Оптимізація собівартості у підсистемі «Облік виробництва» комплексу «GrossBee-XXI»
Метою створення будь-якого підприємства є отримання максимального прибутку. Це залежить від багатьох чинників. Як зробити рух по цьому шляху керованим та максимально ефективним?
Отже, підприємство створено, як кажуть, процес пішов. На ринку знайдено «нішу» для вашої продукції, на яку є попит, рівень цін відомий. Ви подбали не лише про те, щоб ваша продукція стала гідним конкурентом на ринку, а й щоб її випуск приносив прибуток. Тепер на порядку денному підвищення прибутку. Є тільки три способи збільшити прибуток, реалізовуючи продукцію:
1) збільшити кількість продажів;
2) підвищити ціну;
3) знизити собівартість.
Перші два способи є взаємно суперечними. Якщо на еластичному ринку підвищувати ціну товару, знижуватиметься обсяг продажів. При цьому зростання прибутку може відбуватися повільніше, ніж підвищення цін. І навпаки, нижчі ціни зумовлюють розширення місткості ринку швидше, ніж падають прибутки.
Найоптимальніший спосіб збільшення прибутку від реалізації — це зниження собівартості. Саме цей спосіб може забезпечити самостійний результат, незалежний від інших макроекономічних чинників. Так, ваше підприємство, понизивши ціну на свою продукцію, може розширити свою присутність на ринку. Проте може бути і так, що витрати на виробництво у вас виявляться вищими, ніж у конкурентів. У результаті ваше підприємство навряд чи отримає прибуток — якщо взагалі отримає.
Отже, як знизити собівартість? Як варіант — зменшити зарплату персоналу, проте зростає ризик втратити кваліфікованих фахівців, а заразом і якість продукції, що випускається. До речі, про зарплату: може виявитися, що вона становить 10% собівартості, і тоді, понизивши її рівень на 20%, отримаємо лише 2-відсоткове зменшення собівартості!
Який же висновок? Для фахового управління якістю і собівартістю потрібна точна й оперативна інформація про розподіл собівартості за статтями витрат. Наприклад, погляньте на такий розподіл витрат у собівартості: матеріали — 30%, електроенергія — 40%, зарплата — 20%, адміністративні витрати — 10%. Статей, природно, має бути значно більше. Але навіть на підставі такої інформації слід замислитися над зменшенням найбільшої статті витрат — на електроенергію.
Як це зробити? Наприклад, використовувати енергоощадні технології, обладнання класу А тощо. Якщо у результаті вдасться вдвічі зменшити витрати на електроенергію, собівартість продукції знизиться на 20%. Це дозволить запобігти появі на підприємстві негативних тенденцій і вчасно стимулювати позитивне зрушення.
Де взяти таку інформацію, дізнатися, яка ланка у витратах визначальна? Отримати системні важелі управління виробництвом і прибутком можна, тільки використовуючи автоматизовану систему. Комплексне рішення таких завдань успішно реалізовано у системі «GrossBee-XXI». Ми вже розповідали про можливості цієї комплексної системи («Автоматично» №3/2005), що містить понад десяток облікових підсистем.
Універсальний метод обліку витрат
Проблема розрахунку й аналізу собівартості (з розподілом за статтями витрат) виготовленої продукції та напівфабрикатів з урахуванням прямих і накладних витрат оригінально вирішена у підсистемі «Облік виробництва», в основі якої лежить післяопераційна модель обліку. Її суть зводиться до того, що весь виробничий процес подається у вигляді набору технологічних операцій, кожна з яких є об’єктом віднесення виробничих витрат.
До того ж пропонована модель, забезпечуючи фіксацію кожної технологічної операції, дає змогу повніше відстежувати наявність сировини, напівфабрикатів та виробів на кожній стадії виробництва. Це дозволяє, наприклад, отримувані на виході деяких технологічних операцій поворотні відходи реалізовувати як товар і на певну суму знижувати собівартість продукції. Або, наприклад, брак, що виникає в якій-небудь технологічній операції, враховувати у собівартості виробу.
На тлі традиційних методів обліку витрат (за процесами, замовленнями і переробкою) післяопераційна модель, що використовується у підсистемі, є універсальним методом, що легко трансформується у будь-якій із перерахованих. Маючи таку універсальну модель, достатньо, наприклад, просто укрупнити технологічні операції до окремих стадій, щоб отримати метод за процесами або за переробкою, чи прив’язати виконувані операції до певного замовлення, щоб перейти на метод за замовленнями. Така універсальність післяопераційної моделі дозволяє розрахувати собівартість різними методами для більшості видів виробництва. Як це реалізовано у програмі?
Макроможливості мікрооперацій
Кожен тип операції передбачає певні алгоритми розрахунку обсягу виходу і собівартості. Щоб зробити максимально зручним використання цього алгоритму, в системі для опису технологічних операцій застосовано спеціальний довідник дереподібної структури, що дозволяє користувачам групувати операції за довільним принципом (наприклад за видами виробництва). Своєю чергою, ці алгоритми у системі «GrossBee- XXI» користувач зможе налаштувати самостійно. До того ж за допомогою створення індивідуальних програмних модулів, що підключаються до основної системи, можна реалізувати спеціалізовані алгоритми розрахунків.
Гнучкий апарат опису технологічних операцій, що використовується у системі, дозволяє легко адаптувати її до особливостей конкретного підприємства. Кожен тип операції задається набором елементарних перетворень — так званих мікрооперацій, комбінуючи які користувач якраз і отримує змогу самостійно описувати практично будь-який алгоритм розрахунку певних параметрів (наприклад витрати сировини, виходу продукції тощо) на основі заданих початкових даних. Система містить великий набір типових мікрооперацій, що дозволяють виконати розрахунок за нормою, за прайс-листом, а також нараховувати амортизацію інструменту й обладнання.
Під час роботи дані про виконання технологічних операцій заносяться до спеціальної відомості. Після цього система обліку виробництва, використовуючи опис операції, автоматично визначає кількість витрачених матеріалів, обсяг продукції, що випускається, розраховує прямі і накладні витрати, формує відомість нарахування зарплати тощо.
Залежно від вимог до обліку витрат користувач може самостійно встановити ступінь деталізації операцій або використовувати спеціалізовані операції, що виконують будь-які інші види розрахунків за довільним алгоритмом.
Наприклад, якщо на виробництві слабкий технічний парк, можна використовувати мікрооперацію, що вносить прямо до відомості технологічних операцій фактичні підсумкові дані (витрата матеріалів, прямі витрати тощо).
Облік у картинках
Відмінністю облікової підсистеми «GrossBee-XXI» від аналогів є візуалізація процесу створення й обліку виробу. Для цього використовується графічний образ картки виробу, так званий розрахунковий граф, який автоматично створюється системою при виконанні розрахунку фактичної собівартості. Елементи графа є інтерактивними і забезпечують простий доступ до інформації про всі етапи виготовлення та його параметри (витрати матеріалів, грошові нарахування тощо), достатньо лише клацнути на потрібному елементі графа. Він наочно покаже, за рахунок чого з’являються об’єкти обліку і як вони витрачаються (на вході графа початкова сировина, на виході — готовий виріб). При цьому відображаються також кількісні характеристики обліку товарних і грошових показників.
За допомогою графа бачимо весь алгоритм розрахунку собівартості. Усі складові собівартості визначаються на підставі даних із вбудованих компонент системи: собівартість сировини і матеріалів — із системи обліку за цінами постачальників, прямі витрати — за цінами прайса, решта даних беруться з опису операцій. Процес розрахунку собівартості послідовно простежується у графі.
У результаті розрахунку чергової вершини графа визначаються прямі витрати на напівфабрикат, що надходить на вхід наступної операції, і так далі, до визначення прямих витрат на готовий виріб. Після розрахунку прямих витрат підсистема автоматично обробляє дані про накладні витрати, і потім кожна сума розподіляється відповідно до заданих для неї правил. У системі передбачено достатньо широкий набір стандартних варіантів алгоритмів розрахунку (наприклад оборот бухгалтерського рахунка) і розподілу накладних витрат.
За наслідками розрахунку фактичної собівартості автоматизовано виконуються проведення у підсистемі бухгалтерського обліку.
Як знизити собівартість
Щоб забезпечити прибутковість виробництва, треба оперативно контролювати собівартість продукції, що випускається. Для цього у підсистемі «Облік виробництва» реалізовано потужний механізм аналізу собівартості продукції. Він дозволяє не тільки переконатися у беззбитковості виробництва того чи іншого виробу, а й накреслити заходи зі зниження собівартості шляхом скорочення витрат за найістотнішою статтею. Система дозволяє розраховувати не тільки фактичну, а й планову собівартість продукції. Завдяки чому можна порівняти за цим показником різні варіанти виробничих планів.
Підсумкова собівартість готової продукції відображається у звітах і діаграмах, для чого у системі використовується модуль аналізу виробничих витрат, що налаштовується. З його допомогою користувач отримує інформацію про витрати за статтями, а також аналізує витрати за об’єктами різного типу — незавершеною продукцією, готовими виробами тощо.
Підсистема «Виробничий облік» використовує:
— гнучкий апарат опису технологічних операцій, можливість використання типових і спеціалізованих алгоритмів розрахунків;
— типові мікрооперації, що забезпечують широкий спектр методик розрахунків (пропорційний, параметричний, з функціональним параметром тощо);
— облік усіх можливих видів витрат при розрахунку фактичної собівартості, потужний модуль аналізу структури виробничих витрат;
— наочне графічне представлення схеми технологічного процесу та інших облікових даних.
Легальне ПЗ чи дешеве Прикладні програми Хто відмовиться від легального програмного забезпечення? Та ніхто, якщо не враховувати різницю у ціні між контрафактним ПЗ та ліцензійним продуктом. Проте наразі ціновий аргумент для багатьох є основним виправданням порушення закону про захист прав...
