Оптимізація виробництва й управління підприємством за допомогою електронних таблиць EXCEL. Частина 5
«Купити дешевше — продати чимдорожче» — принцип, який сповідують багато вітчизняних підприємців, завуальовано відображає економічну суть бізнесу. В її основі закладено тісний зв’язок витрат на виробництво та реалізацію товару і його ціни. Розуміючи структуру цієї залежності, можна оптимізувати витрати і собівартість продукції, що автоматично позначиться на ціні.
Аналізуючи у попередніх статтях цієї теми основне рівняння бухгалтерської моделі точки беззбитковості, ми переконалися, наскільки ціна товару і витрати на його виробництво та реалізацію тісно пов’язані. Збільшення або зменшення витрат автоматично зумовлює зміну ціни одиниці товару.
Якщо при аналізі різних бізнес-ситуацій, використовуючи таку залежність, можна досить легко оперувати різними цінами, у широких межах змінювати витратні параметри, домагаючись тим самим сприятливих економічних результатів, то у реальній економіці ні ціну, ні витрати не можна «приручити» повністю. Насправді залежності, виражені у формулі, «живуть» досить самостійним життям, хоча на їхню поведінку можна вплинути.
Для підвищення прибутковості та рентабельності свого бізнесу підприємець має у своєму розпорядженні широкі можливості регулювання витрат. Залежно від умов, специфіки й організації виробництва ви добиваєтеся скорочення витрат, починаючи від ефективного використання товарно-матеріальних цінностей до жорсткого контролю за адміністративними витратами.
А ось що стосується цін на продукцію, яка реалізовується, то на їх формування істотно впливають зовнішні чинники — попит і пропозиція на ринку. Типова ситуація — коли ваш конкурент для завоювання вигідних ринкових позицій знижує ціну на свою продукцію. Щоб витримати такий конкурентний удар, не знижуючи ціни, вам доводиться шукати резерви у поліпшенні сервісу, підвищенні споживчих характеристик продукції, що продається. Проте рано чи пізно будь-які методи стабілізації позначаться на ціні, і її доведеться коригувати.
Визначаємо прибуток. Є варіанти
Для того щоб ефективно управляти прибутком, треба розуміти залежність між ціною і витратами. У бухгалтерській моделі аналізу точки беззбитковості вона у прямому розумінні лінійна. У реальній моделі вона набагато складніша, проте є кілька методів, що дозволяють зрозуміти співвідношення між ціною і витратами. Насамперед це стосується визначення собівартості — тієї економічної категорії, яка є одним з основних параметрів при визначенні фінансових результатів діяльності підприємства. Адже залежно від того, з якою метою використовуватиметься отримана інформація, слід вибрати і спосіб розрахунку собівартості. До речі, цьому моменту важливе значення приділено при затвердженні облікової політики підприємства, де визначення фактичної собівартості продукції пов’язується з умінням правильно оцінити матеріальні ресурси, що списуються на виробництво і в реалізацію.
Тут ми розглянемо два основні методи визначення собівартості:
метод валових витрат;
метод граничних витрат.
Для ілюстрації цих методів побудуємо таблицю на основі умовного прикладу, який ми вже розглядали у попередніх статтях цієї теми. Щоб показати вплив змінних і постійних витрат на формування собівартості продукції, що реалізовується, витрати виділимо в окремі групи.
Отже, розглянемо перший метод — валових витрат. Протягом січня підприємство з 50 складених комп’ютерів продало 45 шт. за ціною 2000 грн. Таким чином, дохід від реалізації становить 90000 грн, що відображено у комірці D8 формулою =В8*С8. Для підрахунку загальної вартості реалізованих комп’ютерів використовуємо формулу, яку запишемо до комірки D13: =В8*(С8+D7/B4), склад якої відповідає вимогам П(С)БО 16 «Витрати». Як бачите, при підрахунку собівартості використовується лише частина постійних виробничих витрат, пропорційна кількості проданих ПК.
Частина виробничих постійних витрат, що залишилася, буде врахована у вартості товарного запасу (комірка D17), величина якого розрахована за формулою:
=(B4-B8)*(C6+D7/B4).
Валовий прибуток (у Звіті про фінансові результати це рядок 050) розраховується як різниця між доходом від реалізації та собівартістю реалізованої продукції (у комірці D14 записано формулу =D8-D13).
Ну, і нарешті, щоб визначити чистий прибуток, треба врахувати загальні витрати на реалізацію (у комірці D9 формула =B8*C10+D11), які віднімаються від валового прибутку.
Тепер погляньте на фінансові результати роботи підприємства за лютий (комірки F1:H17). Враховуючи, що на початок звітного періоду залишилася нереалізованою певна кількість продукції (5 комп’ютерів балансовою вартістю 7210 грн), для визначення собівартості застосуємо метод оцінки запасів FIFO, що дозволяє врахувати початковий товарний запас.
Як бачите, за винятком зростання обсягу складання ПК, початкові показники (ні виробничі, ні реалізаційні) не змінилися. Проте змінилися фінансові показники, і насамперед вражає зміна прибутку. Зростання продажу не було, а прибуток збільшився. За рахунок чого це відбулося?
Отже, у лютому обсяг продукції, готової до реалізації, збільшився на 5 одиниць за рахунок товарного запасу попереднього місяця (комірки F3 і H3). У вартісному виразі цей обсяг (комірка Н4) визначається за формулою: =H3+F4*G6+H7.
Для визначення собівартості продукції, реалізованої у лютому, згідно з методом FIFO треба спочатку врахувати вартість початкового товарного запасу (тобто 5 ПК, не реалізованих у січні), і лише потім вартість комп’ютерів, складених у лютому. Оскільки загальний обсяг реалізованих ПК у лютому дорівнює 45 одиницям, то у загальній собівартості реалізованої продукції будуть враховані змінні виробничі витрати тільки 40 складених комп’ютерів, а постійні виробничі витрати — тільки у частині, що стосується цих 40 ПК.
Таким чином, формула розрахунку собівартості (комірка Н13) матиме такий вигляд: =H3+40*G6+40*H7/52. Звідси вартість товарного запасу на кінець лютого дорівнюватиме 17252 грн (комірка Н4 - комірка Н13).
Балансову вартість товарного запасу на кінець лютого можна визначити й іншим способом, помноживши величину товарного залишку (12 одиниць) на питому величину загальновиробничих витрат. Для цього введіть до комірки G5 формулу: =G6+H7/F4.
Проведений аналіз показує, що цей метод розрахунку собівартості логічно пов’язує залежність прибутку від витрат. Постійні виробничі витрати у кожному звітному періоді перерозподіляються на реалізовану продукцію і товарно-матеріальний залишок. Саме тому навіть при незмінності обсягів продажу чистий прибуток змінюється при зміні обсягів виробництва.
З управлінської точки зору такий облік недостатньо привабливий. Він не дає можливості визначити величину потенційного прибутку при збільшенні продажу або при зміні підходу до ціноутворення. Проте цей метод точніше визначає балансову вартість нереалізованої продукції та прибуток від основної діяльності. А це, погодьтеся, для бухгалтера має першорядне значення, якщо розглядати такі дані як інформацію для складання податкових та статистичних звітів до контролюючих органів. Для планування, при якому важливішими є співвідношення обсягів продажів, собівартість, прибуток, краще використовувати метод граничних витрат.
Метод граничних витрат відрізняється від методу валових витрат тим, що при визначенні прибутку постійні витрати виробництва повністю розподіляються на реалізовану продукцію. При методі валових витрат постійні витрати виробництва розподіляються як на продану продукцію, так і на товарний запас.
Для ілюстрації методу граничних витрат використовуємо ту саму таблицю. Вартість проданих товарів за цим методом (комірка D13) обчислюється за формулою: =B8*C6. (Порівняйте її з формулою методу валових витрат: =В8*С8+В8*D7/В4.)
Тепер для обчислення чистого прибутку за методом граничних витрат треба спочатку визначити межу погашення постійних витрат і доходів (МПВД). Її значення можна отримати, якщо від доходу від реалізації (комірка D8) відняти вартість проданої продукції (комірка D13) та змінні витрати реалізації (комірка D10=B8*C10).
І, нарешті, чистий прибуток дорівнює різниці МПВД і загальних постійних витрат. Як видно з таблиці, до вартості товарного запасу на кінець лютого постійні витрати не входять (комірка Н17 розраховується за формулою: =F4*G6+H16-H13).
Застосування методу граничних витрат показує, що зростання виробництва не впливає на зміну прибутку і при однакових початкових даних призводить до зменшення прибутку, що вкрай небажано для розрахунку податкової бази. До того ж відбувається недооцінка балансової вартості кінцевого товарно-матеріального запасу, а це спотворює інформацію для кредиторів та інвесторів.
Водночас метод граничних витрат дає зручний механізм планування економічних показників підприємства. Ви помітили, що цей метод передбачає попередній розрахунок межі постійних витрат і доходів (до речі, звідси і назва методу). Цей показник в управлінському плані зручний тим, що для його обчислення використовуються дохід від реалізації і лише змінні витрати (без урахування постійних). Фактично значення МПВД дорівнює різниці доходу від реалізації та змінних витрат, що належать до реалізованих товарів (комірка D10 =D8-B8*(С6+с10).
Наявність такого показника дає підприємству можливість побачити, як змінюються ті чи інші витрати при зміні обсягу виробництва й обсягу реалізації. Наприклад, на підприємстві прийнято рішення додатково оснащувати комп’ютери, що випускаються, DVD-програвачем. Передбачено, що змінні виробничі витрати при цьому зростуть на 120 грн, постійні — залишаються на колишньому рівні. Використання методу граничних витрат дає чітку відповідь про перспективи такої модернізації — підприємство за тих самих обсягів реалізації і ціни комп’ютера зазнає збитків у розмірі 2300 грн. Щоб гарантувати прибутковість, треба збільшити обсяги продажу. Адже у тому-то й полягає основна перевага використовуваного методу — прибуток залежить від реалізації, а не від обсягів виробництва.
Щоб вийти на колишні параметри дохідності та визначити необхідний обсяг продажу, найзручніше використовувати метод добору значень. У результаті стає зрозуміло, що прибуток у розмірі 3100 грн може гарантувати щомісячний продаж 64 модернізованих комп’ютерів.
Як бачимо, цей метод зручний при плануванні прибутку, коли змінюються параметри виробництва і треба проаналізувати їх вплив на очікувану дохідність.
Робота на відстані Прикладні програми «Робота вдома». Така форма роботи викликає асоціацію з малокваліфікованою працею людини, присутність якої на підприємстві зовсім не обов’язкова. Проте з розвитком комп’ютерних технологій у бізнесі така форма роботи, кардинально змінивши свою суть,...
