.1. Подання довідки у разі, якщо страхові виплати призначаються особі, що вже не працює на підприємстві, з яким пов’язана втрата працездатності (див. приклад 8 вище в матеріалі)
Підприємство, установа або організація. де працювала особа
На запит робочих органів виконавчої дирекції ФСС подається довідка про чинну тарифну ставку (посадовий оклад) на підприємстві, в установі, організації за професією (посадою) (п. 24)
2.2. Подання довідки у разі, якщо підприємство (установа, організація) де працювала особа, ліквідовано (див. приклад 9 вище в матеріалі)
Місцевий орган з питань праці і соціального захисту населення, за відсутності в цьому органі відомостей - центральний орган виконавчої влади, що координує діяльність галузі, до якої належали ліквідовані підприємство, установа або організація
Подається довідка про середню тарифну ставку (посадовий оклад) за аналогічною професією (посадою) (п. 24)
2.3. Розрахунки середнього прибутку здійснюють робочі органи виконавчих дирекцій ФСС. Правило стосується осіб, зазначених у таблиці нижче
Податкові органи за місцепроживанням добровільно застрахованих осіб
На підставі декларацій про отриманий добровільно застрахованими особами дохід, поданих ними до податкових органів (п. 23)
Застраховані особи, які сплачують: - фіксований сільськогосподарський податок; - єдиний податок з фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності; - прибутковий податок за фіксованим розміром шляхом придбання патенту Особи, які придбали спеціальний торговий патент
Подають робочим органам виконавчих дирекцій ФСС довідку про сплату встановленого розміру податку, що видається органом ДПС, в якому платник податків перебуває на обліку (п. 23)
Зазначмо, що у всіх розглянутих вище випадках видачі довідки про середню заробітну плату застосовується єдина форма довідки (див. табл. 7).
Як розраховується тривалість страхового стажу застрахованої особи
З 01.01.2001 р. для розрахунку допомог за соцстрахом замість показника трудовий стаж (там, де він застосовується) використовується показник страховий стаж працівника. Відповідно до ст. 7 Закону України №2240, страховий стаж - це період (термін), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і сплачує страхові внески до ФСС у порядку, встановленому законодавством.
До страхового стажу працівника включаються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці за вагітністю і пологами, у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди отримання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.
Крім цих періодів часу, до страхового стажу включається також загальний трудовий стаж особи, що діяв до набрання чинності Законом №2240.
Таким чином, тривалість страхового стажу працівника підприємства визначається сумою його трудового стажу до 01.01.2001 р. (набрання чинності Законом №2240) і тривалістю страхового стажу після 01.01.2001 р.
Законодавча база
1. Закон №2240 - Закон України від 18.01.2001 р. №2240-III "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням" (опублікований у "Документах для роботи" №11/2001).
2. Закон №504/96 - Закон України від 15.11.96 р. №504/96-ВР "Про відпустки".
3. Закон №2811 - Закон України від 21.11.92 р. №2811 "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".
4. Закон №2213 - Закон України від 11.01.2001 р. №2213-III "Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування" (опублікований у "Документах для роботи" №8-9/2001).
5. Закон про податок на прибуток - Закон України від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".
6. Закон про мінімальну зарплату на 2002 рік - Закон України від 13.12.2001 р. №2896-III "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік".
7. Закон №2780 - Закон України від 15.11.2001 р. №2780-III "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 р.".
8. Закон №2980 - Закон України від 17.01.2002 р. №2980-III "Про внесення змін в деякі закони України з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування" (опублікований у "Документах для роботи" №7/2002).
9. Закон про бухоблік - Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".
10. Закон №796 - Закон України от.28.02.91 р. №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи".
11. КЗпП - Кодекс законів України про працю від 10.12.71 р.
12. Декрет №13-92 - Декрет КМУ від 26.12.92 р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян".
13. Інструкція про прибутковий податок №12 - Інструкція про прибутковий податок з громадян, затверджена наказом ГДПІ України від 21.04.93 р. №12.
14. Постанова КМУ №439 - Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, затверджений постановою КМУ від 06.05.2001 р. №439 (опублікований у "Документах для роботи" №22/2001).
15. Постанова КМУ №225 - Постанова КМУ від 07.03.2001 р. №225 "Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких стягуються страхові внески (збори) до соціальних фондів" (опублікована в "Документах для роботи" №13/2001).
16. Порядок №1266 - Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат із загальнообов’язкового соціального страхування, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. №1266 (опублікований у "Документах для роботи" №42/2001).
17. Положення Президії ВЦРПС - Положення про порядок забезпечення допомоги з державного соціального страхування, затверджене постановою Президії ВЦРПС від 12.11.84 р. №13-6.
18. Положення про порядок призначення і виплати державної допомоги - Положення про порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затверджене наказом Мінпраці, Мінсоцзахисту, Міносвіти і Мінфіну України від 11.03.93 р. №04-800, зареєстроване в Мін’юсті 19.03.93 р. за №10.
19. Постанова ФСС №49 - Постанова ФСС від 24.12.2001 р. №49 "Про розміри допомог із загальнодержавного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням".
20. Порядок призначення держдопомог №1751 - Порядок призначення і виплати державних допомог сім’ям з дітьми, затверджений постановою КМУ від 21.12.2001 р. №1751.
21. Постанова КМУ №1094 - Положення про порядок розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджене постановою КМУ від 21.08.2001 р. №1094.
22. Інструкція зі статистики - Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 11.12.93 р. №323.
23. Інструкція МОЗ №455 - Інструкція про порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ України від 13.11.2001 р. №455.
24. Положення ФССН №43 - Положення про порядок обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат із загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань, що зумовило втрату працездатності, затверджене постановою Фонду страхування від нещасних випадків від 01.11.2001 р. №43.
25. Інструкція №114/38/15-36-18 - Інструкція про порядок скерування громадян для огляду на предмет встановлення стану сп’яніння в установи охорони здоров’я і проведення огляду з використанням технічних засобів, затверджена спільним наказом МВС, МОЗ і Мін’юсту України від 24.02.95 р. №114/38/15-36-18.
26. Інструкція ФСС №16 - Інструкція про порядок надходження, обліку і використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджена постановою правління ФСС від 26.06.2001 р. №16 (опублікована в "Документах для роботи" №47/2001).
27. Порядок №100 - Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою КМУ від 08.02.95 р. №100.
28. Положення ФСС №21 - Положення про комісії (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням, затверджене постановою Правління ФСС від 09.07.2001 р. №21.
29. Інструкція про заповнення листка непрацездатності - Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності, затверджена наказом МОЗ, Держкомстату і ФСС України від 09.03.2000 р. №46/81/4.
30. Зразок листка непрацездатності - Наказ МОЗ, Мінпраці, Мінстату і ФСС України від 27.03.1997 р. №97/29/78/08-14-193 "Про затвердження зразка і технічного опису листка непрацездатності".
31. Положення НБУ №72 - Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. №72 (опубліковане в "Документах для роботи" №15/2001).
32. План рахунків - План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291.
33. Інструкція №291 - Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291.
34. Методичні рекомендації щодо застосування регістрів - Методичні рекомендації щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Мінфіну України від 29.12.2000 р. №356.
35. Лист ФСС №04-04-385 - Лист Фонду соціального страхування від 19.03.2001 р. №04-04-385 "Про виплату допомоги з вагітності і пологів жінкам, які працюють у приватних підприємців" (опублікований у "Документах для роботи" №19/2001).
36. Лист Мінпраці №01-16-520 - лист Мінпраці і ФСС України від 04.12.2001 р. №01-16-520 "Про порядок виплати і розмір допомог із соціального страхування суб’єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів".
37. Лист Мінпраці №016-3-42/1 - лист Мінпраці України від 19.03.2001 р. №016-3-42/01 "Про порядок виплати одноразових і додаткових допомог у разі народження дитини".
38. Лист ФСС №01-16-276 - лист ФСС України від 02.28.2001 р. №01-16-276 "Про зміни в законодавчій базі із соціального страхування".
39. Спільний лист - лист Мінпраці від 20.04.2001 р. №1-531/2481 і Держпідприємництва України від 04.12.2001 р. №03-3/1808-020-1 "Про деякі питання загальнообов’язкового державного соціального страхування суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів" (надрукований у "Документах для роботи" №22/2001).
40. Лист ФСС №04-04-1165 - лист ФСС від 10.11.2000 р. "Про допомогу з тимчасової непрацездатності, що виплачується найманому працівнику, який працює у підприємця, що перейшов на сплату єдиного податку" (опублікований у "Документах для роботи" №50/2000)..
41. Лист Мінпраці №03-2/1-020-6 - лист Мінпраці України від 02.01.2002 р. №03-2/1-020-6 "Про сплату внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування суб’єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок" (опублікований у "Документах для роботи" №7/2002).
42. Лист ФСС від 29.11.2001 р. - лист ФСС від 29.11.2001 р. №02-06-924 "Про порядок нарахування і сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у разі виплати заробітної плати працівнику в натуральній формі" (надрукований у "Документах для роботи" №52/2001).
43. Лист ФСС №04-04-821 - лист ФСС від 09.11.2001 р. №04-04-821 "Про надання матеріального забезпечення і соціальних послуг із загальнообов’язкового державного соціального страхування"
Каса і касові операції Повторення вивченого У сьогоднішньому уроці відповімо на деякі запитання з теми "Каса і касові операції", опублікованої у попередніх уроках "Школи бухгалтера" 1. Підприємство видає кошти на госппотреби згідно з відомістю протягом 3-х днів з подальшим оформленням одног...
