Діловий тижневик "КОНТРАКТИ" №48/2008 Гроші:
Причини і наслідки інфляційних процесів в Україні :: Хто ще потрібен і вже не потрібен роботодавцям :: Чому різко дешевшає комерційна нерухомість...
Продовжуємо розгляд особливостей автоматизованого обліку заробітної плати, розпочатий в «Автоматично» №50/2007.
Запровадження різноманітних нарахувань: за відрядною оплатою, у відсотках від бази, за коефіцієнтом трудової участі
Типова конфігурація допускає лише нарахування окладу. Щодо решти надається можливість використовувати якісь інші засоби: калькулятор, Excel. Звичайно, є чимало прикладів, коли при розподілі заробітної плати працівникам виплачується сума, яка відома тільки директорові і ретельно приховується (іноді під розписку). Тоді, справді, нарахування заробітної плати стає чистою формальністю.
Проте є й немало прикладів підприємств, що використовують системи з різним ступенем прозорості та пов’язують оплату з результатами праці. Найпопулярніші — «оклад + відрядний відсоток» або навіть «оклад + відрядний відсоток + премія підрозділу».
Також часто трапляються випадки, коли роботи, що їх протягом місяця виконує працівник, повинні обліковуватися за різними статтями витрат, різними рахунками і тим більше аналітичними ознаками. Це залежить не від розміру, а радше від специфіки робіт підприємства. І таке завдання важко і найчастіше зі спотвореннями собівартості розв’язується у типовій конфігурації. (Про принципи розрахунку собівартості ми не раз писали в наших матеріалах.)
Це завдання вирішено у конфігурації «Виробництво + послуги + бухгалтерія», що використовує компоненту «Торгівля і склад». Тут така проблема не виникає. Наведемо кілька прикладів.
Відрядна форма оплати праці грунтується на відрядній тарифній системі — на нормуванні часу виготовлення конкретної операції, тобто визначенні норм виробітку.
Наприклад, на виготовлення 1 металокерамічної коронки потрібно 1 ч. 36 хв., отже, норма виробітку становить 1,6 нормо-години. Щоб визначити вартість виготовлення одиниці виробу при тарифній відрядній формі, сума розраховується, як тарифна ставка:
Сума зарплати (грн) = Тарифна ставка (грн/нормо-година) х Норма виробітку (нормо-години).
Для відображення такої форми оплати у програмі використовується документ «Сдельный наряд» (меню Документы — Производство). Цей документ не формує проведень, він призначений для відображення витрати у собівартості продукції. Крім того, дані всіх документів «Сдельный наряд» для кожного працівника з розподілом сум виконаних робіт і з урахуванням коефіцієнтів трудової участі автоматично потраплять до відповідної графи документа «Начисление ЗП» при його формуванні.
Приклад 3. Зубний технік Новиченко Ф. М. виготовив у жовтні 105 коронок №3 і підігнав 87 виробів. Норми виробітку для цих операцій відповідно 1,5 і 2,08 нормо-годин. Тарифна ставка — 12 грн/н.г. Визначимо суму відрядної зарплати.
Для розрахунку зарплати за виготовлення продукції за відрядним нарядом заносимо роботи з виготовлення виробу до списку технологічних операцій. Доступ до довідника «Технологические операции» можна отримати з екранної форми документа «Сдельный наряд» (мал. 2 — відрядний наряд і мал. 1 — карта технологічних операцій). У списку, екранну форму якого наведено на мал. 1, використовується термінологія виробничих затрат. Під тарифом мається на увазі сума за виконання операції у гривнях, а норма — це кількість таких витрат у готовому виробі (не норма виробітку на виріб, нижче показано, як ця норма враховується у тарифі).
Визначимо тариф за виготовлення виливки та підгонку коронки виходячи з наявних даних. Потрібна одна виливка:
1,5 н-год. х 12 грн х 1 = 18 грн;
і підгонка виробу:
2,08 н-год. х 12 грн. х 1 = 25 грн.
У табличній формі документа «Сдельный наряд» зазначається кількість виготовлених виробів. За мал. 2 неважко перевірити розрахунок відрядної суми — кількість виробів (шт.) х тариф (грн) х норму.
Відрядних нарядів може бути стільки, скільки потрібно. Загальна сума за всіма відрядними нарядами при формуванні документа «Начисление заработной платы» потрапляє до відповідної графи (на мал. 3 показано фрагмент відомості нарахування зарплати).
Цей документ не формує проведень, його дані враховуються при визначенні собівартості продукції. Зазначимо також, що витратний рахунок, на який будуть віднесені суми витрат за відрядним нарядом, пов’язаний з роботами (мал. 2, таблична частина), а не з працівником, як у типовій конфігурації «1С:Підприємство 7.7 Бухгалтерія для України». Таким чином, витрати за кожним нарядом відносять на різні коди аналітичних витрат. У результаті можна також організувати систему оплати «оклад + відрядний тариф». Питання у тому, як тоді буде визначено тариф.
Один із найбільш спрощених розрахунків такий (наведено умовні цифри). При реальному плані продажу 100 виробів за 10000 грн плануємо виплатити працівникові певну частину — 50% (5000 грн). Його оклад становить 500 грн. Відповідно, тариф за один виріб: (5000 — 500) : 100 = 45 грн. Внормувавши час на виготовлення одного виробу, можна прийти до годинного тарифу (якщо це потрібно). Просто зазначимо, що плани продажів зазвичай узгоджуються з точками беззбитковості.
Відрядна форма оплати праці є усталеною, бо безпосередньо пов’язує оплату з результатом праці. Проте застосувати її легко там, де досить просто внормувати працю. Нерідко її використовують у торгівлі («відсоток від виручки»). Проте успішно це відбувається там, де можна чітко визначити виручку одного працівника, і вона неістотно пов’язана з працею інших працівників. У програмі «ДС бухгалтерія + податки» можна розрахувати аналогічно до наведеної нижче премії колективу.
Відрядна форма з використанням розподілу (за КТУ, бригадна система)
Індивідуальну відрядну систему застосовують там, де процес праці від початку до результату повністю виконує одна людина і можна визначити індивідуальний виробіток. Проте часто це з різних причин є неможливим. Причина у тому, що технологічним процесом зайнятий цілий колектив працівників і можна визначити лише загальний виробіток та оплату їхньої праці.
В умовах, коли обмежено підвищення індивідуальної продуктивності праці, застосовують комплексну відрядну розцінку за постійний обсяг робіт або на одиницю готового продукту. При цьому оплата розподіляється між колективом працівників пропорційно до певного коефіцієнта.
Така ситуація можлива постійно, коли технологічний процес (наприклад випікання хліба) обслуговується цілою бригадою працівників (це особливо характерно для харчової промисловості). Тоді застосовується бригадна система оплати праці з коефіцієнтом трудової участі. Якщо ж така ситуація виникає періодично, коли можна визначити прямий виробіток, застосовують пряму відрядну оплату праці. Для певних робіт визначається лише загальний обсяг робіт, оплата за який розподіляється пропорційно між усіма учасниками. (За непрямою відрядною системою вона не передбачає залежності оплати праці від фактично відпрацьованого часу конкретним виконавцем).
Отже, можна розподілити, наприклад, премію за виконання плану. У наведеному на малюнку 4 прикладі загальний обсяг розподілено між учасниками пропорційно. Результати розрахунку будуть автоматично відображені у документі «Зарплата начисление» при його заповненні (мал. 3).
