Податкове законодавство не містить окремого визначення «планове» або «позапланове» ТО легкового автомобіля
Наше товариство орендує легковий автомобіль 2006 р. випуску. В якому обсязі можна віднести до ВВ витрати на планове ТО легкового автомобіля на СТО? Чи можна на 100% витрат на поліпшення, ремонт, позапланове ТО збільшувати балансову вартість групи 2 і амортизувати або включати в 10% валово-витратний ліміт? Чи поширюється пп. 8.8.2 Закону про прибуток на оперативну оренду легкового автомобіля? Чи можна відносити до валових витрат звітного періоду комплекти автошин для орендованого автомобіля вартістю понад 1000 грн за одну штуку? Якщо колеса куплені разом із шинами та дисками, то шини відносимо до ВВ звітного періоду, а колеса і диски — як ремонт, поліпшення?
Податкове законодавство не містить окремого визначення «планове» чи «позапланове» технічне обслуговування (далі — ТО) автомобіля. Для правильного ведення податкового обліку слід визначитись з такими послугами, роботами (щодо орендованого автомобіля), як поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переоснащення та інші види поліпшення ОФ, яким можна дати узагальнюючу назву «послуги з поліпшення ОФ». Саме щодо таких витрат платник податку повинен у податковому обліку виконувати умови, передбачені підпунктами 8.7.1, 8.8.1, 8.8.2 Закону України від 28.12.94 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон).
Так, пп. 8.7.1 Закону передбачено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до ВВ будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням ОФ, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих ОФ, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОФ станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують вказану суму, розподіляються пропорційно до суми фактично понесених платником податку витрат на поліпшення ОФ груп 2, 3, 4 або окремих об’єктів ОФ групи 1 та збільшують балансову вартість ОФ відповідних груп або окремих об’єктів ОФ групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.
Відповідно до пп. 8.8.1 Закону, у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов’язує або дозволяє орендареві здійснювати поліпшення об’єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення ОФ, визначену згідно з пп. 8.7.1, включається таким орендарем до балансової вартості:
1) відповідної групи ОФ у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група ОФ, до якої належить такий об’єкт лізингу (оренди);
2) створеної таким орендарем відповідної групи ОФ у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група ОФ, до якої належить такий об’єкт лізингу (оренди).
При цьому орендарем не враховується балансова вартість об’єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця. Так, наприклад, у разі якщо поліпшення орендованого автомобіля проведено у І кв. 2007 р., то сума такого поліпшення (з урахуванням вже проведених поліпшень інших ОЗ) у межах 10-ти відсоткового ліміту сукупної балансової вартості всіх груп ОФ станом на початок 2007 р. відноситься до складу ВВ у І кв. 2007 р., а перевищення над вказаним лімітом враховується у ІІ кв. 2007 р. при розрахунку амортизації щодо ОЗ групи 2. Таке перевищення відображається у складі групи 2 в рядку «Б2» графи 3 таблиці 2 «Розрахунок амортизаційних відрахувань» додатка К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2007 року.
Звертаємо увагу, що нині діюче податкове законодавство стосовно легкових автомобілів, що використовуються у госпдіяльності, не містить обмежень щодо витрат на їх поліпшення.
Згідно з положеннями пп. 5.4.10 Закону, не дозволяється відносити до складу ВВ лише витрати, пов’язані зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50% витрат на придбання ПММ та оперативну оренду легкових автомобілів. Тому під час проведення ТО, елементи якого не підпадають під категорію поліпшень, про які йдеться у п. 8.7 Закону, витрати на таке ТО, з окремими обмеженнями, відносяться до складу ВВ платника податку.
До категорії «обмежувальних» витрат при техобслуговуванні належать витрати на ПММ. Тому для податкового обліку платник податку із загальної суми витрат на ТО повинен спочатку виділити витрати на поліпшення ОЗ (їх податковий облік було описано вище), потім — витрати на ПММ (до складу ВВ включається лише 50% таких витрат), і залишок витрат на ТО відноситься до складу ВВ без обмежень.
Окремо розглянемо облік витрат на автошини. Згідно з нормами п. 3.19 Положення1, операції із заміни шин на ТЗ не належать до реконструкції, модернізації, технічного переоснащення та інших видів поліпшення. Водночас наказом Мінтрансу України від 08.12.97 р. №420 затверджено Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин, що є обов’язковими для автотранспортних підприємств незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості. Випадки коригування норм пробігу автошин, залежно від умов експлуатації, визначені п. 2 цього наказу. Тобто операції із заміни шин, відповідно до норм експлуатаційного пробігу, належать до тих витрат, що включаються до ВВ і враховуються при перерахунку згідно з п. 5.9 Закону.
Операції із заміни автошин, пробіг яких не відповідає нормам експлуатаційного пробігу, належать не до ТО, а до ремонту. У цьому випадку витрати на проведення таких операцій включаються до ВВ лише у межах сум, встановлених пп. 8.7.1 Закону (тобто з урахуванням 10-відсоткового ліміту). Про це йшлося у листі ДПА у м. Києві від 28.02.2006 р. №124/10/31-106 (на запит «Дебету-Кредиту»2). При цьому вартість шин не впливає на відображення витрат з їх придбання у податковому обліку. У пп. 8.2.2 Закону до групи 2 ОФ віднесені автомобільний транспорт та вузли (запасні частини). Що стосується витрат на придбання колеса, то ця матеріальна цінність (за вирахуванням вартості шини, щодо якої ведеться окремий облік, викладений вище) підпадає під визначення «запасна частина».
1 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. №102.
2 Лист і альтернативну думку редакції див. у «ДК» №12/2006.
Олександра ВІНЦЕВИЧ, головний державний податковий інспектор ДПІ у Деснянському районі м. Києва
