Крім терміну та способу надання кредиту, третьою складовою, що впливає на його облік, є валюта кредиту. Досі ми розглядали оформлення у програмі кредитів, наданих у національній валюті. Тепер розглянемо, чим відрізняється кредит в іноземній валюті.
У плані рахунків розподіляються активи та зобов’язання, номіновані у національній та іноземній валюті. На кожному рахунку є окремий (парний) субрахунок для обліку зобов’язань в іноземній валюті.
З погляду визнання кредити також поділяються за терміном погашення, виокремлюється поточна частина заборгованості із довгострокового кредиту, діють вимоги обліку за справжньою вартістю, аналітичний облік ведеться за окремими кредитами і контрагентами. З погляду П(С)БО 21 ці заборгованості є монетарними. Погасити їх передбачається коштами, за винятком випадку погашення за рахунок предмета застави. Отже, за цими заборгованостями слід розраховувати курсові різниці на дату здійснення розрахунків та дату балансу.
Розглянемо оформлення кредиту в програмі (кредит у євро, бо курс долара до гривні, що тривалий час залишається стабільним, не дозволить нам побачити вплив курсових різниць).
Приклад. Підприємство «Добро» 12.01.2007 р. отримує кредит 12000 EUR строком на два роки на розширення виробництва. Кредит надавався через валютний рахунок підприємства. Попередні витрати на оцінку проекту, об’єкта застави, суми комісійних банку — умовні 2000 грн. Забезпеченням є основні засоби (будівля цеху). Умови надання кредиту — 10% річних, нарахування і виплата відсотків щомісяця, не пізніше 3-го робочого дня після закінчення кварталу, починаючи з I кварталу 2007 року, погашати по 3000 EUR з травня 2007 р.
Задля спрощення обліку можна проігнорувати вартість кредиту з урахуванням часу, тобто оцінювати його за історичною вартістю.
Заповнення довідників аналітичного обліку
Документ, що є замовленням при розрахунках за процентними платежами (субконто Контрагенты — Заказы), показано на мал. 1а. При цьому вибір прапорця Плательщик налога на прибыль на общих основаниях означає віднесення платежу до складу валових витрат за датою першої події, інакше платіж буде віднесено на дату їх сплати. Оскільки нарахування відсотків передбачається оформляти ручною операцією, можна добитися й обліку процентних витрат у складі валових витрат за нарахуванням, вводячи такий документ завжди перед банківською випискою (найобережніша позиція).
Для забезпечення аналітичного обліку за кредитами при розрахунках за основною сумою кредиту використовується субконто «Кредиты» (меню Справочники — Прочие, мал. 1б), в якому зазначають основні параметри.
Разові платежі при оформленні кредиту
Умовно приймаємо, що сплачуємо однією сумою (на практиці часто це декілька платежів, можливо, за адресами кількох організацій, як правило, у разі позичання у банку-резидента в національній валюті). У податковому обліку разові платежі потрапляють до складу валових витрат на загальних підставах (пп. 5.2.1), тобто при зв’язку отримуваного кредиту з господарською діяльністю. Якщо серед таких витрат є витрати на страхування предмета застави, слід пам’ятати ще й про обмеження суми ВВ сумою звичайного страхового тарифу за таким видом страхування пп. 5.4.6. Оформляється документом «Банковская выписка» (її фрагмент — на мал. 2).
Отримання основної суми кредиту
Отримання основної суми кредиту оформляють документом «Банковская выписка» за тим рахунком у банку, через який отримують кредит (у бухгалтерському обліку 312 «Поточні рахунки з іноземній валюті» з аналітичним обліком за поточними рахунками у банках-контрагентах). Якщо для отримання кредиту використовується окремий позиковий рахунок, у бухгалтерському обліку застосовують рахунок 314, у решті операція оформляється у тому самому порядку (мал. 3). Надходження кредиту не є доходом у бухгалтерському обліку, а в податковому не відноситься до складу валових доходів згідно з пп. 7.9.1 Закону про прибуток і не є об’єктом обкладення ПДВ згідно з пп. 3.2.4 Закону про ПДВ (якщо відповідає податковому визначенню фінансового кредиту, але з банківськими кредитами проблем тут не виникає). Курсові різниці у бухгалтерському обліку не операційні (робота з кредитами відноситься до фінансової, тобто не операційної діяльності). Ця інформація відображається у відповідних колонках табличної частини. Проведення відображають зарахуванням кредиту на поточний рахунок підприємства (курсової різниці немає, бо раніше не було залишків за рахунком), при перерахуванні у гривні використовується курс НБУ з довідника «Валюты».
Для мети оподаткування валюту обліковують на забалансовому рахунку ВЛ, аналітичний облік на якому ведеться за окремими рахунками і касами підприємства (водночас кожен такий рахунок може бути лише одновалютним). Розрахунок балансової вартості валюти здійснюють середньозваженим методом (додають суми у гривнях і ділять на суму у валюті).
Переведення частини боргу до поточної заборгованості
Суму, яку треба погасити протягом 12 місяців, слід перевести до складу поточної заборгованості на рахунок 612 (відповідно до плану погашення це 6000 EUR). Подібну операцію ми розглядали — вона виконується у ручному режимі. З метою економії місця на малюнку вона об’єднана з нарахуванням відсотків (мал. 4, третя операція).
Нарахування та сплата відсотків
Суму відсотків нараховує підприємству банк. У бухгалтерському обліку вона обліковується у складі фінансових витрат. У разі номінування відсотків у валюті курсова різниця, що виникає, буде неопераційною, незалежно від напряму використання кредиту (суми відсотків не включаються і до первісної вартості активів, придбаних за кредитні кошти). У податковому обліку процентні платежі відносяться згідно з п. 5.5 Закону про прибуток до валових витрат. Діє і загальне правило зв’язку таких витрат з господарською діяльністю (мал. 4, операції 1 і 2).
Пам’ятайте: при валютних кредитах, отриманих від банків-нерезидентів, не слід перевищувати суму доходів, отриману протягом звітного періоду від розміщення власних активів, плюс 50% прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих відсотків (пп. 5.5.2).
Сплата відсотків оформляється документом «Банковская выписка» за тим рахунком, з якого вона здійснюється. Операції реєструють погашення частини основної суми боргу (операція 1), розрахунок курсових різниць на дату операції (операція 3), відображено вибуття іноземної валюти за середньозваженим курсом для податкового обліку на забалансовому рахунку ВЛ.
Переоцінка балансової вартості валюти
У бухгалтерському обліку згідно з п. 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» перерахунок треба робити на дату операції та дату балансу. Перерахунок здійснюється за монетарними статтями, до яких належать безпосередньо рахунки коштів, а також заборгованості, які передбачається погашати коштами (всі заборгованості за банківськими кредитами, за винятком випадку, зазвичай сумного для підприємства, коли доходить до погашення кредиту за рахунок предмета застави).
У програмі для цього призначено документ «Переоценка валюты» (меню Документы — Валютные операции, мал. 5). Проводиться з частотою від 1 разу на місяць до 4 разів на рік в останній день періоду. Для бухгалтерського обліку достатньо і лише на дату річного балансу, але документ суміщено з перерахунком різниць для податкового обліку.
Монетарні статті вказані у модулі документа, у табличній частині зазначаються окремо ті статті, різниця за якими відноситься до складу неопераційних. Певні проблеми виникають, якщо різниці — за різними видами діяльності (тобто субконто «Виды деятельности» має складну структуру). Таким чином, розділити їх неможливо, тож вводять, наприклад, елемент Общая. Хоча достатньо окремо обліковувати операційні та неопераційні різниці.
У податковому обліку основна сума боргу є заборгованістю, балансова вартість якої визначається перерахунком суми валюти у гривні за курсом НБУ на дату виникнення (пп. 7.3.3 Закону про прибуток), на дату погашення або на кожну дату звітного періоду (умовного погашення) перераховується з метою визначення податкових курсових різниць. Додатні різниці збільшують валові доходи, від’ємні — валові витрати. За відсотками (не простроченими на дату звітності) у податковому обліку податкові курсові різниці не нараховують (згідно з тим самим пп. 7.3.3 вони не є заборгованістю у розумінні Закону про прибуток). На кінець періоду перераховується і балансова вартість валюти на рахунку ВЛ. Перерахунок здійснюється за курсом НБУ, чинним в останній день звітного періоду. Результат — за тим самим принципом: додатний — збільшує ВД, від’ємний — збільшує ВВ.
Електронні прорахунки під час подання звітів Не «1С»-ОМ єдиним Інтернет-технології активно пробивають дорогу навіть у таку закриту структуру, як податкова інспекція. З’являються програми, покликані максимально спростити процес підготовки та здачі звітності. Це можна лише вітати, якби не одне «але». Така важлива...
Автоматично з "Дт-Кт" № 39 (29.9.2008) :: Вікно у світ «1С» Тематичний посторінковий перелік публікацій випусків поліграфічного видання бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит" (розділ "Автоматично з "Дт-Кт"") за 3-й квартал 2008-го року...
