Автоматично з Дт-Кт № 25 (23.6.2008)
Вікно у світ «1С»

Що об’єднує всі види обліку?

«1C:Управління виробничим підприємством 8»

У першій частині статті («Автоматично» №20/2008) ми розглянули особливості основних облікових операцій: від закупівлі матеріалів до відображення випуску продукції.

Останні етапи обліку виробничої діяльності — найважливіші у системі управління такими підприємствами. Конфігурація «1C:Управління виробничим підприємством 8» надає користувачеві додаткові можливості щодо обліку готової продукції, а також з розподілу витрат і розрахунку собівартості.

Оприбуткує відходи, виправить брак і переробить повернення

У конфігурації повернення відходів можна оформити двома способами:

• документом «Отчет производства за смену», заповнивши табличну частину Возвратные отходы;
• документом «Оприходование материалов из производства» з видом операції Отходы и брак.

Поворотні відходи прибуткують на склад тільки за фіксованою вартістю, яка не змінюється при розрахунку фактичної собівартості випуску продукції наприкінці місяця. Зазначена у документі «Оприходование материалов из производства» вартість поворотних відходів інтерпретується у конфігурації як від’ємні витрати на випуск продукції. Їх обсяг віднімається від списуваного наприкінці періоду обсягу незавершеного виробництва. У результаті повернення відходів у товарних регістрах накопичення виникають залишки, з якими надалі можна оперувати так само, як і з будь-якими іншими ТМЦ.

Звичайно, у процесі будь-якого виробництва готової продукції може виникати брак. У типовій конфігурації розрізняють:

• виправний брак, який можна виправити, і це економічно виправдано;
• невиправний брак, який вже не підлягає виправленню і списується на витрати з браку.

Якщо бракована продукція не оприбутковується на склад, то сума витрат залишається у регістрі «Брак у виробництві», а в бухгалтерському обліку — на рахунку 24. Якщо вартість браку, відображена документом випуску, відрізняється від вартості оприбуткування, частина витрат на брак залишиться незакритою. Згодом конфігурація дозволяє залишок таких витрат розподілити на собівартість випуску документом «Расчет себестоимости выпуска» аналогічно до загальновиробничих витрат.

Система також дозволяє вести облік операцій з матеріалами, відданими у переробку сторонній організації, і операцій з переробки давальницької сировини замовника. Відображають операції виробництва продукції стороннім контрагентом з давальницької сировини, що належить підприємству, послідовно в чотири етапи:

• оформлення замовлення на переробку (документ «Заказ поставщику»);
• передача матеріалів переробнику (документ «Передача товаров»);
• послуги переробника з випуску продукції (документ «Получение услуг по переработке»);
• надходження на склад продукції з давальницької сировини (документ «Поступление товаров из переработки»).

Відображають операції з переробки давальницької сировини замовника послідовно у чотири етапи:

• оформлення замовлення на надання послуг з переробки давальницької сировини (документ «Заказ покупателя»);
• надходження матеріалів замовника в переробку (документ «Поступление товаров и услуг»);
• виготовлення продукції з давальницької сировини:

a) списання зі складу у виробництво матеріалів, прийнятих у переробку (документ «Требование-накладная»);

b) випуск продукції (документ «Отчет производства за смену»);

• виконання замовлення з переробки давальницької сировини:

c) оформлення передачі продукції замовникові (документ «Передача товаров»);

d) оформлення наданих послуг з випуску продукції з давальницької сировини та звіту про використані матеріали (документ «Реализация услуг по переработке»).

Розподіл витрат з будь-якою специфікою

Витрати на виробництво продукції у вартісному виразі формують її виробничу собівартість. Цей показник — один із найважливіших економічних показників. У конфігурації «1C:Управління виробничим підприємством 8» аналіз витрат на виробництво продукції здійснюється одночасно з комплексним техніко-економічним аналізом роботи всього підприємства.

Загальна сума витрат включає витрати не лише на виробництво продукції, а й пов’язані з приростом незавершеного виробництва. Конфігурація дозволяє реалізувати облікові особливості у цій галузі. На тих підприємствах, де зміна залишків незавершеного виробництва не планується і не обліковується, сума витрат збігатиметься з виробничою собівартістю фактично випущеної продукції. А там, де незавершене виробництво виокремлюється в обліку, для визначення собівартості фактично випущеної продукції сума витрат на виробництво коригується з урахуванням зміни залишків незавершеного виробництва. Величина витрат, що відносяться до незавершеного виробництва, визначається на підставі даних про залишки незавершеного виробництва у натуральному виразі.

Інформація про обсяги випущеної продукції накопичується у регістрах «Выпуск продукции» (для кожного виду обліку в окремому регістрі). Одночасно з відображенням факту випуску продукції у документах випуску можна відобразити протокол розподілу прямих витрат (матеріальних і нематеріальних) на цей випуск. Цю саму процедуру можна виконати окремими регламентними документами розподілу витрат не на конкретний випуск, а на випуск за певний період. Інформація про регламентні витрати на виробництво випущеної продукції фіксується у регістрах накопичення «Затраты на выпуск продукции» (окремо для кожного виду обліку).

Водночас у конфігурації можна розподіляти витрати на собівартість продукції виходячи з фактично накопичених витрат на виробництво. Фактично накопичені витрати відображаються у регістрі накопичення «Незавершенное производство». Якщо треба зафіксувати залишок незавершеного виробництва, який не повинен розподілятися на випуск поточного періоду, оформляють документи виду «Инвентаризация незавершенного производства».

Увага: фіксація розподілу витрат на випуск — це не що інше, як відображення регламенту віднесення витрат на собівартість продукції. У конфігурації накопичення фактичних витрат відповідними документами і розподіл витрат на випуск продукції — процеси паралельні. Протягом облікового періоду (місяця) ці процеси відображають незалежно у різних регістрах і в основному різними документами. Тільки наприкінці місяця при розрахунку фактичної собівартості продукції порівнюватимуться фактичні витрати з протоколом розподілу витрат на випуск продукції. У разі збігу за аналітичними розрізами обліку цих даних вони будуть включені до собівартості випущеної продукції.

Непрямі витрати у конфігурації не нормуються за видами продукції. Для них лише задаються способи розподілу на випущену продукцію. Способи розподілу загальновиробничих статей витрат і витрат на брак задаються окремо для кожної статті з точністю до підрозділу нижнього рівня ієрархії довідника «Подразделения». Способи розподілу адміністративних статей витрат так само задаються окремо для кожної статті, але для всього підприємства загалом. З метою управлінського обліку інформація вноситься до регістра «Способы распределения статей затрат», а з метою бухгалтерського обліку — до регістру «Способы распределения статей затрат организаций».

Різними видами обліку управляє один механізм

Реалізована у конфігурації модель обліку має відмітну особливість — це мінімізація обчислень і рухів регістрів за документами господарських операцій. Тут документи відображення господарських операцій готують оперативні кількісні показники, які потім використовуються при розрахунку фактичних вартісних показників регламентним документом «Расчет себестоимости выпуска».

Для управлінського та бухгалтерського обліку використовується один механізм, один програмний код. Відмінності між обома видами обліку задаються в обліковій політиці.

Для бухгалтерського обліку в конфігурації підтримується формування проведень. Важливо зазначити, що вони формуються на підставі рухів у регістрах, як у документах відображення господарських операцій, так і в регламентних документах закриття місяця. Введення ручних проведень за рахунками, пов’язаними з регістрами накопичення (23, 24, 91, 92, 93), не допускається.

Якщо документ відображається одночасно у бухгалтерському й управлінському обліку, механізми його проведення використовуються двічі:

1) у бухгалтерському обліку — для формування рухів у спеціалізованих регістрах накопичення і в регістрі бухгалтерії;

2) в управлінському обліку — для формування рухів у регістрах накопичення управлінського обліку.

Система підкаже, які витрати понесено

Протягом місяця, коли фактична собівартість продукції ще не відома, політика обліку вартості продукції визначається загальним налаштуванням конфігурації. У ній передбачено три варіанти визначення собівартості продукції протягом періоду до моменту розрахунку фактичної собівартості:

1) за нульовою вартістю;

2) за плановою вартістю;

3) за вартістю прямих матеріальних витрат.

Здатність конфігурації визначати протягом місяця попередню вартість продукції дає змогу оцінити вартість виготовленої продукції і понесених при цьому витрат, а також змоделювати прибуток. За цією попередньою вартістю продукція обліковується у товарних регістрах накопичення і списується у виробництво для подальшого доробляння.

Незалежно від того, який буде обрано варіант для обліку собівартості продукції протягом місяця, наприкінці місяця собівартість буде перерахована виходячи з даних за фактичними витратами. У будь-якому разі вартість продукції розраховується шляхом оцінки вартості прямих витрат, які протягом місяця були віднесені на собівартість продукції, а також розподілом непрямих витрат. При цьому матеріальні витрати підраховуватимуть за середньою вартістю матеріалів, списаних за місяць у незавершене виробництво.

Собівартість продукції можна подати у вигляді списку статей витрат з вартісною оцінкою витрат за кожною статтею. У цьому сенсі стаття витрат інформує про те, якого роду витрати були понесені. Перелік статей витрат визначається індивідуально для кожного підприємства. При цьому важливо для кожної статті витрат чітко визначити її призначення, правила віднесення витрат на цю статтю.

У розрізі статей витрат можна проаналізувати собівартість випущеної за місяць продукції. Зробити це можна звітом за регістром накопичення «Затраты на выпуск продукции» після розрахунку фактичної собівартості продукції. Можна проаналізувати також залишки за витратами у незавершеному виробництві (звіт за регістром накопичення «Незавершенное производство»).

Розрахунок собівартості чітко за регламентом

Розрахунок собівартості виконується регламентним документом «Расчет себестоимости выпуска» наприкінці місяця після вивіряння всіх облікових даних, введених за місяць, і після коректного формування партій ТМЦ.

Розрахунок собівартості складається з таких великих етапів:

1) Компонування переділів — розподіл продукції і витрат за переділами;

2) Розрахунок собівартості за прямими витратами послідовно за кожним переділом (або підрозділом) і списання матеріалів та напівфабрикатів з незавершеного виробництва:

а) досписання партій на всі переділи;

б) досписання вартості матеріальних та інших витрат на переділ виходячи з кількості прямих витрат на випуск;

в) включення вартості прямих витрат до випуску продукції та формування вартості партій і послуг з прямих витрат;

г) формування вартості випуску за напрямами випуску;

д) досписання партій;

3) Розподіл непрямих витрат з переділів:

а) розподіл переділів на випуск і незавершене виробництво;

б) для кожного переділу послідовно виконується досписання партій, розрахунок відхилень у незавершеному виробництві, розподіл відхилень з незавершеного виробництва на випуск продукції згідно з даними про прямі витрати, розподіл відхилення за розрізом випуску на напрями випуску (ТМЦ — за складами, внутрішні послуги — за підрозділами-одержувачами);

4) Розрахунок собівартості «зустрічного» випуску.

Секрети собівартості напівфабрикатів. При веденні обліку напівфабрикатів автоматично утворюється облік результатів кожного виробничого переділу. Кількість переділів може бути необмеженою і визначається для кожного виробу індивідуально. Для підсистеми обліку витрат кожен переділ означає сукупність 2-х подій:

• факт випуску матеріальної цінності;
• факт споживання виробничих ресурсів (матеріалів, праці тощо).

Слід звернути увагу, що з погляду підсистеми управління витратами всі напівфабрикати — це об’єкти, для яких потрібен розрахунок собівартості. Якщо для якихось технологічних переробок на виході отримуються напівфабрикати, для яких не треба розраховувати собівартість, то кількісний облік за ними у цій підсистемі вести не варто. З цього погляду для управлінського обліку навіть немає різниці між об’єктами готової продукції та напівфабрикатами. Важливо, що і для тих, і для інших слід розраховувати собівартість їх виробництва. Поділ на напівфабрикати і готову продукцію матиме сенс лише для регламентованого обліку при виборі рахунку обліку.

При закритті чергового переділу за прямими витратами вартості партій отримують прирости — відхилення фактичної собівартості випуску цього переділу від попередньо сформованої собівартості. Потім вартість партій знову списується на витрати і наступний переділ закривається. При розподілі собівартості у частині постійних витрат на останньому переділі з бази розподілу виключається та кількість випуску, яка списана на постійні витрати.

Після розподілу загальновиробничих і від’ємних витрат (поворотні відходи і брак у виробництві) на випуск продукції та незавершене виробництво витрати списують на збут, адміністративні й інші операційні витрати.

Результатом випуску з переділу може бути не лише випуск продукції на склад. Можливі три варіанти віднесення витрат.

1. Випуск продукції на склад. При цьому фіксується випуск продукції, яка передається на склад і надалі може входити як матеріальна витрата до собівартості іншої продукції.

2. Випуск продукції, послуги зі списанням вартості на витрати виробництва або на незавершене виробництво іншого підрозділу.

3. Випуск продукції, послуги зі списанням собівартості на невиробничі витрати (наприклад на реалізацію).

Відповідно, при закритті переділів оперують не лише вартістю самої продукції за прямими витратами, а й сумою витрат, що утворилися при списанні продукції, наприклад, на постійні витрати.

Документом «Расчет себестоимости выпуска» виконується не лише розрахунок фактичної собівартості, а й формуються рухи коригувань та проведення за собівартістю оприбутковування продукції і напівфабрикатів. Записи за регістрами, що коригуються, і проведення формуються за всіма напрямами витрат продукції і напівфабрикатів. Візьмімо, наприклад, варіанти, коли продукція була реалізована, напівфабрикат був знову списаний у виробництво, інші варіанти використання, відображено в обліку за попередньою собівартістю. У всіх цих випадках документ «Расчет себестоимости выпуска» сформує коригувальний запис за партіями і собівартістю продажів до суми фактичної вартості. У записі за регістрами відображатиметься посилання і на документ оприбутковування продукції (наприклад, на документ «Отчет производства за смену»), і на документ руху (наприклад, на документ «Реализация товаров и услуг»).

Укрупнений список дій, що виконуються документом «Расчет себестоимости выпуска», виводиться у формі документа кнопкою Заполнить. Максимально можливий список складається з 10 дій.

Проте всі описані дії використовуються не завжди. Якщо у налаштуваннях облікової політики для управлінського обліку вимкнено прапорець Использовать метод директ-костинг¹, то при відображенні документа в управлінському обліку кнопкою Заполнить 6-й рядок («Списание административных затрат») не включатиметься до складу дій. Це тому що з метою управлінського обліку адміністративні витрати вважаються непрямими витратами і розподіляються на собівартість продукції діями порядку 4 і/або 5. Якщо і для основного, і для допоміжного виробництва у налаштуваннях облікової політики спосіб розрахунку собівартості встановлено По подразделениям, то у списку виконуваних дій не буде третьої, п’ятої і десятої дії. Не рекомендується змінювати порядок рядків, бо це може призвести до некоректних розрахунків. Часто під час дій, що виконуються пізніше, використовують розрахунки, зроблені при виконанні попередніх дій. Зміни налаштувань облікової політики або виду обліку, в якому відображається операція, не спричинюють автоматичної зміни списку дій у вже сформованому документі, тому його слід заповнити.

¹ Директ-костинг — метод обліку витрат виробництва, в основі якого їх поділ на змінні та постійні витрати.

Проста автоматизація розрахунку зарплати у бухгалтерському обліку
Вікно у світ «1С»
Є багато рішень, реалізованих на платформі «1С:Підприємство 7.7» для автоматизації розрахунків зарплати на підприємствах. Найпоширеніше з них — типове рішення від фірми «1С» «Зарплата і Кадри». Воно використовує компоненту «Розрахунки», що входить до скла...

В рубриці:

Вибираємо програму для бухгалтера
№ 32 (11.8.2008) :: Вікно у світ «1С»
Підприємства агропромислового комплексу...

Автоматично з "Дт-Кт"
№ 26 (30.6.2008) :: Вікно у світ «1С»
Тематичний посторінковий перелік публікацій випусків поліграфічного видання бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит" (розділ "Автоматично з "Дт-Кт"") за 2-й квартал 2008-го року...