Коли наближається термін складання та здачі фінансової звітності, саме час пригадати П(С)БО 17. Цей стандарт користується «особливою любов’ю» бухгалтерів-практиків, адже окремі положення його дуже важко, а то й практично неможливо виконати (теоретично за час його дії багато питань було вирішено, але з погляду витрат праці — ні). Якраз із цим може допомогти нова версія «1С:Бухгалтерії 8.0», що надає зручні інструменти для завдань, які вирішуються перебором даних. У конфігурації можна визначити витрати з податку на прибуток в автоматичному режимі.
Навіщо це потрібно?
Почнемо з того, чому важливо виконати вимоги цього стандарту. Тому що наша мета — забезпечити достовірність, прозорість і порівнянність фінансової звітності. І для цього ми користуємося набором певних принципів.
Згідно з принципом відповідності доходів і витрат у бухгалтерському обліку, витрати повинні бути віднесені до облікового періоду, в якому вони були продуктивно використані, тобто спричинили отримання доходу. Податок на прибуток, який є витратами підприємства, теж повинен бути нарахований у тому періоді, в якому нараховано доходи і витрати, що зумовили цей прибуток.
Через різницю у правилах бухгалтерського і податкового обліку нарахований за декларацією податок на прибуток відрізняється від «бухгалтерського». Якщо у звітності відображати податок, що сплачується за декларацією, то буде порушено принцип відповідності, причому постійно вноситиметься непередбачувана помилка. Звітність (підсумок системної роботи цілої групи людей) стане недостовірною, непрозорою і непорівнянною, а отже, не придатною для аналізу (доти, доки за час існування підприємства помилки не компенсуються).
Якщо темп нашого життя такий, що нас влаштовує точний час на непрацюючому годиннику двічі на добу, то все гаразд. А якщо ні, — то доводиться щось робити.
На практиці застосовують різні правила для бухгалтерського і податкового обліку, тож виникає потреба відновити у бухгалтерському обліку розподіл у часі доходів і витрат, для чого використовуються різні процедури. Міжнародним стандартом МСБО 12 і прийнятим відповідно до нього П(С)БО 17 визначається механізм розрахунку витрат з податку на прибуток, який дозволяє виокремити частину податку на прибуток, що припадає на отриманий за бухгалтерськими даними дохід, і віднести її до витрат поточного періоду, відновивши таким чином відповідність доходів та витрат.
До речі, існування конкретних різниць в обліку і складність розрахунку, а звідси — і «стикування» бухгалтерського та податкового обліку залежить від чинних у національному обліку правил. Слід зазначити, що український облік у цьому плані досить складний.
Як це зробити?
Основні поняття, необхідні для визначення витрат з податку на прибуток, за шість років застосування стандарту в основному всім знайомі.
Відмінність правил бухгалтерського та податкового обліку зумовлює появу різниць двох типів: постійних і тимчасових.
Постійні різниці виникають за рахунок тих доходів і витрат, які формують тільки бухгалтерський або тільки податковий прибуток, і за ними бухгалтерський і податковий облік не збігатиметься ніколи. Цих різниць досить багато. Класичний приклад — обмеження на включення до валових витрат сум різних витрат підприємства: на ПММ, на презентації і свята, на амортизацію невиробничих фондів тощо. Ми їх не виокремлюємо, тому що постійні різниці в обліку відстрочених активів і зобов’язань участі не беруть.
Різниця, що впливає на бухгалтерські витрати (витрати підприємства у бухгалтерському обліку вищі, ніж у податковому), є витратною. Сума податку на прибуток виявиться «переплаченою» порівняно з бухгалтерським обліком, і своєю чергою сума «переплати» відобразиться в обліку як витрати. Постійна різниця, яка спричинює збільшення бухгалтерського доходу, але не впливає на об’єкт оподаткування, фактично не враховується (сума сплаченого податку виявляється меншою, ніж вона була б за бухгалтерським обліком). Така різниця є прибутковою.
Практично нас цікавить визначення різниць другого типу — тимчасових, тобто тих сум, які беруть участь у формуванні бухгалтерського прибутку в одному обліковому періоді, а податкового — в іншому періоді, тобто доходи і витрати різняться між собою не сумою, а часом визнання. Вони і братимуть участь у визначенні витрат з податку. Виникнення їх та анулювання у бухгалтерському обліку дозволяє розподіляти витрати з податку на прибуток за періодами, що відповідають отримуваним доходам.
Отже, для того щоб відобразити податок на прибуток у фінансовій звітності згідно з нормами П(С)БО 17, треба діяти таким чином:
1) визначити суму податку на прибуток за податковим обліком (за Декларацією);
2) визначити суми відстрочених податків на прибуток;
3) визначити суму (різницю) поточного і відстроченого податку. Це будуть витрати з податку на прибуток, які наводяться у формі №2 (ряд. 180).
Зрозуміло, найбільша частина роботи у визначенні витрат з податку полягає у визначенні відстрочених податків на прибуток, що ми й розглянемо.
У конфігурації «1С:Бухгалтерія 8.0» цей розрахунок автоматизовано спеціальним документом. Що просто чудово, зробити таке могли справжні любителі П(С)БО 17 (без жодної іронії). Але для того щоб бути впевненим у розрахунку, треба добре знати програму, адже у ній, крім усього іншого, застосовано незвичний (наразі) для користувачів попередніх версій облік податку на прибуток. А це не так просто. Щойно глянеш на кількість пов’язаних внутрішніх сутностей, то й пригадаєш старий добрий принцип побудови систем — принцип редукції (відомий як «бритва Оккама»): «Не слід залучати нові сутності без якнайбільшої для того необхідності». Цей принцип широко застосовується у кібернетиці, наприклад переформульований мовою теорії інформації принцип «бритви» свідчить, що найточнішим повідомленням є повідомлення мінімальної довжини.
Витрати з податку визначають множенням різниць між податковою та обліковою базою оцінки статей активу (зобов’язання) на передбачувану ставку податку на прибуток (у П(С)БО 17 застосовується метод зобов’язань з балансу).
Тимчасові різниці — це різниці між податковою базою активу (ПБ) або зобов’язання і його балансовою вартістю (БВ). Свою частку до цих сум вносять і активи, і пасиви балансу. Виникнення й анулювання різниць (відстрочених активів та зобов’язань) пов’язане з погашенням вартості активів і зобов’язань, якими вони були породжені. Тож окремо слід розглядати різниці від активів і від зобов’язань. Ми розглянемо окремо різниці, породжені як активами, так і зобов’язаннями, а також різницю, породжену різними правилами обліку основних засобів.
Основні тимчасові різниці, що виникають при поточних правилах обліку, показано у таблиці 1 (приклади їх визначення наведено у додатку до П(С)БО 17).
Таблиця 1
Вплив тимчасових різниць
у бухгалтерському та податковому обліку
Операція
Вплив
Аванси отримані
збільшують ВВ
збільшують оподатковуваний прибуток
Аванси сплачені
збільшують ВВ
зменшують оподатковуваний прибуток
Різниця залишкової вартості основних виробничих фондів у податковому та бухгалтерському обліку
додатна різниця:
збільшує ВВ
зменшує оподатковуваний прибуток
відємна різниця:
збільшує бухгалтерські витрати
зменшує бухгалтерський прибуток
Створення резервів, гарантійних забезпечень
збільшують бухгалтерські витрати
зменшують бухгалтерський прибуток
Витрати майбутніх періодів
збільшують ВВ
зменшують оподатковуваний прибуток
Доходи майбутніх періодів
збільшують ВД
збільшують оподатковуваний прибуток
У програмі «1С:Бухгалтерія 8.0» статті тимчасових різниць зберігаються у довіднику «Статті відстрочених податкових активів і зобов’язань» (він доступний через меню Операции — Справочники). У ньому ж зберігаються і рахунки бухгалтерського та податкового обліку, на яких зберігаються балансова вартість та податкова база активів і зобов’язань. У такому розрізі ведеться аналітичний облік на рахунку 17 «Відстрочені податкові активи» і рахунку 54 «Відстрочені податкові зобов’язання».
На малюнку 1 наведено «передбачені» у програмі статті — вони зустрічаються в обліку всіх підприємств. Для них і балансову вартість, і податкову базу треба формувати спеціальним чином, для чого використовуються забалансові рахунки РВК і РВП та спеціальні алгоритми розрахунку.
До довідника можна додавати статті різниць, що виникають в обліку конкретного підприємства, при цьому їх балансова вартість береться за вказаним рахунком БО, податкова база — за рахунком ПО. Якщо рахунок не вказано, то приймається нульове значення. За вказаними рахунками обов’язково слід вести облік за видами податкової діяльності. За потреби субконто «Вид податкової діяльності» доведеться «прив’язати» до потрібного рахунка у плані рахунків.
Розрахунок здійснюється документом «Расходы по налогу на прибыль» (меню Основная деятельность — Налоговый учет).
Спочатку розглянемо, як практично виходять різниці за авансами отриманими й авансами перерахованими.
Приклад. Введемо до програми два зразкові аванси: отриманий від покупця (1800 грн) і перерахований постачальникові (1200 грн).
Простежимо шлях до визначення різниць. Податковий облік з цими постачальниками ведеться за першою подією (вказується у документі «Договор»). Для оформлення використано документи «Платежное поручение входящее», «Платежное поручение исходящее» (для користувачів попередньої версії порядок відрізняється від «1С:Бухгалтерії 7.7»). У результаті маємо таку ситуацію (мал. 2).
Тимчасові різниці, породжені активами
Прикладами таких різниць в обліку є:
— аванси сплачені;
— дебіторська заборгованість за відвантажені товари;
— витрати майбутніх періодів.
Перші дві розраховуються автоматично, а для останньої треба вводити окрему статтю до довідника статей податкових активів і зобов’язань.
Подивимося, як розраховуються тимчасові різниці, що породжуються активами.
Податкова база (ПБ) активу — це сума, яка віднімається (з метою оподаткування) від отриманих вигід після відшкодування балансової вартості (БВ) активу.
Якщо БВ активу > ПБ активу, різниця буде додатною («у майбутньому» бухгалтерський прибуток буде більшим від податкового), виникає оподатковувана тимчасова різниця. Добуток тимчасової різниці, що підлягає оподаткуванню, і перспективної ставки податку на прибуток (нині 25%) визнається відстроченим податковим зобов’язанням.
Якщо БВ активу < ПБ активу, різниця буде від’ємною (у майбутніх періодах бухгалтерський прибуток буде меншим від податкового), виникає тимчасова різниця, що віднімається. Добуток тимчасової різниці, що підлягає відніманню, і перспективної ставки податку на прибуток визнається відстроченим податковим активом.
Якщо ПБ активу = 0, то вся сума відшкодування БВ активу потрапляє під оподаткування.
Давайте подивимося, що відбувається зі сплаченим авансом (Д-т 371 К-т 311). При сплаті аванс відображається у валових витратах (збільшує їх), бухгалтерський дохід за ним не визнається доти, доки не будуть продані отримані товари. У тому періоді, коли це відбудеться, балансова вартість такого активу дорівнюватиме сумі виручки, а податкова база — нулю. Віднімати від виручки буде нічого (ми вже збільшували валові витрати, таким чином, зменшивши оподатковуваний прибуток), виникають оподатковувані різниця і ВПЗ.
Ось який шлях проходить цей аванс у програмі. Фрагмент документа «Платежное поручение» і його проведення показано на малюнку 3.
У конфігурації «1С:Бухгалтерія 8.0» при відображенні операцій купівель і продажів незалежно від обраної у договорі з контрагентом схеми податкового обліку проведення за валовими доходами і витратами формуються методом нарахування за відвантаженням. Наприкінці податкового періоду документом «Регистрация авансов в налоговом учете» вноситься інформація про всі договори, за якими момент виникнення ВВ і ВД відрізняється від обліку за нарахуванням. Документ коригує сформовані протягом податкового періоду проведення за валовими доходами і витратами, так що вони відповідають обраній у договорі схемі податкового обліку.
Ми ще матимемо змогу обговорити переваги та недоліки такого підходу. Скажемо лише, що закриті аванси протягом податкового періоду при такому підході коригувати не треба. Як виглядає цей документ у нашому випадку, показано на малюнку 4. Документ призначено для коригувань валових витрат, доходів і податкового кредиту — податкових зобов’язань за всіма незакритими авансами. У ньому відключено прапорець формування проведень з ПДВ, сформовано тільки ВВ і ВД та податкові бази (незважаючи на буквені позначення, це — забалансові рахунки бухгалтерського обліку). Документ вводиться останнім числом податкового періоду, проводить коригування і сторнує їх на початок наступного дня продовження роботи за принципом нарахування у наступному періоді. У ньому передбачено автоматичне заповнення документа кнопкою Заполнить.
Якщо таких операцій кілька, всі суми авансів сплачених (у частині не закритих поставкою, тобто щодо яких визнано ВВ, але не визнано бухгалтерського доходу) зберуться за дебетом РВП.
Тепер визначимо різниці документом «Расчеты по налогу на прибыль» (мал. 5). Щоб розгорнути зобов’язання різниці за статтями, треба увімкнути прапорець Рассчитывать отсроченные налоговые активы и обязательства. Як бачите, щодо проведень документа в обліку виникають відстрочені податкові зобов’язання.
Податкова інспекція хоче отримувати електронні звіти Не «1С»-ОМ єдиним Здавання податкової звітності електронними каналами зв’язку поступово входить у робочу практику бухгалтера. Віртуальне спілкування з податковою інспекцією, з одного боку, приваблює зручністю такої форми здачі звітності, а з іншого — трохи лякає...
Автоматично з "Дт-Кт" № 39 (29.9.2008) :: Вікно у світ «1С» Тематичний посторінковий перелік публікацій випусків поліграфічного видання бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит" (розділ "Автоматично з "Дт-Кт"") за 3-й квартал 2008-го року...
