В «1С:Бухгалтерії 7.7» на підприємствах, що мають внутрішню інфраструктуру
Як автоматизувати облік доходів та витрат підприємствам, що мають внутрішню інфраструктуру (допоміжні та підсобні підрозділи). Порада проста — перейти на більш відповідну конфігурацію, наприклад «Виробництво + Послуги + Бухгалтерія». Вибирати один вид калькулювання для різної продукції, на нашу думку, не слід. До того ж у конфігурацію закладено метод повної собівартості, що потребує калькулювання вручну. Економіст на підприємстві трапляється рідко.
Практика показує, що підприємства нормально калькулюють прямі витрати, відносно нормально — загальновиробничі (залежить від обгрунтованості бази розподілу), а далі норми загальних витрат встановлюють вельми приблизно. У результаті розрахована собівартість дуже далека від реальної, відповідно, прибутковість різних виробів теж вельми сумнівна.
Проте з різних причин не всі можуть скористатися порадою перейти на ВПБ, вважаючи за краще добиватися результату наявними засобами. У принципі, і це можливо.
Випадок з практики
Розташоване під Києвом підприємство, що звернулося до нас за порадою з цієї проблеми, займається виготовленням паркету, вікон та дверей (як стандартних, так і на замовлення). Крім того, дизайн-бюро виготовляє дерев’яні кухонні фасади (часом і інші меблі). Надає також послуги з доставки та встановлення своїх виробів. Працює кілька дільниць обробки деревини, у т.ч. фарбування та складання. Усе це розташоване у збірних ангарах, є також офіс і котельня. Підприємство працює на єдиному 10% податку (напевно, тому бухгалтер не такий «задавлений» податковим обліком і має час подумати про калькулювання). Два роки вони використовують «1С:Бухгалтерію для України 7.7», і за цей час освоїли її. Проте виявилося, що раніше, при обліку вручну, за головною книгою легко визначалися витрати дільниць. А тепер собівартість виходить за виробництвом загалом, що не влаштовує підприємство, яке бажає встановити відповідальних за витрати і знати внесок кожної дільниці до спільної справи отримання прибутку.
Треба сказати, що використання бухгалтерського обліку як системи, яка дає інформацію для управління, можна тільки вітати. Визначити собівартість загалом стосовно виробничих дільниць цілком доступно. І якщо це можна зробити при ручному обліку, то й після автоматизації — також.
Планом рахунків бухобліку передбачено застосовувати рахунок 23 «Виробництво» — для відображення інформації про витрати на виготовлення продукції, рахунок 26 «Готова продукція» — для відображення руху готової продукції, рахунок 25 «Напівфабрикати» — для відображення руху напівфабрикатів власного виробництва (мал. 1).
Аналітичний облік на рахунку 23 повинен давати змогу вирішити два завдання: калькулювати собівартість окремого об’єкта витрат (для цього використовується субконто «Види діяльності») і визначати структуру собівартості за економічними елементами, як вимагає п. 21 П(С)БО 16 (це дозволяє зробити субконто «Виды затрат» — трирівневий довідник (використовуються два рівні).
На першому рівні витрати згруповано за видами згідно з П(С)БО 16. На другому — за економічними елементами. Кожному елементу відповідає рахунок, на який будуть списані витрати (у цьому випадку — рахунок 23).
Собівартість визначають двома етапами. Спочатку накопичують витрати, що об’єднуються за однорідними елементами, потім їх відносять до певних об’єктів витрат (прямі — прямо, непрямі — розподіляються). Використовується схема паралельного розподілу. Інформацію про витрати вводять з планових калькуляцій. Усі прямі, змінні загальногосподарські та розподілені постійні загальногосподарські витрати збирають протягом місяця на рахунку 23. Можна на один вид діяльності ОсОперД производство) і звідти списувати на рахунок 26 на конкретну номенклатуру продукції за нормами, вказаними у калькуляції (за плановою собівартістю).
Наприкінці місяця з урахуванням незавершеного виробництва собівартість продукції доводиться до фактичної. Такий метод зазвичай використовують у масовому виробництві, тобто там, де є сенс складати нормативні або планові калькуляції.
Класично у виробничому обліку витрати спочатку відносять до певних підрозділів, а потім розподіляють між продукцією, що випускається. Таку схему реалізовано і в конфігурації «Виробництво + Послуги + Бухгалтерія», причому реалізовано послідовно, паралельно і з урахуванням взаємних послуг розподіл непрямих витрат. Зазвичай фахівці рекомендують на рахунку 23 виділити синтетичні або аналітичні субрахунки. (Саме так і спробували зробити на підприємстві, що звернулося до нас, але при спробі виділити або субрахунки 231, 232, або додати субконто «дільниці», у них перестали працювати документи «Калькуляция»).
Уважно подивимося на субконто «Виды деятельности». Взагалі, воно стоїть на рахунках доходів. Згідно з П(С)БО, його використовують на розподіл діяльності на операційну (основну та іншу — виробництво, торгівля), неопераційну (наприклад купівля-продаж валюти) і надзвичайну, доходи від яких за П(С)БО 3 ми повинні розділити у звітності.
Можете додати відразу, оскільки заздалегідь встановлені значення (загальна, виробнича і торгова) це завдання не вирішують, а ми директивно зобов’язані це робити. Оскільки те саме субконто стоїть і на рахунках витрат, то за кожним об’єктом доходи і витрати можна зіставити (отримати приблизно облік за центрами доходів-витрат), визначивши внесок кожного джерела.
Відповідно, за кожним об’єктом можна виділити витрати і таким чином визначити собівартість (калькулювати) об’єкта витрат. Теоретично об’єктом витрат можуть бути і проекти, і послуги, і регіони, і діяльність, і підрозділи. Проте практично при виборі об’єктів слід керуватися необхідністю (визначити центри витрат-доходів, за якими можна виділити окремі потоки), а також можливістю визначити прямі витрати (матеріали, зарплату) за цими об’єктами.
Наприклад, можна виділити як об’єкти «виробництво», «торгівлю», а можна розділити виробництво за дільницями. Це має сенс, якщо можна виділити достатню групу прямих витрат на певних процесах. Якщо ж майже всі витрати непрямі (беруть участь у кількох процесах), то як об’єкт виділяється вся група процесів, зокрема загалом виробництво. Роботи, зрозуміло, додасться, тобто за кожним видом діяльності розподіляються витрати й окремо закриваються калькуляції. Але і точність підвищиться. Коротко розглянемо, як це робиться.
Прямі витрати на виробництво
Витрати на виробництво продукції — матеріали, зарплата працівникам, знос виробничого устаткування, вартість послуг, наданих іншими організаціями, — відображають різними документами, в яких зазначають, зокрема, вид діяльності, щодо якого можна буде виділити ці витрати. Основні документи подано у таблиці. Крім того, до прямих витрат можуть частково потрапляти витрати, нараховані іншими документами і ручними операціями. У результаті роботи цих документів витрати на виробництво відносять у дебет рахунків класу 8.
Як це відбувається, розглянемо на прикладі амортизації. Якщо устаткування належить до певних дільниць, вони як вид діяльності зазначаються у довіднику (мал. 2), при нарахуванні враховується вид діяльності. Накопичені витрати можна подивитися при аналізі рахунків за кожним вказаним видом діяльності (об’єктом витрат) (мал. 3), і так за кожним видом витрат.
Звертаємо увагу, що всі накопичені витрати надалі будуть розподілені між усією випущеною продукцією, пропорційно до норм, зазначених у калькуляціях. Тому витрати за дільницями, продукція яких повністю споживається, можна не виділяти окремо, а вважати загальногосподарськими (наприклад витрати котельні).
При використаному методі калькулювання треба нормативно визначити, яка сума витрачається на обігрів окремого цеху, а потім на виробництво одиниці (наприклад пачки, куб. м паркету) при нормативній потужності та нормативній температурі. Пропорційно будуть розподілені фактичні витрати (нормування робиться вручну) (див. таблицю вище).
До таких найчастіше належать послуги сторонніх організацій. Якщо ми отримуємо рахунки (за електроенергію, зв’язок, Інтернет), що стосуються різних підрозділів (у схемі — видів діяльності), їх доведеться заздалегідь розподілити.
Приклад. 02.02.2006 р. ТзОВ «Добро» отримало рахунок за електроенергію від ВАТ «Київенерго» на суму 3252 грн, у т. ч. ПДВ — 542 грн. Згідно з даними лічильників 300 грн повинні бути віднесені до адмінзатрат, а 2952 грн — до загальновиробничих.
Тепер на підставі рахунка введемо новий документ «Услуги посторонних организаций». Номер документа присвоюється автоматично, у полі Дата ставимо дату отриманого рахунка за послуги. Як замовлення краще вибрати рахунок.
У графі Услуга виберіть потрібний елемент довідника «Номенклатура». Оскільки кожному елементу відповідає свій рахунок і вид витрат, у довіднику мають бути два записи «електроенергія (офіс)» — для адміністративних витрат і загальновиробничих затрат. Ввести нові записи можна, не покидаючи форму вибору довідника, натисненням клавіші Ins або кнопки на панелі інструментів. Заповнення видів затрат і діяльності є аналогічним заповненню їх для необоротних активів (вид затрат, звичайно, інший, рахунок 84). Заповнений документ з проведеннями див. на мал. 4.
Розподіл ЗВВ
Частково виробнича собівартість продукції формується за рахунок розподілюваних загальновиробничих витрат (ЗВВ). Усі ЗВВ протягом місяця враховуються за дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати». У таблиці, в якій подано аналіз рахунка 91 «Загальновиробничі витрати», у дебеті в результаті закриття рахунків класу 8, зібрано фактичні витрати на зв’язок (10 грн), зарплату (278,12 грн) з нарахуваннями (102,92 грн) та амортизацію загальновиробничих основних засобів (995,43 грн). Таке закриття рахунків класу 8 виконує документ «Финансовые результаты» в режимі Закрытие элементов затрат (счета класса 8). Ввести його можна через меню Документы — Прочие — Финансовые результаты.
Після того як закрито рахунки класу 8, можна почати розподіл ЗВВ. Згідно з П(С)БО 16, усі змінні ЗВВ списуються у дебет рахунка 23 «Виробництво», а постійні ЗВВ розподіляються з використанням нормальної бази розподілу. Перелік і склад постійних та змінних витрат підприємство встановлює самостійно та включає до замовлення про облікову політику.
У програмі в довіднику «Виды затрат» для постійних загальновиробничих витрат встановлюється прапорець Относится к постоянным общепроизводственным затратам. У прикладі такий прапорець встановлено елементу Амортизация общепроизводственных ОС и НМА.
Для розподілу і списання ЗВВ призначено документ «Финансовые результаты» в режимі Закрытие общепроизводственных затрат (счет 91). Режим вибирається на закладці Основные. Для реалізації алгоритму розподілу на закладці Дополнительно треба заповнити такі параметри, як нормальна база розподілу, поточна база розподілу, нормальна сума постійних затрат і поточна сума постійних затрат.
Проілюструємо це числовим прикладом. Як нормальну базу розподілу виберемо кількість людино-годин, відпрацьованих основними виробничими робітниками. Вважатимемо, що при нормальній потужності такі працівники завантажені 180 годин. У цьому періоді відпрацювано 80 годин (10 днів по 8 годин). Ця цифра і становить поточну базу розподілу.
Нормальна сума постійних витрат — планова сума постійних витрат при нормальній потужності. Плануємо, що постійні витрати є витратами на амортизацію загальновиробничих основних засобів і становлять 995,43 грн. Поточну суму постійних витрат програма визначає автоматично як сальдо рахунка 91 за тими видами загальновиробничих витрат, для яких у формі елемента довідника «Виды затрат» увімкнено прапорець Относится к постоянным общепроизводственным затратам.
Сума постійних розподілених загальновиробничих витрат, що відноситься у дебет рахунка 23, становить 442,41 грн (80 : 180 - 995,43). Інші 553,02 грн буде віднесено до собівартості готової продукції (у дебет рахунка 901).
У разі якщо постійних ЗВВ кілька видів, розподіл відповідно до вимоги П(С)БО 16 проводять за кожним видом окремо. Змінні ЗВВ списують за видами витрат на рахунок 23 «Виробництво». Після визначення витрат на виробництво можна почати складання калькуляцій у загальному порядку.
Стрибок бухгалтера на 8.0 переваги переходу на «1С:Підприємство 8.0» Вікно у світ «1С» Підбиваючи підсумки 2005 року, можна з певністю сказати, що він став для багатьох користувачів «1С» роком переходу на нову платформу — «1С:Підприємство 8.0». Причин, що підводили підприємства до такого рішення, кілька. Одна з них — обороти підприємств,...
Автоматично з "Дт-Кт" № 39 (29.9.2008) :: Вікно у світ «1С» Тематичний посторінковий перелік публікацій випусків поліграфічного видання бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит" (розділ "Автоматично з "Дт-Кт"") за 3-й квартал 2008-го року...
